Едуард Матвійчук: українська митниця гребе «бабло»!
У 2015 році позафракційний депутат Верховної Ради Едуард Матвійчук увійшов до числа найбідніших народних обранців: він задекларував річний дохід лише у 6719 гривень! Було просто дивно, як при цьому він примудряється не тільки не схуднути, а й заливати бензином свій «Мерседес S-500», а також будує в Ужгороді маєток, який розмірами не поступається графським палацам. «Рідні допомагають», — буркнув тоді Євген Леонідович, вказавши у декларації, що ті за рік заробили 437 тисяч гривень. І все ж навіть ця сума виглядала надто скромною для людини, яка майже 4 роки «доїла» Одеську область на посаді її губернатора, а до цього була ділом тіньового бізнесу Закарпаття.
Як стати митником?
Відповідь це питання – таємниця, відома небагатьом. Інакше у митники кинулися б половина українців. Нашому герою ця таємниця була відома. Матвійчук Едуард Леонідович народився 29 квітня 1963 року у селі Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області. Пропустивши з якоїсь причини службу в армії (плоскостопі?), він закінчив спочатку торгово-кулінарне училище, а потім 1986-го Ужгородський університет за спеціальністю «викладач фізики» — яку й викладав потім три роки у школах Ясіна та Ужгорода. По суті, 26 років свого життя Едуард Матвійчук безглуздо просидів сидячим, як Ілля Муромець – і лише потім став на ноги, кинувши викладання фізики та влаштувавшись інспектором на митницю у місті Чоп.
Хто були ті «каліки перехожі», які допомогли йому знайти цю «блатну» роботу, він ніколи не зізнавався. Проте за чутками, що виходять від знайомих Матвійчука та отриманими Skelet.Orgними були батьки його дружини Євгенії, з якою він познайомився ще навчаючись в університеті. Вона була від нього збожеволіла, і навіть не замислювалася, що таке бути дружиною шкільного вчителя – але, на щастя, її батьки були прагматики і мали потрібні зв'язки. Вони дали своєму зятю «вудочку», і він виявився дуже спритною людиною, швидко навдививши з її допомогою свій стартовий капітал. До речі, завжди пам'ятаючи, кому він завдячує не лише своїм щастям, а й достатком, Едуард Матвійчук завжди записує свої гроші та майно на дружину. Щоправда, далеко не все, оскільки між його деклараціями і тим, що про нього розповідають знайомі та сусіди, що про нього дізнаються журналісти, є величезна різниця!
Коли Матвійчук став губернатором Одеської області і почав формувати свій позитивний імідж, то він, мабуть, найняв журналістів з-поміж тих, хто пише липові відгуки-подяки всяким знахарям і «білим магам». Оскільки саме на них були схожі статті, в яких нібито колишні товариші по службі Матвійчука по митниці розповідали про його кришталеву та принципову чесність: мовляв, не брав хабарів, боровся з контрабандою і пішов тому, що мафія погрожувала вбити. Що ж, «казка брехня – та в ній натяк»! Альтернативні джерела повідомляли, що Матвійчука справді погрожували вбити – але тільки через його жадібність, оскільки він спробував вимагати «зверху» контрабандистів. Проте не вбили, а підставили, внаслідок чого 1996-го Матвійчука було звільнено «за власним бажанням», втративши дуже гарне хлібне місце.
Едуард Матвійчук: українська митниця гребе «бабло»!
Едуард Матвійчук. Таємничий бізнес
Втім, при цьому він не втратив своїх великих зв'язків, які йдуть за межі України. Митник Матвійчук, який звільнився, тут же знайшов собі роботу як президент футбольного клубу «Верховина». Зважаючи на те, що президентами ФК стають лише їхні власники та спонсори, можна лише здогадуватися про те, скільки «наколядував» за сім років бездоганної служби на митниці інспектор Матвійчук! Але при цьому він ретельно замовчує, яким бізнесом зайнявся у 90-ті. Взагалі, якщо подивитися в офіційну біографію Едуарда Леонідовича, то ми побачимо якогось жебрака утриманця, який після 1996 року і до свого призначення губернатором у 2010-му майже ніде не працював – ну якщо не рахувати вісім років, проведених у кріслі депутата Верховної Ради. Адже навіть там рідко можна зустріти людину, яка так ретельно ховає свій бізнес від сторонніх очей. Що викликає справедливе питання: а чим же займається Едуард Матвійчук, що це треба приховувати?
