«Відновлення України» Ігоря Абрамовича з Харкова
У той час як українському народу війна приносить лише горе і руйнування, для корупціонерів, які паразитують на його шиї, це хороша можливість «заробити» на освоєнні бюджетних коштів та міжнародної допомоги, що виділяються на відновлення країни. І ось уже у ВР з'явилася депутатська група з промовистою назвою «Відновлення України», до якої квапливо записалися колишні члени ОПЗЖ.
Співголовами групи стали нардепи Максим Єфімов та харків'янин Ігор Абрамович. Про Юхимова, його кримінально-корупційні зв'язки в Краматорську та політичну проституцію в лавах «Солідарності» та «Відродження», Skelet.Org вже розповідав у всіх шокуючих подробицях. А ось харків'янин Ігор Абрамович (не плутати з його російським однофамільцем, як роблять деякі в нашій редакції!), який ще нещодавно перебував у лавах ОПЗЖ, досі залишався практично маловідомим для української аудиторії. Хто він? Згідно з декларацією — один із найбагатших депутатів Ради: 88 мільйонів гривень готівки, кілька дорогих іномарок, колекція швейцарських годинників та багато ювелірних прикрас. Має імідж «молодого мільярдера» (мабуть, гривневого), співвласник газодобувних та будівельних компаній. Друг і партнер олігархів Олександра Фельдмана и Віталія Хомутинника, заступник голови комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ось майже все, що про нього пишуть ЗМІ!
Цього вистачить для світського таблоїду, але недостатньо для антикорупційного розслідування. Однак секрет Ігоря Абрамовича в тому, що він лише виглядає добрим хлопцем — тому що старанно уникає публічних скандалів і не афішує своє найближче оточення, що застрягло в корупції, включаючи родичів. Але що ще гірше, це оточення має прямий доступ до будівельної сфери та комунального бюджету Харкова, який «пиляло» роками. А це означає, що вже зараз ці люди з апетитом розпочинають розподіл коштів, що виділяються на відновлення міста! І судячи з назви нового депутатського об'єднання, його творці не обмежаться одним лише Харковом…
Сімейний клан «золотарів» Ігоря Абрамовича
Абрамович Ігор Олександрович народився 24 серпня 1984 року в Харкові, у поважній та забезпеченій єврейській родині, яку можна було віднести до нижнього рівня радянської еліти. Його прадід Олександр Мойсейович Абрамович (1895-1957) був учасником Громадянської війни (на боці більшовиків), потім закінчив виш і став лікарем, одружився з музиканткою Розалії Єфремівною Абрамович (прабабуся).
Його дідусь Ілля Олександрович Абрамович (1930-2005) був відомим на весь СРСР проектувальником систем водовідвідних та очисних споруд: він створював каналізаційні системи Харкова, Донецька, Кривого Рогу, Ленінграда. Втім, тут варто згадати, харківський «каналізаційний Чорнобиль» 1995 року, коли після сильної літньої зливи з ладу вийшла Диканівська станція очищення, у проектуванні якої в 60-ті брав участь Ілля Абрамович. З 1967-го він був головним інженером, а згодом керівником відділу проектування НДІ Укрдіпрокомунбуд. Коли 1991-го цей відділ перетворився на окремий УкркомуНДІпрогрес (Харків), Ілля Олександрович став його директором.
Пам'ятна дошка І.А. Абрамовичу На будівлі «УкркомунНДІпрогрес»
У 90-х УкркомуНДІпрогрес було оформлено в однойменне ЗАТ. У «нульових» його очолив старший син Іллі Олександровича - Сергій Ілліч Абрамович (1951 р.н.), який прийняв це крісло з рук батька. Тобто фактично з самого моменту свого створення інститут є сімейною вотчиною Абрамовичів. Що давало їм можливість розпоряджатися його бюджетом, нерухомістю та іншими ресурсами у своїх інтересах. Так із «золотарів» у сенсі інженерів каналізаційних систем Абрамовичі перетворилися на «золотарів», до рук яких прилипали гроші. Свої перші кооперативи вони відкрили ще наприкінці 80-х. А впритул бізнесом зайнявся другий син Іллі Олександровича - Олександр Ілліч Абрамович (1961 р.н.). Який у свою чергу є батьком двох дітей: сина Ігоря, якому присвячено наш матеріал, та дочки Ніни.
Освіта Ігоря Абрамовича: не геній, а звичайний мажор!
