Аркадій Корнацький: як російський шпигун та вбивця став українським феодалом та депутатом від БПП. ЧАСТИНА 1
У Верховній Раді сидить безліч людей, які насправді є зовсім не тими, за кого вони видають себе перед своїми виборцями, а часом і перед своїми партійними соратниками. Один із них Аркадій Корнацький, який заявляє про себе як агарний оліграх середнього масштабу з Миколаївської області, відомий своєю «Агрофірмою Корнацьких» та багаторічною війною за контрольовані нею землі. Війною, яку Корнацькі вели не лише проти прокурорів та чиновників, а й проти селян Миколаївщини, яких вони цієї землі позбавили. Однак за цією і без того відразливою маскою мироїда і феодала ХХІ століття ховається набагато гірша і небезпечніша людина, можливо спеціально заслана в Україну з якоюсь руйнівною місією.
Аркадій Корнацький. Це трапилося в Одинцово
Корнацький Аркадій Олексійович народився 7 липня 1953 року у селищі Чаусове-2, Первомайського району Миколаївської області, у родині шкільного вчителя малювання та робітниці колгоспу «Шлях Леніна». Відомо, що у нього є молодший брат Віктор (1965 р.н.), а також численна далека рідня: Корнацьких у Чаусовому та Первомайську мешкає чимало. Підприємницька жилка у нього виявилася з дитинства: спочатку він продавав на колгоспному ринку спійману ним у річці рибу, а у старших класах, отримавши в подарунок фотоапарат, став сільським фотографом.
Після школи він два роки працював у рідному колгоспі, а потім, у 1972-74 р.р. сумлінно відслужив в армії – але, де саме, не повідомляв. Можливо, саме там Аркадій Корнацький витягнув свій щасливий квиток, оскільки потім вступив до московського Університету дружби народів імені Патріса Лумумби, на спеціальність «міжнародне право» — і закінчив його 1980-го. До цього навчального закладу приймали не лише дітей африканських вождів та арабських баасистів, а й «пільговиків» із радянської молоді. Пільги отримували або діти з провінційних багатодітних сімей (за якоюсь протекцією), або комсомольці-активісти та інші юні будівельники комунізму, включаючи тих, хто зі школи співпрацював із радянськими спецслужбами. Можливо, цей виш справді був однією з кузень кадрів КДБ та ГРУ, як про це розповідають ЗМІ, а можливо, спецслужбам були просто потрібні свої очі та вуха в гуртожитках іноземних студентів. Але завдяки чому та кому студентом «Лумумби» став Корнацький? Про це він також не повідомляв.
Повертатися з дипломом такого знаменитого вишу до рідного колгоспу Корнацького, ясна річ, не став. Він залишився в Москві, де отримав якусь роботу за профілем – але, знову ж таки, не зізнався яку саме, тут у його біографії суцільна прогалина майже на ціле десятиліття. У Москві ж Аркадій Корнацький одружився (дружина – Лілія Геннадіївна), там же він і осів (в Одинцово), у Москві народилися його старші діти, у Москві в російському МЗС розпочав свою кар'єру його син Павло. У Москву він перетягнув свого брата Віктора і загадкового «племінника» Олексія (насправді сина односельця, можливо, далекого родича), який став «героєм» найгучнішого скандалу в біографії Аркадія Корнацького.
Початок цієї історії сягає кінця 80-х років, коли Аркадій Олексійович вирішив зайнятися підприємництвом. Однією з його перших фірм є кооператив «Каскад», реєстраційні дані якого сягають корінням в 1991 рік (Пенсійний фонд Росії) і навіть глибше в ще радянський час. У 90-х «Каскад» кілька разів перереєстрували вже в російських відомствах, у 2003-му виник його клон — виробничий кооператив «Каскад» (ОГРН 1035006484083), який досі працює і належить Аркадію Корнацькому (80% статутного капіталу). Так ось, Каскад, як і більшість інших російських фірм Корнацьких, був зареєстрований і працював в Одинцовському районі Московської області. Це найближче Підмосков'я, частина району знаходиться всередині МКАД, до цього району належить знаменита Рублівка. Як там виявився і пустив коріння московський юрист Корнацький, можна лише здогадуватись. Однак ЗМІ публікували ксерокопію російського паспорта Аркадія Корнацького, в якому проставлено дату початку його прописки в Одинцово: лютий 1981 року. За цією адресою (Комсомольська 16, корпус 2) знаходиться дев'ятиповерховий панельний будинок, що тягнеться чи не на півкілометра. Можливо, тоді він одержав там квартиру чи прописався у когось із родичів дружини?
