Костянтин Бриль: брехня та золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 1
Звідки у «скромних» українських чиновників та генералів, які все життя пропрацювали на держслужбі, беруться гроші на дорогі автопарки, шикарні садиби та розкішні дрібнички? Запорізькому губернатору Костянтину Брилю це питання ставили неодноразово, і щоразу він ухилявся від відповіді. А якось він навіть вирішив взагалі не публікувати свою електронну декларацію, заявивши, що це державна таємниця! Втім, запорожці, спокушені недовгим, але дуже насиченим скандалами та катастрофами правлінням Бриля, вже звикли до того, що кількість вкрадених у держави грошей у їхній області ховають під грифом «таємно».
Як виявилось, навесні 2017 року Костянтин Бриль відмовився подавати свою електронну декларацію на тій підставі, що він все ще був чинним генералом СБУ — мовляв, вищий офіцер спецслужби не повинен розкривати про себе жодних подробиць. Але це була не просто відмазка, за нею ховалася афера, яка завдала державі фінансових збитків. Вона відкривалася після того, як обурена громадськість порушила питання про те, на якій підставі Костянтин Бриль поєднує служби у СБУ та керівництво в обласній державній адміністрації? Бриль почав лепетати щось про те, що він, як генерал СБУ, був «відряджений зі Служби до органів виконавчої влади». А що, хіба так можна, хіба Запорізька обласна адміністрація у нас військово-громадянська?! Ні, звичайна «цивільна» ОДА, яка не може керуватися чинними генералами. Але відразу виникло друге питання: а зарплату він теж отримує «і тут, і там»? Бриль збрехав у прямому інтерв'ю журналістам, що отримує зарплату лише у СБУ.
Мабуть, у Києві не змогли спокійніше дивитися на його кривляння, та й порушення закону було очевидним, тому буквально тоді ж генерал Бриль був офіційно звільнений з лав СБУ, де він числився і отримував зарплату, і відправлений у відставку. Щоправда, виникла колізія: якщо на посаді губернатора Запорізької ОДА він був лише «відряджений від СБУ», то чому ж він на цій посаді залишився після відставки? Схоже, що у Києві самі заплуталися у цій афері! Але далі було ще цікавіше: коли під тиском громадськості Костянтин Бриль таки опублікував свою декларацію, то в ній він власноруч зазначив, що «смоктав двох маток», тобто отримував у 2016 році зарплату і в СБУ (78678 гривень), і в ОДА (191300 гривень). У декларації за 2017 рік розмір висмоктаних ним із СБУ коштів був ще більшим: 277 810 гривень, і це всього за 5 місяців! Це не рахуючи губернаторської зарплати (217 тисяч) та генеральської пенсії (77 тисяч).
І це був лише початок нової хвилі скандалів, що обрушилася на «генерала-розстригу». Якого, до речі, можна було називати «есбеушником» насилу, адже свої генеральські погони він отримав у МВС, потім працював у податковій, потім спеціалізувався на митниці – і найбільше досяг успіху в корупції…
Костянтин Бриль. Від лейтенанта до генерала
Бриль Костянтин Іванович (прізвище походить від назви популярного селянського солом'яного капелюха) народився 14 квітня 1970 року в Запоріжжі (за іншою інформацією – у Донецьку), у родині Івана Петровича Бриля (1947 р.н.). Про свого батька він завжди ретельно мовчав, і це недарма – адже саме завдяки його знайомствам Костянтин Бриль і вибився у великі люди. Найважливішим таким знайомством був Юрій Кравченко – майбутній міністр внутрішніх справ України. І ось що дивно: не розкриваючи жодних подробиць про своїх батьків, Костянтин Іванович водночас чесно зізнавався журналістам, що знав Юрія Кравченка з дитинства, що саме «дядько Юра» запросив його на роботу до МВС та допоміг зробити йому кар'єру.
Костянтин Бриль: брехня та золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 1
І все ж таки журналістам вдалося з'ясувати, що мама Костянтина Бриля працювала викладачем, а батько обіймав посаду начальника санепідемстанції в Переяславі-Хмельницькому. Але це було вже пізніше, а ось своє дитинство та юність Костянтин провів у містечку Добровеличківка Кіровоградської області, куди їхня родина переїхала у 70-х роках. Мабуть, там Іван Бриль і познайомився з Юрієм Кравченком – уродженцем Кіровоградщини, який майже п'ятнадцять років пропрацював в обласних структурах міліції від інспектора ОБХРС до начальника УМВС. Що саме звело їх разом, невідомо, але Кравченко став другом родини Брилів.