У той час, коли більшість однолітків Ігоря Абрамовича зростали в обстановці спочатку дефіциту 80-х, а потім кризи 90-х, його родина ні чого не потребувала ні останні роки існування СРСР, ні перші роки незалежності України. 1995-го його батько Олександр Ілліч Абрамович зареєстрував у Харкові своє перше велике підприємство ТОВ «Фаїс» (ЄДРПОУ 23150191), яке займалося всім підряд: від пошиття одягу та роздрібної торгівлі до будівництва та обміну валюти. До речі, його офіс знаходився (підприємство ліквідовано у 2004) за адресою вулиця Біологічна 1, прямо у будівлі управління Диканівської очисної станції. Ось вам приклад «халявного» використання казенної нерухомості у каналізаційній імперії Абрамовичів! Здається, що якби вони більше уваги приділяли не сімейному бізнесу, а своїй роботі, то, можливо, 1997-го на цій станції і не сталася б грандіозна аварія — списана потім на «небачену зливу».
Таким чином, Ігор Абрамович ріс типовим харківським мажором, якому з ранніх років дорогу в життя пробивали гроші та зв'язки батька, дядька, дідуся. Хоча потім він дуже намагався піднести себе як генія економіки, що піднявся виключно своїм талантом та працею. І навіть використав для цього нехитрий метод «зливу дези», спеціально скинувши в ЗМІ інформацію про те, що він нібито записав значну частину свого бізнесу на батька. Але насправді все навпаки – це Ігор Абрамович успадкував бізнес свого тата Олександра Абрамовича! Без якого (а також без діда, дядька та тестя) він, у кращому разі, став би найманим керуючим у чужому супермаркеті.
Навчався Ігор Абрамович у харківському ліцеї «Професіонал» (створений 1991-го за підтримки Фонду Сороса), де наголошували на англійській мові та інформатиці. Після його закінчення, 2001-го, батьки відправили його до Англії (ну не повістку ж у військкомат чекати!), де він ще три роки навчався у коледжі Святого Андрія.
Незважаючи на свою гучну назву, це просто одна з численних англійських старших шкіл, які наголошують на підготовці учнів до вступу до університетів.
Втім, чи Абрамович навчався дуже погано, чи у його сім'ї не вистачило на британські виші зайвих грошей, чи вони взагалі не бачили в них сенсу, але 2004-го вони повернули Ігоря додому. Тож свої чотири вищі освіти, яким Абрамович любить хвалитися, він отримував уже в Україні. Але й тут не обійшлося без нюансів.
Спочатку, 2007-го, Ігор Абрамович отримав диплом економіста у Харківській академії комунального господарства (колишній інститут комунального будівництва). Враховуючи, що серед керівного та викладацького складу цього вишу було багато добрих друзів його діда та дядька, то вибір навчального закладу був очевидним. Маючи на руках базову вищу освіту, далі Ігореві Абрамовичу було вже простіше. 2009-го він розжився дипломом менеджера у Харківському політеху — ще один дивний вибір технічного вишу для здобуття «торгової» освіти. І лише 2014-го він отримав профільний диплом геофізика в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу, а 2017-го став інженером з теплоенергетики з дипломом Київського політеху. Ці дві інженерні освіти якраз і надають йому іміджу фахівця з усіх питань. Однак якщо ми зазирнемо у трудову біографію Ігоря Абрамовича, то побачимо, що саме у цей період він обіймав керівні посади в енергетичних компаніях. Отже, не виключено, що ці два дипломи він просто купив, щоб повісити їх на стіну свого кабінету — чисто для понту!
Першим же офіційним місцем роботи Ігоря Абрамовича став якийсь «будівельний холдинг», де він обіймав керівні посади з 2007 по 2012 рік, але назву якого він вирішив не згадувати у своїй біографії. Чому ж? Можливо тому, що це було ТОВ «Гранат» (31634402), засноване його батьком Олександром Абрамовичем у 2001 році, а потім збанкрутілим та зачиненим у 2013-му?
Адже воно саме займалося будівництвом і випускало оздоблювальні матеріали — і, за інформацією джерел Skelet.Org, мало відношення до масового «розпилу» бюджетних коштів під час підготовки до Євро-2012
Однак це могла бути і вона з будівельних фірм харківського олігарха Олександра Фельдмана, з яким Абрамовичі були тісно пов'язані як мінімум з кінця 90-х.
