Андрій Іванчук
Одним із найцікавіших персонажів у чинному складі Верховної Ради є Андрій Іванчук. Українські ЗМІ в різні часи називали його то «касиром» «Народного фронту», то «близьким другом Арсенія Яценюка», то «директором парламенту». Експерти кажуть, що на сьогоднішній день він є головним претендентом на роль сірого кардинала в оточенні нашого прем'єр-міністра. Це й не дивно, адже знайомі вони з дитинства і на шляху до влади та «великих грошей» йшли також разом. Що ж у минулому одного з найближчих соратників Яценюка, і яку роль у парламенті він грає сьогодні?
«Пліч-о-пліч з Яценюком»
Народився Андрій Іванчук в Івано-Франківську 1973 року. «Фатальне» знайомство з майбутнім прем'єр-міністром України Яценюком відбулося у місті Коломия, де Арсеній Петрович рік навчався у школі. Їхні батьки тісно дружили між собою і часто зустрічалися під час сімейних свят. Водночас майбутні політики навчалися на юридичному факультеті у Чернівецькому університеті. Ще у студентські роки вони разом із Валентином Гнатишиним (син колишнього губернатора Чернівецької області) заснували аудиторську компанію «Юрек-аудит». Одним із перших їхніх клієнтів був Чернівецький машинобудівний завод, який згодом захопив Іванчук. До речі, під час перебування президентом компанії «Юрек-аудит», Арсеній Яценюк отримав прізвисько «Сеня-кидало» — подейкують, що ним його нагородив чернівецький кримінальний авторитет Валерій Чинуш, одну з компаній якого той обслуговував. До речі, його компанія «Надіна» займалася нелегальними постачаннями нафтопродуктів на автозаправки, правоохоронці «пронюхали» це і хотів посадити Чинуша, але завдяки Яценюку з Іванчуком тому вдалося уникнути кримінальної відповідальності. Ще одним іменитим клієнтом їхньої компанії був Михайло Папієв (колишній регіонал, екс-губернатор Чернівецької області та чинний народний депутат від «Опозиційного блоку»).
У 90-ті роки Андрій Іванчук займався викладацькою діяльністю – був викладачем на кафедрі кримінального права. Паралельно з цим обіймав посаду заступника голови правління регіонального відділення банку «Аваль» у Снятині. На цю посаду його просунув Арсеній Петрович, який на той момент уже обіймав посаду заступника голови правління банку. 2006 року, за рік після призначення Яценюка на посаду міністра економіки, Іванчука «несподівано» призначили віце-президентом «Енергетичної компанії України».
У 2007 році Яценюк стає спікером парламенту і, звичайно ж, допомагає піднятися другу. З його подання у 2008 році Іванчука було призначено директором державного підприємства «Укрінтеренерго». Щоправда, на цій посаді він довго не затримався – пішов у політику, очоливши партію «Фронт змін». Під час президентських виборів 2010 року він також очолював виборчий штаб Арсенія Яценюка. Після того, як партії «Батьківщина» та «Фронт змін» об'єдналися – було обрано заступником голови партії. У Верховній Раді VIII скликання обіймає посаду голови комітету з питань економічної політики.
Арсеній Яценюк та Андрій Іванчук у Верховній Раді
«Цукрові» інтереси
Інтереси Андрія Іванчука у бізнесі досить вузькі. Вони поширюються на цукрове виробництво, сільське господарство, засоби масової інформації та торгівлю паливними ресурсами. Одним із головних його партнерів з бізнесу є екс-регіонал Валерій Калестін. У ЗМІ його охрестили «депутатом-перебіжчиком», адже він, пройшовши до Верховної Ради за списками «Нашої України», утік у 2007 році до «Партії регіонів».
У спільній власності Калестіних та Іванчука знаходяться торгові будинки «Агроцентр», «Техноцентр», «Техно-Центр. Плюс», «Галпласт+». Через них вони володіють кількома цукровими заводами («Володимирцукор», «Горохівський цукровий завод»). Одним із цих заводів Іванчук особисто керував з 2004 по 2007 рік. 2011 року бізнесменам вдалося «наваритися» на «цукровому» тендері, який проводив Аграрний фонд. Один із них виграв завод «Володимирцукор». Від Аграрного фонду він отримав 170 млн. грн. за постачання 20 тис. тонн цукру з буряків. Обман полягав у тому, що за умовами участі у тендері, «Володимирцукор» мав подати документи, згідно з якими завод орендує потужності для переробки очерету, а не буряків. Внаслідок обману завод не поставив аграрному фонду цукор із буряків, а на директора фірми Фелікса Богдана завели справу, згідно з матеріалами якої завод завдав державі збитків у 170 млн грн.
