Андрій Волков
«Росія — прекрасна країна з величезним ринком. Принципи роботи тут не дуже відрізняються від тих, що використовуються нами в Україні. Як би не намагалися українські політики роз'єднати нас, ми все ще єдиний економічний і культурний простір», — цими словами голова «Інвестохілс-Веста» Андрій Волков хотів анонсувати вихід своєї фінансової компанії на російський ринок. А натомість отримав гучний скандал, у контексті якого Волков «прославився» на всю Україну!
Інтерв'ю Андрія Волкова виданню «KM.ru» вийшло 28 січня 2012 о 15:10 за московським часом, і мало всі ознаки замовного піар-матеріалу. А вже за три години, о 18:03 воно було спішно відредаговано: скоротили та виправили великий шматок абзацу, в якому Волков називав російську анексію Криму «возз'єднанням».
Проте було вже пізно, бо, по-перше, матеріал встигли передрукувати кілька видань (наприклад, севастопольське «123ru»), а по-друге, копія первісногопро оригінал збереглася в кеші Google, де її і знайшов Skelet.Org:
Але потім Волков, певне, зрозумів, що проколовся не лише на «возз'єднанні Криму». Навіть у виправленому варіанті інтерв'ю залишалося політично скандальним (його скріншоти можна побачити тут). І не стільки через вихваляння «країни-агресора», скільки через подальші слова Волкова про «молодого президента» (Зеленському), який прагнутиме «пошити» Україну та Росію, чому активно пручаються «національні українські еліти» (права опозиція). Такі слова навряд чи сподобалися б Банковій – адже Волков фактично підставив Зеленського, який має і так напружені стосунки з націонал-патріотами. Схоже, що це налякало главу «Інвестохілс-Веста» набагато більше, ніж його необережні слова про Крим! Налякало так, що замість того, щоб просто прибрати і цей, заключний абзац інтерв'ю, Волков у паніці прибрав весь матеріал.
Але й цього йому здалося недостатнім: адже шило в інтернеті не приховаєш, інформація все одно почала розходитися, а скандал набирати резонанс, і ось уже хтось сказав «а де СБУ і Нацкорпус?». І тоді 1 лютого Волков поспішив виступити з офіційною заявою, В якому назвав видання «КМ.RU» зливним бачком, а опубліковане в ньому інтерв'ю фейковим. "Це чергова медійна атака, продумана боржниками-олігархами через небажання платити за рахунками", - гнівно стверджував він. А заразом пов'язав це з ще одним скандалом, у якому фігурує його «Інвестохіллс-Веста»: йдеться про рейдерському захопленні офісної будівлі в Києві (вул. Кирилівська 69), що належить словацьким інвесторам із «Ві Груп Юа».
Що ж, ця відчайдушна спроба звернути скандал у фейк лише продемонструвала, що Андрій Волков міцний заднім розумом, та й то не дуже! Хоча б тому, що фейкове інтерв'ю, опубліковане з метою дискредитації, ніхто не редагував би через три години після розміщення, щоб прибрати з нього скандальні рядки. Та й навіщо було б потім його взагалі знімати із публікації? Ну а нападки Волкова на «крадучих олігархів» взагалі виглядають лицемірством! Хоча простим українцям він досі був майже не знайомий, але у вузьких колах українського бізнесу Волков давно має похмуру репутацію «російського рейдера» та «боргового рекетиру».
Цей імідж Волков отримав тому, що раніше дев'ять років працював в Альфа-банк Україна (три роки очолюючи його), що є філією російської корпорації Альфа-груп Михайла Фрідмана. Та й потім Волкова неодноразово звинувачували в роботі на «альфівців», які досі продовжують контролювати багато ключових підприємств української економіки (той самий «Київстар»). Однак, як вдалося з'ясувати Skelet.Org, зв'язки Андрія Волкова тягнуться набагато далі «Альфа-груп» та Росії…
Ще одне «сорося»?
