Олександр Вілкул
Олександр Вілкул особистість досить загадкова і резонансна, за час своєї політичної кар'єри він встиг побувати і в правлячій партії і в опозиції, був і віце-прем'єр міністром і губернатором, як то кажуть «талановита людина – талановита у всьому». У жовтні на Україну чекають місцеві вибори, і Олександр Юрійович боротиметься за крісло мера Дніпропетровська. Однак у його політичному минулому чимало «білих плям», про які всі чомусь згадують лише тоді, коли наближається виборча кампанія.
Шлях у велику політику
На сторінках офіційної біографії Олександра Юрійовича ви не знайдете відповіді на запитання, хто це людина насправді. Згідно з нею, свій «трудовий шлях» він розпочав помічником машиніста екскаватора в компанії «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», де виконував обов'язки гірничого майстра, але насправді все було дещо по-іншому. Вілкул справді працював на цьому заводі одразу після закінчення університету. Незважаючи на це, свій кар'єрний зліт він почав з посади начальника комерційного управління фірми. За рік роботи на цій посаді його підвищили до посади гендиректора з комерційних та фінансових питань.
Незабаром Олександр також став заступником президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків громадської організації «Академія гірничих наук України». Проте 2002 року знову повернувся до своєї «альма-матер» — уже у статусі заступника голови правління з комерційних питань. Після цього через рік став директором ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у Кривому Розі. Ще за кілька років став гендиректором ВАТ «Північно-гірничо-збагачувальний комбінат» та ВАТ «Центральний ГЗК», який входить до холдингу «Метінвест» підконтрольного Рінату Ахметову. Вже за рік Олександра Вілкула призначили почесним директором гірничорудного дивізіону ВАТ "Метінвест Холдинг".
Олександр Вілкул та Рінат Ахметов
2006 року Вілкула вперше обрали народним депутатом України за списком «Партії Регіонів» (№59). Працюючи у Раді, Вілкул став заступником голови комітету з питань промислової та регуляторної політики. Очевидно, працював непогано, бо особисто Віктор Янукович відправив його до Дніпропетровська. За так званою «квотою Ахметова» Олександр Юрійович став головою ДніпроОДА. Ще за кілька років його знову чекало підвищення – у грудні 2012 року його було призначено Віце-прем'єр-міністром України. У політичних колах кажуть, що Вілкул завжди був противагою Сергію Арбузову. Його вважали представником інтересів Ріната Ахметова у Раді та пророкували місце Прем'єр-міністра — саме він мав стати головним противником Сергія Арбузова. Після революційних подій на Майдані Вілкула відправили у відставку як «неугодного» революційному уряду. На позачергових виборах до парламенту Олександр Вілкул став другим номером у списку партії "Опозиційний блок" і саме з нею знову пройшов до Ради.
Сергій Арбузов та Олександр Вілкул
Звідки отримує прибутки Олександр Вілкул?
Улюбленим бізнесом Олександра Юрійовича є будівництво, скуповування землі та торгові центри. Доходи, які отримують Вілкул на базі «ахметівських підприємств», Олександр Юрійович розцінює як депозитні відсотки за обслуговування бізнесу олігарха. А основними аутсорсерами та підрядниками, які обслуговують потреби ГЗК, є підприємства Вілкула: ПАТ «Електромашпромсервіс», ПП «Спецконтакт», ПП «Проместетика», ПП «Промресурс КР» тощо. Великі земельні ділянки у Кривому Розі, різні об'єкти нерухомості та торгові комплекси міста знаходяться у власності Олександра Юрійовича, хоч юридично та оформлені на підставних людей та організації.
