Андрій Пасішник: ефективний менеджер української корупції ЧАСТИНА 1
Чому НАБУ досі не має методів проти заступника голови «Укртранснафти» Андрія Пасишника та його високопоставлених покровителів, а його справа вже півтора роки висить у суді? Тому що розміри найбільших хабарів тьмяніють на тлі колосальних надприбутків, які одержують українські корупціонери внаслідок «розпилу» бюджетних коштів через банківські афери чи тендерні махінації. А ось ризик бути спійманим на місці злочину там на порядки нижче, ніж під час передачі конвертів або портфелів з готівкою. Власне, в Україні так і не було засуджено жодного тендерного «комбінатора» — і навряд чи справа Пасишника дасть цьому почин…
Ця історія почалася 3 лютого 2016 року, коли тодішній міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічюс написав заяву про відставку через тиск, що на нього чиниться. Тиск цей, за словами самого Абромавічюса, чинився на нього Андрієм Пасишником і також заступником голови фракції БПП Ігорем Кононенко з метою призначення Пасишника заступником Міністра. Щоправда, незважаючи на подану заяву, Абромавічюс продовжував свою роботу на посаді міністра аж до відставки всього уряду Яценюка 14 квітня 2016 року – тож його заява була, скоріше, лише політичним епатажем. Проте його слова були не порожнім струсом повітря: 24 лютого 2016 року НАБУ відкрило кримінальне провадження за статтею 344-1 КК України (втручання у діяльність державного діяча).
Андрій Пасішник: ефективний менеджер української корупції ЧАСТИНА 1
Однак справа спочатку зашкутильгала через відсутність достатньої доказової бази. Як такі були лише заяви самого Абромавічюса та скріншоти його телефонного СМС-листування з Пасишником, викладені в інтернеті нардепом Сергієм Лещенком Інший фігурант справи, Ігор Кононенко, одразу почав заперечувати всі звинувачення. До того ж, за своїм статусом (друг і партнер президента) він поки що є «недоторканним» для українського правосуддя.
Фактично тоді ця справа перейшла у площину політичної боротьби між «Народним Фронтом», який намагався утримати за собою Кабмін, та президентською «Солідарністю», яка прагнула посадити у крісло прем'єра Володимира Гройсмана. Тому після відставки уряду Яценюка, до команди якого входив Абромавічюс, вплив «Народного Фронту» впав настільки, що справа просто зависла. Його реанімували лише у вересні 2017 року, і дуже багато хто визнає, що це пов'язано з атакою різних політичних сил на команду, що розгорнулася. Порошенка. Проте за всією цією політикою криється реальна, воістину жахлива корупція. І йдеться не про хабарі в тисячі, або навіть мільйони, а про багатомільярдні схеми і тендери.
Андрій Пасішник. Стопами Василя Алібабаєвича
Дивна річ, але в інтернеті не можна знайти не лише докладної біографії колишнього заступника голови правління «Нафтогазу», а навіть дати та місця його народження. Навіщо така конспірація, можна лише здогадуватися. Тому Skelet.Org довелося «пробивати» можливі варіанти за відкритими базами даних, що видали наступний результат: Андрій Петрович Пасічник народився (можливо) 12 лютого 1981 року у селищі Лошкарівка Нікопольського району Дніпропетровської області. Наголосимо: дані не стовідсоткові, оскільки свій вік та місце народження Андрій Петрович чомусь приховує, та й прізвище своє «українізував» у Пасішника.
Після закінчення хіміко-технологічного технікуму у Дніпродзержинську, Андрій Пасишник отримав роботу у компанії «Укртатнафта», одночасно продовживши освіту в Українському державному хіміко-технологічному університеті у Дніпропетровську. До 2009 року він уже очолював відділ контролю якості палива у мережі АЗС «УТН-Схід».
Судячи з кар'єрного зростання, Пасішник був на хорошому рахунку у начальства. За інформацією джерел Skelet.OrgУ нього був якийсь покровитель, який працював начальником у структурах «Укртатнафти» (можливо в правлінні Кременчуцького НПЗ) і пов'язаний із бізнесом «УТН-Схід», який і прилаштував туди свого протеже.
Додамо трохи пікантності: компанія «УТН-Схід» була створена у 2002 році ТОВ «ВІКОЙЛ» та ТОВ «Схід», за якими стояли «донецькі». А саме: Ігор Філіппенко, Микола Гавриленкопов'язаний з ними Андрій Адамовський, з яким розпочинав свій бізнес нинішній «вирішувала президентської сім'ї» Олександр Грановський, нині покійний Жиган Такташев, живий і здоровий Рінат Ахметов, Тетяна Бахтєєва та її зять Тимур Валітов. З 2005 року мережа «УТН-Схід» продавала паливо Кременчуцького НПЗ, що належить «Укртатнафті». Однак, крім цього, через мережу реалізувався і «лівий» бензин невідомого походження, який не відповідав жодним гостям – і ця «осляча сеча» ніяк не могла пройти повз головний контролер якості «УНТ-Схід» Андрія Пасішника. Тобто він був частиною цієї схеми, ретельно виконуючи розпорядження своїх босів. Про таких послужливих менеджерів корупціонери та аферисти можу лише мріяти – мабуть, це було запорукою успішної кар'єри Пасішника.
Андрій Пасішник
Але після того, як олігарх Коломойський прибрав до рук ВАТ «Укрнафта» (за допомогою його голови правління Ігоря Палиці), він отримав і контроль над компанії «Укртатнафтою», що належала, — почавши витісняти їх її татарсько-російську «Татнафту». Після цього у 2009 році між «Укртатнафтою» та «УНТ-Схід» стався конфлікт із судовими засіданнями, а у 2010 році мережа АЗС продалася компанії ТНК-ВР і після змінила бренд на «Формула». Тоді ж Пасишник залишив свою посаду та пішов працювати головою Комітету захисту споживачів нафтопродуктів України. Можна тільки здогадуватися, хто міг прилаштувати на цю ключову посаду людину, яка була причетна до торгівлі «кустарним» бензином! Але стає добре зрозуміло, чому Андрій Пасишник знайшов свою наступну роботу саме в компанії «WOG» («Західна нафтова група»), що належить бізнесменам Степанові Івахіву, Ігорю Єремєєву, Сергію Лагуру и Петру Димінському. Адже бензин із заправок «WOG» теж часто мав вкрай низьку якість – і кому ж було гасити всі ці скандали, як не голові Комітету захисту прав споживачів нафтопродуктів? Ось так Андрій Пасишник і зблизився з «воговською четвіркою», причому настільки, що спочатку отримав керівну посаду у фірмах «ВОГ-Ритейл» і «Золотий екватор» — відповідно, мережею АЗС «WOG», що володіє і управляє, а потім став офіційним помічником народного депутата Ігоря Єрема.
Знову ж таки, Ігор Єремєєв вибрав собі помічника буквально за фахом, бо до Ради він прийшов заради одного — отримання доступу до багатомільярдних тендерів на постачання палива держкомпаніям та установам. Лише у період з 2011 по 2014 рік компанії групи «Континіум» (Єремєєв, Івахів, Лагур, Димінський) отримали кілька сотень тендерів на суму понад 17 мільярдів гривень (2,1 мільярда доларів). Ось усіма цими тендерами і доводилося займатися ефективному менеджеру Пасишнику!
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Андрій Пасішник: ефективний менеджер української корупції ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!