Лілія Гриневич: Історія безграмотного, але озброєного міністра. Частина 1
Рік за роком, крокуючи кар'єрними сходами, перестрибуючи відразу по кілька щаблів, скромна львів'янка Лілія Гриневич злетіла до небес. Прислужуючи Леоніду Черновецькому, регіоналу Віталію Журавському, опозиціонерам Юрію Луценку, Арсенію Яценюку та Юлії Тимошенко, шкільній вчительці вдалося дістатися крісла Міністра освіти і науки України. Завдяки своїй реформаторській «хватці» майданний міністр регулярно опиняється в центрі найгучніших скандалів. Сьогодні ім'я міністра-плагіатора стало синонімом утопії системи вітчизняної освіти. Але незважаючи ні на що, викрита в корупції, плагіаті, крадіжці землі у воїнів АТО, незаконному здобутті нагородної зброї, Лілія Михайлівна залишається верхи на коні. Але чи надовго? Адже рано чи пізно коні все одно скидають вершників-дилетантів.
Лілія Гриневич. За десять років від студентки до директора школи
Гриневич Лілія Михайлівна – уродженка Львова. Народилася 13 травня 1965 року. Має дві вищі освіти: біохімік-викладач та економіст-менеджер. У студентські роки міністр співала у хорі «Черемош» при Львівському національному університеті ім. Франко і цим дуже пишається. За словами Лілії Михайлівни, співати українських пісень у середині вісімдесятих було справжнім подвигом.
Будучи ще студенткою старших курсів, 1987 р. майбутня міністр розпочала свою трудову діяльність з лаборантки кафедри біохімії біологічного факультету. Відпрацювавши чотири місяці, Гриневич отримала посаду вихователя групи продовженого дня школи №70 міста Львова. Через рік студентка вже викладала для учнів біологію.
Після чотирьох років викладацької діяльності Лілія Михайлівна почала різко підніматися кар'єрними сходами. У 1992 Гриневич отримала посаду заступника директора з національного виховання ЗОШ № 7. А через два роки, в 1994, майбутній міністр стає заступником директора з навчально-виховної роботи у старших класах спецшколи № 53. Ще через чотири роки Гриневич знову йде на підвищення і в серпні 19.
Бон Вояж: Я поїду жити… до Києва!
Знову минають чотири роки, і в житті Гриневич настають колосальні зміни. Несподівано у 2002 році молода пара вчителів зривається з насидженого місця та їде підкорювати Київ. Як виявилось, покликав львів'ян до столиці Віталій Журавський (докладніше про нього у статті Віталій Журавський: зі сміттєвого бака назад до депутатів), який пізніше стане радником Віктора Януковича та нардепом від ПР, а потім мало не закінчить свою політичну кар'єру у сміттєвому баку люстрації.
І так, у 2002 році Журавський зайняв місце держсекретаря МОНУ, а потім був призначений першим заступником міністра освіти та науки, якраз у цей час Гриневич і отримала свою першу столичну посаду. Лілії Михайлівні запропонували місце старшого викладача кафедри менеджменту освіти «Інституту економіки та права «Крок». В цей же час Гриневич влаштувалась на посаду директора Центру тестових технологій Міжнародного фонду «Відродження» за сумісництвом.
Пройшли чергові чотири роки і співробітниця Міжнародного фонду «Відродження», що спонсорується США (Соросом), створила Український центр оцінювання якості освіти та стала його директором.
Як тільки Журавський отримав посаду заступника голови КМДА, Гриневич покинула роботу і завдяки протекції свого благодійника влилася в «молоду команду» Леоніда Черновецького (детально про нього у статті Леонід Черновецький: як «Льоня Космос» пограбував Київ і перебрався до Грузії). Тоді ж соратники майбутнього міністра зазначали, що Гриневич отримала посаду начальника Головного управління освіти та науки Київської міської державної адміністрації не лише за допомогою Журавського, а й завдяки своїм родичам. Ті мали спільний бізнес із горевідомим пастором «Посольства Божого» Сандеєм Аделаджа, а пастор мав безпосередній вплив на Черновецького.
Основний свій капітал Гриневич накопичує якраз під час роботи у команді Льоні-космосу. Не секрет, що за часів Черновецького активно розвивалися псевдободійні фонди при школах та дитсадках Києва, в які батьки та бізнесмени вкладали чималі кошти. Частина йшла на оплату «даху» КМДА. У цей же період Гриневич як держслужбовець отримала квартиру за рахунок будівельного КП «Житлоінвестбуд – УКБ».
