Андрій Рева: Міністр антисоціальної політики України. ЧАСТИНА 1
У той час, як нинішній рівень життя українців є найнижчим від Атлантики до Уралу, екс-міністр соціальної політики Андрій Рева вважає, що вони надто багато їдять, а його відомство незаконно позбавляє соціальної допомоги мільйони людей, які потребують, фактично прирікаючи їх на новий голодомор. Якби нинішня влада європейська не була на словах, а на ділі, то Реві вже довелося б вирушити у відставку, а то й під суд. Але про таких як він кажуть, що з кабінетів їх можна винести лише ногами вперед.
А ось на Банковій вважають, що Рева є практично ідеальним міністром — тому, що він на 100% лояльний до свого «вінницького клану», який посадив його в міністерське крісло, і досі ще не спливав у жодному гучному корупційному скандалі. Однак корупція не єдиний посадовий злочин, передбачений Кримінальним Кодексом, і ще невідомо, що гірше гірше: «пиляти» потихеньку бюджетні кошти чи забирати останній шматок хліба у незаможних задля того, щоб збільшити надприбутки олігархів? І якщо медичні реформи Уляни Супрун принесли їй прізвисько «доктор Смерть», то людоїдська соціальна політика Андрія Реви, що супроводжується цинічними глузуваннями з незаможних, теж скоро отримає відповідну народну оцінку. А уряд Гройсмана ризикує увійти в історію України як найодіозніший, ставши причиною ще одного Майдану — цього разу не стримується вітчизняними олігархами та іноземними дипломатами.
Андрій Рева. Шлях замполіта
Андрій Олексійович Рева народився 7 липня 1966 року у місті Богодухів Харківської області. Після закінчення середньої школи він подався до Ленінграда, де вступив до Вищого військово-політичного училища ім. Андропова, який готував замполітів для військ ППО. Чому саме туди, адже поряд у Харкові (півгодини їзди автобусом) був величезний вибір різних військових училищ? Напевно, вже тоді він виявляв талант цинічного демагога. Однак радянський замполіт був не тільки проповідником комунізму в рядах СА, він представляв там КПРС (про членство в якій Рева постарався забути), а також тісно співпрацював з КДБ. А Комітет не розривав своїх стосунків із людьми, навіть коли ті переходили на іншу роботу.
Що стало причинною відходу Андрія Реви на громадянку, він теж нікому не розповідав. Замполіт, який відслужив два роки, раптом опинився у Вінниці, де влаштувався на роботу простим учителем історії (а що ще викладати замполіту?) в ЗОШ №27, де й пропрацював у 1989-95 році. Десь у цей період він познайомився зі своєю дружиною Ларисою Федорівною, яка також працювала в школі №27, а 1992-го у них народилася донька Наталія.
Лариса Рева
Своє перше просування нагору Андрій Рева зробив сам. У середині 90-х соціально-економічна ситуація в Україні загалом та у Вінниці зокрема була архіплачевною, бюджетникам затримували копійчану зарплатню чи виплачували її «натурою». І вчитель історії, згадавши своє замполітське минуле, почав «каламутити воду»: агітувати колег на мітинги та пікети, подавав до суду на Міністерство освіти, потім добився переобрання міського комітету профспілки вчителів – який очолив сам 1995 року. Після цього Рева повністю захопився новою роботою і, пам'ятаючи про долю повалених попередників, створив для себе образ скромної людини, яка не має ні свого бізнесу, ні розкоші. Підтримуючи його, Рева потім ще двадцять років водив громадських працівників та журналістів у свою першу двокімнатну квартиру, в якій навмисне нічого не оновлював, влаштувавши такий собі музей побуту початку 90-х. А ось про приватний будинок у престижному районі, прозваний «Вінницьким Межигір'ям», де облаштувалася вся еліта Вінниці, Рева мовчав.
1998-го його запросив до себе тодішній міський голова Вінниці Дмитро Дворкіс, крісло якого активно хитали батько та син Порошенка, а також міська опозиція, що спонсорується ними, всіх політичних забарвлень. Ситуація ускладнювалася тим, що на виборах того року Дворкіс отримав мандат нардепа, але все одно залишився міським головою порушуючи закон (він боявся втратити і те, й інше), а його противники скористалися цим. 1999-го на Дворкіса навіть влаштували замах, його водія при цьому вбили – як стало відомо Skelet.Org, на думку правоохоронних органів, «замовлення» виконувало ОЗУ львівського «авторитету» Володимира Дідуха, проте справа так і залишилася "висяком".
Дмитро Дворкіс
І ось, відбиваючись від своїх опонентів та ворогів, Дворкіс вирішив укласти з одним із них союз. Рева отримав місце заступника міського голови Вінниці, а натомість від нього потрібно було використати свій талант замполіта та мітингового активіста тепер уже для захисту міської влади – виступаючи таким собі гавкаючим пітбулем на повідку. Захищати владу під час нової кризи 1998-1999 р.р. було неймовірно складно, але Рева намагався, хоч і розумів, що псує собі цим репутацію, і повернення до колишньої ролі вуличного опозиційного активіста буде вже неможливим. Тим більше, що тоді опоненти звинувачували Дворкіса не лише у поганому керівництві міста та корупції, а й у заступництві ОЗУ, у створенні схем тіньового бізнесу. І навряд чи Рева погодився б на цю «зраду», якби Дворкіс запропонував йому лише чесне життя на одну зарплату. Але, за інформацією джерел Skelet.Org, Рева ніколи не брав ні хортами цуценятами, ні часткою в ТОВ, а лише тим, що можна непомітно покласти собі в кишеню і віднести в сімейну скарбничку «дочці на весілля».
