Олександр Глімбовський: сто мільйонів за Насірова
Коли за арештованого Романа Насірова судом було призначено колосальну за українськими мірками заставу в сто мільйонів гривень, багато хто вважав, що корупціонер залишиться за ґратами, адже він стверджував, що не має таких грошей. Але вже за кілька днів він був викуплений на волю дружиною Катериною та тестем Олександром Глімбовським, який оперативно роздобув необхідну суму. А за кілька місяців ця гучна корупційна ляпас українському суспільству відгукнулася луною нового скандалу. Виявилося, що насирівська тесть, яка раніше сколотила статки на мільярдних бюджетних підрядах Євро-2012, тепер «відбиває» витрачені на зятя гроші ремонтними роботами на Поштовій площі столиці.
Як з'ясував Skelet.Org, ще у 2012 році комунальні підприємства Києва уклали з належним Глімбовському «Альтіс-Холдингом» договір про проведення будівельно-ремонтних робіт на загальну суму 403,56 мільйона гривень. Минали роки, робота особливо не поспішала (а гроші справно перераховувалися), і 2016 року ДП Інститут «Київдормостпроект» включив до проекту додаткові роботи на неназвану суму. А 17 травня 2017 року КП «Дирекція будівництва дорожньо-транспортних споруд Києва» підписала з «Альтіс-Холдингом» нову угоду, за якою компанія отримує ще 40,11 мільйона гривень за будівництво фонтану, фарбування фасаду Річкового вокзалу та трансформаторної станції, та будівництва На думку ряду джерел Skelet.Org, знайомих із будівельною справою не з чуток, вартість цих робіт значно завищена, а частина їх може бути зроблена з використанням раніше «зекономлених» будівельних та оздоблювальних матеріалів. Втім, у послужному списку власника "Альтіс-Холдингу" можна знайти і не такі "фінти".
Олександр Глімбовський та його Золоті дахи
До скандального арешту зятя, Олександр Вацлавович Глімбовський залишався маловідомим бізнесменом, хоча раніше не раз миготів на прес-конференціях свого давнього друга та бізнес-партнера Лева Парцхаладзе. Він народився 7 березня 1960 року в Козятині (Вінницька область), 1982-го закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, де залишився аспірантом і 1986-го захистив кандидатську дисертацію. Хоча великі гроші на будівництві в Києві робили вже у 80-ті, особливо ті, хто мав доступ до складів із плиткою та сантехнікою, у Глімбовського з бізнесом довго не ладналося. У 1991-му він відкрив ТОВ «Меридіан», про яке не залишилося жодної інформації, а в 1995-му на його базі створив ТОВ «Альтіс», що спочатку займалося лагодженням дахів і обшивкою фасадів алюмінієвим профілем. А ось уже 2001 року «Альтіс» отримав розкішний поспіль на реконструкцію дахів київського Центрального вокзалу та Консерваторії. То справді були золоті дахи (насправді – мідна та оцинкована), чиї 15 тисяч квадратних метрів принесли Глімбовському мільйони.
Своєму підйому Глімбовський був зобов'язаний не лише добрими зв'язками з АК «Київреконструкція», через яку він отримував вигідні підряди та тендери, а й кільком конкретним людям. Мабуть, першим із них став завжди енергійний та креативний Олексій Бутенко (1970 р.н.), який уже 1990 року відкрив «кооператив», який займався ремонтом квартир, а заразом їх обміном і продажем. 1993-го заснував ТОВ «Ремакс» (майбутній холдинг «Ремакс-Груп»), зайнявшись будівництвом, а трохи пізніше відкрив цех з виробництва металевого профілю та черепиці. Ось його продукцією фірма Глімбовського і обшивала стіни і крила дахи!
Олексій Бутенко
Другою людиною був Лев Парцхаладзе, котрий у 90-х був відомий тим, що тримав у Києві кілька ресторанів, у тому числі знаменитий бандитський «Динамо-Люкс». Парцхаладзе мав одну величезну гідність: добрі стосунки з тодішнім столичним градоначальником Олександром Омельченкомзавдяки якому він і став київським ресторатором. Однак цей потенціал стримувався обмеженістю уяви: Парцхаладзе будував плани розвитку мереж комунального харчування, не помічаючи інших перспектив. І тоді їх підказав йому Олексій Бутенко. Результатом їхньої тісної співпраці стали інвестиційний холдинг «XXI століття» Парцхаладзе та компанія «Житло XXI століття» Бутенка. Останній же навів у «XXI століття» Олександра Глімбовського, який уже наприкінці 90-х отримав поспіль на будівництво першого ТРЦ «Квадрат» — реалізувавши ідею Бутейка перейти на девелоперський бізнес.
