Ми продовжуємо розповідати про персонажів української політики, які могли бути пов'язані з атаками на Євромайдан, крадіжками та побиттями активістів, розстрілом мирних громадян. Ми вже робили матеріали про Віктора Зубрицького и Сергія Асавелюка. Настав час розповісти про ще одного можливого учасника тих подій — Ельбруса Сослановича Тедєєва. Генпрокуратура та МВС явно не поспішають назвати винних та співучасників тих трагічних подій. Що ж, тоді про це ми розповімо. Але почати доведеться здалеку.
Ельбрус Тедєєв. Вільний борець
Тедеєв Ельбрус Сосланович розпочинав свою кар'єру, як спортсмен, вільний борець. Він народився в селі Ногір у Північній Осетії, неподалік Владикавказу і якщо вірити його інтерв'ю ходив за 10 кілометрів від будинку на тренування пішки. Але 1993 року на одному з чемпіонатів його помітив Борис Савлохов, теж, до речі, уродженець Осетії. Він запросив молодого перспективного спортсмена до Києва, і навіть запросив наполегливо. Так Тедеєв став учнем одного з найсерйозніших київських кримінальних авторитетів і автоматично увійшов до одного з найпотужніших київських злочинних угруповань. Про це була інформація в оперативно-слідчій базі МВС України, про це говорив тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко у зв'язку з розбірками у Голосіївському парку, про які ми розповімо далі. Йому заперечив депутат-регіонал Микола Джига, який також у різні часи був на високих посадах у системі МВС. Останній заявив, що Ельбрус Тедєєв ніколи не перебував на обліку в міліції як член злочинного угруповання. Як так вийшло, що улюблений учень і соратник Савлохова не перебував у його банді Джига не зміг пояснити.
Старі оперативники УБОЗу розповідають, що Тедєєв значився в їхній оперативній базі на прізвисько «Скорпіон» і був одним із лідерів угруповання «Солохи», але 2001 року його звідти видалили. Проте, швидше за все, це ніяк не було пов'язано з політикою, швидше за все про своє політичне майбутнє Ельбрус Сосланович у ті роки й не думав. Але саме тоді пішла нагору його спортивна кар'єра. Він перемагає у низці чемпіонатів світу та Європи, а у 2004 році стає олімпійським чемпіоном та несе прапор України на закритті Олімпіади в Афінах. Було б не комільфо, якби інформація про його участь у злочинному угрупуванні спливла в пресі, тим більше в іноземній. Проте, його бійцівські таланти стануть у нагоді і в політиці.
Партійний борець
2006 року Партія регіонів готувалася стати в глуху опозицію до тогочасної «помаранчевої» влади. А це передбачає бійки та блокування трибуни у Раді. Мабуть, тому до складу «регіоналів» взяли кількох «бійців». Окрім вільного борця Тедєєва до списку взяли дзюдоїста Нуруліслама Аркаллаєва, баскетболіста Олександра Волкова та ще кілька міцних хлопців, на кшталт Нестора Шуфрича, не таких знаменитих, але все ж таки майстрів спорту. Спочатку, коли Партія Регіонів була в опозиції, вони відмінно блокували трибуну, а коли стала партією влади так само хвацько її розблокували, коли блокуванням займалися всякі хисткі «БЮТівці». Ельбрус Сосланович пішов далі, він розблокував не лише трибуну Верховної ради, але як десант займався тим же у Київській міській раді за часів Черновецького (докладніше про нього читайте у статті Леонід Черновецький: як «Льоня Космос» пограбував Київ і перебрався до Грузії) та Олеся Довгого, який із цим не справлявся. Ця робота для спортсмена непильна, але, очевидно, грошова. Тим більше, що законодавчими ініціативами, виступами, дебатами та іншою розумовою роботою Тедеєв себе явно не турбував. Натомість виявив себе як абсолютно вірний і відданий член партії. Якось він сказав про свого лідера Януковича: «Для мене Віктор Федорович у прямому та переносному значенні — Бог і цар. Це єдина надія України, яка може витягнути нас із тієї економічної катастрофи та політичного хаосу, який стояв у нас весь цей час...»
Кримінал у Голосіївському парку
У 2009 році відбулася історія, яка показує, що можна людину витягти з криміналітету, але не можна витягти криміналітет із людини. У Голосіївському парку столиці сталася стрілянина, в якій з обох боків брали участь особи кавказьких національностей.
Було важко поранено троє людей.
Одна з цих сторін поїхала з місця події на «Мерседесі» з депутатськими номерами, які були видані Ельбрусу Тедєєву, а одного з тих, хто брали участь у розбиранні, звали Роберт Тедєєв, начебто його двоюрідний брат. Але Ельбрус Сосланович сказав, що такого брата у нього немає, а його помічники опинилися на його машині в парку випадково і в жодних розбірках не брали участі. Однак тодішній міністр внутрішніх справ Луценко показав протоколи допитів затриманих, з яких випливає, що все було навпаки. Тедеєв про цю розбірку, як мінімум, знав, а можливо, і ініціював її. Але через кілька днів міністр раптом змінив свою думку про те, що відбувається. Він раптом заявив, що питань до Ельбруса Тедєєва він не має, і справу закрили. Можливо, депутат справді ні в чому не винен і не мав відношення до того, що відбувається. Але хто тоді винний і що це було?
