Андрій Пишний. Кум Яценюка та вбивця Ощадбанку
Останнім часом часто з'являлася інформація про можливе банкрутство ПриватБанку. Проте, банківська система України загалом у кризі. І ця криза загрожує і другому найбільшому банку — державному Ощадбанку. Але цю можливість дефолту найбільшого банку чиновники щосили замовчують.
А саме в цьому банку знаходяться всі «чорнобильські», «переселенські» та інші посібники. Тобто, якщо впаде Ощад — постраждають саме найнезабезпеченіші верстви населення. А крім того, Ощадбанк кредитує держпідприємства — від Укрнафти до Укрзалізниці. Нещодавно банк кредитував держпідприємство Енергоринок, про що ми писали. І падіння цього банку, по суті, паралізує всю інфраструктуру України. Ну і що скажете ви. Яка мені справа до державного банку та державних проблем? А річ у тому, що якщо рятуватимуть Ощадбанк, то це робитимуть за наш із вами рахунок. Тобто падіння Приватбанку – це особиста справа Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова (детальніше про нього читайте у статті Геннадій Боголюбов: про що мовчить друга половинка «Привату»?). Вони витягуватимуть його з дефолту за свій рахунок. А порятунок Ощадбанку відбуватиметься за гроші платників податків. Тобто за дуже поганий менеджмент Андрія Пишного розплачуватимемося ми з вами. Але можливо йому просто дадуть потонути? Чи не дадуть. Особливо після того, як Верховна Рада відмовилася відправити Яценюка у відставку. Але щоб зрозуміти чому так нам слід розібрати в персони керівника Ощадбанку Андрія Григоровича Пишного. Кума вже згадуваного Арсенія Петровича, який так любить розставляти на ключові пости своїх людей, про що ми так само писали.
І Пишний та Яценюк родом із Чернівців. Більше того, вони майже однокашники, обидва одночасно навчалися у Чернівецькому університеті. Невідомо, чи дружили вони чи просто дружити, але їхні батьки були друзями. Батько Яценюка був деканом у тому університеті, де вони навчалися, а батько Пишного був начальником місцевої колонії. Отже, обидва вони з досить інтелігентних сімей. І саме батько Пишного познайомив отця Яценюка з людиною, яка зіграє для молодих людей роль провідника у світ великої політики. Людину цього звали Ігор Плужніков. Він олігарх, один із творців СДПУ(о), соратник Віктора Медведчука та творець головної пропагандистсько-маніпулятивної машини тих років — телеканалу Інтер. Саме він протежував молодих тоді Арсенія та Андрія. Це до речі про те, що до влади прийшли молоді та незамазані у старих схемах люди, як люблять себе позиціонувати Яценюк та Пишний.
Ігор Плужніков
Поки есдеки були при силі та при владі, молоді люди «бовталися» в комерційних банках та на керівних посадах у держбанках, добре, що при зв'язках їхніх батьків влаштувати чад на непилову та грошову роботу праці не становило. Але сталася Помаранчева революція і виникла потреба заміни деяких одіозних особистостей на молоді та свіжі обличчя. Тобто ті, хто грабував країну за Леоніда Кучми, нікуди не поділися, вони просто дістали з лави запасних своїх протеже та інкорпорували їх у владні коридори, подбавши про сильні стартові позиції.
Андрій Пишний. Кум Яценюка та вбивця Ощадбанку
Таким чином, Арсеній Яценюк став в.о. голови правління Нацбанку, а Андрій Пишний із посади заступника голови правління Ощадбанку пересунувся на посаду в.о. голови у тому ж Ощадбанку. Сталося це у грудні 2004 року. Тобто практично синхронно з відходом з посади президента Кучми та приходом на цю посаду Віктора Ющенка. Плужнікову зробити це було не складно, він і сам не остання людина у банківській системі країни, свого часу він обіймав посаду в раді Національного банку та був заступником керівника наглядової ради того ж таки Ощада. Але 2005 року Ігор Плужніков помер і вундеркіндам із Чернівців залишилося розраховувати лише один на одного. До речі, для того, щоб пройти на цю посаду Андрій Григорович пішов на відверту фальсифікацію. 2004 року він купив у ректора «Інституту сучасних знань» Віктора Василенка фіктивну довідку про те, що закінчив цей навчальний заклад, про що ми писали раніше. Це йому було необхідно для того, щоб вступити одразу на четвертий курс Української академії банківської справи при Нацбанку. Без цієї академії стати головою державного банку йому не світило.