2000-го року Дворкіс, не витримавши масованої атаки, добровільно пішов у відставку, отримавши можливість зробити це на своїх умовах. І однією з цих умов було працевлаштування своїх людей, яких Дворкіс, на його честь, не став кидати напризволяще. Проте його заму та «ланцюговому псу» Андрію Реві дісталася більш ніж скромна посада начальника управління соціального захисту Замостянського району Вінниці. На цілих п'ять років Рева поринув у тему перерахунку пенсій, оформлення субсидій та виплат дитячої допомоги. Судячи з набраного там досвіду роботи, йому найчастіше доводилося відмовляти прохачам.
Андрій Рева: Міністр антисоціальної політики України. ЧАСТИНА 1
Андрій Рева. Творець вінницьких «чудес»
2005-го обраний раніше міський голова Вінниці Олександр Домбровський пішов на підвищення, ставши головою ОДА (нині Домбровський – народний депутат, член фракції «Блок Порошенка»), а у міськраді стався переворот. Щоб передати владу над містом молодому Володимиру Гройсману (Сину директора міського ринку Бориса Ісааковича Гройсмана) і нікому іншому, був повалений старий секретар міськради. Потім депутати, який підтримує міський клан Гройсманов, Порошенка та Домбровських, обрали Володимира Гройсмана секретарем міськради та передали йому повноваження міського голови – які він виконував півроку, доки не був офіційно обраний мером Вінниці, залишаючись на цій посаді до 2014 року.
Ось тоді і почалося друге сходження Андрія Реви. Чи згадали про його таланти батько і син Гройсмани, чи він сам прийшов до них із пропозицією послуг, але його знову запрошили до міськради на посаду заступника міського голови (при цьому спочатку підкоряючись новообраному секретареві міськради). І перше, що він зробив, то це спрямував свою енергію проти опонентів «батьків міста», які захопили всю владу. Потім Андрій Рева був поставлений «вибійником» важкого процесу ліквідації дрібних і стихійних ринків Вінниці (2006-2008 р.р.), щоб зігнати всіх торгуючих на контрольовані Гройсманами ринки або в торгові центри. Якщо у наші дні подібне питання у Києві вирішується за допомогою бульдозерів чи підпалів, то тоді у Вінниці обурені торговці довго не поступалися владі та мало не влаштували міського Майдану. На Андрія Реву поклали найважче завдання: спілкування з розлюченою громадськістю, зниження градуса напруженості, забалтування, переконання змиритися і прийняти умови міської влади, брати на себе удар непримиренних.
Після цієї перевірки боєм, Реві доручили таку делікатну справу, як організація шкільного харчування у Вінниці – яка чарівним чином почала здійснюватися через фірми, пов'язані з Гройсманами. Одним харчуванням не обійшлося: пізніше у Вінниці було «об'єднано» школи №1, №10 та №25, а території їхніх шкільних стадіонів віддали під комерційну забудову. Потім історія повторилася зі школами №5 та №31.
Потім було створення Вінницької міжлікарняної каси, що розрослося у створенні системи платної медицини в окремому місті України. Було створено муніципальну страхову компанію «Місто», міська влада узаконила «обов'язкові страхові внески» та цілий прейскурант платних послуг – від консультації спеціаліста до прийняття пологів та видалення апендикса. Буйно розрослися діагностичні кабінети, а в поліклініках, де ще залишався безкоштовний прийом, спеціально створювали нестерпні умови, щоб перенаправити потік пацієнтів на платні та приватні кабінети. Крім незаконності подібної витівки, вона являла собою страхову медицину навиворіт: не страховики оплачували лікування вінницьких пацієнтів, а самі пацієнти платили за своє лікування, після чого ці гроші зникали на рахунках компанії «Місто». Безпосереднім оператором цієї схеми був Андрій Рева.
Андрій Рева: міністр антисоціальної політики України
Але здебільшого «вінницька мафія» була відома на всю Україну як «комунальна». І не лише через шахрайські схеми Володимира Кістіона, нинішнього міністра з АТО та окупованих територій, який у 2001-2008 керував Вінницьким міськводоканалом, а у 2008-2014 був заступником міського голови з питань комунальної сфери. Крім завищених тарифів на водопостачання, з яких роками харчувалися вінницькі «батьки міста», там було влаштовано шахрайську «реформу» ЖЕКів. Її підсумком стала передача житлових багатоквартирних будинків (у тому числі і зі створеними ОСББ) до управління ТОВ «ЖЕО». Ця компанія, по суті, грала лише роль посередника: стягувала з мешканців плату за послуги, здійснювати які вона наймала субпідрядників, у тому числі приватні фірми. Дійшло до того, що приватні контролери почали брати з вінничан гроші за перевірку водяних і навіть електричних лічильників! А ТОВ «ЖЕО», не задовольняючись тим, що клала собі в кишеню «маржу», почала брати гроші за видачу довідок про стан комунальних рахунків вінничан! Водночас ці довідки почали активно вимагати соціальні служби міста – зокрема для оформлення субсидій. І знову справа доходила до соціального вибуху, який гасити посилали Андрія Реву. Народ сяк-так утихомирили, проте ще 2014 року вінницьке ТОВ «ЖЕО» зазнало санкцій Держінспекції України з контролю за цінами та Антимонопольного комітету. І що? Виплативши штрафи, ТОВ «ЖЕО» продовжило доїти жителів Вінниці, що стрімко жебракують.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Андрій Рева: екс-міністр антисоціальної політики України ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!