На перший погляд, Могилів-Польський є нічим не примітним провінційним містечком. Але він розташований прямо на українсько-молдовському кордоні і давно має репутацію головних воріт контрабанди спирту. Тому за контроль над цією брамою вже багато років триває боротьба місцевих корупційно-кримінальних кланів. За цей час їхні ватажки та підручні встигли змінити шкіряні куртки на ділові костюми, а потім і вишиванки патріотів, вони обиралися мерами та депутатами — але за своєю суттю так і залишилися бандитами та «перевертнями в погонах».
Житлові багатоповерхівки Могильова-Подільського стоять лише за півсотні метрів від прикордонно-пропускного пункту. А під водою Дністра, що протікає поряд. прокладено «спиртоводи», якими цистернами перекачують «вогненную воду». Однак алкоголь не єдиний предмет контрабанди у цьому регіоні. За інформацією численних джерел Skelet.OrgТам вже створюються шляхи перекидання наркотиків, причому в таких масштабах, що вони незабаром можуть просто затьмарити традиційний місцевий спиртовий бізнес! Не дивно, що останнім часом у цьому місті вирують пристрасті і навіть ллється кров.
Щоправда, місцеві клани намагаються не виносити сміття з хати, тому інформація про ці події зазвичай не поширювалася далі за обласні ЗМІ. І тому для всіх українців Могилів-Подільський залишається маленьким провінційним містом, де ніби нічого не відбувається. І в якому у 2019 році до Верховної Ради було обрано Геннадія Вацака, який має бездоганну легенду місцевого бізнесмена-кондитера та зовнішність героя голлівудських бойовиків. Однак ця людина не така проста, як і його рідне місто!
Геннадій Вацак: Сімейна ОЗУ
Вацак Геннадій Анатолійович народився 9 лютого 1972 року в Могилів-Подільському (Вінницька область). Його офіційна біографія дуже лаконічна та більше нагадує резюме: навчався, працював, балотувався, нагороджений. Начебто й причепитися нема до чого! І навряд чи Skelet.Org звернув би увагу на такого зразкового підприємця та депутата, якби не численні публікації у вінницькій пресі про його «бандитські методи» ведення справ. Як відомо, диму без вогню не буває! І пошук цього вогню дозволив нам дізнатися багато цікавого не тільки про життя Вацака та його оточення, а й про темні справи, що творяться в Могилеві-Подільському.
Спочатку звернемося до його біографії. Жодних даних про батьків, але, за відгуками його сусідів, Геннадій Вацак був із простої, навіть за провінційними мірками, родини. У школі не відрізнявся потягом до знань, віддаючи перевагу геометрії фузкультури. А тому багатьох здивував, коли 1987 року після закінчення 8-ми класів вступив до Могилів-Подільського медичного технікуму (нині – медичного коледжу). Закінчивши і його, уникнув призову до армії (липова довідка?) і до 1994 року вважався фельдшером у дитячій лікарні. А потім раптом кинув стетоскоп і градусники, і подався до громадського харчування, ще п'ять років вважаючись офіціантом у ресторані. І, нарешті, 2002-го року Вацак став засновником та директором Кондитерського будинку «Вацак» (ЄДРПОУ 42796845, після перереєстрації 2019-го). 2010-го було обрано депутатом Вінницької облради від «Батьківщини», 2015-го знову обрано вже від БПП, а 2019-го як незалежного кандидата отримав мандат депутата Верховної Ради. Ось, власне, і все!
А тепер про те, про що ніколи не пишуть у статтях на замовлення про геніального і працьовитого господаря кондитерської фабрики «Вацак». Вони чомусь замовчують, що найближчою для Вацака людиною (ну, крім його родини) є майже незмінний міський голова Могильова-Подільського Петро Петрович Бровко (мер міста 1994-2006 та 2011-2020). Близьким як мінімум з початку 90-х років. Проте місцеві жителі розповіли, що Геннадія Вацак дружить із родиною Бровка ще зі шкільних часів, із середини 80-х. Саме тоді Петро Бровко та його брати Віктор і Валерій сколотили сімейну «бригаду», яка розпочала з «наперстків» і піднялася на рекеті місцевих підприємців. Могилівці, які розповіли про це, також згадали кодову фразу «Іван Іванович», що використовувалася «бригадою» Бровко.
Гена Вацак починав у братів Бровків малолітнім «шниром», але дуже мріяв стати крутим «бійцем». Тому й почав активно займатися спочатку боксом, потім модним тоді кікбоксингом, проводив годинник на гойдалці. Члени угруповання Бровка були дуже молодими, а тому захоплювалися американськими бойовиками, а чи не вітчизняною блатною романтикою. Захоплювалися настільки, що Петро Бровко і Геннадій Вацак досі носять зачіску «під Шварценеггера» (вона ж «майданчик»), яка колись була фірмовим стилем їхньої «бригади».