Мешканці Ужгорода стверджують, що сімейству Матвійчуків у місті належать (повністю або частково): торговий центр «Luxor plaza», торговий центр «Дастор», мережа піцерій «Chili pizza», кілька кафе, та ЗАТ «Ужгородський механічний завод», який вже давно випускає меблі, дерев'яні віконні рами та двері. Варто особливо наголосити, що нічого цього немає у деклараціях нардепа Едуарда Матвійчука за 2014, 2015 та 2016 роки. Там взагалі немає жодних підприємств та акцій, там Матвійчуки живуть лише на зарплату Едуарда Леонідовича і старі заощадження його дружини – незрозуміло як. Подібна дивина давно мала б зацікавити відповідні органи, проте вони ніби не помічають брехню Матвійчука.
Адже крім названого бізнесу в Ужгороді, у Матвійчуків є ще, причому за кордоном: саме в Угорщині. Декілька земляків Едуарда Леонідовича стверджували Skelet.Org, що в нього там чи виробництво, чи туристична база. Нібито цей бізнес Матвійчук «замутив» ще працюючи на митниці, створивши СП – на основі угорської філії, яка потім розгорнула бізнес у сусідній країні. Чи варто це вірити? З урахуванням уже давно, ще з 2010 року, інформації про наявність другого угорського громадянства у самого Едуарда Матвійчука, а також у його дружини та дітей Марка (2004 рік) та Аліси (1993 рік), ця інформація цілком правдоподібна. Однак, повторимо, точку в цьому питання мала б постати відповідна перевірка. Заодно було б цікаво дізнатися, що за хороми та на які шиші будує Едуард Матвійчук в Ужгороді на вулиці Загорській?
За твердженням журналістів, цей маєток належить Едуарду Матвійчуку
Дерибан на Дерибасівській
Секретом такої недоторканності Матвійчука може бути його старе знайомство з Петром Порошенко: ще будуть депутатом Закарпатської облради, він став головою фракції «Солідарність» Це дало йому квиток у Верховну Раду як прохідне місце у списку «Нашої України» на виборах 2002 року. Але через рік Матвійчук несподівано перебіг до Партії Регіонів, спокусившись на обіцяні перспективи. З того часу він став для «помаранчевих» зрадником та «пособників донецьких», і цей імідж був ще більш посилений його губернаторством у 2010-2013 рр., тому шлях до тієї ж «Солідарності» сьогодні для нього закритий. Однак у Skelet.Org є інформація про те, що він, як і раніше, зберігає добрі стосунки з Петром Порошенком – який і сам нещодавно працював в уряді Азарова.
Призначення Матвійчука губернатором Одеси викликало здивування: для маловідомого закарпатського «тіньового» підприємця це був дуже жирний шматок, тим більше, що тоді регіон викликав інтерес відомого Юрія Іванющенка. Зацікавило так, що потім негайно відрядив сюди свого ділового партнера та «дивлячого» Івана Аврамова, який насамперед прибрав до рук одеську Південну митницю (і знову митниця), а потім розпочав рейдерську атаку на ринок «7-й кілометр». І все це – під прикриттям губернатора Матвійчука! Тому інформація про те, що призначення Матвійчука до Одеси відбувалося за безпосередньою участю Юрія Іванющенка, відповідає дійсності. Забігаючи наперед, скажімо, що потім все вмісіть і погоріли: і Матвієнко, і Іванющенко з Аврамовим.
Своє одеське губернаторство Матвійчук розпочав із невеликого політичного скандалу: виступив за регіональний статус російської мови та припинив бюджетне фінансування місцевої україномовної газети «Чорноморські новини». Але це було лише непорозуміння на тлі того, як згодом він почав пиляти «зекономлений» бюджет Одеси, зокрема через свою програму «Народний бюджет». Цинізм цієї афери полягав у тому, що програма "Народний бюджет" формально передбачала громадське схвалення розподілу обласного бюджету. Реально ж його просто розікрали, причому прикриваючись громадською думкою. Втім, цю думку по дурному формували для Матвійчука одеські «барони», з якими він входив у частку (також на нього підробляв і нині «посилено проукраїнський» політтехнолог Олексій Голобуцький лише шкодячи іміджу свого боса). І найбільшим дерибаном казенних грошей була реконструкція станції біологічного очищення «Північна», яка коштувала бюджету 731 мільйон гривень! Саме стільки коштувала «реконструкція», яка раптово трансформувалася в проект «Глибоководний випуск» і представляла собою прокладені далеко в морі дві труби, якими мали скидати нечистоти. Партнером Матвійчука у цьому проекті був відомий одеський будівельний аферист Руслан Тарпан, тісно пов'язаний із місцевими корупційними та злочинними кланами. Матвійчук гроші виділяв, Тарпан їх «освоював», а як і між ким ще розподілявся прибуток, можна тільки здогадуватися. І що? Аферою кілька разів займалися правоохоронні органи, навіть називали прізвища підозрюваних та винних – але серед них досі не було прізвища Матвійчука! Навпаки, вона звучала у контексті стурбованості екс-губернатора розтратою бюджетних коштів та його клопотання про проведення відповідних перевірок. Та й самого Тарпана там згадували лише побіжно.