До речі, за інформацією Skelet.Org, Аркадій Корнацький так і зберіг подвійне російсько-українське громадянство (і подвійну приписку), маючи на руках по два паспорти України та РФ (внутрішні та закордонні). Зокрема, номер його російського паспорта – 4604 368494, номер українського – ЕР №206714. Більше того, у 2013 році до Міграційних служб РФ було направлено запит про паспорт та громадянство Аркадія Корнацького, на який було отримано позитивну відповідь. Цей паспорт Корнацький зберігав до 2015 року, позбавившись його під час термінового «великого чищення». Але чи позбувся він російського громадянства чи просто змінив російський паспорт на інший?
В Одинцово Корнацький швидко освоївся за допомогою своїх впливових московських знайомих, а також за безпосередньої підтримки двох господарів Одинцівського району: Валентини Чистякової (перший секретар Одинцівського району КПРС з 1965 по 1983 рік, до своєї смерті в 1996 році була тіньовим куратором району) (виконкому, голова адміністрації), який особисто керував районом з кінця 80-х до грудня 2013 року, отримавши прізвисько «господар Рубльовки». Отримав не просто так: усі земельні питання в районі вирішувалися через Гладишева, навіть якщо вони торкалися інтересів найвпливовіших людей.
Олександр Гладишев
При цьому цікава характеристика Гладишева: закінчив училище КДБ СРСР ім. Ворошилова (у Голіцині), був на партійній роботі, відзначився як прискіпливий «ленінець» (переслідував комуністів і комсомольців за відвідування церкви), мав безліч знайомих у КДБ, у прикордонних військах, в управлінні. "стукав" на них, а в 90-х "кидав" їх. Що ж звело разом Гладишева та Корнацького, і які в них були спільні знайомі та покровителі? Навряд чи Корнацький погодиться у цьому зізнатися. А ось джерела Skelet.Org називають лише три прізвища, але вельми відомі: Юрій Лужков (мер Москви з 1990 по 2010), його могутня дружина Олена Батуріна, та впливовий старий політик Євген Примаков, який все своє життя працював на ГРУ та КДБ-ФСБ, будучи фахівцем з Близького Сходу.
Євген Примаков (праворуч) інструктує Володимира Путіна
Цікаво, що Примаков, посприявши приходу до влади Путіна, 2001-го пішов на спокій на посаді президента Торгово-промислової палати (ТПП) РФ, на посади голови якої нерідко призначалися колишні співробітники спецслужб, а потім і люди з оточення Путіна. Так ось, 1994-го року Аркадій Корнацький став віце-президентом, а 1998-го президентом ТПП Московської області, працюючи на цій посаді до кінця 2004 року. Дуже серйозна посада як для простого одинцівського кооператора! ЗМІ повідомляли, що в цьому йому допоміг Євген Примаков, причому як розвідник розвіднику. Ходили навіть чутки, що у першій половині 80-х Аркадій Корнацький справді виконував якусь місію за кордоном, лише формально вважаючись юристом у якихось московських установах (це було прикриття). Так це чи ні, але подібна інформація є державною таємницею радянських та російських спецслужб.
Ще один факт: у 1999-му році Аркадій Корнацький балотувався до Державної Думи РФ від блоку Лужкова і Примакова «Батьківщина – Вся Росія», що в 2001 році влився з «Єдністю» в путінську партію влади «Єдина Росія». Проте Корнацький зійшов із виборчих перегонів на користь чи то кандидата від «Єдності» (його очолював тоді Сергій Шойгу), чи то представника Солнцевської ОЗУ. Можливо, зробив це не з власної волі, а будучи шантажованою цією скандальною кримінальною справою, інформація про яку спливла в 2015 році і змусили Корнацького серйозно почистити своє московське минуле.
