Олексій Вадатурський
21 серпня Європейський банк реконструкції та розвитку заявив про надання кредиту українській аграрній компанії Нібулон. У зв'язку з цим випливло ім'я мільярдера, найбагатшої людини нашої країни та Героя України Олексія Вадатурського. У вузьких колах за ним закріпилася прізвисько Колгосп-мільярдер. За які такі заслуги найбільша із світових структур дає гроші приватній українській компанії? І як цей мільярдер заробив свої мільярди?
Олексій Вадатурський людина не публічна. Він не любить давати інтерв'ю, не світиться на прийомах та вечірках, не кричить про своє меценатство, не відкриває арт-центрів та не містить футбольних команд. Хоча він міг собі це дозволити. Він господар однієї із найуспішніших аграрних компаній під назвою Нібулон. Ця компанія має 45 філій у різних областях України, свій вантажний флот. Компанія контролює близько 70 000 гектарів землі, а експортний потенціал зернових Нібулона оцінюється в 4-5 мільйонів тонн, і досягає 20% зернового експорту України. Але, мабуть, має Олексій Опанасович причини «не відсвічувати». А може, він просто дуже скромна людина?
Навряд чи можна назвати скромною людину, яка отримала ордени: Герой України та Володимира, а також купу Почесних грамот та різних «Золотих Меркуріїв» та «Кращих керівників». За деякими даними, у 1970 році він був завербований КДБ і мав прізвисько «Пахтакор». Прямих доказів цьому немає, у 90-х документи мали властивість пропадати. Але факт, що в тих же дев'яностих поєднував керівництво тоді ще відносно невеликою фірмою Нібулон та посаду заступника голови Миколаївського обласного управління хлібопродуктів. Тобто не просто мав свою людину в аграрному істеблішменті, яка могла б лобіювати його інтереси. Він сам був цією «своєю людиною». Це мрія будь-якого бізнесмена, який робить гешефт на приватизації колгоспного майна.
У середині 90-х, мабуть, необхідність особистої присутності в держорганах відпала. Швидше за все це пов'язано з призначенням на посаду спочатку заступника голови Миколаївського облвиконкому, а потім і на посаду губернатора Миколаївської області Миколи Круглова. Свого зв'язку з ним Вадатурський ніколи не заперечував. І перше приватизоване Олексієм Опанасовичем підприємством став колгосп у селі Лідіївка. Його довели до банкрутства та забрали за борги. Надалі компанія поглинула ще близько десятка таких колгоспів. Зрозуміло, що без допомоги чи хоча б мовчазної згоди губернатора такі «операції» не можливі.
Микола Круглов
Крім того, саме Круглов допоміг Вадатурському придбати 7 га землі у ВЕЗ «Миколаїв». До цього додалася оренда морської акваторії. Було збудовано свій термінал із двома зерносховищами. А на території терміналу було відкрито свою особисту митницю Нібулона. Таким чином, Вадатурський вибудував свою схему — зерно, вирощене у приватизованих ним колгоспах, маючи податкові пільги у ВЕЗ, через його термінал та його митницю йшло за кордон. Не дивно, що у 2012 році Олексій Опанасович увійшов до «Золотої сотні» журналу Кореспондент і посів у ній 14 місце.
Нещодавно процедуру доведення до банкрутства Вадатурський провернув з Миколаївським портом. Він підписав із ним договір про завантаження свого судна. Судну увійти до порту не дала осаду. Начальник порту пропонував розумні виходи із ситуації — завантажити судно на рейді чи в іншого причалу. Але Олексія Опанасовича цікавив не корабель, а весь порт. Порт намагався відбитися, навіть провів днопоглиблювальні роботи на 12 мільйонів гривень. Але це його не врятувало: через Антимонопольний комітет та Господарський суд Києва Нібулон зажадав від Миколаївського порту 120 мільйонів гривень на відшкодування своїх «збитків». А це, по суті, банкрутство порту. І зрозуміло до кого перейде, а швидше за все вже перейшло управління ним.
До 2010 року Нібулон якимось чином щасливо уникав будь-яких перевірок. Можливо, чиновники дуже вірили Олексію Опанасовичу. А може, справа потужному київському лобі. Вадатурський взагалі любить мати справу із національно-«свідомими» політиками. Він товаришує з Анатолієм Матвієнком, а звання Герой України він отримав із рук Віктора Ющенка. Коли до влади прийшли «донецькі», у Олексія Вадатурського почалися проблеми. Нібулон у нього намагалися забрати на користь всесильного тоді Юрія Іванющенка. І було за що. Справа в тому, що компанія для уникнення податків використовувала так званий «голландський бутерброд» — гроші переводяться до Голландії, а звідти на офшорні Антильські острови. Крім того, відвантаження зерна компанією здійснювалися без відповідних сертифікатів, зерно не перевірялося взагалі навіть на вміст ГМО. Воно зберігалося у спільній купі, без поділу на класи. У 2010 «лафа» закінчилася, Нібулон зайняли компетентні органи, включаючи СБУ.
Але засилля «регіоналів» тривало недовго. А після Євромайдану Олексій Опанасович, мабуть зрозумівши швидкоплинність та мінливість життя, «спонсорував» блок-пости та добровольчі тербати на рідній Миколаївщині. Він навіть обіцяв нагороду за російських диверсантів. Загалом поводився як Коломойський, тільки особливо не піарився і губернаторську посаду не обіймав.
Андрій Вадатурський
Сьогодні при владі «правильні» для Олексія Опанасовича люди. Його син, Андрій, який володіє 20% акцій Нібулона – народний депутат, входить до президентського блоку. А отже, у найближчій та середній перспективі справи Вадатурського та його компанії підуть у гору. Очевидно, це й зрозуміли в Європейському банку і, прорахувавши вигоди, дали гроші цьому непублічному підприємству з темним минулим. Що ж, свій прибуток європейці з цього підприємства швидше за все отримають, а гроші, як кажуть, не пахнуть.
Денис Іванов, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!