Але, як тільки стілець під Леонідом Черновецьким і, отже, під Віталієм Журавським захитався, колись «віддана» своїй справі Гриневич пішла в опозицію. Її звільнення у 2009 р. супроводжувалося грандіозним скандалом. Як зазначав тоді депутат від БЮТ у Київраді Олексій Давиденко, Гриневич залишила освіту столиці у жалюгідному стані. Школи не були готові до початку навчального року, не було коштів на медогляд вчителів, ремонт класів, туалетів, їдалень. Перед учителями утворилася заборгованість із зарплати, і районні управління змушені були брати кредити на оплату праці. Але Гриневич не хвилювали ці проблеми, оскільки перед нею засяяло політичне майбутнє. До речі, з відходом Гриневич у КМДА виплив ще один скандальний факт. На держслужбі України у КМДА «знайшовся» громадянин чужої країни – Польщі. Розпочате розслідування за цим фактом припинилося, як тільки Гриневич стала нардепом.
-
В офіційній біографії Лілії Михайлівни є ціла низка білих плям і нестиковок. Наприклад, Гриневич стверджує, що протягом двох років стажувалася у Варшавському та Колумбійському університетах. Там вона вивчала проблеми реформування освіти. Завдяки здобутому за кордоном досвіду, у 2005 році Лілія Михайлівна здобула ступінь кандидата наук, захистивши дисертацію на тему «Тенденції децентралізації управління освітою в сучасній Польщі», яку через 11 років назвуть плагіатом. До речі, в Академії педнаук України досі пам'ятають, як дисертацію Гриневича в авральному порядку ліпили всім світом, а майбутній міністр у підсумку навіть не спромоглася прочитати автореферат.
Цікавий і той факт, що зазначений період нібито стажування за кордоном потрапляє на час роботи Гриневич як держслужбовець. І тоді не зовсім ясно, за яких обставин і хто відпустив чиновницю на два роки за кордон і чи взагалі відпускав.
Також в офіційній біографії міністра Skelet.Org не зміг знайти жодної інформації про те, чим Гриневич заробляла на життя після звільнення з КМДА аж до 2012 року.
Лілія Гриневич. Маленька вчителька у великій політиці
Відомо, що у політику Лілію Гриневич навів нинішній Генпрокурор України Юрій Луценко (докладніше про нього Юрій Луценко. Термінатор української політики). Після приходу до влади Віктора Януковича нинішній міністр приєдналася до опозиції та активно почала брати участь у всіх її акціях. Так, наприклад, 3 грудня 2011 року у Києві на Михайлівській площі проходив мітинг «Україна проти Януковича», організований «Фронтом змін» на чолі з Арсенієм Яценюком. Присутня та активно виступала на заході та Гриневич. Правда, на той момент усі сказані нею та її соратниками слова розходилися зі справою. Опозиціонери, зокрема Гриневич, у результаті кілька років поспіль обіцяли українцям сформувати в парламенті демократичну більшість і не дати можливості Януковичу керувати Україною.
Лілія Гриневич в опозиції
Активна опозиційна діяльність дозволила Гриневич буквально відразу наблизитися до лідера політсили, і вона стала радником Яценюка з питань освіти. Однак у парламент Лілію Михайлівну вперше привела Юлія Тимошенко. Так, у 2012 році Гриневич пройшла до Ради під номером 14 у списку партії «Батьківщина». Ставши парламентарієм Гриневич очолила Комітет з питань науки та освіти, на цей час Лілія Михайлівна вже була докторантом в Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України.
У той час, як міністр освіти та науки Дмитро Табачник (читайте довідку щодо нього: Дмитро та Михайло Табачники. Брат за брата) крок за кроком розвалював систему освіти, Гриневич на посаді голови Комітету освіти і науки ВРУ мовчки спостерігала за тим, що відбувається. Тоді представники опозиції запитали: «Навіщо треба було очолювати парламентський комітет і в результаті мовчки спостерігати?». Одним із перших публічно у бездіяльності Гриневич звинуватив професор, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. Вчений назвав дві можливі причини того, що відбувається: страх заперечити Табачнику та некомпетентність. Пізніше Грінвіч таки почала критикувати Табачника, але робила це вкрай обережно.
15 червня 2013 р. після того, як партії Яценюка та Тимошенко заявили про об'єднання, Гриневича було обрано одним із заступників лідера «Батьківщини». На парламентських виборах у 2014 році Лілія Михайлівна знову пройшла до Ради, але за списками «Народного фронту». І вже через рік недавнього опонента Табачника запідозрили у дружбі з екс-міністром. Так, у жовтні 2014 р. опозиціонери звинувачували Гриневича у лобіюванні інтересів людей Табачника. Скандал удалося зам'яти.