Вже з початку 90-х років у Одинцовському районі розгорнулася запекла боротьба за землю. Її ділили між собою наймогутніші сили: ФСБ, Кремль, уряд Москви, московські ОЗУ. Можна було тільки дивуватися, як голова району Гладишев лавірував між ними, залишаючись на плаву два десятиліття. Натомість кров керівників підприємств, які володіли землями в районі, лилася рікою. Однією з арен боротьби були землі колишнього радгоспу «Матвіївський», перетворений на АТЗТ «Матвіївське». 1996 року його директора Миколу Дубовського було вбито, а 1999-го застрелили його наступника Віктора Бабиріна. Після цього 2000-го року акції «Матвєєвського» скупили по… 5 рублів за штуку, пустивши селян по світу – а їхні землі прибрали до рук фірми Олени Батуріної та Романа Абрамовича. Пізніше на частині цих земель було збудовано «Сколкове» — улюблене дітище Кремля.
Так ось, на початку 2015 року у російській пресі з'явилася сенсаційна інформація. Виявилося, що Слідчий комітет РФ підняв, дорозслідував і передав до суду стару справу про вбивство Миколи Дубовського, поховане під сукном ще у 90-х.
Під час чого СК з'ясував, що замовником убивства Дубовського виступав його компаньйон... Аркадій Корнацький, який заплатив кілерам 15 тисяч доларів! А організаторами злочину був його «племінник» Олексій Корнацький, а також деякі Володимир Ковальков та Сергій Бичков.
Газета «КомерсантЪ» №5512 за 13 січня 2015 року
20 травня 2015-го Московський обласний суд виніс ухвалу у справі № 2-39/2015, засудивши Олексія Корнацького та його спільників до тривалого тюремного ув'язнення. Хоча його «дядько» там фігурує як замовник убивства і розплачується з кілерами, суд згадував його лише побіжно, при цьому замовника чомусь не оголосили у розшук. Цілком не згадувалися і мотиви вбивства Дубовського. Справу наче обмежили покаранням лише безпосередніх виконавців, після чого відправили до архіву. Ці дивацтво пояснювалися лише одним: замовника не стали чіпати, щоб слідом за ним не витягти з-під сукна надто відомі прізвища дуже могутніх людей. Або якщо розглядати шпигунську версію Корнацького, то його могли прикрити російські спецслужби.
Тому Аркадію Корнацького пощастило: далі публікацій у російській пресі цей скандал не пішов, ну а оскільки надворі був уже 2015 рік, то сам він, перебуваючи в Україні, пояснював це «гібридною інформаційною війною російського агресора». Мовляв, брешуть усі путінські пропагандисти, очорняючи українського патріота та роботодавця!
Російський бізнес сімейства Корнацьких
І все-таки Корнацькому було важко вдавати, що його анітрохи не турбують публікації у російській пресі. Адже він одночасно був і російським роботодавцем (а може й таємним патріотом Росії, розвіднику не звикати приховувати свою справжню сутність), і в Московській області у його сім'ї залишився великий бізнес – можливо, більший і прибутковий, ніж його агрофірми в Миколаївській області. Все-таки земля у Підмосков'ї цінується на вагу золота, ще дорожче, ніж у київських Межигір'ї та Конча-Заспі, і зняти з неї можна значно більше, ніж із полів Миколаївщини.