Олександр Юрійович активно співпрацює з кримінальними лідерами, забезпечуючи собі відданість, недоторканність та безпеку. Так, найбільший міський торговий комплекс «Плаза» було збудовано у партнерстві з місцевим кримінальним авторитетом – «Тайсоном». Весь будівельний бізнес у Кривому Розі давно вже окупований кишеньковим підрядником губернатора – будівельною компанією ТОВ «КРОСТ», яка обслуговує інтереси як особистого характеру для Вілкула, так і виступає генпідрядником міського бюджету – зводячи міські фонтани, Жителі Кривого Рогу впевнені: все що збудував «КРОСТ». За словами джерела, прямо чи опосередковано, через партнерів, Олександр Юрійович монополізував 80% земель Кривого Рогу.
Насіння для успішного бізнесу Олександра Вілкула у рідному місті посіяв його батько Юрій, який і досі є міським головою Кривого Рогу. Разом із сином вони провернули чимало так званих «проектів», які далеко не завжди були легальними та законними.
Юрій Вілкул
Одним із них є мережа бюджетних супермаркетів «Сімейка», які, як заявляють місцеві жителі, «просто спотворили гарну архітектурну композицію міста», а в народі їх прозвали «жовті біотуалети». Напевно, вседозволеність із боку міської влади, а точніше — рідного батька, і дозволила встановити з порушеннями пожежних, санітарних, містоутворюючих норм та заходів ці жовті фургони «Сімейки» у центрі міста та місцях масового відпочинку людей.
Один із супермаркетів «Сімейка»
Для підпорядкування ринку споживання міста Олександр Вілкул вибрав захоплення ринку виробництва та продажу хліба. Саме тому більшість хлібзаводів міста давно закрито на «реконструкцію», а хліб у Кривий Ріг привозять із Дніпропетровська та Запоріжжя, де знаходяться хлібозаводи губернатора. І саме тому Юрій Вілкул з подачі сина Олександра придбав частку Харківського комерційного виробника хліба ТОВ «Куличі».
«Подвиги» на посаді Віце-прем'єр-міністра
Вступивши на посаду Віце-прем'єра, Олександр Вілкул активно займався «питанням Hyundai», які раз у раз ламалися і застрявали на залізниці України. Саме він обіцяв адаптувати «строптливу» техніку, яку закупив його колега-міністр. Борисом КолесніковимПроте, з посади його прибрали, так і не давши вирішити проблему.
Олександр Юрійович виявив себе як невтомний «фінансовий помічник» у справах з підготовки спортивних змагань. Свого часу Вілкул був призначений відповідальним за проведення Євробаскету-2015 та зимової Олімпіади-2022. Відразу після цього рішення з'явилися сумніви у його компетенції, адже навіть на Євро-2012 обсяг держвидатків, витрачених на захід, перевищив необхідні на 80% — із бюджету «пішло» 65 млрд. грн. Можна лише здогадуватися, скільки б пішло з бюджету, якщо Вілкул мав повний контроль та доступ до підготовки проведення цих заходів в Україні.
Будучи Віце-прем'єром, Вілкул заявляв, що за рахунок держбюджету будуть побудовані тренувальні бази для спортсменів у 6 містах. Чиновник швидко поквапився, і право на фінансування будівництва баз отримала ТОВ «Торнадо ВКВ» (яка раніше не вигравала жодного тендеру) за завищеними цінами. Ще одним таким проектом стала тренувальна база у Дніпродзержинську, яку мала проектувати криворізька будівельна група компаній «КРОСТ» (вище згадувалося, що компанія фактично належить Вілкулу). Усі ці фактори говорять лише про користь відставки Вілкула під час революційних подій на Майдані. Цей факт підтверджує те, що за рік роботи в Кабміні Вілкулу вдалося вщент провалити майже всі проекти, за які він відповідав. Єдиним його успіхом стали махінації з державними коштами, які йому вдавалося спрямовувати на різноманітні «сумнівні» проекти.
Інтерв'ю з Олександра Вілкула телеканалу «112 Україна»:
https://youtu.be/4oc_QpqcB44
Говорити про те, що Олександр Вілкул буде поганим мером, ми не маємо права, проте його минулі «подвиги» та «заслуги» змушують задуматися, а чи варто вірити людині, яка обіцяючи «гори з неба» не робить абсолютно нічого?
Дмитро Самофалов, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!