Новий виток кар'єрою сходів чекав Гриневич у той час, коли на її близького соратника Арсенія Яценюка спіткало повне фіаско, він був відправлений у відставку, а місце прем'єра зайняв Володимир Гройсман (довідка щодо нього: Володимир Гройсман. Темні плями у біографії спікера Верховної Ради). А ось Лілія Михайлівна 14 квітня 2016 р. увійшла до складу нового Кабміну та отримала крісло міністра.
Як міністр-плагіатор Лілія Гриневич підтримує своїх «клонів»
У листопаді 2016 року на сайті «Помилки та фальсифікації у науковому середовищі» було опубліковано докази того, що наукова робота міністра не має жодної цінності. У дисертації Гриневича було виявлено безліч цитат, і навіть цілі абзаци з чужих наукових статей. Чужі дослідження нинішній міністр видала за свої. Як виявилось, старий досвід крадіжки інтелектуальної праці Гриневич використовує й досі. Плагіат був виявлений і у двох нових статтях міністра. Публікації «Вітчизняна педагогічна теорія про розвиток освіти в Україні в контексті євроінтеграційних процесів» і «Поняття «освіта», «розвиток освіти», «освітня політика» в сучасному науковому дискурсі, що вийшли в 2015 році, виявлялися компіляціями чужих робіт, при чому абсолютно бездумною компіляцією, оскільки помилки.
Сама ж Лілія Михайлівна після викриття заперечувати факт «запозичення» у статтях навіть не стала і послалася на те, що писала їх «похапцем», у перервах між законотворчістю. Проте міністр запевняє, що у 2005 році її кандидатську перевіряли на наявність плагіату і результат був негативним.
Що найцікавіше, Гриневич навіть не вибачилася перед авторами присвоєних робіт, а лише публічно пообіцяла не використати вкрадену працю у своїй подальшій науковій діяльності. Ну, і щоб хоч якось відбілити репутацію Гриневич відразу звинуватила в змові проти деяких людей екс-міністра Дмитра Табачника.
Примітно, що невдовзі під керівництвом Гриневича Міністерство освіти склало подання, відповідно до якого Кабінет Міністрів скасував процедуру позбавлення наукового ступеня, тим самим міністр убезпечив себе від наслідків претензій. Тут же, щоб нечесні вчені не отримували звання та регалії, Гриневич анонсувала створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке мало розпочати свою роботу восени 2016-го.
Проте Гриневич зробив усе можливе, щоб Агентство не запрацювало. Свою диверсійну діяльність міністр проводить спільно з віце-прем'єр-міністром України В'ячеславом Кириленком (про нього читайте у статті В'ячеслав Кириленко: Мальчиш-Погань в українській політиці), дружину якого також, як і Гриневич, викрили у плагіаті.
Спільними зусиллями соратникам вдалося протягнути до Агентства екс-помічника Поплавського Руслана Гурака. До речі, також викритого у плагіаті. Його руками Гриневич та Кириленко активно блокують новостворену структуру.
Як наслідок, восени 2016 р. Агентство так і не розпочало свою роботу. Його голова Сергій Храпатій напередодні нового року публічно обвив міністра освіти та науки у цілеспрямованому блокуванні роботи структури. Сама Гриневич запевняє, що Агентство захопили люди Табачника і тому воно не може працювати.
Ну, а поки що, користуючись ситуацією, МОНУ своїми розпорядженнями роздає звання звинуваченим у плагіаті співробітникам вишів. Так, 18 листопада 2016 р. МОНУ розпорядилося видати диплом кандидата медичних наук дисертантці Одеського національного медичного університету (ОНМУ) Р. Ромак. У роботі одеситки було вивалено грубі помилки, відсутність як наукової новизни і практичної значимості, а й здорового глузду. Проте, за словами заступника голови експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт у галузі профілактичних, медико-біологічних та фармацевтичних наук МОН України, членкора НАМН України Світлани Арбузової, дисертація була успішно захищена на засіданні спеціалізованої вченої ради в ОНМУ, "Генетика".
А колегія, яку особисто вела Лілія Гриневич, завершилася присудженням ступеня доктора медичних наук ректору Луганського медуніверситету Е. Глазкову. І це при тому, що він був публічно викритий у плагіаті. 13 грудня 2016 р. на колегії затвердили кандидатську дисертацію із Луганського медуніверситету – І.Коробка. Як зазначила Арбузова, і тут є факт фальсифікації. У документах МОУН зазначається, що Коробко успішно закінчив аспірантуру, але за даними Skelet.Org ніколи в ній не вчився, крім того, робота дисертанта не відповідає заявленій дисципліні. Наведені факти – лише поодинокі приклади допомоги Гриневича у отриманні незаслужених звань.
Далі буде ...
Валерія Романова для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Лілія Гриневич: Історія безграмотного, але озброєного міністра. Частина 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!