Костянтин Бондарєв. «Людина Тимошенко» виходить із тіні. ЧАСТИНА 1
Костянтин Бондарєв – спонсор партії «Батьківщина» та реальний господар Київщини, який вважає за краще перебувати в тіні. Він непомітний, зовсім не харизматичний, навіть скромний, за мірками сучасного піару, і мовчазний.
Його ім'я пов'язане із геніальною схемою експорту харківських лінз до Гонконгу на 1 млрд гривень; відмиванням грошей банком "Велес", де партія Юлії Тимошенко зберігала свою «касу», провалом століття — горілкою «Бондарів», та зухвалими рейдерськими захопленнями на Київщині.
Сьогодні Костянтина Бондарєва розкручує Юлія Тимошенко як «народного губернатора», не думаючи про те, що всі пам'ятають його кримінальне минуле. А на хвилинку – на ньому висить 5 нібито закритих кримінальних справ.
Skelet.Org розповідає історію того, хто "тримає" Київщину. Знайомтесь - Костянтин Бондарєв.
Костянтин Бондарєв Проект «народний губернатор»
Восени 2016 року на Київщині спалахнув черговий великий корупційний скандал, який призвів до звільнення губернатора Київської області Максима Мельничука. Правоохоронці затримали під час отримання хабара у розмірі 200 тис гривень заступника голови обладміністрації Ігоря Любка.
Тоді більшість депутатів проголосували за рішення рекомендувати конкурсну комісію при Адміністрації Президента України призначити на посаду голови Київської обласної державної адміністрації Костянтина Бондарєва. Щоправда, на Банковій не дослухалися рішення облради. Більше того, це рішення не мало жодної юридичної сили, а ідея звернення була замовною.
Інтерес викликають методи, якими Костянтин Бондарєв хотів отримати губернаторське крісло. Він вирішив відкрито не визнавати конкурсу на заміщення посади губернатора. За «народного губернатора» Бондарєва мали вийти місцеві мери, голови сільрад та простий народ. А далі – масштабні протести по області, які могли перейти в блокади та шини, що горять. Так би могла здійсниться мрія Юлії Тимошенко про Третій Майдан.
Ідею повторного «Майдану» вигадав бізнес-партнер Бондарєва, вчорашній регіонал (часів губернатора Присяжнюка) — Олександр Качний. План підтримала Юлія Тимошенко. Леді Ю зрозуміла, що це допоможе їй довести народу неефективність президентської вертикалі та на крок підійти до дострокових виборів.
Але щось пішло не так: Костянтин Анатолійович залишився у тіні. Але це зовсім не означає, що Бондарєв залишив надію взяти під контроль владу у столичному регіоні, де він і так має дуже серйозний вплив.
Костянтин Бондарєв. Зі студентів у бізнесмени
Бондарєв Костянтин Анатолійович народився 13 вересня 1972 року в Ташкенті (Узбекистан). Батьки майбутнього політика – Любов та Анатолій Бондареви – були простими робітниками. Про дитинство маленького Кістки відомо мало. Проте Костянтин Бондарєв і зараз не любить поширюватися «про особисте», давати інтерв'ю або світиться на івентах.
Виходячи з інформації у відкритих джерелах, у 1979 році Костянтин вступив до школи №110 у місті Ташкент. Першокласник захоплювався музикою за класом фортепіано, грав у теніс. Бондарєв закінчив в Узбекистані лише 2 класи. 1981 року його родина переїхала до Києва. Улюбленого сина батьки віддали до столичної школи №91.
1989 року юний випускник вступив до Київського інженерно-будівельного інституту на спеціальність «Промислове та цивільне будівництво». Отримавши диплом, він одразу робить перші кроки у великому бізнесі… І тут ми зупинимося. Костянтин Анатолійович виключив зі своєї «ідеальної» біографії факт кримінального минулого. За даними Skelet.Org, у 1992 році його звинуватили у підробці документів. Суд визнав Бондарєва винним за ст. 194 (підробка документів, штампів та печаток, збут їх та використання підроблених документів, використав підробне посвідчення працівника торгівлі) і навіть посадив за ґрати, де він пробув з 1993 по 1994 роки. Пізніше судимість погасили. Інакше Костянтин Анатолійович не міг би стати нардепом.
Вийшовши з місць менш віддалених, Бондарєв приймає рішення зайнятися сільським господарством. Для своєї великої діяльності він обрав депресивний Іванківський район Київщини, практично «чорнобильську зону», яка після аварії на ЧАЕС перебувала у занепаді.
