Антон Янчук
Перетворення спеціалізованих антикорупційних органів на нові інструменти корупції було одним з головних «здобутків» режиму, що минув. Яскравим прикладом цього є коротка, але повна скандалів історія Агентство з розшуку та менеджменту активами (АРМА), очолюване Антоном Янчуком. Багато хто називає цю структуру «рейдерами в законі», проте найбільше обурених питань викликають не «експропріація» майна та підприємств, а їх передача в управління сумнівним фірмам.
Найбільш бурхливу діяльність АРМА розвило влітку нинішнього 2019 року, ніби влада, що йшла, вирішила квапливо набити кишені всім, чим тільки можна. Однак ось уже запрацювали нова Рада та новий Кабмін, обрано нового Генпрокурора, а Антон Янчук продовжує сидіти у кріслі директора АРМА, керуючи своїми схемами. А сподівання українців на те, що нова влада покарає корупціонерів старого режиму, тануть з кожним днем.
Колгоспні юристи
Янчук Антон Володимирович народився 11 липня 1984 року у Києві, у сім'ї потомствених радянських юристів. Його дідусь, Василь Зіновійович Янчук (1925-2006), після Великої Вітчизняної війни навчався у Київському університеті ім. Шевченка, де потім залишився на аспірантуру та 1954 року захистив дисертацію на тему «Матеріальна відповідальність сторін за договором МТС із колгоспом». У сьогоднішній Україні, після багаторічної «декомунізації» та зображення радянського минулого виключно як «імперії зла та терору», словосполучення «колгосп» та «юрист» для багатьох здаються безглуздим жартом. Але, попри вигадки В'ятровича, радянський юрист Василь Янчук зробив свою кар'єру саме на колгоспному праві. І це теж не жарт: Василь Зіновійович, ставши професором Київського університету ім. Шевченко дійсно читав там курс «колгоспне право», а також став автором підручника «Радянське колгоспне право». Ну а в 90-х він швидко перебудувався і став автором публікацій про земельне та агарне право.
Василь Янчук
А потім на цій освоєній колгоспній ниві піднявся його син Володимир Васильович Янчук (1956-1999), який пішов стопами батька. 1979-го Володимир Васильович закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка, де викладав його батько, в Одеському університеті захистив кандидатську на тему «правовий режим орних угідь», і став став спеціалізуватися на колгоспному, а потім на аграрному законодавстві. Із 1994 року Володимир Янчук став доцентом юридичного факультету Київського університету ім. Шевченка.
Володимир Янчук
Загалом, перед нами черговий приклад того, що батьки багатьох постмайданних «декомунізаторів», які несамовито репетували «залишково прощавай Радянському Союзу!», були радянськими начальниками, юристами, професорами, партійними бонзами, дипломатичними працівниками.
Одна із книг Володимира Янчука (бібліотечна картка)
Таким чином, життя та кар'єра Антона Янчука було зумовлено з моменту народження. І хоча його батько помер дуже рано (коли Антонові було лише 15 років), допомога дідуся та широкі зв'язки рідні Янчуків дозволили йому закінчити той самий юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка (2007), захистити там же кандидатську (2010) та знайти собі гарну роботу. Звісно, колгоспів в Україні не залишилося, проте земельне право та юридичні послуги в галузі нерухомості та управління майном стали надзвичайно затребуваними.
Свою першу роботу спадковий юрист Антон Янчук отримав в адвокатській фірмі «Грамацький та партнери», чий власник Ернест Грамацький у 90-х роках навчався та захищав кандидатську на тому ж юридичному факультеті Київського університету ім. Шевченка. Тут загалом усе зрозуміло: прилаштували Антона Володимировича до добрих знайомих. До слова, Грамацький займається не лише юридичними послугами: з 2006 року він володіє ТОВ «Будівельний центр «Колізей». А ще його адвокатську контору називають однією із провідних у сфері банкрутства підприємств. Враховуючи, скільки в Києві було (і ще буде) гучних банкрутств будівельних фірм, це наводить на думку, що Грамацький має певну схему, яка виходить далеко за межі простих юридичних послуг.
Ласкаво просимо до «сім'ї»!
Здавалося, що Антону Янчуку тільки й залишалося, що працювати у фірмі випускників батьківського та дідусячого юридичного факультету – як кажуть, усі свої! Проте з якоїсь причини у липні 2008 року він перейшов до адвокатської компанії «МЛГруп» (ЄДРПОУ 34189188). Яка, на відміну від фірми Грамацького, від самого початку була якоюсь «каламутною», змінювала свої назви та формальних засновників, вказувала «липові» юридичні адреси. Власником же "МЛГруп" був Павло Петренко, виходець із Чернівців, який у 2001-му році перебрався до Києва.