Вступити до медичного технікуму Вацаку порадив (і допоміг) саме Петро Бровко – який сам закінчив його ще 1978-го. Можливо, глибокі знання наук у цьому навчальному закладі були не надто потрібні! Ну а після його закінчення Вацак справді лише вважався фельдшером, а потім офіціантом – бо насправді виконував для братів Бровків зовсім іншу роботу. До речі, офіціантом він вважався в одному із закладів, підконтрольних Петру Бровку. Начебто навіть у тому самому, біля якого 7 листопада 1999 року Бровко намагалися підірвати. Втім, кострубате виконання підриву викликало у місті стійкі чутки про те, що він просто інсценував замах для того, щоб отримати імідж борця з корупцією та безкоштовну держохорону. Остання мала ряд переваг у порівнянні з його «пацанами», і Бровко знадобилася для захисту з боку конкуруючих угруповань, які бажали вирвати у нього крісло мера і контроль над потоками – насамперед контрабандою спирту.
Взагалі, історія сходження місцевого «авторитету», що витрусив гроші з «лохів» та «комерсів», до кабінету градоначальника дуже цікава. Жаль тільки, що розповісти її в подробицях вже майже нікому. Петро Бровко був одним із перших, хто зрозумів усю важливість Могильова-Подільського як контрабандну браму. Більше того, він сам організував безліч потоків, часто їздив «у справах» до сусідньої Молдови і навіть отримав у 1994 році молдавське громадянство! Про його другий паспорт повідомляли ще у 2010 році, що тоді спричинило скандальні судові розгляди і мало не привели до перевиборів, але Партія Регіонів, під прапорами якої він тоді балотувався, його відмазала. 2015-го про молдавський паспорт Бровка заговорили знову, але він знову без проблем виграв вибори.
Подейкували, що на мерство Бровко у 90-х поставили «шановні люди», яким він і пообіцяв організовувати та прикривати контрабандні потоки. Тому перші вибори Бровка 1994-го були практично «безальтернативними», оскільки решту всіх кандидатів просто залякали бандити. І надалі його перемога чи поразка залежали від підтримки кримінальних та корупційних кіл.
Мерська влада дала Петру Бровку можливість провести «прихватизацію» місцевих підприємств (майже всі вони були збанкрутовані та розпродані якраз у 1994-2006 рр.), а також практично необмежений доступ до бюджетних коштів. За рахунок яких він, наприклад, зробив капітальний ремонт готелю «Смарагд», оформивши це як відновлення після повені. При цьому і «Смарагд», і ще ціла низка підприємств він записав на свою громадянську дружину Ларису Андронюк (потім переписав на синів, що виросли).
Що ж до Геннадія Вацака, то його юнацькі мрії цілком справдилися. Своїми кулаками він швидко досяг високого місця в угрупуванні Бровка, очоливши в 90-х її «силовий загін». На той час від роздачі тумаків кооператорам вони вже перейшли до захоплення підприємств та охорони своїх контрабандних схем, тож перед Вацаком та його «пацанами» стояли серйозніші завдання. За що він і був винагороджений, отримавши 2001 року «на годування» підприємство, яке за допомогою брудних грошей шефа та фантазії своєї дружини Вікторії перетворило на Кондитерський будинок «Вацак». Почали вони з переробки неліквіду цукру та патоки, а потім зайнялися виготовленням тортів та тістечок. Цікаво, що вся історія «Вацака» до 2019 року практично стерта, його навіть спеціально перереєстрували (зі статутним фондом у 1000 гривень), щоб усунути колишню інформацію з відкритих баз даних. Погодьтеся, це дуже дивно! Які секрети вони ховають? Може бути розмови про те, що кондитерська продукція «Вацак» є лише прикриттям для контрабандних схем, і що окремі торти, які розвозять Україною, мають «особливу начинку», це не порожні чутки?
До речі, про торти «Вацак», на пряму та приховану рекламу яких господар підприємства не шкодує грошей. У 2019 році до Могилів-Подільського прибула знімальна група програми «Стоп корупція», щоб зняти репортаж про незаконний видобуток піску ТОВ «Камелот» (42663802). Це ще одна фірма Вацака, яка теж має статутний капітал лише в одну тисячу гривень. А принагідно журналісти зацікавилися й іншою темою – жахливою якістю продукції КД «Вацак». У його тортах експерти виявили перевищення допустимих норм вкрай шкідливих для здоров'я трансізомерів (яких викликають онкологію та проблеми з серцем), а також цілий букет різної мікрофлори, здатне викликати масу важких хвороб – від сепсису до менінгіту! Але замість того, щоб навести на своєму підприємстві елементарний санітарний порядок, Вацак, що сполошився, постарався лише прибрати з відкритого доступу викладений «СтопКором» на YouTube репортаж «Токсична «Ніжність» Геннадія Вацака». Таким чином, користуючись незнанням українців, Вацак продовжив цькувати українців своїми тортами (а також їхньою «особливою начинкою»).