Волков Андрій Вікторович народився 27 лютого 1976 року в Одесі. 1993-го, після закінчення школи №24 (тепер це Морський ліцей), він вступив до Одеського державного економічного університету. Саме цього року цей виш перейменували з Інституту народного господарства, який раніше готував бухгалтерів для радянських заводів та колгоспів, і в ньому з'явився факультет міжнародної економіки — на який і вступив Волков. ВНЗ він закінчив 1998-го, але ще роком раніше він розпочав стажування в представництві міжнародної компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), де потім працював до кінця 1999-го. Він завжди пишався цим пунктом своєї біографії та виставляв його напоказ, щоб виглядати «фахівцем вищого міжнародного класу». Не підозрюючи, проте, що цим «палиться», розкриваючи свої карти.
Справа в тому, що аудиторсько-консалтингова компанія PwC широко відома як складова «імперії Сороса». А в Україні, зокрема, PwC працювала на пару із ще однією соросівською компанією Столиця дракона, що належить скандальному бізнесмену Томашу Фіалі, одному з улюблених учнів старого Сороса Незважаючи на свій міжнародний імідж, PwC, як і багато інших пов'язаних із Соросом структур, часто спливаючи в різних схемах і скандалах: наприклад, у справі російського «Юкоса» чи в заниженою оцінкою заставного майна українського "Приватбанку". У PwC розпочинали свою кар'єру одіозний схемник Сергій Верланов, колишній виконуючий директор "Нафтогазу", нині в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко та його бос Андрій Коболєв (Так ця парочка і зійшлася). Подібних «цінних кадрів» помічали, а потім вирощували в економічних вишах, які спонсорували фонди Сороса, після чого брали в контрольовані ним комерційні структури. Таким чином, Андрій Волков сам зізнається, то починав як один із «соросят»!
Але чи залишився він і далі? Адже тепер його часто називають «російським рейдером в Україні», який грає на інтереси російських компаній та банків. А в Росії, як відомо, Сорос давно є політичним ізгоєм – чи можна зараз бути «російським соросенком»? Подібне питання виникає лише від незнання подробиць економічної та політичної кухні і Росії та України. Насправді все набагато складніше, у процесах беруть участь набагато більше впливових осіб, про які багато хто навіть не здогадується. Тож зводити все до старого Сороса було б наївно та невірно. І далі ви дізнаєтесь чому.
В 2000 Волков влаштувався старшим консультантом в компанію ING IGA. Вона позиціонувала себе як представництво голландського банку ING, проте, на відміну від його прямої філії у Києві «ING Bank Ukraine», займалася «реформою банківського сектору України» (офіційно). Ну, а неофіційно? По-перше, сам ING-банк не раз засвічувався як одна з фігур у «Шахових аферах», що розігруються Соросом (гучні банкрутства, поглинання). По-друге, завданням ING IGA було «надавати допомогу у роботі з активами». Це виражалося у навчанні українського ще напівдикого та напівкримінального олігархату працювати з механізмами цінних паперів, акцій, активів. Тобто у «відтисканні» підприємств за штучно створені борги, у завищенні чи заниженні їхньої вартості, у схемах використання застав та багато іншого — у чому й полягала горезвісна «реформа банківського сектора». В ING IGA Волков спеціалізувався на консультації клієнтів в «управлінні ризиками» та «проблемними активами», тобто саме у сфері поглинання, «прихватизації» та рейдерських захоплень. Саме там він здобув безцінний досвід, який потім використовує у майбутньому.
