Вадим та Ілля Сегал: чи повернуться до України потрошителі банку «Надра»? Частина 2
ДІМ: Ілля та Вадим Сегал: чи повернуться до України потрошителі банку «Надра»? Частина 1
Вадим Сегал та Ілля Сегал: Великий «кидок»
Те, що сталося у 2008 році, просто не вкладалося в голови людей, знайомих з публічною діяльністю банку «Надра». Справа в тому, що у 2006-2007 р.р. банк активно нарощував свої капітали, показники та рейтинги, прагнучи максимально підняти вартість своїх акцій — які справді зросли до 19 доларів за номіналу 10 гривень. Заявленою метою був продаж АКБ «Надра» іноземцям — на той час так робили багато українських банкірів, причому здебільшого продажна вартість була завищеною мало не в рази, а деякі банки зовсім виявлялися «дутими», з масою прихованих проблем. За даними Skelet.Org, Сегал розраховували штовхнути «Надра» за два з лишком мільярди доларів!
Окрім інших кроків, «Надра» у цей період розмістив 175 мільйонів доларів єврооблігацій і набрався міжнародних кредитів на 215 мільйонів доларів, а також усіма можливими способами збільшував кількість своїх клієнтів. У тому числі й адміністративними методами завдяки зв'язкам співвласників і керуючих банку з найвищою владою. Українці ще пам'ятають, як багато бюджетників та студентів «саджали» на зарплатні картки «Надра», як працівників підприємств змушували відкривати в банку рахунки, на які їм перераховували зарплату. Навіть коли восени 2008 року стався крах банку, і він перестав виплачувати гроші своїм клієнтам, тодішній голова МОЗ Василь Князевич забороняв медустановам закривати в «Надрах» зарплатні рахунки та наказував продовжувати перераховувати на них гроші! Те саме наказав тоді вишам міністр освіти Іван Вакарчук. Таким чином, на збільшення капіталізації банку (а потім на його підтримку) працювали навіть міністри (можливо, і фігури вище), і можна лише здогадуватися про причину їхньої зацікавленості.
Петро Порошенко, Ігор Гіленко, Віктор Ющенко
Але хоча Сегали, їхні компаньйони та керуючі щосили створювали видимість успішності та перспективності банку «Надра», вже в січні 2008-го року, за вісім місяців до початку кризи, рейтингова компанія «Standard&Poor's» надала йому кредитний рейтинг «В». Це означало, що банк "платоспроможний, але несприятливі економічні умови негативно вплинуть на його можливості та готовність проводити виплати за боргами". Фактично це був вирок: акції банку на міжнародній біржі перестали зростати, і продати такий банк іноземцям за «дуту» ціну стало вже неможливим. Ніхто не хотів зв'язуватися з банком, у якого обсяг набраних кредитних зобов'язань дорівнював або перевищував обсяг активів, і покривався вже за рахунок таких додаткових вливань, як зарплатні рахунки – пересування коштів, через які почали штучно затримувати.
Однією із причин проблем банку були кредити, видані у 2007-2008 р.р. агрофірмам братів Сегалів: соєвий комплекс ЗАТ «Каховка Пром Агро» (кредит 200 мільйонів гривень), українські філії американського холдингу ПрАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл» (150 мільйонів гривень), ТОВ «Фрідом Фарм Терра», ТОВ «Фрідом Фарм Бекон» та свіноводство2008 Ілля Сегал та його брат Вадим уже відмовилися від ідеї розбагатіти продажем банку іноземцям, а почали переливати його активи у розвиток своїх агрофірм. Проте джерела повідомляли, що розслідування щодо банку «Надра» не закінчено досі, а більша частина інформації у цій справі прихована від громадськості, а тому банк роздав у 2007-2008 р.р. набагато більше кредитів фірмам своїх власників – у тому числі підставним, призначених для виведення та крадіжки грошей. Список їх просто вражає, а основними одержувачами були фірми Сегалов та групи «Континіум» Єрємєєва та Лагура:
список боржників банку «Надра»
Варто додати, що для кредитування цих фірм використовувалася схема за участю компаній управління активами (КУА) «Фінком» і «Круар», які грали роль «прокладок»: банк купив у них сертифікати на суму 2 мільярди гривень (!), а КУА потім вкладали ці гроші в фірми Сегалей, Єремєєва і Лагура. Цікаво те, що банк «Надра» працював з цими компаніями і після зміни власника наприкінці 2008 року, тобто ця схема використовувалася і його новим власником Дмитром Фірташем. Причому, що цікаво, переговори про продаж банку Фірташу почалися вже навесні 2008 року, і він був в курсі всіх махінацій і розтрат активів банку - але все ж таки купив банк у розпал кризи 2008 року.