Ельбрус Тедеєв та Кримінал на Печерську
Якщо у Голосіївському парку ніхто не довів участі Тедєєва у злочинному угрупуванні, то через два роки, у 2012 році, сталася історія, в якій Ельбрус Тедєєв був прямо замішаний. Перед Центвиборчкомом на площі Лесі Українки було встановлено незаконний МАФ. Коли комунальники вирішили його знести, приїхали бандити, які їх просто побили. Туди ж прибув наряд міліції та дільничний. Їхні бандити теж побили. Прибула підмога, бандитів заарештували та посадили у мавпник Печерського РВВС. Але вже за кілька годин їх з вибаченнями відпустили. Виявилося, що клопотав за них Ельбрус Сосланович особисто. Більше того, на ментів, що затримали їх, наїхала внутрішня безпека МВС, почалося розслідування. Дільничного, щоправда, за підсумком виправдали, але й проти братків, які його били, відкривати кримінальну справу не стали. Цей випадок ніяк не назвеш випадковістю, і він однозначно доводить причетність Тедєєва до кримінального світу. І ці його знайомства його рідної Партії Регіонів теж згодом стануть у пригоді.
На чолі «титушок»
Зрозуміло, що маючи такі зв'язки у спортивних та кримінальних (а часто це одне й теж) колах, Ельбрус Тедєєв без проблем міг зібрати цілі загони так званих «титушок». Він першим заступився за них, коли ще такої назви не було, а був єдиний Вадим Тітушко, тобто ще 18 травня 2013 року. Тоді Тедєєв заявив, що жодного побиття опозиції не було, була взаємна бійка. А гопників, які били журналістів, він назвав братами і додав, що дуже добре, що вони займаються спортом.
ЧИТАЙТЕ ЗА ТЕМОЮ: Вадим Титушко: За Кривову Бійню Платив Не Янукович, А Клименко, Вілкул, Столар І Сурен Сардарян
Але це було лише початком, як і втручання за допомогою тих самих спортсменів у діяльність окружної виборчої комісії Черкаської області у тому ж 2012 році. У 2014 році розпочався Євромайдан та Ельбрус Сосланович зміг проявити себе у всій красі. Втім, тоді «титушок» звозили до Києва з усієї України на Антимайдан до Олега Калашнікова. І в цьому було замішано багато різних «шановних» друзів Януковича, всіх і не перелічиш.
«Тітушки» на Євромайдані
Але в цій статті ми говоримо про Ельбруса Тедеєва та його персональну відповідальність у побитті активістів Євромайдану взимку 2014-2015 років. Відразу скажемо, що немає прямих доказів того, що він цим побиттям керував, але є чіткі докази його участі у цих подіях. Тож за бажання міліція може легко розібратися і зрозуміти його роль у насильстві, що діялося на київських вулицях. Так, наприклад, у ніч 30 листопада, якраз коли на Майдані били студентів, Тедєєв перебував у кабінеті голови КМДА Олександра Попова разом із Нестором Шуфричем та Дмитром Шенцевим. Можливо, це збіг, можливо, депутати просто люблять проводити ночі у службових кабінетах мерів. Але наступного дня провладні ЗМІ кричали, що Беркут не першим напав, його спровокували хлопці спортивного вигляду та навіть таке відео було показано. Логічно припустити, що коли Беркут координували з Адміністрації Президента, то «титушками», які на мирних беркутять нібито напали, «керували» з іншого боку, наприклад, з Київської мерії. За кілька тижнів «тітушки» разом із Беркутом нападали на блок-пост на вулиці Лютеранській. Ними керували особисто депутати Ельбрус Тедеєв, Іван Мирний та Андрій Пінчук. Цинізм ситуації полягає ще й у тому, що між цими атаками на учасників Євромайдану Ельбрус Сосланович від імені Асоціації вільної боротьби написав звернення до спортсменів, у якому закликав їх не брати участь у вуличних бійках. А одного разу він потрапив до рук розлюченого народу, який хотів йому влаштувати самосуд. Його тоді вивела Самооборона Майдану.
Сьогодні Ельбрус Сосланович з одного боку начебто далекий від політики, з іншого не надто й таїться. То з міністром молоді та спорту проводить спільні конференції, то дає якісь коментарі для преси, то приїжджає на суд до свого друга. Геннадію Кернесу і при цьому зовсім не збирається сідати поряд із цим, ще одним борцем із Євромайданом на одну лаву підсудних. Можливо, нова влада теж потребує його кримінально-спортивних послуг?
Дмитро Самофалов, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!