Чому саме цей регіон? Справа в тому, що батько Костянтина Бондарєва — Анатолій Іванович Бондарєв — один із основних партнерів одіозного нардепа. Богдана Губського (з квітня 2006-го народний депутат від фракції БЮТ; виключений з партії та фракції у вересні 2010), якого вважають засновником та повноправним членом так званої «київської групи» поряд з Віктором Медведчуком, братами Суркіс та ін. Губський починав ще за президента Леоніда Кучми. У його володіннях фактично є вся лівобережна берегова лінія Кременчуцького водосховища. На Київщині вершити нескінченні земельні афери Губському допомагав Бондарєв-старший. Тож «вотчина» для сина Костянтина була зумовлена.
Костянтин Бондарєв із партнерами почали контролювати цілу низку активів — Іванківський маслозавод, на якому випускалася молочна продукція під ТМ «Нововид», тваринницьку фірму «АПІК» та «Поліський м'ясокомбінат». Вони прикрили бізнес чорнобильським статусом, позбавивши себе необхідності платити повний обсяг податків. При цьому ділки регулярно «тероризували» звичайні робочі затримки зарплат. Нові господарі заборгували селянам понад 200 тисяч гривень.
Більше того, Костянтин Анатолійович виступив ініціатором створення товариства «Обрій», яке почало безкоштовно користуватися земельними та майновими паями селян. Люди обивали пороги облдержадміністрації та судів, але без результатів.
Тоді ж на Київщині з'являється ТОВ «Тетерів», яке випускає алкоголь під маркою «Бондарєв».
1995 року Бондарєв зареєстрував власне підприємство, де був єдиним засновником.
Забіжимо наперед, ставши нардепом, Костянтин Анатолійович називатиме себе виключно «інвестором» підприємств Київщини. Майстерно приховуючи банальне рекетирство та кришування.
Костянтин Бондарєв. Кіднепінг та перші фірми
Через два роки новий підприємець починає працювати на посаді комерційного директора у ТОВ «МАКСІ-К». Фірма займалася імпортно-експортними операціями, які тоді вважалися золотою житловою та приносили колосальні доходи. 1999 року Костянтин Анатолійович очолює «МАКСІ-К». Підприємство на той час стало одним із найбільших імпортерів пально-мастильних матеріалів.
У цей період Бондарєв потрапив до епіцентру скандалу, пов'язаного з викраденням людини. За загадкових обставин зник його компаньйон — директор комерційного підприємства «Система Маркет» Євген Тітов. Костянтин Анатолійович особисто озвучив дружині Титова суму викупу – 30 тисяч доларів. Начебто викрадачі зв'язалися особисто з ним і запросили цю суму. Жінка зібрала гроші, передала Бондареву, який відвіз їх у вказане викрадачами місце. Але Євген Тітов додому так і не повернувся досі.
Ходили чутки, що до зникнення доклав руку саме Бондарєв: партнери «посварилися» через те, що Тітов почав перетягувати бізнес на себе. Костянтин Анатолійович кілька разів попросив компаньйона поводитися «скромніше», але той не послухався і провернув угоду за спиною Бондарєва.
Слідство тривало кілька років, але причетність Костянтина Анатолійовича до зникнення не вдалося встановити. Тож залишимо цей факт на його совісті.
Витяг з оперативних матеріалів слідства
На цьому гучному скандалі кримінальні перипетії не скінчилися. Поки всі завзято шукали зниклого Євгена Титова, а наш герой вдавав, що рятує друга, його розшукувала СБУ за контрабанду та розкрадання в особливо великих розмірах.
1999 року фірма «МАКСІ-К» переправила через митний пункт пропуску «Коростень» 50 т пічного мазуту марки М-100 на суму 1,2 млн. гривень. Співробітники СБУ розсекретили бізнес-план і навіть відправили Бондарєва до СІЗО на 4 місяці. Однак у результаті справу переглянули – серйозні статті «контрабанда» та «шахрайство з фінансовими ресурсами» перекваліфікувалася на «зловживання владою та службовим становищем» та «посадове підроблення». Це дозволило замінити арешт на вихід під заставу. Справу про контрабанду поховали.
2000 року Костянтин Бондарєв стає аудитором-консультантом ТОВ «Тетра-аудит» та паралельно здобуває вищу освіту в Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана за спеціальністю "бізнес-адміністрування".
Костянтин Бондарєв. Бізнес на лінзах
Основний бізнес Бондарєва розпочався у 2000-2004 роках, коли він зі своїми компаньйонами Віталієм Трошиним та Леонідом Мудриком зареєстрував низку фіктивних фірм. Їхнє призначення — незаконне відшкодування ПДВ.
На Київщині функціонувало близько 80 фіктивних фірм. Переважно вели вони оптову торгівлю, показуючи багатомільйонні обороти. Костянтин Бондарєв не приховував своєї діяльності: майже 60 підприємств було зареєстровано на 4 адресах. 15 – на території Іванківського маслозаводу, ще 15 – на території ТОВ «Тетерів», 12 фірм – на території Поліського м'ясокомбінату, 12 – на території Іванківського лікеро-горілчаного заводу. Інші фірми «прописали» у довколишніх селах Іванківського та Поліського районів. Несподіваний казус стався навіть у такій справі. Ділки чи то поспіхом, чи то через незнання зареєстрували фірму за адресою, де розміщується… церква Успіння Святої Богородиці.