Ще один цукровий завод, що належить Калестину та Іванчуку, «Горохівський цукровий завод» теж потрапив у неприємну історію. Взявши в Ощадбанку кредит розміром у 15 млн грн керівництво заводу його повертати не збиралося. У результаті банк подав до суду позов, з вимогою визнати завод банкрутом, але він був відхилений, а трохи пізніше місцеві ЗМІ заявили, що завод повністю припинив свою роботу.
Невеликий бізнес партнери мають у місті Рогатин Івано-Франківської області. Там знаходиться їхня телерадіостанція «Захід», а також ресторан «Еліт-Центр», який зараз оформлений на зовсім інших людей. У сфері інтересів Іванчука також потрапляє сільськогосподарське об'єднання та нафтова база у Західній Україні. Це не дивно, адже одним із перших спільних бізнес проектів із Калестіним була компанія «Українська нафтогазова компанія», яка займається постачанням нафтопродуктів.
«Бідність лише за документами»
Згідно з документами, Андрій Володимирович взагалі перебував на межі злиднів. У 2012 році він, будучи керуючим кількох компаній, про які йшлося вище, задекларував сумарний річний заробіток у 12 тис. грн. Ще у його декларації опинилися дві машини, яхта та великий заміський будинок, оформлені на дружину. Найцікавіше тут те, що утримання всього цього майна коштує набагато більше (навіть протягом одного місяця), ніж весь офіційний дохід, отриманий за рік.
Декларація про доходи Іванчука
Його «фамільний» особняк знаходиться у селі Іванковичі. До речі, у цьому невеликому поселенні немає жодного будинку, вартістю менше 2 млн. доларів. У ЗМІ особняк Іванчука порівнюють із «невеликим Межигір'ям» — він оточений подвійним парканом, на території купа камер спостереження, гостьові будиночки та навіть вольєри для тварин (слава Богу – не для страусів).
У всій цій ситуації правоохоронців та представників влади має зацікавити питання «звідки у Іванчука гроші на утримання особняка та прилеглої до нього території (1, 3 гектари), якщо згідно з декларацією він заробляє копійки?».
«Подвиги» у Раді
бійка
У червні 2013 року Андрій Іванчук побився у кулуарах Верховної Ради з народним депутатом Ігорем Скосаром (раніше член партії «Батьківщина»)
За словами політика, Скосар у телефонній розмові образив його, назвавши «під**ом». Почувши це Андрій Володимирович "вибухнув" і надавав Скосару кулаками по обличчю, відправивши його в нокдаун. Бійка сталася за інших народних депутатів, але продовження не мала. За інформацією джерел, окрім прямої образи Іванчук був злий на Скосара ще й через його звільнення з партії «Батьківщина».
Кнопкодівництво
У травні 2014 року Андрія Іванчука викрили у «кнопкодавстві». Рукастому народному депутату вдалося проголосувати у Верховній Раді одразу за п'ятьох колег. До цього моменту таке не вдавалося нікому. Принаймні на камеру таких масових фактів фальсифікації нікому не вдавалося сфотографувати.
Законопроект, за який Іванченко так активно голосував, мав вирішити долю майбутніх президентських виборів. Відповідно до нього, у законодавстві мала з'явитися норма, що дозволила виводити окружні виборчкоми з території міст (рішення було пов'язане із ситуацією на сході України).
Лобіст інтересів Коломойського?
Одним із таємних «шефів» Іванчука називають Ігоря Коломойського, з яким той пов'язаний через фірму «Техінсервіс» (виробництво та продаж біоетанолових добавок).
У січні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон про зниження кворуму, який необхідний для проведення загальних зборів акціонерного товариства. Згідно з ним, кворум для проведення акціонерних зборів буде знижено з 60%+1 акція до 50%+1 акція. Минула норма дозволяла Коломойському повністю контролювати «Укрнафту», призначаючи своїх менеджерів та не сплачуючи державі дивіденди. Отож Андрій Іванчук усіма силами гальмував цей законопроект, то відмовляючись розглядати його на засіданні комітету з економічної політики (головою якого він є), то відмовляючи нардепів його фракції від голосування. Незважаючи на те, що законопроект ухвалили, у Коломойського тоді залишилася невелика «лазівка», якою він і скористався, зірвавши голосування у Раді 10 лютого. І все завдяки Іванчуку.
-
За час при владі Андрій Іванчук уже неодноразово встиг засвітитися у злочинних махінаціях, днями у ЗМІ з'явилася інформація, що проти нього мають намір порушити кримінальну справу через причетність до корупційних схем на державних підприємствах опозиційні сили. Мабуть, це його не на жарт налякало, і він поспіхом відправив дружину та доньку в Монте-Карло. Схоже, що він має намір емігрувати з країни і активно готує для цього плацдарм. Чи так це – поки що не відомо, проте те, що він комусь сильно насолив і його мають намір «злити», видно неозброєним поглядом.
Дмитро Самофалов, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!