Павло Петренко
Єдина «гідність» Павла Петренка полягає в тому, що він навчався в одній школі з Арсенієм Яценюком та братами Бурбаками. І не просто навчався, а й дружив з ними, хоча Петренко молодший за них на кілька років. Це зумовило його майбутнє: мама Яценюка, яка викладала у Чернівецькому університеті, допомогла Павлику закінчити юридичний факультет. А ось уже друг дитинства Сеня допоміг йому перебратися до Києва та отримати роботу в юридичному департаменті управління Ощадбанку, який Петренко незабаром очолив. І все ж 2005-го, коли перед його покровителем Яценюком відкрилися шляхи до найвищих державних посад, Петренко чомусь пішов у бізнес – хоча багато хто пророкував йому добрі посади в міністерствах чи найбільших держкомпаніях. Однак це відповідало тодішній стратегії клану «чернівецьких», що формувався. Поки Янецюк прилаштовувався при владі, а Олексій Бурбак слідував за ним мовчазною тінню, Максим Бурбак у Чернівцях та Павло Петренко у Києві закладали економічну базу клану, зайнявшись бізнесом.
"МЛГруп" була лише однією з фірм Петренка. Можливо, вона мала стати його «вивіскою», що визначає його імідж як власника адвокатської контори, проте від початку «МЛГруп» була пов'язана з іншими, аж ніяк не юридичними фірмами, і її діяльність була не зовсім прозорою та зрозумілою. Петренко створив цю фірму разом з Олександром Агєєвим, який на той момент був власником транспортної фірми ЗАТ «Заммлер Україна» (ЄДРПОУ 35007717). Навесні 2008 року, перед приходом до «МЛГруп» Янчука, відбулися такі зміни: за даними Skelet.Org, Агєєв поділився акціями «Заммлер Україна» зі своїм директором Віктором Шевченком, а також, цитуємо пресу, «з низкою фізосіб, які мали з Шевченком спільний бізнес у Києві та області у сфері девелопменту та складської нерухомості», серед яких назвали Павла Петренка та Олега Рачова. Повідомлялося, що у Білій Церкві вони будують митний та логістичний комплекс, а також займаються брокерськими послугами з розмитнення вантажів. Підкреслимо – брокерськими, тобто просто брали плату за посередництво. Більше того, транспортна фірма «Заммлер Україна» навіть не мала власного автопарку.
Тоді ж навесні 2008-го в Білій Церкві ними була створена фірма «Заммлер МЛС» (ЄДРПОУ 35785007), чия назва надто схожа на фірму Петренко «МЛГруп». У 2018 році фірму перереєстрували в Харкові – змінювати свої юридичні адреси властиво для фірм Агєєва та Петренка. Всього ж Агєєв є власником дюжини фірм, у тому числі й тих, частку яких Павло Петренко передав у надійні руки після того, як обійняв посаду міністра юстиції в уряді Яценюка.
Взагалі, якщо копнути в співтовариство столичних юридичних контор, які працюють із підприємствами, то можна побачити, що кожна з них не просто спеціалізується на якійсь діяльності, а й тісно пов'язана з нею. Щонайменше обслуговуючи інтереси певних бізнесменів. Але нерідко ці юристи й самі є учасниками цього бізнесу – як Павло Петренко та його МЛГруп.
Таким чином, 2008 року Антон Янчук не просто перейшов до іншої адвокатської фірми. Контора Грамацького, створена колишніми учнями його батька та діда, була його «сім'єю», і кинути її, щоб перейти в іншу фірму, де він влився в іншу «сім'ю», він міг тільки з якоїсь дуже вагомої причини. Який? Зв'язок між Грамацьким і Петренком (або Агєєвим) поки що не виявлено, але він обов'язково має бути. Просто чернівецькі дуже добре вміють ховати у воду кінці своїх схем. Українці досі дивуються, як Максимум Бурбак, який очолював Міністерство інфраструктури менше року (лютий-грудень 2014-го), зумів за цей час розставити в ньому стільки своїх людей і створити стільки корупційних схем, що чернівецькі потім харчувалися з портів, доріг, аеропортів та Укрзалізниці!