Абрамовичі, Фельдмани та Чернишові
Деякі харків'яни стверджують, що ці родини дружили ще з радянських часів, і навіть нібито Сашко Абрамович та Сашко Фельдман разом навчалися у школі. І що зблизило їх не так загальне етнічне походження, як робота їхніх батьків. Ілля Олександрович Абрамович, повторимо, був головним інженером та начальником відділу в Укрдіпрокомунбуді, а потім очолив УкркомуНДІпрогрес. Борис Якович Фельдман був інженером у галузі верстатобудування, обіймав низку посад на підприємствах Харкова, він дружив із керівництвом Харківського міськкому КПУ (особисто з Кушнарьовим), директорами підприємств (Олегом Тарановим). Це дозволило йому ще у 80-х стати одним із перших підприємців міста. Причому не якимсь дрібним продавцем штанів на базарі, а власником виробничого цеху та автосервісу — з яких і розпочався фельдманівський концерн АВЕК.
Олександр Фельдман із батьком
У 90-х дружба Абрамовичів і Фельдманов переросла у ділове партнерство: їхній бізнес був тісно пов'язаний, хоча подробиці цього чомусь приховали — можливо через тіньові схеми. Потім, 2002 року Олександр Фельдман виграв парламентські вибори у 175-му мажоритарному окрузі (Жовтневий район Харкова), і став народним депутатом та членом фракції «За ЄдУ». За ним залишилася посада «почесного президента» АВЕК, а ось на посади керівників та віце-президентів концерну стали призначати друзів та ділових партнерів родини Фельдманів. Це, до речі, красномовно говорить про те, що АВЕК, згодом, виріс із особистого дітища Фельдманов у такий собі «мега-кооператив» цілого ряду харківських бізнесменів та чиновників, які мали в ньому свої частки.
Декілька років віце-президентом АВЕК був Олександр Ілліч Абрамович, який поєднував цю посаду зі своїм власним бізнесом. А у 2012-2015 р.р. заступником голови правління концерну працював його син Ігор Абрамович. Серед інших керівників АВЕК, які були друзями Фельдманів та Абрамовичів, варто назвати таких скандально відомих особистостей, як Сергій Сьомочкін, Геннадій Броншпак, Юрій Козинець. Але особливо треба відзначити Олексія Чернишова, у 2019 році став губернатором Київської області, а у 2020-му міністром розвитку громад та територій.
Олексій Чернишов
Його батько Михайло Анатолійович Чернишов за радянських часів працював інженером на харківському «Хартроні» і теж активно шукав можливості підзаробити. У Skelet.Org є інформація, що вже тоді Чернишов-старший був знайомий з Абрамовичами та Фельдманами, теж намагався налагодити якийсь бізнес, проте піднявся він іншими сходами. Коли на початку 90-х американська Westinghouse викупила частину "Хартрона", що займалася автоматизованими системами для АЕС, і створила на її базі СП "Вестрон" (22708202), то на чолі підприємства поставили Михайла Чернишова, який став його незмінним директором. Потім він влаштував у «Вестрон» свого сина Олексія, а 2004 року допоміг йому стати черговим віце-президентом АВЕК. Фактично там Олексій Чернишов і зробив свою кар'єру: вже 2005-го він став президентом концерну, а з 2007 по 2012 був головою його правління (таким чином Олександр та Ігор Абрамовичі були його підлеглими). А ще батько та син Абрамовичі, так само як і Олексій Чернишов, почергово були помічниками народного депутата Олександра Фельдмана Ось так і склався тріумвірат Абрамович-Фельдман-Чернишнєв, про який часто згадували ЗМІ! Їхні тісні стосунки продовжуються і сьогодні — просто зараз вони стали менш помітними для сторонніх очей.
До речі, що цікаво, Ігор Абрамович став помічником нардепа Фельдмана у 2007 році — тобто тоді, коли той серйозно посварився з Геннадієм Кернесом, які намагалися відібрати у нього ринок «Барабашово», і образився в «Батьківщині».
Це нагадує нам про вже забуте протистояння двох харківських угруповань: «авеківців», до яких належали Абрамовичі, та «кернесівців». Причому перші користувалися політичною заступництвом БЮТ, Тимошенко і Авакова, а другі - Партії Регіонів. Однак, незважаючи на досить жорстке протистояння цих угруповань, цей поділ був водночас досить умовним. Про що свідчить ще один близький зв'язок Ігоря Абрамовича – його тесть Семен Сирота, який багато років входив до команди Кернеса. Що, втім, обумовлювалося суто прагматичними інтересами — адже Сироті був потрібний доступ до комунального господарства Харкова для масштабного розпилювання бюджетних коштів.
Семен Сирота
Ігор Абрамович. Сирітські мільярди
Ігор Абрамович – щасливий сім'янин, у нього є дружина Марина Семенівна Абрамович, син Ілля та доньки Єва, Ніка та Лія. Однак у його біографії ви не знайдете ні дати одруження, ні дівочого прізвища дружини. Очевидно, він не хоче публічно оголошувати, що Марина Семенівна — дочка скандального харківського корупціонера.