Інші афери Матвійчука були не настільки масштабні, зате численні. Серед них: фарбування школи в селі Зеленогірське Любашівського району, що обійшлося в 8,9 мільйона гривень (за ці гроші можна було збудувати нову школу), добудова школи в селі Троїцьке Білявського району (35,3 мільйона гривень), ремонт покриття на Грецькій площі (10 мільйонів гривень) та реставрація Англійського.
«Заробляв» губернатор та іншими способами. Так, одеські бізнесмени Борис Кауфман та Олександр Геннадійович Грановський (не плутати з киянином Олександром Михайловичем Грановським) дали губернатору Матвійчуку, тодішньому меру Одесу Олексію Костусєву та голові фракції ПР у міськраді Геннадію Труханову хабар у розмірі 4 мільйони доларів за забезпечення передачі у їхню власність Одеського аеропорту. Причому весь день розділили між собою ці троє, не поділившись із депутатами міськради.
Зрештою, діяльність губернатора і його приятеля Іванющенка, який хвацько пив бюджет, відбирає у торговців ринок «7-й кілометр», викликали такий резонанс, що президент Янкович зняв Матвійчука з посади, і навіть посварився зі своїм старим «корешом» Юрою Єнакіївським.
Втім, ходила й інша версія скандалу: що нібито причиною відставки Матвійчука стала його дружба з Ігорем Марковим (якому він допоміг стати нардепом по 133-му мажоритарному округу), який різко висловився проти ПР і Януковича, коли його у вересні 2013 року позбавили мандата через рішення Вищого адміністративного суду (визнавши його перемогу на виборах сфальсифікованою), а через місяць затримали звинувачення. року. Однак одразу після його затримання Матвійчук «забув» про існування Ігоря Маркова, і навіть підкреслено холодно поводився з його молодшим братом – всіляко наголошуючи на своїй лояльності до Януковича. Але в будь-якому випадку, його відставка відбулася вже в листопаді 2013 року, коли Матвійчуку було просто вигідно і самому дистанціюватися від центральної влади, що падає в прірву.
Едуард Матвійчук. Депутат-дармаїдець
І так, згідно з декларацією за 2014 рік, звільнений екс-губернатор сидів на шиї у своєї дружини – і все ж таки вирішив брати участь у парламентських виборах. Тим самим мажоритарним округом №133, на якому двома роками раніше Матвійчук допоміг обратися Ігорю Маркову. Схоже, цей округ був «приватизований» ним, але все ж для підстрахування щедро роздавав виборцям продуктові набори, які виглядали не таким вже й глузуванням на тлі кризи, що розгорялася в країні. Ось тільки оцінна вартість таких наборів перевищувала 100 гривень, їх було роздано не менше тисячі – звідки ж узяв такі гроші «жебрак» кандидат? Що ж, як жартували одесити, вкрадені в них гроші раніше повертаються до них виборчими хабарами!
Передвиборчі подарунки від «жебрака» кандидата
Але тільки-но отримавши мандат народного депутата, Едуард Леонідович відразу почав гарячково розуміти, як йому «відбити» витрачені на вибори кошти. І він не гребував нічого, навіть вибив собі наступного року «відшкодування видатків на депутатську діяльність» у розмірі 170 тисяч гривень. Але гірка іронія була якраз у тому, що жодної депутатської діяльності від Матвійчука не виходило, він взагалі потрапив до десятки парламентських дармоїдів, які ігнорували майже всі голосування за законопроекти. І потім він туди взагалі ходить?
Втім, за інформацією від близьких до Едуарда Матвійчука джерел Skelet.Org, його періодична поява у Верховній Раді обумовлена лише надією знову звернути на себе увагу та отримати хоч якусь посаду, яка дає доступ до бюджетних коштів. Водночас, на той випадок, якщо про нього згадають зовсім не для того, щоб запропонувати портфель, а щоб відібрати мандат, Матвійчук має запасний план під назвою «Угорщина». Причому, як повідомлялося, його родина вже перебуває у Європі.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!