Костянтин Бриль у молодості
Після 8-го класу батьки віддали Костю Бриля в Київське суворовське училище (нині – Київський військовий ліцей імені Богуна), закінчивши який він вирушив у далекий Київ і вступив до Вищого загальновійськового командного училища (курс 1987-91 р.р., 8-я рота, 4-а рота, Сам Бриль запевняв, що нібито закінчив там "факультет розвідки" - ось тільки, за даними Skelet.Org, насправді такого факультету там не було. За нашими даними, він отримав там спеціалізацію інженера з експлуатації бронетанкової та автомобільної техніки - що правдоподібніше, оскільки відповідний факультет в училищі був. Після закінчення училища Костянтин Бриль отримав «блатний» розподіл у Західну групу військ у Німеччині (що вже йшли звідти), де розпочав службу на посаді командира мотострілецького розвідвзводу – на озброєнні якого були БТР та БРДМ.
Загалом інженерна версія освіти Бриля підтверджується, а ось уже про «факультет розвідки» це він уже придумав сам, для «понту». Так само як і про те, що свій перший капітал сколотив із власної зарплати та платні подружжя (у німецьких марках). Чому? Тому що в наші дні Брилю було важче і важче відповідати на запитання журналістів про походження його багатств. І він вдавався різним фантазіям: наприклад, стверджував, що його бабуся і дідусь були незліченно багаті ще за радянських років.
До речі, за не підтвердженою інформацією, до розподілу Бриля до Західної групи військ приклав руку чи то батько, чи то дядько його першої дружини. Про неї він теж не поширювався, лише одного разу згадавши, що вона нібито етнічна німкеня, яка потім поїхала на ПМП до Німеччини – так він намагався відповісти на запитання, чому його сини від першого шлюбу навчаються у ФРН, а потім взагалі поїхали туди на ПМП.
1993-го військову частину Бриля вивели з Німеччини до Росії – на той час він був уже стовідсотковим російським офіцером. На посаді командира розвідроти Костянтин Бриль кілька місяців служив під Ростовом, проте зарплатню платили вже не в марках, а в «дерев'яних», та й ту затримували. Зневірившись у військовій кар'єрі, він почав шукати собі нове покликання – і дуже вчасно, якраз незадовго до початку відомих подій у Чечні. Тут йому і допоміг «дядько Юра», котрий запросив «Костю» працювати в МВС. Оскільки Кравченко тоді вже був заступником міністра і мешкав у Києві, а родина Брилів перебралася жити до Переяслава-Хмельницького (Київської області), де Бриль-старший очолив санепідемстанцію, то роботу Брилю-молодшому знайшли за місцем нового проживання та майже за фахом. Колишній розвідник і фахівець із бронетехніки став інспектором ДАІ, який влаштовує засідки на дорогах — але сам він запевняє, що нібито починав у МВС із «опера» (ще одна фантазія Бриля).
Незабаром Костянтин Бриль виріс до начальника районної автоінспекції і отримав гарну нерухомість, у тому числі в Києві. І хоча журналістам він пояснював цю покупку то своїми заощадженнями, то скарбами дідуся та бабусі. Skelet.Org повідомили, що насправді більшу частину суми він зібрав за допомогою «чарівної смугастої палички».
У біографії запорізького губернатора про його службу в ДАІ взагалі не згадується, чи не розповідав вони подробиць свого наступного підвищення по службі. Ця секретність цілком зрозуміла, адже з посади головного даішника Переяслава-Хмельницького до кабінету командира полку ДАІ Київської області Костянтин Бриль стрибнув 1999 року — одразу після того, як на довіреній йому ділянці трасі між Борисполем і Переяславом-Хмельницьким, за дуже дивних обставин, в автокатастрові. Раптова смерть тодішнього лідера правої опозиції дозволила Кучмі отримати його голоси для перемоги над комуністом Симоненком на президентських виборах. Не дивно, що загибель Чорновола досі викликає безліч припущень та питань, зокрема й Костянтина Бриля. Адже якщо покійний нині Юрій Кравченко «зам'яв» смерть Чорновола на рівні міністерства, то головний даішник району Бриль безпосередньо приклав руку до того, щоб цю автокатастрофу офіційно оформили як нещасний випадок. І хто б із цим впорався краще, ніж «Костя», якого Кравченко знав з дитинства і міг довіряти йому найдбайливіші доручення? Може, тому Чорновіл і загинув саме на трасі біля Переяслава? На жаль, нове розслідування цієї справи, обіцяне генпрокурором Луценком у 2016 році, «зависло» так само, як і всі попередні.