Таємниці "Альфа-Банку"
1989 року уродженець Львова Михайло Фрідман, який став московським «кооператором», розширив свій бізнес до радянсько-швейцарського СП «Альфа-Еко», що штовхало на експорт нафтопродукт та кольорові метали. Грошей у нього стало ще більше, так багато, що 1991-го він разом із партнерами створив «Альфа-банк», який незабаром увійшов до найбільших банків СНД. Проте «заробляв» їх Фрідман не лише на схемах вивезення нафти та металів, а й на відвертому криміналі, про що неодноразово писали ЗМІ. Наприклад, у першій половині 90-х «Альфа-Еко» у мішках із цукром ввозила з Китаю опіати, а коли все це розкрилося, то в московський офіс компанії нагрянув ОМОН – який, однак, пішов звідти після дзвінка з Луб'янки, яка «кришувала» бізнес Фрідмана ще з радянських часів. А крім ФСБ, Фрідман активно працював із Бауманською та Москворецькою ОЗГ, кавказькими етнічними мафіями (осетинською та дагестанською).
Михайло Фрідман, 90-ті
Але найцікавіше сталося за кілька місяців: до Москви прибув віце-президент фінансової групи CS First Boston (CSFB) Девід Малфорд, колишній заступник міністра фінансів США з міжнародних економічних відносин (за Буша-старшого). Він шукав собі у Росії нових ділових партнерів – і вибрав такими «Альфа-груп», чудово знаючи всіх її скандальних справах. Адже CSFB теж регулярно опинявся у центрі різноманітних скандальних афер.
Так, у ЗМІ повідомлялося, Що банкірська сім'я Велдов, що має пряме відношення до CSFB через свою "White Weld & Co" (який Малфорд керував у 1970-74), раніше отримувала прибуток від міжнародного наркотрафіку. Втім, Велди – це одна з найвпливовіших сімей США, її родовід починається з часів перших пілігримів. Велди неабияк «успадкували» по всій історії та США і по всьому світу, так що всі скелети просто не вміщаються в їх старовинних шафах з мореного дуба. Цікаво, що колишній губернатор рідного Массачусетсу Біл Велд був конкурентом Трампа на виборах 2020 року (теж виставлявся від Республіканської партії).
Девід Малфорд
А навесні 2001 року у Києві був арештований Володимир Бондар, який раніше працював у НБУ заступником Віктора Ющенка. Йому інкримінували розміщення 75 мільйонів доларів золотовалютних запасів України у спеціально створеному кіпрському відділенні CSFB, що завдало Україні збитків у розмірі 5 мільйонів доларів. Причому для приховування цієї афери МВФ замовив аудит НБУ, який провела PwC, яка дивним чином не виявила жодних порушень. До речі, саме тоді в PwC працював Андрій Волков, і можливо він теж був причетний до цього замовного «липового» аудиту. Справа про аферу із золотовалютними запасами потім, звичайно ж, зам'яли - але вона не забулася зовсім.
Андрій Волков: початок кар'єри
Ну а справи «Альфа-груп», відразу після того, як вона почала працювати з Девідом Малфордом, знову різко пішли в гору. На думку журналістів, «Альфа-груп» використовувалася Малфлордом та Велдами для скуповування цінних російських активів та операцій з виведення капіталів з РФ. У другій половині 90-х Михайло Фрідман та його компаньйон Петро Авен стали членами т.зв. «Семибанкірщини», що сприяла переобранню Єльцина – який за це розплатився «великою прихватизацією». Зокрема, Альфа-груп дуже добре піднялася на т.зв. заставних аукціонах, всього за 130 мільйонів доларів, купивши там компанію «СИДАНКО» (майбутня ТНК). І, зазначимо, що потім із колишніх членів «Семибанкірщини» свій бізнес зберегли лише Володимир Потанін та «альфівці» Фрідман та Авен. У ЗМІ не раз згадували, що через їхні тіньові схеми свої мільярди виводив із Росії сам Путін.