У сімейному бізнесі Корнацьких у Росії беруть участь: сам Аркадій Корнацький, його дружина Лілія Корнацька (ЗМІ повідомляли про їхнє формальне розлучення), його син Павло Корнацький, дочки Марія Корнацька та Ганна Аркадіївна Герасова, зять Володимир Герасов, брат Віктор Корнацький, дружина. Всі ці прізвища можна знайти у списках засновників їх фірм, у відкритих реєстраційних базах даних підприємств Російської Федерації. А тепер наведемо список російських фірм Корнацьких, який ми зібрали з різних джерел:
- Виробничий кооператив ТВФ «Каскад» (ОГРН 1025004065261), Одинцово Московської області
- ПК "Каскад" (ОГРН 1035006484083), Одинцово Московської області
- ОСПК «Тиша» (ОГРН 1035005402739), Можайськ Московської області
- ВАТ «Швидкісні платні автомобільні вулиці та дороги СПАУД» (ОДРН 1027739140934), Москва
- ТОВ «Земля та дім» (ОГРН 1025004065305), Одинцово, Московської області
- ОСПК «Торопеньки» (ОГРН 1035006487559), село Дяденькове Одинцівського району Московської області
- Селянське господарство «Чорноморське» (ОГРН 1159102097362), селище Чорноморське, Крим
- ТОВ «Ілма-Інвест» (ОГРН 1149102044409) селище Чорноморське, Крим
- ТОВ «Московське юридичне агентство» (ОДРН 1157746596391), Москва
- Сільськогосподарський кооператив "Веста" (ОГРН 1135032009870), Одинцово Московської області
- СВК "Вілла" (ОГРН 1135032009903), Одинцово Московської області
- СВК «Болід» (ОГРН 1135032009793), Одинцово Московської області
- СВК "Аверс" (ОГРН 1135032009782), Одинцово Московської області
- СВК "Скакун" (ОРГН 1145032002576), Одинцово Московської області
- СВК «Вороб'їха» (ОГРН 1025003750804), село Мякішеве Московської області
- ОСПК «Діамантові роси» (ОГРН 1035006471598), Одинцово Московської області
- ТОВ «Бюро експертизи та оцінки» (ОГРН 1035006452139), Одинцово Московської області
- КІЗ «Гірки-88» (ОГРН 1035006459333), село Назар'єве, Одинцовського району Московської області
- КІЗ «Нарське озеро» (ОГРН 1025003750793), село Крюкове, Нарофомінський район Московської області
Деякі з цих підприємств було закрито у 2013-2015 р.р. (якраз, коли розслідувалася справа про вбивство Дубовського), деякі, навпаки, були започатковані в цей період – наприклад, їхні фірми в Криму. Але в даному випадку звинувачення у веденні бізнесу в окупованому Криму не підходить до Корнацьких, які самі є росіянами ще з 80-90-х років, а отже, скоріше потрапляють під визначення «окупанти». А ось питання українських журналістів до українського народного депутата Аркадія Корнацького щодо російського бізнесу його сім'ї розлютили його. Він спочатку почав брехати, заперечуючи наявність бізнесу в Росії, а потім почав ображати журналістку.
Тим часом, Аркадій Корнацький сам особисто, безпосередньо, досі є співвласником ПК "Каскад", ТОВ "СПАУД" та ОСПК "Торопеньки". Що ж до інших його підприємств, то хіба він перший український нардеп, який переписав свій бізнес на дружину, дітей, брата тощо? На рідню записано і його елітну нерухомість, наприклад, велику квартиру в московській багатоповерхівці за адресою Удальцова 46.
При цьому Корнацький вводить в оману не лише українців. Наприклад, формально сфера діяльності його підмосковних та кримських кооперативів – рослинництво чи розведення риби, а п'ять кооперативів мали займатися «розведенням коней, віслюків, мулів». Звичайно, Корнацькі мають по невеликому конезаводу в Україні та в Росії, але жодних ослів в Одинцовському районі ніхто не бачив – якщо тільки такими не вважати наївних росіян, яких роками дурили корумповані чиновники та бізнесмени. Насправді під виглядом сільгоспкооперативів, дачних товариств та рибних господарств у Підмосков'ї проводився дерибан та захоплення землі, на яких потім будували котеджні селища. Корнацький не перший і не єдиний, хто цим займався. Свого часу ця проблема дещо піднімалася на рівні федерального уряду, кілька царських сіл на землях дачних товариств навіть показово знесли. Але як тільки ця ініціатива зачепила інтереси родичів генералів ФСБ та кумів кремлівської челяді, все зупинилося. Земельна тема у Підмосков'ї залишається осередком корупції найвищого рівня – і в ній давно бере участь Аркадій Корнацький зі своєю ріднею.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Корнацький Аркадій: як російський шпигун та вбивця став українським феодалом та депутатом від БПП. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!