У наступні кілька років, аж до 2008 року "Альтіс" виступала при "XXI столітті" як основний підрядник у будівництві ТРЦ "Магеллан", "Караван", "Аладдін", "Ультрамарин", ЖК "Парус" інших об'єктів: до початку кризи пакет замовлень компанії досягав 800 мільйонів доларів! Причому варто підкреслити саме підрядником, нерідко наймаючи субпідрядників. Вже тоді з'явилася інформація про те, що методи роботи «Альтріс» нагадують схеми корупційного будівельного бізнесу італійської мафії: такі ж ланцюжки субпідрядників та підставні фірми для переказу грошей, відсутність власних виробничих баз (техніка береться в оренду), фактично все майно деяких дочірніх компаній «Альтіс». Але навряд чи Парцхаладзе і Бутенко дозволяли б Глімбовському подібні маніпуляції, якби він не знаходився в долі – може бути з ними, а може бути і з високопосадовцями.
2005 року Бутенко раптово вийшов із «XXI століття», продавши свою частку Парцхаладзе (чиї клерки потім завзято заперечували Skelet.Org, що Бутенко колись був акціонером компанії) та заснував «Східну інвестиційну групу» (акціонером якої став Глімбовський), а пізніше ТОВ «Фонд будівельних ресурсів України» (співзасновником стала Катерина Глімбовська). Потім інформація у ЗМІ про Бутенка з'являлася переважно корупційного характеру. У 2008-му він відкрив у селищі Проців елітний клуб верхової їзди, перетворивши його на місце тусовки «потрібних людей», а в 2007-2009 він активно лобіював проект будівництва особливого «президентського села» в тому ж Процеві, яке мало стати для Ющенка та його оточення таким собі «Межигор». З 2010 року Бутенко очолив «EIG Engineering» та захопився «зеленою енергетикою», на яку держава та Європейський банк реконструкції та розвитку виділяли добрі субвенції. У 2011 році на Київщині розпочалося будівництво Іванківської ТЕС (директором якої став його брат Віталій Бутенко), яка відразу ж стала об'єктом журналісток розслідувань, а потім причиною протестів місцевих жителів. Справа в тому, що, перебуваючи на околиці Чорнобильської зони, ТЕС використовує як паливо тріску з дерев, що там ростуть, увібрали в себе радіонукліди.
А от із Парцхаладзе Глімбовський досі не розлий вода, вони навіть удвох очолювали «Конфедерацію будівельників України». При цьому у 2009-2011 р.р. Парцхаладзе видобував для себе і для Глімбовського тендери за програмою Євро-2012 (одна тільки реконструкція Львівського аеропорту коштувала близько мільярда гривень). А після Майдану, очолюючи відділення «Солідарності» у Київській області та фракцію Блоку Порошенка у Київоблраді (і, будучи заступником його голови), він «годує» Глімбовського підрядами у Києві та покриває його будівельні махінації.
Олександр Глімбовський: сто мільйонів за Насірова
Втім, не лише у Києві. У 2015 році Парцхаладзе вибив для Глімбовського поспіль у будівництві оборонної смуги в зоні АТО, яку курирував (і оплачував) Київська облрада та Київська обласна адміністрація: 40 км на відрізку між Попасною та Світлодарськом, одна з найнебезпечніших та найвідповідальніших ділянок фронту. Тендер на будівництво 16 укріплених ДОТів та командних пунктів (вартістю 26,46 мільйонів гривень) «виграла» якась фірма ТОВ «Інфробуд», директором якої був Олег Рева. А потім стало відомо, що пан Рева раніше обіймав керівну посаду у ТОВ «Альтіс». Більше того, ТОВ «Інфробуд» (зі статутним капіталом аж у 2 тисячі гривень) було зареєстровано за тією ж адресою, що колись ТОВ «Альтіс», а тепер і «Альтіс-Холдинг».
Олександр Глімбовський: сто мільйонів за Насірова
Фіскальний Роман
Ще одна людина, яка відіграла у житті Олександра Глімбовського значну, але досить туманну роль, це чоловік його старшої дочки Андрій Гмирін. Особистість «темна» в усіх відношеннях: його батько керує Білоцерківським Райгазом і володіє мережею шиномонтажних майстерень, а ось син раніше працював у київському УБОЗ та УБЕЗ, «кришував» зали ігрових автоматів і жив явно не на одну зарплату, хваляючись дорогими телефонами «Vertu». Гмирін був добре знайомий як зі столичними «авторитетами» та великими бізнесменами, так і зі своїми колегами зі столичних правоохоронних органів – у тому числі майбутнім генералом Валерієм Гелетеєм та майбутнім генеральним прокурором Віталієм Яремою. Ці зв'язки, якими він користується для надання платних послуг організації зустрічей з потрібними людьми, принесли Гмиріну не цілком пристойну прізвисько «Нужник» — яка, втім, вичерпно відбиває ставлення до нього його знайомих.
