Знаєте, у чому безперечно лідирує податкова служба України? За кількістю арештів своїх колишніх начальників! Схоже, що до її керівництва порядні люди просто не потрапляють. Тому коли СБУ прийшло за Євгеном Бамбізовим, який ще нещодавно очолював Офіс великих платників податків, то це мало кого здивувало, і вже нікого не засмутило. Навпаки, бізнесмени, які постраждали від нього, не приховують своєї зловтіхи і сподіватися, що тепер Бамбізов отримає сповна все, що заслужив. А якщо правоохоронні органи упустять щось із його багатої корупційної біографії, то їм це неодмінно нагадають!
Євгена Бамбізова «взяли» 19 листопада 2019 року, через три дні після арешту голови «Укрексімбанку» Олександра Гриценка. Обидва вони проходять підозрюваними по справі про покупку «Українського медіа холдингу», в якому опинилися замішані багато відомих персон: Сергій Курченко, Борис Ложкін, Петро Порошенко, Олександр Клименко. Справа така заплутана, що одному тільки Бамбізову пред'явили п'ять томів звинувачення! Але це лише мала частина того, що зараз нагадують колишньому голові Офісу великих платників податків. Цей відділ податкової служби працює з найбільшими підприємствами та бізнесмена України, і дає до 60% усіх податкових надходжень до бюджету. Тому корупціонери, які там працювали, не дрібницю по кишенях тирили, вони обертали сотнями мільйонів і мільярдами, з відповідними «відкатами».
Ряжений «отошник»
Бамбізов Євген Євгенович народився 6 вересня 1980 року, у Харкові. Його батько Євген Петрович Бамбізов зробив собі кар'єру на заводі «Радіореле», розташованому в Одеській області. До цього підприємства була прив'язана вся їхня сім'я. Так, наприклад, квартиру в цегляній «хрущовці» на проспекті Гагаріна, в якій прописаний Євген Петрович, ще у 60-ті виділили дідусеві та бабусі Бамбізовим. Євген Петрович (1957 р.н.), прийшов на «Радіорелі» у 80-ті молодим фахівцем, і одразу отримав від заводу квартиру у дев'ятиповерховій панельній «брежнівці» на вулиці Киргизькій (все це поряд із заводом). Яку він потім у 1999 році віддав своєму синові Євгену Євгеновичу, де той і був нещодавно прописаний.
У 90-х Євген Петрович Бамбізов стрімко піднявся службовими сходами підприємства, що впало в економічну кому. За інформацією джерел Skelet.Org, цьому сприяв його «підприємницький» талант: завод володів «надлишками» нерухомості, які добре здавались в оренду у цьому дуже жвавому районі міста. 2007 року Євген Петрович згадувався у ЗМІ як заступник директора заводу з кадрів. У 2017-2018 р.р. він подавав декларації як головний інженер підприємства. Зараз його називають пенсіонером, причому вельми безбідним, що розважається подорожами по всьому світу.
Зрозуміло, що тато всіляко опікувався своїм єдиним сином. Відмазав сина від армії та допоміг йому закінчити Харківський національний університет. Цікаво, що Бамбізов-молодший, який ніколи ніде не служив (і тим більше не воював), дуже любить рядитися у військову форму і навіть виступав з лекціями про патріотизм і героїчному «шляху воїна». Для нього це просто «рольові ігри», хоч і не лише для задоволення: ЗМІ писали, що Бамбізов хотів якось викроїти собі статус учасника бойових дій — на підставі того, що він нібито був у зоні АТО неофіційно, на заклик серця. Проте відомо, що у період 2014-2019 р.р. Євген Бамбізов старанно і безперервно працював на держслужбі, а свої законні відпустки проводив із сім'єю на курортах.
2003 року Євген Бамбізов влаштувався на роботу до Державної податкової інспекції (ДПІ) Дзержинського (нині Шевченківського) району Харкова — розпочавши з посади простого інспектора, але швидко піднявшись нагору. Вже 2004-го він став старшим інспектором, 2005-го заступником начальника відділу, через рік начальником відділу податкового аудиту. За інформацією джерел Skelet.Org, це стало можливим завдяки його особистим стосункам із Галиною Феденко – тодішнім начальником Дзержинської ДПІ. Щоправда, однозначної думки про їхні стосунки немає. Одні стверджують, що Бамбізов чи то дружив із дочкою Феденком, чи то навіть доглядав її. Інші, що він став другом самої Галини Михайлівни. Тут варто зауважити, що, згідно з відкритою базою даних, у квартирі Феденка (на Блюхера) був прописаний якийсь Роман Паризі (на 9 років молодший за неї), випускник ХНМУ і великий аматор «Агентства російських новин». Що його пов'язує з Галиною Михайлівною залишається поки що невідомим — може, вона йому старша сестра чи тітка, а може ще хтось. Загалом у такій ситуації Євгена Бамбізова можна вважати, як мінімум, другом сім'ї Феденко.