У «МЛГруп» Янчук пропрацював п'ять років, до липня 2013 року – довше, ніж будь-де! За цей час він зблизився з Павлом Петренком настільки, що став йому як рідний брат – адже для цього потрібно було заслужити його довіру в найтемніших справах! Отак, через Петренка, Янчук став якщо не повноправним членом, то принаймні дуже довіреною людиною клану «черновицьких». До моменту приходу клану до влади залишалося всього нічого, але влітку 2013-го Янчук чомусь на якийсь час перейшов працювати в адвокатське об'єднання «Arzinger», створеного Тимуром Бондарєвим та Сергієм Шкляром. Яке, зокрема, спеціалізувалося на юридичній допомозі російської компанії "Роснефть". Причому, «Arzinger» працювало на «Роснефть» навіть у 2014 році, зокрема у справі «нафти Курченка». Також відомо, що і до, і після другого Майдану «Arzinger» захищало інтереси Сергія Курченка та братів Клюєвих.
Те, що «Arzinger» було тісно пов'язане з «чернівецькими», і в першу чергу з Петренком, красномовно говорили кадрові призначення нової постмайданної влади. 27 лютого 2014 року Яценюк призначив міністром юстиції України свого друга дитинства Павла Петренка – застовпивши йому цю посаду на п'ять років уперед, тож Петренко залишився на ньому і за Гройсмана. У травні того ж року Петренко призначив Янчука своїм помічником, а за місяць заступником з питань євроінтеграції. У березні 2015 року Петренко призначив Сергія Шкляра, який дванадцять років пропрацював директором «Arzinger», своїм заступником з питань виконавчої служби. Ну й у жовтні 2014 року засновника «Arzinger» Тимура Бондарєва було призначено головою українського офісу «Transparency International» — міжнародної неурядової організації, створеної та підтримуваної світовими фінансистами (серед них Сорос) для боротьби з корупцією. Насправді ця організація використовує боротьбу з корупцією як привід досягнення інтересів своїх творців і замовників у різних країнах світу (а ось у США її повноваження обмежені до «спостерігача»).
Віталій Касько
І ще один цікавий виходець із «Arzinger» - Віталій Касько! Він очолював у цій конторі департамент кримінального права, а потім у травні 2014 року його разом Янчуком призвали на державну службу та вручили йому посаду заступника Генерального прокурора України! На ньому Касько просидів до лютого 2016 року, спочатку поряд із Яремий, потім з Шокіним. До речі, на адресу Каська неодноразово висували претензії, що він гальмував повернення в Україну активів Курченка та Януковича — а з чого б це робити колишньому юристу «Arzinger»! І все б те, як то кажуть, нічого, якби 5 вересня 2019 року нова «зелена» влада не призначила Каська першим заступником генпрокурора Рябошапки. Як бачите, вони вертаються.
«Доглядають» за активами
Цікавий факт: у своїй декларації за 2013 рік Антон Янчук вказав річний дохід у розмірі 18,7 тисячі гривень, тобто по півтори тисячі гривень на місяць. Невже провідний юрист МЛГруп і Arzinger отримував мінімальну зарплату? Навряд! А це означало, що новопризначений заступник міністра юстиції з питань євроінтеграції нахабно брехав у вічі всім – новій владі, правоохоронцям, своїм виборцям, тим, хто «стояв на Майдані». Отак, з брехні, і розпочалася кар'єра Янчука на держслужбі.
З огляду на те, що жодної євроінтеграції в Україні насправді не було (лише її бурхлива імітація), залишалося лише здогадуватися, чим насправді займався відповідальний за неї заступник міністра юстиції Антон Янчук. Проте відомо, що на допомогу собі він узяв свою дружину Олександру Янчук (у дівоцтві Хохлову), влаштувавши її головним спеціалістом Відділу європейської інтеграції та правової співпраці з міжнародними організаціями. Коли Янчук пішов із Мін'юсту, його дружина продовжила там працювати (або вдавати, що працює).
Натомість чіткий зв'язок між цим міністерством та адвокатською конторою «Arzinger» простежувався з усіх боків. Так, коли 2014 року Кабмін Яценюка розпорядився знизити «зелені тарифи», що вдарило б по бізнесу Клюєвих, їхні адвокати з «Arzinger» виступили з різкою критикою такого рішення, а потім Мін'юст визнав розпорядження Кабміну… незаконним. При цьому сам Яценюк анітрохи не образився на Петренка, тому сенс цього дійства залишився незрозумілим для непосвячених.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Янчук Антон: останні заначки чернівецьких. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!