Гізо Углава: як американці підсунули Україні грузинського «клопу». ЧАСТИНА 1
Українці не для того відстоюють свою незалежність у конфлікті з Росією, щоб кинути її до ніг Америки. Ця думка, яка ще кілька років здавалася крамольною та «антиукраїнською», сьогодні висловлюється вже публічно, особливо після скандалу навколо т.зв. "американських клопів" у НАБУ. Втім, найбурхливішим виявилося навіть не те, що Антикорупційне бюро фактично безпосередньо управляється Вашингтоном, адже це не ховалося й раніше, а те, що воно саме стало знаряддям корупції найвищого рівня. До того ж, за керівництвом НАБУ ще тягнеться довгий шлейф з дуже темного минулого. І все це виходить покривалося американцями?
Нещодавно читачі Skelet.Org ознайомилося з пікантними подробицями біографії заступника директора НАБУ Анатолія Новака – земляка та кума корумпованого митного чиновника Сергія Тупальського. Сьогодні ви дізнаєтесь дещо цікаве і про іншого заступника директора бюро — Гізо Углава, який разом зі своїм шефом Артемом Ситником став одним з головним фігурантом справи «Клопи», яку вела Служба безпеки України. Матеріали цієї справи, що просочилися в ЗМІ (див. документи) СБУ лише коротко назвала «фейковими» вустами своєї прес-служби, офіційно не спростовуючи їх справжність. Але глибоке мовчання всіх фігурантів цього «фейка» було дуже багатозначним. До того ж уперше ці матеріали з'явилися на фейсбук-сторінці Станіслава Речинського, а ця людина має давню та міцну репутацію рупора компромату. Тобто ймовірність достовірності цих матеріалів на порядок вища, ніж, скажімо, гучний офіційний звіт СБУ про розкриття «змови Савченка».
Гізо Углава. «Елітний рекет» Грузії
Історія про те, як Углава Гізо Трістановіч став заступником директора Антикорупційного бюро України, почалася в далекій Грузії. Там, у славетному місті Кутаїсі, він народився 18 листопада 1975 року. Хто були його батьки, хто входить до кола його родичів, Гізо Углава ретельно приховує – і кажуть, що на те є вагомі причини. Все-таки у грузинів сильно розвинені родинні та політичні клани, а в грузинських діаспорах їх зближує ще й земляцтво. І якщо ви почнете задаватися питанням, як той чи інший чудовий грузин прийшов до великого успіху, то мимоволі вийдете на його оточення.
Перше питання щодо оточення Гізо Углави викликає його інтерв'ю, яке він дав українській пресі ще у 2015 році, коли лише отримав свою посаду заступника директора НАБУ. У ньому він стверджував, що після школи (1992-го) заочно вступив до Тбіліського університету (на юридичний факультет), одночасно… працюючи в органах прокуратури Грузії «на громадських засадах». Як це розуміти? Звісно, Грузія періоду 1991-93 р.р. була країною війни і хаосу, але все ж таки сімнадцятирічний хлопчина (навіть шістнадцятирічний, якщо точніше) працюючий у прокуратурі викликає ще більше здивування, ніж його нинішні українські однолітки в балаклавах, які захоплюють сесійні зали місцевих рад. Але юний Гізо не захоплював прокуратуру, він там офіційно працював, і не він один! Процитуємо його: «моє покоління, яке працювало в прокуратурі на громадських засадах, брало участь у розслідуванні кримінальних справ, до наших обов'язків входило все, чим займалися слідчі. Звичайно, ми не могли ще підписувати документи, але допомагали у всьому, здебільшого виконуючи технічну роботу».
Знаєте, тут щелепа відвисне навіть в українських активістів. Не дай, Господи, їм теж захочеться стати прокурорами та слідчими «на громадських засадах», ви уявляєте, що тут почнеться?
