Дмитро та Леонід Крючкові: «шакалята» українського рейдерства. ЧАСТИНА 1
Своє прізвисько «шакалята» брати Крючкові отримали ще років десять тому, коли вони увійшли до найактивніших, підлих і жадібних українських рейдерів. Але свій сімейний бізнес вони будували не лише на привласненні та захопленні підприємств. Фінансові афери, відверті розкрадання в особливо великих розмірах, навіть корупційні схеми на військових замовленнях для АТО – брати не гребували нічим. І хоча рука закону вже неодноразово намагалася притягнути їх до відповідальності, щоразу Крючкові йшли від неї, підставляючи замість себе інших. Але чи буде цей «злодійський фарт» супроводжувати їх вічно?
Леонід Крючков та Дмитро Корючков. Звідки їсти пішли?
Крючков Дмитро Васильович народився 10 червня 1978-го, а його молодший брат Крючков Леонід Васильович 18 вересня 1979 року в сім'ї Василя Федоровича та Тетяни Леонідівни Крючкових. Судячи з відкритих баз даних, у 80-х роках їхня родина переїхала зі Львова до Києва, де оселилася в новому (на той час) 10-поверховому на вулиці Героїв Дніпра (Оболонь). Але на цьому публічна інформація про їхнє походження закінчується. Тим часом, хоча незалежна Україна і стала країною великих можливостей, вони доступні лише для тих, хто мав великі зв'язки. Двоє молодих людей, хай навіть дуже кмітливих, амбіційних і не обтяжених «химерою, яка називається совістю», при всьому бажанні не могли б так швидко пробити собі дорогу нагору без чиєїсь протекції.
Але чиєю? У свій час у ЗМІ з'явилася інформація про те, що нібито їх батько Василь Крючков був завідувачем відділу оборонної промисловості ЦК КПУ, а в 90-х працював в Експертно-технічному комітеті при Кабміні. Але як виявилося, тоді журналісти наплутали: радянським партійним бонзою був Василь Дмитрович Крючков, який народився 1928 року (він живе й досі), і не має жодного відношення до батька братів Василя Федоровича Крючкова, який народився 1948 року.
Тоді хто? Про це знають лише самі брати та вузьке коло їхніх близьких знайомих. Ну а численні чутки досить суперечливі. Одні кажуть, що батьки братів мали якісь справи з Суркісами, інші що з Олександром Омельченком, оскільки столичний екс-мер свого часу працював гендиректором ДП «Київреконструкція», а серед сімейного бізнесу Крючкових можна знайти чимало будівельних фірм. Це ТОВ «Інтер-Енерго Буд», ТОВ «Левеллайн», ТОВ «Київрембуд», Холдингова компанія «Єдина будівельна», ТОВ «Будінвесттрейд», ТОВ «Енергопром», ПАТ «Нафтогазбуд», ВАТ «Топінвест», ТОВ «Інвестбуд Проект», ТОВ «Сучасні асфальт колишньої державної "Київреконструкції".
Дуже цікавою є керуюча будівельна компанія ТОВ «Київська торгова група» — керівником якої є Василь Крючков (батько), а співвласниками Леонід Крючков (молодший син) та досить відома скандальна офшорна фірма «БЕЙРОК ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД». Засновникам останньої є Геннадій Ільїн, Раніше пов'язаний з ОЗУ Бориса Савлохова, а тепер є особою, наближеною до Петру Порошенку. Саме Ільїн, за даними Skelet.Org, у 2015 році постарався, що тодішній глава СБУ, який зацікавився цією фірмою Валентин Наливайченко знову втратив свою роботу.
Не менш цікавою є роль у житті братів Крючкових когось Михайла Вікторовича Новікова, який є їх компаньйоном по цілій низці фірм – наприклад, у ТОВ «Інтер-Енерго Транс» він власник основного пакету. Ця людина співвласник десятка підприємств у Києві та Севастополі, але при цьому залишається абсолютним «анонімом» без жодної публічної інформації про себе. Або ось якийсь Ігор Нелюба: він числиться на чолі багатьох фірм, у тому числі тих, що належать Крючковим ТД «Укрспецпостач» та «Сучасні асфальтобетонні технології», і водночас ТОВ «Сухпай України». Але якщо ці дві особи поки невідомі, то компаньйон Крючкових і Новікова по «Інтер-Енерго Трансу» Грач Гарушович Антонян засвітився як співвласник низки підприємств у Черкасах, де його бізнес-партнером виступають Дмитро і Радислав Ткаченко – рідні брати губернатора Юрія Ткаченка, беззмінно керуючого областю.
Такий ось цікавий клубок зв'язків, хоча він анітрохи не проливає світло на першопричину успіху братів Крючкових. Про це могла б хоч щось сказати фірма Маркетингова агенція «Фінанс-Інформ Україна», яка стала 1998-2000 р.р. першим місцем роботи студента Київського економічного університету Дмитра Крючкова – зазвичай так «підробляють» на підприємствах родичів чи дуже близьких друзів. Але, на жаль, жодної інформації про неї в публічному доступі немає - мабуть, її почистили разом з іншими даними, які розкривають минуле братів Крючкових.
Дмитро та Леонід Крючкови. Перші афери
2000-го року випускник Київського економічного Дмитро Крючков отримав місце «помічника-консультанта управління» у державному підприємстві НВО «Лібідь». Посада, яка не передбачає великої відповідальності, але давала чимало можливостей у підприємстві, яке є справжньою печерою Алі-Баби, оскільки НВО «Лібідь» було оператором Держрезерву (Державне агентство матеріального резерву України). Він пропрацював там два роки – саме тоді, коли Держрезервом кермував Євген Червоненко, а його заступником був скандальний комбінатор Віктор Миколайович Бречко. Той самий, який у 2012 році влаштував алмазну аферу в Ліберії (куди подався у складі українського миротворчого контингенту), а потім втік до Франції, де купив собі будинок біля Версаля.