І ось одразу після похорону загиблого політика Бриль підвищується до командира обласного полку ДАІ (що заразом дозволило йому ще ретельніше почистити справу Чорновола), але не затримується там надовго. Проходять вибори, Кучма знову обирається президентом, а Костянтин Бриль переходить на роботу вже до головного офісу МВС, довіреного помічника самого Юрія Кравченка. За численними свідченнями очевидців Бриль ходив за міністром тінню, виконуючи його особисті доручення різного роду. 2000-го року в подарунок від «дядька Юри» він отримує диплом Національної академії внутрішніх справ, а незабаром і погони генерал-майора. «Генерал Костя», як прозвали його в міністерстві, був наймолодшим генералом МВС – а, мабуть, і взагалі наймолодшим українським генералом!
Велике полювання
Після того, як спалахнув скандал навколо «плівок Мельниченка», а потім опозиція підняла акцію «Україна без Кучми», главу МВС Юрія Кравченка зняли зі своєї посади та відправили від гріха подалі. Спочатку губернатором у Херсон, де Кравченко швидко оцінив ситуацію і вирішив підім'яти експорт зерна. І ось що цікаво: у грудні 2001-го екс-міністр стає губернатором, а вже в січні 2002-го в Херсоні реєструється ТОВ «Юридична фірма «Центуріон», до засновників якої входили Ірина Кравченко, Майя Бриль, Віктор Панасенко, Валентин Замніус, Анатолій Подоляка. Тепер уточнимо, хто ці люди.
- Ірина Юріївна Кравченко – це рідна дочка Юрія Кравченка. Тут усе зрозуміло.
- Майя Петрівна Бриль, у дівоцтві Матвієнко, уродженка села Мала-Картуль Переяслав-Хмельницького району – це друга дружина Костянтина Бриля, яка народила йому трьох дочок (до того ж двох синів від першого шлюбу).
- Полковник міліції Віктор Панасенко, колишній заступник начальника столичного УБЕЗ, з 1999 року працював начальником служби безпеки «Укрзернопрому».
- Анатолій Подоляка — давній соратник Юрія Кравченка, починав із ним у Кіровоградській області, перебрався з ним до Києва, 1998-2000 був начальником ДАІ МВС України (і прямим начальником Бриля), потім заступником міністра, 2001-2004 працював заступником голови ДПА. 2005-го Подоляка став директором Інституту права МАУП, а 2011-го там у професора знайшов собі притулок тимчасово безробітний Костянтин Бриль, який потім у 2015 році в цьому ж інституті пройшов докторантуру.
- Валентин Замніус – бізнесмен, який на той час займався зерном, пізніше став співвласником ТОВ «Охтирка» (ЄДРПОУ 32047469) та АТЗТ «Укренергоінвест» (ЄДРПОУ 34048548).
- Тетяна Станіславівна Мільченко – колишня мешканка Дніпропетровська, за опублікованою у ЗМІ інформацією мала безпосереднє відношення до дніпропетровського «авторитету» Олександра Мільченка на прізвисько «Матрос», убитого у 90-х.
Сім'я Костянтина Бриля:
Майя Петрівна (вгорі), сини від першого шлюбу, дочки від другого
Коли ж Юрія Кравченка у грудні 2002-го призначили головою Державної податкової адміністрації України, він відразу ж узяв у своє відомство і Костянтина Бриля – зробивши його генералом податкової міліції. Костянтин Іванович знову почав старанно виконувати особисті накази Кравченка. За інформацією джерел Skelet.Org, Одним із завдань «генерала Кістки» був збір грошей на місцях з їх подальшим занесенням «дядьку Юрі».
У цей період Майя Бриль стає співзасновником ще однієї фірми: ТОВ «Мисливські стежки» (ЄДРПОУ 31604378) з реєстрацією в Київській області, яке, за інформацією ЗМІ, у 2004 році отримало в оренду під мисливські угіддя 49 тисяч гектарів (490 квадратних кіло). Втім, журналісти вважають, що йдеться не про одну ділянку, а про кілька, оскільки крім «Мисливських стежок» сім'я Брилей має відношення ще до ряду схожих фірм, серед яких називали: ТОВ «Мисливські стежки Присивашшя» (Крим), ТОВ «Т.О.Р.-Крим», ТОВ «Спеціалізоване 32393573), ТОВ «Переяславський мисливський двір» (ЄДРПОУ 38368013), ТОВ «Димерське мисливське господарство». Все це створювалося для VIP-клієнтів, до послуг яких організовували полювання не лише на кабанів та козуль, а й на лосів і навіть на оленів.