Щоб розібратися в цьому феномені, згадаємо історію Грузії початку 90-х. На тлі протистояння Гамсахурдіа та Шеварднадзе, поглибленого сепаратизмом низки регіонів країни, точилася масштабна міжкланова війна, в яку були втягнуті всі: від столичних чиновників до далеких родичів із гірського села, від студентів до «злодіїв у законі». Коли якийсь клан брав гору, то він прилаштовував на всі мислимі посади максимальну кількість своїх родичів. При цьому законність особливо нікого не хвилювала, оскільки за грузинськими традиціями закон на боці сильних. Ось так 16-17 літні хлопчаки і були прибудовані своїми батьками та дядьками «прокурорами та слідчими на громадських засадах». Та й заразом Гізо Углава був влаштований навчатися заочно на юридичному факультеті Тбіліського університету.
Про своїх родичів, повторимо, Гізо Углава завжди мовчав. Але численні джерела Skelet.Org стверджують, що він був пов'язаний із впливовим тбіліським кланом Угулава, представниками якого є близький соратник Саакашвілі та екс-мер столиці Георгій (Гігі) Угулава, а також грузинський бізнесмен і «реформатор» Володимир Угулава. Кажуть, що вони навіть не такі вже й далекі родичі, хоч у їхніх прізвищах різниця в одній літері. Принаймні Володимир Угулава та Гізо Углава схожі, немов рідні брати. Збіг?
Володимир Угулава
Більше того, ходять чутки, що родичем Гізо Углави нібито є його однофамілець і земляк (теж з Кутаїсі) Георгій Углава, він же «злодій у законі» на прізвисько Тахо, відомий на весь колишній Союз як засновник і «духовний лідер» молодіжного кримінального руху «АУЕ». Але це тільки чутки, до того ж Тахо давно перебрався до Росії.
Можливо, кар'єра Гізо Углави була б стрімкішою, якби 1993 року його батько не помер (за іншими відомостями – убитий). Тож хлопцю довелося працювати «на громадських засадах» до 1998 року, поки він нарешті не отримав диплом юриста — на що в нього пішло шість років. А потім ще шість років Гізо Углава працював в обласній прокуратурі Імереті: інтерном, потім старшим слідчим. Все змінилося після «революції троянд»: Углава відразу було призначено начальником слідчої частини, за рік — прокурором Зестафоні. Можливо, завдяки Гізі Угулаві, який тоді ж обіймав посади заступника міністра юстиції, заступника міністра держбезпеки губернатора Сванетії. А після «великого чищення» 2008 року, влаштованої Саакашвілі напередодні Августівки війни, Углава піднявся до прокурора Західної Грузії (2008-2009), потім прокурора Аджарії (2009-2010) і, нарешті, заступника Головного прокурора Грузії (до листопада 2012).
Коли у квітні 2015 року Гізо Угулава було призначено заступником директора НАБУ, то він почав регулярно розповідати про те, що під час своєї роботи в органах прокуратури Грузії спеціалізувався на боротьбі з корупцією та «повернення вкрадених грошей». Ці вигадки мали підкріпити його легенду як «професійного антикорупціонера» з команди «грузинських реформаторів». Однак численні свідчення ставлять цю легенду під сумнів. Ось що розповідає про «боротьбу з корупцією» у Грузії епохи Саакашвілі правозахисниця Нана Какабадзе:
Чому такі одкровення грузинів, які пережили режим Саакашвілі, суперечать його іміджу «великого реформатора, який зробив Грузію європейською державою»? Напевно тому, що цей імідж йому створювали західні політики та ЗМІ. А з їхньої легкої руки вихваляти «грузинських реформаторів» стали потім і в Україні. Щоправда, це було вже після того, як ці «реформатори» (включаючи Гізо Углаву) втекли з рідної Грузії, побоюючись кримінального переслідування. Та й в Україні їхня слава була недовгою.