Починаючи з 2000 року, «Альфа-груп» розпочала свою експансію в Україні. Навесні того ж року "Альфа-банк" придбав 75% "Київінвестбанку" (заснований у 1993), який у жовтні був перейменований на "Альфа-банк Україна" і злився із ЗАТ "Альфа-капітал Україна". Але щоб не було такого прямого володіння банком росіянами, та й зручніше було «економити на податках», Фрідман та його компаньйони оформили контроль над «Альфа-банк Україна» через свій кіпрський холдинг ABH Ukraine Limited.
Вже за кілька місяців до «Альфа-банку України» перейшов працювати Андрій Волков, який зробив там швидку кар'єру. Саме перейшов, оскільки між ING IGA та Альфа-банком існував прямий зв'язок у вигляді все тієї ж CSFB, яка вже давно тісно працює з ING Bank. Тут ми бачимо, як структури Сороса тісно переплітаються з іншими фінансовими імперіями Заходу, навіть незважаючи на те, що їхні власники спонсорують різні політичні сили. Загалом, ще раз повторимо, світ не обертається навколо одного лише Сороса, хоча його (і його вихованців) не варто недооцінювати.
І ось у липні 2001-го Волков очолив відділ роботи з ризиками, у лютому 2003-го він став членом правління, у жовтні 2003-го заступником, а з 2006 року головою правління «Альфа-банк Україна». Занадто хороша кар'єра навіть для того, хто дуже добре вміє оцінювати ризики! Але справжній секрет свого успіху Волков ніколи не розкривав, лише звично натякав на свій неймовірний професіоналізм. Щодо «Альфа-груп», то вона в цей період агресивно поглинала в Україні все, до чого могла дотягнутися.
Тут дуже показовим прикладом є історія поступового захоплення «Київстару». На момент заходу туди в 2002-му "Altimo" (телекомунікаційний підрозділ "Альфи"), частина "Кієстара" належала шведській компанії "Telenor", яка в Росії була партнером "Альфи" по "Вимпелкому" (Altimo володіла 44%, Telenor - 29,9%). Тож шведи без жодних побоювань дозволили «Вимпелкому» купити 50,1% «Київстару» у його колишніх власників. А потім "Альфа" почала проти Telenor війну за контрольний пакет, що тривала до осені 2019 року та увінчану перемогою Фрідмана. Але чому б і ні, враховуючи, що Фрідман пустив в Україні дуже глибоке коріння, зокрема політичне! Наприклад, його близьким другом є Андрій Садовий, якому Фрідман активно допомагав залишатися незмінним мером Львова з 2006 року й досі. І не лише шляхом фінансування щорічних музичних фестивалів "Alfa Jazz Fest".
Михайло Фрідман та Андрій Садовий на щорічному «Alfa Jazz Fest» у Львові
2019 року Джордж Сорос разом зі своїми українськими помічниками Віктором Пінчуком та Томашем Фіалом запустили новий політичний проект «Голос» Розрахований переважно на голоси західноукраїнського електорату, «Голос» фактично вкрав виборців у «Самопомочі» Садового. Фінансова підтримка львівського мера та його партії з боку соросівських структур також припинилася. Єдиною опорою Садового у великому міжнародному бізнесі та великій закулісній політиці залишився його старий друг Михайло Фрідман. До речі, коріння цього розколу тяглося аж у США, і було пов'язане з вельми неприязними відносинами Трампа та Сороса. А оскільки Трамп — республіканець, як і сімейство Велдів, на яких працює Фрідман, нічого дивного в тому, що між спонсорами української політики виникли деякі «непорозуміння», що стали причиною краху «Самопомочі». І тоді Фрідман почав спонсорувати для Садового. Українську Галицьку партію, яка відома своїм «м'яким» регіональним сепаратизмом Фрідман, Росія, ФСБ, західноукраїнський сепаратизм – все це складається у тривожну картину…
Михайло Шполянський, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Андрій Волков: російський «Альфа-рейдер» в Україні. ЧАСТИНА 2
ДОСЬЄ: Сергій Тупальський: митні схеми "альфівців" під дахом НАБУ. ЧАСТИНА 1
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!