ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Андрій Павелко та Леонід Сергієнко: сімейний бізнес вроджених «кидав». ЧАСТИНА 1
Навіть у футболі тестеві довелося довго тягнути зятя за руку. 1999 року Сергієнко повіз його до Мілана на зустріч із Андрієм Шевченком — вручити запрошення на дитячий турнір «Дніпромайна». Заодно запросили його «повечеряти разом», закотили банкет, і невдовзі Павло з Шевченком стали друзями, а 2001 року кумами. Водночас вони так само подружилися з шановним дніпропетровським лайнсменом і головою міської Федерації футболу Олександром Гордієнком, який взяв Павелка до себе заступником. Через рік Павелко, анітрохи не червоніючи, «кинув» свого благодійника: потоваришувавши вже з головою ФФУ Григорієм СуркісомВін організував усунення Гордієнка і сам сів на його місце. Після чого почав довго і ретельно копати вже під самого Суркіса, якого він допоміг повалити 2010-го.
Але 2001-го обурення Гордієнко ніхто не слухав. Тесть Павелко щедро обдаровував кого треба грошима, а сам Андрій Васильович почав грати у доброго та турботливого футбол-баші: налаштував у місті футбольних майданчиків, прибрав до рук та реорганізував дніпропетровські футбольні школи та клуби, влаштовував змагання та матчі. Це було потрібно не лише для його політичних цілей. Адже спортивні клуби, як і футбольні фан-клуби, є в Україні інкубаторами «тітушок», які використовуються всіма політичними силами. Обзавівся власною «дружиною» і сімейний клан Сергієнко-Повєлко. Так, зокрема, взимку 2013-2014 р.р. їхні «тітушки», якими командував начальник служби охорони клубу «Opera» Алан Петросян, брали участь у розгонах дніпропетровського Євромайдану. Гірка іронія у тому, що до Євромайдану Павелко очолював обласне відділення «Фронту змін», а згодом – виборчий штаб Блоку Петра Порошенка.
Андрій Павелко. Галантерейник та кардинал
Про мандат народного депутата Андрій Павелко мріяв ще з 2002 року, коли він розжився його тесть. Але, мабуть, у «нульових» грошей у їхній родині вистачало на купівлю лише одного мандата. І лише у 2010 році Павелко наважився спробувати себе у місцевих виборах. Йому вдалося отримати місце в міській раді Дніпропетровська, а ось боротьбу за крісло мера він програв Івану Куліченка, яке беззмінно рулило містом з 1999 по 2014 рік. Павелко не допомогла навіть участь у його передвиборчій агітації популярного «95-го кварталу», який намагався зобразити його таким собі чесним «своїм хлопцем».
Але нічого, ставши головою фракції «Фронту змін» у міськраді, Павелко забезпечував голосами депутатів підтримку бізнесу свого тестя: виділення земельних ділянок, закриття очей на практичну відсутність очисних споруд на «Вінілі» тощо.
Натомість у 2011 році тесть купив йому місце голови обласного відділення «Фронту змін», а також два «квитки до Ради» — два прохідні місця у списку «Батьківщини» за квотою союзного з нею «Фронту». Втім, через те, що Павелко був дуже дружний із Дніпропетровським губернатором Олександром Вілкулом (березень 2010 – грудень 2012), робота «Фронту змін» у місті та області практично не помічалася. Більше того, їхня ділова дружба стала причиною гучного скандалу. А саме: вже під час голосування за кандидатуру прем'єра (перше засідання нової Ради) опозиція, включаючи Батьківщину, не дала своїх голосів Миколі Азарову – а Павелко проголосував за! І потім ще не раз голосував синхронно з Партією Регіонів, іноді у парі зі своїм тестем Сергієнком. Коли ж соратники вирішили з'ясувати причину такого неподобства, Павлюк відповів, що його про це попросив… Вілкул (на той момент віце-прем'єр). У результаті Павелка вигнали з «Батьківщини» у жовтні 2013 року, і мало не виключили його тестя. Ось і причина, через яку «тітушки» Павелко брали участь у розгонах дніпропетровського Євромайдану.
Повідомлялося, що наприкінці 2013 року Павелко та Вілкул планували створити власний політичний проект псевдоопозиції. Однак подальші події змусили Павелка знову зробити різкий розворот, тепер убік Порошенка. Скільки його тесть заплатив за крісло голови виборчого штабу «Блоку Порошекно» у Дніпропетровську та прохідне місце №33 у виборчому списку БПП, доки Skelet.Org невідомо. Однак Павелко з лишком відкупив усі витрати, бо просто вкрав касу виборчого штабу: грошей за свою роботу після виборів не отримали ані пересічні агітатори, ані члени виборчих комісій. І що ж, Порошенко та Кононенко на нього розгнівалися? Нітрохи! Навпаки, Павло отримав від них цілу купу «плюшок!». Це і місце заступника голови фракції БПП та грошовий портфель голови бюджетного комітету, а на десерт – посада президента Федерації Футболу України (у березні 2015).
Здавалося б, чого йому ще хотіти – міністерського крісла? Але несподівано у 2017 році Павелко здійснив, як то кажуть, кульбіт. Спочатку у Дніпрі дізналися про те, що його син Микита одружується з Богданою Петровською – донькою ще одного відомого у місті бізнесмена. Втім, більше відомого не як бізнесмена, а як кримінального авторитету 90-х Наріка, він же Олександр Налекрешвілі, який змінив прізвище на Петровський. Людина з минулого, пов'язана з багатьма дніпропетровськими бізнесменами та політиками, які особливо займалися нечистим бізнесом – наприклад, Вадимом Єрмолаєвим.
Їхнє шикарне весілля зіграли в серпні 2017-го в Гофбурзькому імператорському палаці (Відень, Австрія), на яке приїхав і павілківський кум Андрій Шевченко. Що ж, річ, як кажуть, молода, та й нічого дивного в тому, що діти олігархів одружуються з дітьми олігархів. Але в цьому випадку весіллям все не обмежилося. Несподівано 24 серпня на порошенківському «5 каналі» вийшов документальний фільм про події 2014 року, автори якого стверджували, що Дніпропетровська від сепаратистів врятували не Борис Філатов та Геннадій Корбан, які організували формування добробатів (а потім загнали їх в Іловайський котел), а Олександр Петровський («Нарік»). Багатьох це просто шокувало.
Ще більшим шоком стала наступна новина про те, що Олександр Налекрешвілі вирішив серйозно зайнятися великою політикою, і він планує обзавестися кількома депутатами у Верховній Раді, а також змінити мера Дніпра на свою людину або ж балотуватися на цю посаду сам. Що ж, донедавна всі тільки гадали, хто може стати союзником Налекрешвілі: його старий діловий партнер Ігор Коломойський, його «клієнти» з 90-х на кшталт Єрмолаєва чи хтось ще.
Тепер очевидно, що до проекту Налекрешвілі приєднався сімейний клан Сергієнко-Павелко. А точніше, родина Сергієнко-Павелка породилася з родиною Налекрешвілі, утворивши більший і могутній клан, який, можливо, вже найближчими роками відіграє велику роль в українській політиці. Але вже очевидно, що насамперед вони розпочнуть війну за Дніпро – і вона буде не лише політичною.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!