Галина Феденко
Наприкінці 2006-го Бамбізов перевівся до Полтави. Причини цього поки що невідомі, але в Полтаві він швидко дослужився до начальника Управління погашення зобов'язань обласної ДПІ. Втім, посада виявилася не надто прибутковою, хоч і високою. Тому у 2007 році він повернувся до Харкова, де Галина Феденко якраз була призначена начальником Спеціалізованої ДПІ щодо роботи з великими платниками податків. І вона відразу взяла до себе Бамбізова – спочатку на посаду начальника Управління аудиту юридичних осіб, а потім підвищила його до свого заступника. Наступні 7 років Бамбізов був її довіреним помічником у тіньових схемах та корупційних аферах. Про їх масштаби говорить той факт, що у нього з'явилася приказка «не йду з роботи без 10 тисяч у.о.».
Тим часом сама Феденко була багато в чому зобов'язана своєму успіху скандальному генералу Станіславу Денисюку, який у 2006 році пересів із крісла начальника обласного УМВС у крісло голови обласної ДПІ, розвівши там жахливу корупцію. Відповідно, невдовзі з Денисюком близько зійшовся і Євген Бамбізов. Згодом це дало привід стверджувати, що саме Денисюк витяг Бамбізова нагору — проте ця версія, як ви бачите, не вірна. Тому що ще до того, як Денисюк перейшов на роботу в ДПІ, кар'єра Бамбізов стрімко набирала обертів завдяки Галині Феденко, яка досі залишається майже не засвіченою в скандальній біографії Євгена Бамбізова.
Станіслав Денисюк
Але до цієї картини необхідно додати ще одну важливу деталь – тодішнього харківського губернатора Арсена Авакова, при якому Денисюк здійснив це рокування, а потім кілька років «богував» на чолі обласної податкової. Адже Денисюк, як і його підручні Жилін, були добре відомими всім харків'янам одіозними постатями, тими самими «перевертнями у погонах», фактично творцями харківської «ментівської мафії». І Аваков, добре це знаючи, навіть не намагався добитися хоча б зняття Денисюка, ні! Навпаки, він з ними дуже добре «спів». Ще б пак, адже губернатору-бізнесмену вкрай важлива була своя людина на чолі податкової. А тепер увага: як власник банку «Базис» (ліквідований у 2016) та низки великих компаній, Аваков був тим найбільшим платником податків, з яким особисто працювали Галина Феденко та її вірний заступник Євген Бамбізов. І судячи з того, що після 2014 року Феденко так і залишилася на своїй посаді, а Бамбізов взагалі пішов на підвищення, вони добре спрацювалися з Арсеном Борисовичем.
«Бідний» митар
Після другого Майдану країну захлеснула хвиля т.зв. люстрації. Формально вона замислювалася як масове очищення влади і держструктур від корупції, що їх роз'їла, що було давно необхідно – і з цим ніхто не сперечався. Проте за фактом люстрація стала знаряддям зведення політичних рахунків та інструментом визволення крісел від «донецьких». Для того, щоб їхні місця зайняли не менш одіозні корупціонери з інших партій і регіонів, які заявили себе патріотами, які напнули для маскування вишиванки або військову форму. Серед них був Євген Бамбізов. Не зважаючи на свою пряму причетність і до справи «Українського Медіа Холдингу», і до інших схем Бамбізов успішно пройшов люстрацію. Щоправда, Харків йому знову довелося покинути, зате замість звинувачення та заслуженої кримінальної справи Бамбізов отримав підвищення.
Спочатку у лютому 2015 року Євгена Бамбізова було «відряджено» до Одеси на аналогічну посаду заступника начальника Спеціалізованої податкової інспекції з роботи з великими платниками податків. Там він дочекався реформування свого відомства: колишню ДПІ, яка за часів Януковича стала Міністерством доходів і зборів, була переформатована на Державну фіскальну службу (ДФС), а її Спеціалізована податкова інспекція стала Офісом великих платників податків. А вже у червні 2015-го Бамбізова призначили першим заступником начальника Одеського регіонального управління ДФС – і за відсутності самого начальника він виконував його обов'язки.
Новий начальник податкової вразив одеситів своєю напускною «бідністю». За 2014 рік він задекларував лише 80 тисяч гривень доходу, безробітну дружину (з 10,5 тисячами гривень допомоги за народження дитини), відсутністю автотранспорту та скромною квартирою (у Харкові) у 38,7 квадратів. Знімне ж житло в Одесі, за словами Бамбізова, йому оплачував батько — оскільки малозабезпечений в.о. начальника податкової, з безробітною дружиною Катериною Едуардівною та двома дітьми (тепер уже трьома) грошей не вистачало навіть на їжу. Що, втім, не заважало Бамбізову хизуватися на роботі в нових дорогих костюмах, носити на руці годинник вартістю дві річні зарплати та їздити на позичених дорогих іномарках. Тобто прибідняючись, Бамбізов настільки перегнув ціпок, що це якраз і викликало пильну увагу громадськості. Однак на громадськість він плював, оскільки за ним стояли високі покровителі. А поки що одесити лише збиралися висловити йому свої міркування, Бамбізов покинув їх і на початку 2016 року відбув до Києва, на високу посаду начальника Офісу великих платників податків ДФС.