А потім, ніби стафілококів у кремі було недостатньо, Вацак вирішив додати туди ще й коронавірус! Ну а інакше можна було розцінити той факт, що в розпал другої хвилі епідемії, коли на фабриці «Вацак» було виявлено відразу п'ятеро заражених, він не закрив підприємство на карантин, а велів продовжувати роботу. Мабуть, дуже важливо було для нього не зірвати постачання чергової партії своїх тортів! І хворі на ковідом працівники продовжили робити торти, бризкаючи в них коронавірусом.
А ще, судячи з нинішніх скандальних публікацій про Вацака, у його розпорядженні досі є якісь «тітушки», які не гребують рукоприкладствами навіть щодо жінок. Повідомлялося, що він контролює їх як голову обласної федерації кікбоксингу. Що ж, як відомо, керівниками федерацій силових видів спорту в Україні дуже часто є колишні «братки»! Тож у цьому випадку це вкотре підтверджує «неофіційну» інформацію про минуле Геннадія Вацака.
Хаттфілди та МакКої по-могилівськи
У лютому 2019 року прокуратура вручила меру Могильова-Подільського підозру у корупційної діяльності, а за тиждень після цього рішенням Вінницького міського суду Петра Бровка відправили під домашній арешт. Здавалося, що насиджене крісло під ним погрозливо захиталося. Але невдовзі влада в країні змінилася, Бровко повернувся до свого кабінету, а його справа була забута – як і всі попередні скандали та розгляди. У цьому йому дуже посприяв новий народний депутат Геннадій Вацак, який став надійним «дахом» свого шефа. Для чого, власне, Вацаку організували перемогу на парламентських виборах 2019 року.
Ця невдала спроба притягнення Петра Бровка до кримінальної відповідальності була далеко не єдиною пригодою, в яку він потрапляв за довгу історію свого царювання в Могилеві-Подільському. Як ми помітили в першій частині цієї історії, влада над містом намагалися здобути й інші клани, тому становище Бровка багато в чому залежало від його домовленостей із великими людьми. Але часом траплялося так, що ці домовленості зривалися чи порушувалися, і тоді виникали серйозні конфлікти. Дехто не виходив за межі місцевих кримінальних новин, а дехто розгортався в самій столиці. Давайте згадаємо кілька з них!
На жаль, у ЗМІ не залишилося жодних згадок ні про гарячі події 1998-99 голів, коли місто знаходилося на межі кримінальної війни, ні про паніку 2005-2006 років, коли Бровка, який втратив своїх київських покровителів, викинули з мерського крісла на 4 роки. Хтось видалив навіть статті про скандал навколо міського ринку «Стависького», половину якого Петро Бровко буквально захопив за допомогою афери, сфальшувавши рішення сесії міськради! Потім створив із цієї половини ТОВ «Ринок Стависький» (ЄДРПОУ 32354981) та подарував його своєму 21-річному синові Денису до його весілля. Він відразу ж став стягувати з підприємців, які торгували на ринку, крім орендної плати, по 3 гривні (0,6 доларів за тодішнім курсом) за кожен квадратний метр (загальна площа його половини ринку більше гектара). Ті, хто називав ці побори незаконними та намагався боротися, переслідували та «кошмарили» бандити з клану Бровко. Так, місцевому підприємцю Олександру Царенку розорили торговий намет, розбили машину, залякали сім'ю.
![]()
Злочини клану Бровка покривалися не лише тодішнім міським прокурором Гульком (кумом Анатолія Кінаха), а й скандальним прокурором Вінницької області Олександром Шморгуном, про який писали, що він намагався запроторити до психіатричної лікарні лідера громадського антикорупційного руху Андрія Бондаренка. Саме завдяки Шморгуну кримінальну справу № 06130052, порушену за фактом фальсифікації рішення міськради про продаж ринку «Стависького», було потім спущено на гальма та забуто.
![]()
Той поспіх, з яким клан Бровко тоді привласнював міське майно, пояснювався тим, що він відчував втрату влади. Після першого Майдану у місті посилилися конкуруючі сім'ї, які у 2006 році просунули у крісло мера члена політради «Нашої України» Михайла Саволюка. Він запам'ятався могилівцям лише тим, що за його керівництва міський бюджет розкрадали так, що грошей не вистачало навіть на ремонт вулиць, а сам Савлюк їздив до Києва та клянчив нові субсидії (http://www.golos.com.ua/ukr/article/180918). Але грошей йому не давали, бо клан Бровко тоді підтримував БЮТ, а прем'єром була Тимошенко. Коли ж у 2010 році влада в Києві знову змінилася, і не на користь Юлії Володимирівни, Бровко тут же домовився з регіоналами. І за допомогою прокурора Шморгуна перед місцевими виборами 2010 року прибрав із Саволюка зі свого шляху, нацькувавши на нього прокуратуру. Саволюк отримав три роки умовно, а Петро Бровко виграв вибори Проте його конкуренти витягли козир – молдавське громадянство Бровко, тож у мерське крісло Бровко знову сів лише через кілька місяців судових позовів та за допомогою своїх друзів-регіоналів.
ПРОДОВЖЕННЯ: Геннадій Вацак та Петро Бровко: контрабандні барони Вінниччини. ЧАСТИНА 2
Михайло Шполянський, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!