Оборот цих фірм і фірмочок показував нечувані доходи – 2005 року сума становила 5 млрд гривень. А ось сума податку на прибуток показала цифру 0,01% від доходів – 330 тис. гривень. Погодьтеся, то можна вести бізнес.
Skelet.Org у світлі бізнесу з відшкодування ПДВ розповідає про найбільш масштабну схему шахрайства, до якої залучили 33 підприємства з Харківської, Одеської, Донецької областей, а також Києва. Її провернули з офтальмологічними лінзами.
Костянтин Бондарєв, як керівник фірми ТОВ «Ремжитлофонд-2000», налагодив фіктивний експорт лінз для окулярів за завищеною ціною з Ізюмського оптико-механічного заводу до Гонконгу. Тільки вдумайтеся, на суму 1 млрд. гривень!
У чому полягала вся схема?
Отже, на папері все було дуже красиво, не підкопаєшся: у смт Іванків Київської області створюється ТОВ із солідною назвою «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод». ТД імпортував із Франції за допомогою 18 фірм-посередників, з реєстрацією за однією адресою в тому ж Іванкові, оптичні заготівлі відомої фірми Corning SAS. За офіційною документацією, ціна 1 одиниці – 104 грн.
Потім у гру вступав «Ізюмський оптико-механічний завод», що на Харківщині, і перетворював заготовки на елітні лінзи. Після цього їх експортували гонконзькій фірмі SANMAX ENTERPRISES через ще 12 фірм-посередників. Накрутка була не такою вже й великою – вартість елітної лінзи – 114 грн. за одиницю. І нічого підозрілого в цій історії не було б, якби не один нюанс – французька фірма Corning SAS жодних оптичних заготовок в Україну не постачала.
Насправді, у напівзруйнованому та занедбаному підвалі в Ізюмі дешеві вітчизняні заготівлі пакувалися в «елітну» французьку упаковку з фальшивими фірмовими наклейками «Made in France». Більше того, підприємці не намагалися зробити для кожної пари оптики окрему наклейку – їх просто розмножили. Тому на всіх упаковках були однакові дата та час.
Зазначимо, що це були рештки продукції держпідприємства «Ізюмський завод офтальмологічних лінз», виробництво якої зупинили на початку 90-х. Собівартість оптичної заготівлі складала… 6 грн. Таким чином, Бондарєв та КО у 20 разів завищили ціну.
Займалися експортом "елітних" лінз такі відомі підприємства, як "Київський ЦУМ", "Одеський коньячний завод", донецький торговий дім "Амстор" та "Промгаз України".
Внаслідок цієї схеми утворювався фіктивний ПДВ. 12 підприємств недоплатили до скарбниці 540 млн. гривень. Спочатку ця схема не викликала серйозного інтересу у податківців, оскільки на продукцію формувався лише податковий кредит і про компенсацію коштів із бюджету не йшлося.
Цікавий момент у цій історії пов'язаний із гонконзькою фірмою SANMAX ENTERPRISES. Посаду директора там обіймав один Олег Чеботарьов — громадянин України. За дивним збігом обставин цей Чеботарьов також був начальником відділу міжнародних відносин у ТОВ «Юридична фірма Гамбіт». Ця фірма надавала всі юридичні послуги підприємствам, які брали участь у шахрайській схемі. Більше того, людина з прізвищем Чеботарьов, виходячи з довідки Верховної Ради, вважалася помічником-консультантом уже народного депутата Костянтина Бондарєва.
Куди ж йшов фіктивний ПДВ на сотні мільйонів? Гроші Бондарєв відправляв у залік акцизу на горілку імені себе — «Бондарєв». Партнерами з горілчаного бізнесу були Олександр Кандиба та Ірина Гончарова (майбутні кандидати в депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2012 року та депутати Київської обласної ради на місцевих виборах 2015 року відповідно; міноритарні акціонери банку Бондарєва «Велес»). Акцизи на іменну горілку Костянтин Анатолійович не сплачував.
Костянтин Бондарєв із іменною горілкою
Це дозволило йому збагатитися на кругленьку суму. Хоча він сам свій горілчаний бізнес назвав «найзбитковішим бізнес-проектом» у своїй кар'єрі. Ну що ж, уявлення про багатство у всіх різні. Для України, з якої було виведено сотні мільйонів гривень, проект був справді більш, ніж збитковим.
Аріна Дмитрієва для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Бондарєв Костянтин. «Людина Тимошенко» виходить із тіні. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!