Андрій Пишний
2004–2005 роки були золотим часом для всього банківського ринку України. Кредити бралися у величезних кількостях, населення із задоволенням відкривало депозитні рахунки. Але лише не для Ощадбанку. Колись єдиний із державних банків, які мають широку роздрібну мережу, стрімко втрачав свої позиції. Пенсіонери, які з часів СРСР обслуговувалися Ощадом переводили свої пенсії в бурхливо розвиваючі мережу Приват, Правекс, Надру та інші менші банки. Туди ж йшли й зарплатні проекти, зокрема й державних підприємств. Причини цього — неякісне обслуговування, некомпетентність співробітників від касира до топ-менеджменту, негнучкі системи бонусів та відсотків, а найчастіше й повна їхня відсутність. Це дуже точно характеризує Андрія Пишного, як менеджера. До речі, ці свої «хвороби» Ощадбанк не зміг перемогти досі. Хоча в нього з'явилася якась маркетингова стратегія і навіть модні нині хештеги. #МійБанкМояКраїна и #ощадбанкдіє. Але, може, не ліжка треба міняти, як то кажуть у старому анекдоті?
Андрій Пишний. Кум Яценюка та вбивця Ощадбанку
Себе Андрій Григорович теж не забуває. Ще на посаді він узяв кредит на три з половиною мільйони... у самого себе, тобто все в тому ж Ощадбанку. Зрозуміло, що він узяв його на вигідних умовах. Але він пішов далі – він цей кредит ще й не повернув. Це викликало проблеми, тим більше посаду керівника держбанку зайняв його суперник Анатолій Гулей, людина братів Андрія та Сергія Клюєвих, який оприлюднив цю інформацію. Але Пишного за підтримки того ж Яценюка «протягнули» в РНБО на посаду куратора фінансової сфери України і, мабуть, тому Ґулей вирішив з ним не зв'язуватися.
Андрій Пишний. Кум Яценюка та вбивця Ощадбанку
Однак у 2008—2009 роках у житті Яценюка та Пишного почалася чорна смуга. Спочатку Арсенія Петрович прибрали з посади речника Верховної ради. А слідом Андрія Григоровича попросили із РНБО. Вони вирішили йти у політику. Так виник «Фронт змін». Арсеній Яценюк став лідером партії та її фронтменом, а Андрій Пишний став, по суті, його правою рукою. Вибори 2010 року друзі успішно... провалили, незважаючи на вкладені в них 60-70 мільйонів доларів. Всі пам'ятають Арсенія Петровича, який несподівано «мілітаризувався», яким були завішані всі міста і траси («геніальна» розробка відомого російського дизайнера Артемія Лебедєва). Не допомогло й те, що партії опікувалася Катерина Чумаченко-Ющенко. До виборів 2012 року «Фронту змін» взагалі довелося йти під парасольку «Батьківщини». На руку їм зіграло і те, що Юлія Тимошенко опинилася у СІЗО, а потім у в'язниці. Таким чином, Яценюк став фронтменом так званої «Об'єднаної опозиції», а Пишний посів місце заступника голови передвиборчого штабу, а коли пройшов до парламенту, обійняв неформальну посаду керівника «групи Яценюка» в цій самій опозиції. І цю посаду він обіймав увесь час правління Януковича. За словами обізнаних людей, кредит Ощадбанку він так і не повернув, але його захищала депутатська недоторканність.
Під час Євромайдану Арсеній Петрович активно виступав зі сцени, обіцяючи народу здобути собі «кулю в чоло». Андрій Григорович був поруч із ним і займався юридичною підтримкою — наприклад, писав листи Попову, в яких мітинги та барикади називав безстроковою зустріччю народу з депутатами. Словом, він, як досвідчений бюрократ, намагався ввести революцію в якесь правове поле і таким чином очолити її хоча б формально. Він намагався підняти Євромайдан у Херсоні. Втім, без особливого успіху. Одного разу він сунувся на барикади, але одразу отримав від міліції палицею по голові. Якийсь час він попозував перед журналістами з перев'язаною головою і більше на барикади не ліз.