Але справжній грабіж банку його власними власниками розпочався восени 2008 року, коли в Україні та в усьому світі встановилися ті самі «несприятливі економічні умови». Це були не кредити в розвитку фірм, а відвертий винос грошей із банку під виглядом видачі кредитів. Причому з цих афер до судових розглядів і публічного оголошення дійшли лише два епізоди, один з яких і став причиною подальшого оголошення в розшук братів Сегалів. Це була видача Іллі Сегалу та Вадиму Сегалу кредитів у розмірі 12,5 мільйонів доларів кожному (всього 25 мільйонів) за договором від 29 серпня 2008 року (криза вже почалася), що відбулася 17 жовтня 2008 року (коли банк уже агонізував). Формально ці гроші мали перерахувати на рахунок кіпрської фірми «FREEDOM FARM INTERNATIONAL PLC», через яку здійснювалося управління українською філією американського холдингу. Але вивести з України таку суму валюти, видану фізичним особам, було практично неможливо (криза вже вирувала), тому Ілля Сегал, Вадим Сегал та Ігор Гіленко створили наступну схему: банк "Надра" видав доручення про видачу грошей Сегалам латвійському банку "TRASTA KOMERCBANK" (через який "Надра" проводила "Надра". У результаті брати отримали на свій рахунок за кордоном 25 мільйонів «зелених», які навіть не довелося виводить із країни, а «Надра» залишився винен «TRASTA KOMERCBANK».
Документи про кредит на 25 мільйонів доларів
Другий відомий епізод пограбування банку «Надра» — це видача двох кредитів дніпропетровським фірмам ПП «Найт» (210 мільйонів гривень) та ТОВ «К-Л-О» (170 мільйонів гривень), що відбулася в листопаді 2008 року, коли банк перебував не тільки в кризовому, а й у перехідному становищі (його). Перша фірма займалася якоюсь роздрібною торгівлею, друга була зареєстрована у квартирі і була відверто підставною. Вже навесні 2009 року ці фірми самоліквідувалися, а їхній борг банку «Надра» (з відсотками — понад 414 мільйонів гривень) було «списано» через відсутність коштів та майна для його погашення. Але що цікаво: обидві фірми також мали «незначний» борг (близько 800 тисяч гривень) компаніям Єрємєєва та Лагура. Численні джерела повідомляли, що «Найт» та «К-Л-О» були частиною схеми Єрємєєва та Лагура для виведення грошей з банку «Надра» та інших підприємств, проте якраз цю справу успішно зам'яли. Чи то ця схема була більш вдалою, чи Єремєєва і Лагура мали більші зв'язки, але їм не довелося тікати з України, як брати Сегалам. Втім, у Skelet.Org є інформація, що Вадим та Ілля Сегал бігли зовсім не через кредитний борг у 25 мільйонів (який став боргом лише у липні 2009), а через масштабніші фінансові афери. І ці ж афери стали причиною поспішної втечі в лютому 2009-го директора банку «Надра» Ігоря Гіленка, який також не став чекати жодного розгляду по кредитних махінаціях і втік у Росії, яка відмовила Україні у видачі Гіленка на підставі того, що він є російським громадянином.
Від чого тікали Сегал?
Справді, важко повірити, що люди, які поверталися мільярдами гривень, банально втекли із 25 мільйонами доларів (400 мільйонів гривень за курсом 2009 року) у кишені. Тим більше, що протягом 2009-2010 років Сегал проводили з новими власниками та керуючими банку «Надра» спочатку переговори про реструктуризацію боргу, потім судилися з Фірташем, коли той почав забирати за борги їхні українські агропідприємства. Але варто погодитися, що через цю «дрібницю» братам не варто було без огляду тікати з хлібної України, де перед ними залишалося чимало перспектив. А вони, зауважимо, не повернулися навіть після зміни влади у 2010 році, хоча могли б списати все на «політичні переслідування колишнього режиму».
Джерела Skelet.Org повідомляють, що справжню причину втечі Сегалов треба шукати в тому величезному, просто аномально величезному рефінансуванні банку «Надра», яке він отримав восени 2008 року (не враховуючи викупом державою облігацій банку на суму 700 мільйонів гривень). А воно проводилося в кілька етапів, причому перший вражав своєю корупційною суттю: кредит рефінансування (1,5 мільярда), що виділяється Нацбанком, на 206 мільйонів перевищував встановлений законом розмір (50% капіталу банку-отримувача), при цьому його половина йшла на викуп акцій «Надра», які потім передавалися як заставу Нацбанку. Потім, порушуючи закони та власні постанови, Нацбанк видає нові постанови, безпідставно збільшуючи кредитну стелю для банку «Надра, і видає йому в жовтні-листопаді 2008-го ще два кредити на суму 2 і 3,6 мільярдів гривень! Таким чином, загальна сума коштів, отриманих банком «Надра» від Нацбанку, з урахуванням викуплених облігацій, сягала 7,8 мільярда гривень! Ця сума могла бути більшою: у листопаді 2008-го Ігор Гіленко майже досяг домовленості з Нацбанком про надання «Надрам» ще 1,4 мільярда гривень стабілізаційного кредиту, однак у грудні ця домовленість була розірвана (можливо під тиском прем'єра Тимошенко).