За всіх своїх недоліків, Гмирін зумів пробитися до Державної Фіскальної служби (ДФС), де мав ще один старий знайомий — директор департаменту забезпечення діяльності служби Андрій Давиденко. А ще з червня 2014 року по січень 2015 року ДФС очолював Ігор Білоус, який у 2009-2011 роках працював у «Renaissance Capital» разом з Романом Насіровим – свояком Гмиріна. Власне, багато в чому завдяки Білоусу, Роман Насіров і здобув потім свою посаду. Гмиріна ж відправили з очей подалі на Одещину. Схоже, що з цим зятем Глімбовському не пощастило, і можна лише здогадуватись про те, як він досяг руки його доньки.
Натомість другий зять, Роман Насіров, належить до категорії тих, про кого може лише мріяти будь-який батько. Перший контакт Глімбовського і Насірова стався ще в 2005 році: тоді Насіров, який працював у Лондоні, вдало продав акції холдингу «XXI століття» (ті самі, які Бутенко поступився Парцхаладзе), і так вийшло, що тоді ж у Лондоні жила і займалася бізнесом Катерина Глімбовська. Їхній шлюб був ідеальний: двоє бізнесменів, що успішно будують свою кар'єру, троє дітей – не дивно, що Олександр Глімбовський не пошкодував для Романа Насірова сто мільйонів.
Катерина Глімбовська
Втім, Роман Насіров приніс тестеві набагато більше, зокрема «економією» на податках. Факт: за період весни-осені 2015 року оборот «Альтіс-Холдингу» склав 1,3 мільярда гривень, з яких до скарбниці держави було сплачено лише 28 тисяч гривень ПДВ та 955 тисяч гривень ЄСВ. Це був абсолютний рекорд віртуозного ухиляння від податків, і не треба гадати, хто йому в цьому допоміг. Адже подібних епізодів у діяльності Глімбовського багато! Так, при вивченні результатів виконання тендеру КП «Дирекція будівництва дорожньо-транспортних споруд Києва на суму 443 млн. грн. офшорних), яким перерахувала субпідрядами 359,4 мільйонів. А замість очікуваних 73,8 мільйонів податкових виплат вони перерахували до скарбниці лише... 44 610 гривень.
Однак Насіров допомагав своєму шановному тестеві не лише як глава ДФС, використовуючи службове становище для корупційних дій та прямих економічних злочинів, але як бізнес-партнер. Компанії Насірова, його дружини Катерини та тестя Глімбовського переплелися в хитромудрий клубок сімейного бізнесу.
А крім того, що Олександр Глімбовський любить ухилятися від податків, він ще й не гребує прямим крадіжкою грошей, у тому числі у хворих дітей. Йдеться про черговий скандал навколо нових корпусів багатостраждальної дитячої лікарні «ОХМАДЕТ», які ніяк не добудують із 2011 року. І ось у 2015-му новим підрядником будівництва було обрано компанію ТОВ «Альтіс-констракшн», яка є дочірньою структурою «Альтіс-Холдингу», причому дуже підозрілою. Так, її засновниками виявилися кіпрські офшори "Altis honding limited" та "Garyhun investments limited": перша пов'язана з Катериною Глімбовською, а друга є фірмою її батька. Але далі було ще «веселіше»: отримавши від держави 389,97 мільйона гривень, «Альтіс-констракшн» розкидав їх фірмами-прокладками, у тому числі на ТОВ «Авакс UA». Будівництво ж практично не відновлювалося, за півтора роки фірма Глімбовського фактично освоїла лише 10 мільйонів. Інші гроші, мабуть, традиційно канули в прірву глімбівських корупційних схем. Причому не буде дивним, якщо незабаром він попросить додаткові асигнування – як він уже робив не раз в інших проектах!
До речі, "Авакс UA" скоро стане фігурантом ще одного розкрадання бюджетних коштів. Виявляється, навесні 2017 року ця фірма виграла тендер на реконструкцію злітно-посадкової смуги Запорізького аеродрому. Гроші у сумі 35,39 мільйона гривень уже пішли на її рахунок. А у планах Глімбовського – отримати поспіль на реконструкцію Херсонського аеропорту. Тендер, можливо, буде оголошено у 2018 році, а на кону коштує сума у 500 мільйонів гривень! Олександр Глімбовський, звичайно ж, розраховує «виграти» цей тендер, тим більше, що у 2015 році його фірми вже займалися реконструкцією рульових доріжок Херсонського аеропорту: тоді, отримавши 75,2 мільйона гривень, вони підлатали їхнє асфальтове покриття. І судячи з того, як хвацько йде від правосуддя його зять Насіров, навряд чи хтось зупинить і самого Глімбовського.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!