Денис Фудашкін
Щоразу, коли в Україні змінюється влада, до неї прагнуть повернутися «незамінні фахівці», які втратили свої хлібні посади за «старого режиму». Щоправда, потім з'ясовується, що вони є фахівцями лише у корупції, економічних аферах та розкраданні. На жаль, з'ясовується дуже пізно, тому зривати з них маски та овечі шкури слід до того, як вони знову повертаються на свої хлібні посади.
Сьогодні нашим «героєм» стане Денис Фудашкін – маловідомий для українського народу колишній «скромний трудівник» Мінфіну, який доклав чимало сил, щоби про нього не дізналися більше. Натомість у колах корумпованої політичної та ділової еліти України його прізвище знає багато хто.
нетрадиційна орієнтація
Фудашкін Денис Олександрович народився 20 лютого 1974 року. Ця потайлива людина, яка вміє добре замітати сліди, примудрилася ввести всіх в оману навіть з місцем свого народження. Справа в тому, що у своїй дуже короткій автобіографії він написав, що народився у Запоріжжі. Там же він був прописаний у молодості, згідно з публічною базою даних. Проте за записом із цієї ж бази даних, він був прописаний також у селищі Веселе Запорізької області – у тій же квартирі, де й його мама Віра Юріївна Фудашкіна. І, за свідченням джерел Skelet.Org, саме там, у селищі Веселом, а не у Запоріжжі, народився Денис Фудашкін. Чому ж він це приховує?
Взагалі, у Фудашкіна є безліч таємниць і таємничих дивацтв. Його коротка офіційна біографія закінчується 2007-м роком, його декларації держслужбовця вилучено з публічного доступу (!), про його сім'ю немає жодних відомостей - за винятком згадки в ЗМІ, що у нього є старший брат Вадим Олександрович Фудашкін, 1971 року народження (був зареєстрований по тому). Вадим Фудашкін, на відміну від молодшого брата, пішов навчатись на ветеринара і зараз володіє у Запоріжжі мережею ветеринарних клінік «Фауна». Але що дивне: якщо порівняти їхні «фізіономії», то на рідних братів вони якось не дуже схожі.
Вадим Олександрович Фудашкін
Також низка ЗМІ стверджувала, що його сестрою є Ірина Олександрівна Фудашкіна (1983 р.н.), яка з 2008 року працює в уряді Москви і зараз обіймає посаду заступника начальника Головного управління територіальної політики області. Однак це поки що не підтверджена інформація, оскільки Ірина Фудашкіна народилася і виросла в Магадані. Тим не менш, ходять чутки про те, що нібито її батько Олександр Михайлович Фудашкін є також і батьком Дениса Фудашкіна – мовляв, кинув сім'ю у 70-х і поїхав до Магадану (може сам, а може, по етапу).
Зрештою, навколо Дениса Фудашкіна давно ходять чутки про його нібито нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Іноді ці чутки втілювалися у конкретних публікаціях ЗМІ. Наприклад, влітку 2018 року видання «Известия в Украине» опублікувало матеріал про підтримку «Маршу рівності» українською «гей-елітою». У ньому, з посиланням на слова деяких народних депутатів, було опубліковано список потенційного ЛГТБ-лобі української політики – і разом із Сергієм Лещенком до списку був включений і Денис Фудашкін.
Зрозуміло, в європейській Україні це не злочин, не порок, і навіть зовсім навпаки – тому ніхто не ставить це йому у провину, не ображає та не тицяє пальцем. Але тут річ в іншому: нетрадиційна орієнтація нерідко є трампліном для кар'єри у політиці, бізнесі чи управлінні. І коли людина без якихось споріднених зв'язків, не одружена з донькою екс-міністра, яка не є ставлеником кланів чи ОЗУ, раптом без видимих причин різко піднімається вгору, обзаводиться впливовими друзями, а потім з'являються чутки про її нетрадиційну орієнтацію — багато чого стає зрозумілим.
1997-го року молодий випускник Запорізького державного університету Денис Фудашкін одразу знайшов собі чудову роботу на «АвтоЗАЗі», де вже через рік став начальником юридичного відділу. Головою правління підприємства тоді був Олександр Сотников (колишній головбух заводу), за якого цей головний автозавод України був успішно збанкрутований та проданий (практично відданий) олігарху Таріелю Васадзе. А якщо докладніше, то сталося таке: у середині 90-х «АвтоЗАЗом» зацікавилися перспективні західні фірми, такі як «General Motors», «Ford» і «Fiat», проте їхні пропозиції були відкинуті Сотниковим, який чомусь віддав перевагу корейській «Daewoo» — чиїсь лобі. Завдяки укладеному з Daewoo контракту корпорація Васадзе «УкрАвто» отримала від Кабміну дозвіл взяти у своє управління контрольний пакет акцій «АвтоЗАЗ». Сталося це у 1999 році, тобто юридичне управління «АвтоЗАЗ» очолював Денис Фудашкін, і всі ці договори та схеми проходили через нього – більш того, він також приклав до них свою руку. Того ж року, віддавши завод у руки Васадзе та отримавши свій «відкат», Сотников поїхав до Києва, призначеного на посаду заступника міністра зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі. А 2000-го «АвтоЗАЗ» залишив і Фудашкін, вирішивши зайнятися виноробством у Криму.