Так ось, у період 2000-2002 року НВО «Лібідь» перебувала під повним контролем Бречка, а це означає, що саме він і міг прилаштувати туди Дмитра. І з цього приводу у Skelet.Org є непідтверджена інформація, що Віктор Бречко був добрим знайомим його батька Василя Крючкова, що вони разом займалися фірмою «Нью Вінд» (яка намагалася збирати в Києві телевізори з імпортних комплектуючих), а можливо навіть разом працювали ще за радянських часів. Проте ще одне джерело стверджувало, що покровителем Дмитра Крючкова у НВО «Лібід» була якась дама «за п'ятдесят» із керівництва підприємства. Словом, знову кінці губляться у здогадах.
Віктор Бречко не міг без афер: якраз НВО «Лібідь» стало основним фігурантом кількох схем розкрадання в особливо великих розмірах, коли через це підприємство з Держрезерву розпродувалися десятки тисяч тонн нафтопродуктів та палива за ціною набагато нижчою від ринкової. Розпродувалися своїм кишеньковим фірмам, а різниця йшла до кишень шахраїв. Роль «помічника-консультанта управління» Дмитра Крючкова у тих справах залишилася невідомою (хоча подейкували, що це він приймав і оформлював «маржу» за продане паливо), але коли гримнув грім, всі учасники афери розбіглися, включаючи його. Розбіглися хто куди: Червоненко обрався до Верховної Ради, Бречко став заступником начальника Державного управління справами (ДУСі), а Дмитро Крючков перемістився безпосередньо до Держрезерву, під крило його нового керівника Миколи Песоцького. Якого він невдовзі міцно підставив.
Микола Пісоцький
Дмитро Крючков працював на новій посаді недовго. Інша людина б там влаштувалася, придивилася, і почала б «тягати» в міру, але Дмитро вирішив взяти все і відразу. І ось 2002 року розпорядженням від імені Верховної Ради (говорили, що за ним стояв Бречко) Держрезерв зобов'язали виділити для Міноборони 24 тисячі тонн авіаційного палива. Міноборони паливо одержав, але розрахуватися за нього не поспішав. А тим часом Держрезерв (в особі Дмитра Крючкова) передав борг Міноборони компанії «Укрресурси», а та переуступила його… ЗАТ «Інтер-Енерго», тобто сімейній фірмі Крючкових, яка потім розмножилася на півдюжини дочірніх фірм. Відразу після цього Дмитро Крючков кидає роботу у Горезерві та повертається до сім'ї, ставши головою правління цієї самої ЗАТ «Інтер-Енерго». Крючкові подають позов на Міноборони та отримують з нього 36,8 мільйона боргу, який не повертають Держрезерву, а привласнюють.
У березні 2005 року Головне слідче управління МВС завело за цим фактом кримінальну справу, запросивши до себе для пояснень головного підозрюваного Дмитра Крючкова. Але ось невдача: на той час він уже обіймав посаду заступника голови Рівненської ОДА Василя Червонія, одного із найближчих соратників Віктора Ющенка. Тому кримінальне провадження щодо Дмитра Крючкова одразу закрили, і замість нього головним обвинуваченим став його колишній шеф Микола Песоцький, на якого 27-річний заступник губернатора перевів усі стрілки. У результаті Песоцький опинився у СІЗО.
Але поки що Дмитро Крючков «пилив» зсередини Держрезерв, його батько та молодший брат Леонід Крючков теж без діла не сиділи, а активно займалися дерибаном «Київреконструкції», перетвореною з ДП на ВАТ. Ряд підрозділів «Київреконструкції» стали незалежними фірмами та були привласнені – так, наприклад, Леонід Крючков та його брат Дмитро стали господарями ТОВ СК «Київрембуд», яка заразом поглинула ДП «Механізація» та «Фасадреконструкція». Частина підприємств та баз «Київреконструкції» переводилася до дочірніх структур «Інтер-Енерго». Нарешті, починаючи з 2004 року, саме ВАТ «Київреконструкція» переходить під повний контроль Крючкових: спочатку його очолює Дмитро, потім його брат Леонід, потім вони вже наймали інших керуючих. Це було потрібно, коли «Київреконструкція» та інші фірми Крючкових розпочали афери будівельних пірамід: найгучнішими з них стали житлові комплекси «Три богатирі» и "Астон парк", чиї ошукані пайовики вже 10 років намагаються повернути свої гроші, привертаючи до себе увагу акціями протесту. Повідомлялося також про причетність фірм Крючкових до гучної афери "Еліта-Центру".
Ошукані пайовики «Трьох богатирів» протестують уже десять років
2005 року Дмитро Крючков встиг влаштувати ще дві гучні афери. По-перше, поки він недовго побув головою наглядової ради АКБ «Гарант» (Таріела Васадзе, яка входила до групи «УкрАВТО»), той видав підставній фірмі кредит у розмірі 80 мільйонів гривень під порожні векселі. Це сталося незадовго до зміни акціонерів банку, і нові власники, дізнавшись про шахрайство, ініціювали порушення кримінальної справи. У результаті банк став "проблемним", а постраждали, як завжди, його довірливі вкладники.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Дмитро Крючков та Леонід Крючков: «шакалята» українського рейдерства. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!