А ось після Євромайдану кар'єра Андрія Григоровича пішла нагору. Разом із кар'єрою Арсенія Петровича, зрозуміло. Він одразу став головою правління Ощадбанку, причому без будь-яких там приставок в.о. Але вже через якийсь час він вляпався у корупційний скандал. Генпрокуратура завела проти нього кримінальне провадження. Пишний літав на матч «Севілья-Дніпро» і ця поїздка обійшлася в 500 тисяч гривень, які, як думали слідчі, він узяв з рахунків «Ощадбанку». Щоб зам'яти цю справу, його юристи заявили, що гроші надав Ігор Єремєєв і показали довідку, яка нібито доводить, що так, справді останній знімав їх з рахунку. Але слідчі відразу запитали, а за які це такі послуги олігарх возив чиновника на футбол? Втім, справу цю тихенько зам'яли.
Запитання до Андрія Григоровича були і в учасників АТО. Справа в тому. Що Ощадбанк до останнього працював на окупованих територіях ДНР та ЛНР, коли інші банки вже закрили свої відділення. Тобто, по суті, фінансував сепаратистів, надаючи їм можливість переказувати кошти. І лише під тиском громадськості, після пікетів під головним офісом на вулиці Шпитальній, під гаслом «Пишного куму пишні проводи», він ці свої відділення закрив.
Саме під час керівництва Андрія Пишного Ощадбанк упав як ніколи. Можна, звісно, сказати, що в країні взагалі криза і банкам живеться несолодко. Але чомусь великі банки, як і раніше, на плаву. А деякі навіть трохи за ці роки підросли. А ось Ощад падає — за підсумками 2014 року він втратив 8,6 мільярда (!) гривень. Для порівняння: за попереднього керівника Сергія Подрєзова він лише за 2013 рік заробив 678,8 мільйонів прибутку. На початку 2015 року агентство Moodys знизило його кредитні та боргові рейтинги з Ca до Caa3 з негативним прогнозом, тобто відразу на кілька пунктів. Fitch, інше рейтингове агентство знизило Ощадбанку з СС (можливий дефолт) до ССС (висока ймовірність дефолту).
А вже влітку 2015 той же Fitch заявив, що дефолт Ощаду з єврооблігацій рано чи пізно неминучий. Банк з гордістю заявляє, що його кредитний портфель порівняно з 2012-м зріс з 67,4 мільярдів гривень до 92,2 мільярдів. Але це все переважно кредити державним структурам – «Нафтогазу», «Енергоатому», «Укразилізниці», «Укравтодору» та іншим. Тобто, по суті, держава кредитує сама себе. Але кредитує живими грошима, які потім кудись розчиняються, а Ощадбанку залишаються забезпечені державними гарантіями борги. Держава знову вкачує гроші в банк і все йде тим же колом. А центральна постать у цьому перекачуванні наших, платників податків грошей у кишені тих, хто при владі – Андрій Пишний. І до вересня 2016 року, тобто доти, доки парламент не отримає право знову внести вимогу про відставку його кума, Арсенія Яценюка з посади прем'єр-міністра, він точно буде на своєму місці.
Андрій Пишний під Ощадбанком
Цього року Мінфін зобов'язав Ощадбанк вийти на беззбитковість. Якби це можна було зробити в наказовому порядку, то все було б гаразд. Але ринок є ринок і беззбиткові на ньому ті, хто приваблює нових клієнтів, інноваційні продукти, розробляє правильні маркетингові стратегії, словом працює. Що, як ми розуміємо, за нинішнього керівництва неможливо. Отже, цю «беззбитковість» доведеться створювати шляхом насильницького «загону» туди бюджетних організацій, створення штучним шляхом монопольних послуг (типу платежів за витяги з держреєстру чи державної іпотеки) та постійним рефінансуванням. А до 2020 року його хочуть продати. Що ж, державі ні до чого такий неповороткий фінансовий монстр. Тож рішення правильне. Якщо, звичайно, на той час його хтось захоче купити.
Денис Іванов, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!