Олексій Бакай
Цікаво, що деякі з них згодом були ліквідовані з повним видаленням будь-якої інформації з держреєстрів, хоча згадки про них збереглися в Інтернеті — наприклад, про їхній офіс на столичній адресі Несторівський провулок 7/9, де пізніше було відкрито магазин зброї «Ібіс».
А ще цікаво, що компаньйоном Майї Бриль за трьома мисливськими господарствами є син Олексія Бакая – міського голови Бердянська у 1994-98 та 2010-2015 р.р., якого називали маріонеткою Юрія Бойко. З Бойком він зійшовся у перерві між двома мерськими термінами, коли працював на посадах у «Нафтогазі» (звідси чутки про його спорідненість із Ігорем Бакаєм). При цьому в «Нафтогазі» одним із «громадських доручень» Олексія Бакая була організація корпоративного відпочинку з полюванням, пікніком, лазнею (і дівчатками) у названих мисливських господарствах, якими він володів разом із сім'єю Брилів. Але ж загоном кабанів і «траханням повій» (або навпаки) в них розважали не лише чиновники «Нафтогазу» та соратники Януковича. Мабуть, у цьому й полягає секрет непотоплюваності Костянтина Бриля за будь-якої влади.
І ось стався перший Майдан, влада в Україні змінилася, а шеф і покровитель Костянтина Бриля таємниче наклав на себе руки двома пострілами в голову. Причому слід зазначити, що Бриль був однією з двох людей, які першими виявили тіло Кравченка. Другим був полковник Станіслав Сорока, ще одна довірена людина Кравченка, яка була при ньому на кшталт ад'ютанта. Саме Бриль очолював похоронну процесію Юрія Кравченка, несучи його портрет. І він був одним із тих, хто категорично відкидав версію самогубства і вважав, що Кравченка було ліквідовано під час спецоперації, яку провели силами кількох людей.
К. Бриль на похороні Ю. Кравченка
Дехто навіть вважав, що Бриль так активно обстоював цю версію недарма. Адже спочатку взагалі мало хто вірив у самогубство Кравченка, і багато хто вважав, що ця безглузда версія лусне і назовні вилізе правда. А Бриль сам міг бути причетний до передбачуваного вбивства, бо якщо ця версія була вірна, то екс-міністра вбив або хтось із людей, що оточували його, або за їх сприяння. І Брилю, щоб відвести від себе підозру, треба було озвучити іншу версію вбивства за участю міфічної команди «ніндзя-кілерів». І ще цікаве зауваження: коли згодом родина Кравченка намагалася добитися перерозслідування справи, у Бриля чомусь раптово з'явився склероз.
Період 2005-2008 р.р. неймовірно цікавий у біографії Костянтина Бриля, тому що він зробив його абсолютно сірою плямою, ретельно вимаравши з усіх анналів. У ЗМІ залишилися лише уривчасті згадки про те, що Бриль у ці роки продовжив роботу у податковій міліції, та зміцнював сімейний мисливський бізнес – наприклад, його дружина стала співзасновником львівського ТОВ «Гал-Арс» (ще один магазин зброї). Як бачите, торгівля зброєю приносила непогані прибутки сім'ї міліцейського генерала. І на цьому прикладі можна зрозуміти, чому МВС завжди виступало так категорично проти легалізації ринку зброї України. Крім того, у 2006 році Бриль розжився двома добрими ділянками в Пущі Водиці: на 11-й лінії та на вулиці Лісовій. Причому вони були оформлені на нього за дарчими (договори дарування №2892 та №2888).
Повідомлялося також, що у 2006-2007 році Костянтин Бриль входив до апарату РНБО України. Мабуть там він і зійшовся близько з Валерієм Хорошковським, який у грудні 2007-го був призначений головою Митної служби, і вже у січні 2008-го взяв до себе Костянтина Івановича. І не кимось, а начальником Департаменту внутрішньої безпеки! За інформацією численних джерел Skelet.Org, дане призначення було добре продуманим ходом Хорошковського і свідчило про високий рівень довіри між ним та Брилем. А справа в тому, що Департамент внутрішньої безпеки був використаний для великої кадрової чистки Митної служби на місцях: одних начальників знімали і призначали місця своїх людей, інші поспішали присягнути в лояльності Хорошковському і обговорити розміри данини, що регулярно сплачується. Але були й треті, які мали свій «дах» у владі – і це спричинило війну.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Бриль Костянтин: брехня та золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!