Саме на адресу Гізо Углави неодноразово лунали звинувачення в тому, що він був учасником т.зв. «машини державного рекету» (також званою грузинами «елітним рекетом»), яка займалася здирством грошей і «відтисканням» бізнесу у більш-менш заможних громадян Грузії, які не мали щастя належати до правлячих кланів часів правління Саакашвілі. Творцями системи «елітного рекету» називали Гігу Угулаву (за його перебування заступником міністра держбезпеки), Головного прокурора Грузії Зураба Адеїшвілі (2004-2008, потім міністр юстиції), голову департаменту покарання Грузії Бачо Ахалая, заступника міністра МВС Грузії 2014-2016 також працювала заступником міністра МВС України) та інших грузинських «реформаторів». Повідомлялося також, що однією з важливих деталей цього механізму були «кишенькові» нотаріуси, які працювали і вночі, запевняючи дарчі та інші акти передачі власності та капіталів від заарештованих бізнесменів до рук «державних фондів», через які вони потім переходили до оточення Саакашвілі та родичів правоохоронців за допомогою. Серед таких нотаріусів особливо досягла успіху тбіліська контора Ніно Гінтурі. Після зміни влади країни її ліцензія була відразу анульована, а сліди нотаріуса загубилися.
Адже мало хто ставив під питання те, чому вищеназвані грузинські силовики та правоохоронці з команди Саакашвілі, а також їхні колеги Георгій Лордкіпанідзе, Давид Сакварелідзе, Георге Грігалашвілі та ін. буквально врятувалися втечею з Грузії, як тільки втратили там владу. Втік з ними і колишній керівник Фонду розвитку Тбілісі Серго Кавтарадзе, який безпосередньо брав участь у схемах державного рекету. Якщо вони справді боролися з корупцією, то чому ж Грузія їх відкинула? І чому їм дала притулок та можливість розпочати все спочатку Україна?
А ось цікавий факт участі у цьому ж механізмі Володимира Угулави, можливого «сокланівця» та родича Гізо Углави. У 2012 році він був призначений тимчасовим керуючим холдингу «Cartu Group», який грузинська влада заарештувала у лідера опозиції олігарха Бідзини Іванішвілі (перед парламентськими виборами).
Так ось, за час цього арешту, поки Володимир Угулава керував холдингом, він вирішив добре випатрати банк, що входить до холдингу шляхом роздачі кредитів підставним компаніям. Задум зірвався лише тому, що 1 жовтня опозиція перемогла на виборах, Іванішвілі відразу був призначений прем'єр-міністром, і Угулаве довелося кидати все і бігти за кордон (в Україну), як і багатьом іншим «реформаторам» із команди Саакашвілі. До речі, в Україні він у 2016 році почав прибирати до рук підприємство «Артемсоль».
За тиждень після виборів у відставку пішов і Гізо Углава. А вже у лютому 2013-го він очолив власну юридичну компанію Legal Consulting and Services. Вона знадобилася йому в основному для порятунку членів команди Саакашвілі та їхнього заробленого непосильною працею майна. Так, однією з останніх справ юриста Углави був захист екс-мера Гіги Угулави, звинуваченого у розтратах та відмиванні грошей, та заарештованого у липні 2014 року. За всіх спроб захисту та самого обвинуваченого пояснити це політичними переслідуваннями, вся Грузія добре знала, що Гігі Угулава любив жити на широку ногу, нерідко державним коштом. Так, народжувати сина його дружина їздила в Австрію (щоб дитина автоматично отримала австрійське громадянство), при цьому її супроводжували сам Угулава та ціла почет родичів, подруг, друзів та соратників – які на тиждень зняли себе номери у найдорожчому готелі Відня. Завершилося «пологове турне» грандіозним банкетом, на якому також були присутні кримінальні «авторитети» грузинської діаспори.
Георгій (Гігі) Угулава
Не дивно, що захист такого клієнта став черговою брудною плямою в біографії Гізо Углави: якби він залишився працювати адвокатом, ніхто б не ставив йому це в провину, проте з квітня 2015 року він став заступником директора НАБУ. І питання, чи може боротися з корупцією той, хто так старанно її захищав, досі залишається відкритим.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Кута Гізо: як американці підсунули Україні грузинського «клопа». ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!