У цих схемах шахрайської "прихватизації" велику роль грав створений Сотниковим "АвтоЗАЗбанк", через який прокручували фінанси підприємства та доводили його до руйнування. Відповідно, до діяльності банку 1997-2000 р.р. мав прямий стосунок і Денис Фудашкін. Можна сказати, що там він зміг вперше обкатати свої перші великі схеми, які потім застосовував у масштабах уже всієї України. І ще одне важливе доповнення: 1997-98 р.р. через «АвтоЗАЗбанк», а також через дочірні фірми «АвтоЗАЗ» Сотников фінансував партію «Реформи та порядок» (ПРП) Віктора Пинзеникаа оформлялося це фінансування за допомогою Фудашкіна.
Зазначимо, що участь у цих схемах «молодого фахівця», який пропрацював на підприємстві без року тиждень, означав якийсь особливий ступінь довіри до нього з боку Сотнікова. Оскільки інформації про їхні родинні зв'язки поки що не виявлено, то нам залишається тільки здогадуватися…
Спонсори Пинзеника та винороби Путіна
Майже півтора року (січень 2000 – травень 2001) Денис Фудашкін займався невідомо чим, тому що в його біографії стоїть незрозуміла прогалина (не єдина). А потім він матеріалізувався в Євпаторії як заступник голови правління з правових питань ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» (сімейне підприємство Фудашкіних). Насамперед, Фудашкін, який щойно прибув до Криму, «віджав» для свого ЗАТ євпаторійський винзавод на Виноградній 11 (нині — ТОВ «Євпаторійський винзавод класичних вин»), який став основним підприємством «Керкінітіди». Навколо цього підприємства потім часто спалахували скандали і навіть судові позови: так, у 2005 році ТОВ «Славутич» намагалося через суд оскаржити передачу заводу «Керкінітіде», але зазнало невдачі.
2003-2004 р.р. Денис Фудашкін зайнявся на посаді голови наглядової ради ВАТ СП «Чорноморська перлина» — це підприємство було також поступово «віджате» сім'єю Фудашкіних у його творця, який віддав йому 30 років свого життя. Фудашкін же, анітрохи не тямлячи ні у виноградарстві, ні у виноробстві, але натомість процвітаючи в податковій бухгалтерії, розгорнув дуже бурхливу діяльність: зокрема, він критикував уряд України за заборону торгівлі алкоголем та цигарками у неспеціалізованих магазинах – мовляв, це завдає збитків бізнесу та бюджету! Насправді «винороб» Фудашкін спеціалізувався тоді на схемах ухилення від акцизів та податків «напівлегальним» шляхом: знаходячи дірки у законодавстві та створюючи обхідні шляхи. А для цього йому потрібна була безліч дрібних реалізаторів продукції.
А ось ще одна із витертих сторінок біографії Фудашкіна: за інформацією Skelet.Org, до середини 2005 року він очолював Кримське відділення ПРП, яке сам зібрав та фінансував – фактично, це був його власний партійний осередок. А потім естафету головування, після Фудашкіна, який виїхав до Києва, підхопив Ігор Балабатько — той самий бізнес-партнер родини Фудашкіних, про який неодноразово повідомляли ЗМІ. Таким чином, знову відкривається, що після відходу з «АвтоЗАЗу», Фудашкін продовжив тісне співробітництво з Пинзеником, долучивши до нього бізнес-партнерів своєї родини. І на гроші свого винного бізнесу в Криму, Фудашкіни та Балабатьки містили й місцевий осередок ПРП, і відправляли «частку» у Києві Пинзеніку.
До речі, 2006-го Ігор Балабатько ще й створив організацію «Добровільна народна дружина за реформи та порядок»: під виглядом ДНД, які ловлять хуліганів, він зумів легалізувати загін власних «титушок». Цікаво, на чиєму боці вони виступили 2014-го? Відповідь не така однозначна, враховуючи як швидко Балабатьки «перевзулися» після анексії півострова.
Деяке світло на бурхливу діяльність Фудашкіна в Криму було пролито 2010 року. Тоді до Генпрокуратури та на ім'я президента Януковича було подано кілька скарг, що стосуються діяльності групи бізнесменів-політиків та бізнесменів-чиновників у «нульових» роках. Зокрема, йшлося про рейдерські атаки ТОВ «Кронос-Інвест», пов'язану з Денисом Фудашкіним і Сергієм Соболєвим — ще одним вихідцем із Запоріжжя, яке, до речі, теж має репутацію людини з нетрадиційною орієнтацією.
Але «Кронос-Інвест» кілька років тому було скасовано, а ось «Керкінітіда» успішно працює і зараз. Його керівництво випускає алкогольну продукцію, буквально рівняючись на заповіти Путіна. Щоб продовжити бізнес у заваченому Криму, у 2014 році ЗАТ «Керкінітіда» було віртуально поділено: його перереєстрували в Євпаторії за російським законодавством (ІПН 9110088452), і одночасно воно продовжує роботу з українського реєстру (ЄДРПОУ 31075338).
Засновниками його є ТОВ «КримВінОптТорг» (ЄДРПОУ 34541887) та ТОВ «Інтерконтракт» (ЄДРПОУ 25474905), що належать Ігорю та Олегу Балабатьку. Ну і як повідомляли ЗМІ, останніми роками спільний бізнес із ними оформлений на маму Фудашкіна, Віра Юріївну. Причому її син грамотно сховав кінці цього бізнесу офшорні компанії «Boloson Limited», «Tyltral Limited» та «Sebgaf Inc.» — остання є одним із фігурантів Панамського скандалу.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Фудашкін Денис: сірий кардинал податкових схем ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!