З цієї суми на підтримку ліквідності було витрачено лише 3,68 мільярда гривень, а решту 4 з лишком мільярдів кредитів рефінансування плюс кілька сотень мільйонів гривень грошей вкладників банку в жовтні-грудні 2008 року пішли на закупівлю доларів і євро, причому банк «Надра» купував їх у Нацбанку за пільговим курсом. Більше того, за цей період "Надра" видав нові кредити фізичним та юридичним особам на суму 2,1 мільярда гривень (включаючи вищезгадані кредити братам Сегалам та підставним фірмам Єремєєва-Лагура). Виникає питання, хто ж ще був тим щасливчиком, який отримував кредити від «Надра» у розпал фінансової кризи, і чи повернув він їх? Але доля цих фінансових операцій розголосу не набула. Можливо тому, що надто великі фігури були причетні до цих афер. Наприклад, вони ніяк не могли здійснитися без прямої участі в них тодішнього голови Нацбанку Володимира Стельмаха, який ще з початку 90-х був довіреною особою Віктора Ющенка.
Чи причетний до них тодішній президент? Це залишилося таємницею, проте в аферах брали участь інші люди з оточення Ющенка. Джерела Skelet.Org повідомляли про причетність до них голови Секретаріату Віктора Балоги. Навіть сама покупка банку "Надра" Фірташем виглядала досить дивно, якоюсь незрозумілою маніпуляцією. Адже не слід забувати, що Фірташ також був головою і співвласником скандального «РосУкрЕнерго», з яким були пов'язані і структури Могилевича (компанія виросла з них), і таємні схеми «сім'ї» Путіна, і інтереси Віктора Ющенка з його жадібним до грошей оточенням. Щоправда, Могилевич «сидів» із січня 2008 по липень 2009 року, заарештований у Москві (і якраз у цей час у банку «Надра» й відбувалися всі ці скандальні справи), проте ця людина могла керувати бізнесом та політиками навіть із тюремної камери.
Цілком імовірно, що і Ілля Сегал, і Вадим Сегал, і Ігор Гіленко поспішили виїхати з України не так, щоб не опинитися на лаві підсудних, що було малоймовірно (тоді вони назвали б багато прізвищ), скільки щоб не бути усуненими як зайві свідки. Причому вони не вірили, що ця загроза зникне навіть після чергової зміни влади в Україні. Адже смерть Ігоря Єрємєєва, який нібито впав з коня, а потім помер у лікарні влітку 2015 року, сталася за кілька місяців після того, як у Києві знову згадали про Сегалів після багаторічного забуття. А якщо точніше, то згадав про них скандальний депутат Сергій Лещенко, який направив у квітні 2015 року цікаве звернення до голови СБУ. Валентину Наливайченку:
З цього звернення можна було дізнатися, що раніше оголошених у розшук Інтерполом (2011 року) братів Сегалів в Україні більше не чекають, бо в СБУ заборонила їм в'їзд до країни! Це здавалося просто абсурдом: спочатку подавати до міжнародного розшуку, шукати людей для притягнення до відповідальності — а потім опускати перед ними шлагбаум. Але, мабуть, у цьому була логіка. У 2011 році брати перебували в розшуку лише кілька місяців, у розпал їхнього конфлікту з Фірташем, який «віджимав» у них агропідприємства. Та й то цей розшук був якийсь дивний – адже на сторінці Сігалів на сайті Інтерполу не було навіть їхніх фото! У 2012 році ні про який розшук уже не йшлося, і про них забули, ніхто навіть не знав у якій країні світу вони влаштувалися. І раптом Лещенко навіщось реанімує цю тему, дізнається, що СБУ заборонило Сегалам повертатися в Україну.
Але чи це потрібно самим братам Сегалам? Це невідомо. Однак незадовго після цього травмувався та помер Ігор Єремєєв. Чи випадковість? Про колишнього головного керуючого банку «Надра Ігоря Гіленка нічого не чути вже багато років, відколи Росія відмовила в його видачі – чи він живий взагалі? Ілля Сегал та його брат, повторимо, перебувають невідомо де, і навіть без заборони на в'їзд в Україну не висловлюють бажання повернутися на батьківщину. Таким чином, з команди колишніх власників банку «Надра», у всіх на увазі залишився лише один потенційний відповідач та свідок – це Сергій Лагур, який останні три роки мовчки займається нафтобізнесом. Можливо тому й займається, що вміє мовчати.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!