Семен Борисович Сирота (1957 р.н.) все життя пропрацював у будівельно-комунальній сфері Харкова. Спочатку закінчив будівельний технікум і в 80-х був майстром РМУ при Трамвайно-тролейбусному управлінні № 1, потім отримав диплом бухгалтера в Харківському інженерно-економічному інституті і став виконробом СТУ № 13. Але заробляти нелегальними «шабашками» і торгувати краденими будматеріалами йому здалося «Жолобок», відкритий ним 1989 року. 1994-го кооператив виріс у ПАТ (потім ЗАТ, потім ВАТ) «Рембудсервіс» (ЄДРПОУ 14061407), яким Семен Сирота керував до 2011 року і володів разом із Катериною Гученком та Петром Єрмаковим. До речі, не виключено, що саме ця фірма була першим місцем роботи Ігоря Абрамовича (2007-2012 р.р.), який саме тоді й одружився з донькою Семеном Сиротою. У такому разі стає зрозумілою його дивна «конспірація»: він намагається не афішувати публічно своїх зв'язків із одіозним тестем!
2011-го Сирота «перезапустив» це підприємство як ТОВ «СБ Рембудсервіс», а свою частку (42%) записав на довірену людину Олександра Шепотько, який також був помічником Сироти як депутат міськради. До речі, свій шлях до влади Семен Сирота розпочав у лавах Партії Регіонів, став членом ради районної організації, потім брав активну участь у виборчій компанії Віктора Януковича — не з ідейних міркувань, звичайно, а просто разом із командою Кернеса. Хоча було це в 2008-2010 рр., у розпал протистояння Кернеса і Фельдмана! І нехай його зять і сват були тоді разом із Фельдманом, Сироті було конче необхідно триматися за Кернеса, щоб через нього отримати доступ до міського бюджету.
І він його отримав, ставши в 2011 році директором КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (ХРСП), для чого формально «позбавився» свого «Рембудсервісу». А потім разом із Кернесом записався до партії «Відродження» (2015), а 2020-го балотувався до міськради від блоку «Довіряючи справам».
Промовистим результатом діяльності Семена Сироти на цій посаді було кримінальна справа, порушена проти нього за фактом розкрадань на суму понад 5 мільйонів гривень ЗМІ повідомляли, Що це була лише мала дещиця вкраденого: поки не запрацювала система «Прозорро», Сирота роздавав тендери ручним фірмам, включаючи свій власний «Рембудсервіс» (який отримав з бюджету 179 мільйонів). Тоді його навіть ув'язнили під домашній арешт!
Проте закінчилася ця історія традиційно для української «боротьби» з корупцією: справу спустили на гальмах, а Сирота продовжив керувати ХРСП, «розпилюючи» бюджетні кошти у зростаючих обсягах. Наприкінці 2020-го він пішов на підвищення, ставши заступником міського голови (Ігоря Терехова) та директором Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міськради (залишивши ХРСП під опікою свого помічника Олександра Ярмака). Як повідомляли ЗМІ, призначення відбулося за тиждень до смерті Кернеса, коли той лежав у берлінській лікарні, а Сироту проштовхнули на посаду "на підставі електронного ключа міського голови".
Координував цю виставу скандальний харківський олігарх-забудовник (і просто аферист) Павло Фукс, що є другом та діловим партнером як самого Семена Сироти, так і його зятя Ігоря Абрамовича. У результаті лише за перше півріччя 2021 року пов'язані з Сиротою фірми повчили з бюджету понад 600 мільйонів гривень. Ну, а якщо скласти суми за останні десять років, то рахунок йтиме на мільярди! Про корупційні схеми Сироти журналісти писали неодноразово, причому його загребні руки дісталися навіть до «Турбоатому». Але він залишається пнем корупції, що абсолютно не викорчовується, і продовжує здійснювати свої схеми навіть в умовах військової розрухи. Втім, кому війна та горе — а на кого проливається злива грошей, що виділяються на відновлення Харкова!
Сам Семен Сирота вміло робить із себе скромного чиновника, записуючи гроші та майно на дружину Ганну Леонідівну, а також «допомагаючи» своїм двом дочкам. Тож серед майна Марини Семенівни Абрамович (три елітні квартири у Києві та Харкові, своя фірма у Словаччині тощо) є чимала частка батьківських подарунків.
Михайло Шполянський, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Ігор Абрамович: хто «пилятиме» гроші на відновлення Харкова? ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!