Максим Микитась: сімейні таємниці мільярдного тендеру ЧАСТИНА 1
Скандали навколо сховища ядерних відходів, що зводиться всього за 100 км від Києва, тривають. Після того, як з'ясувалося, що загальна вартість робіт зросла майже в 10 разів, причому покриватиме ці витрати за рахунок підвищення тарифів на електроенергію, стали відомі імена підрядників, які ці гроші освоїть. Серед них засвітилася фірма «Укрбудмонтаж» одіозного київського забудовника Максима Микитася, яка нині записана на його дружину. Виявилося, що її перемога в нібито чесному та відкритому тендері на суму майже цілий мільярд гривень віддає кумівством і корупцією, в якому загрузли не лише будівельні фірми, а й «Енергоатом».
Справді, це саме прес-служба «Енергоатому» кинулася рятувати репутацію держкорпорації, намагаючись звинуватити журналістів у підтасовуванні фактів та навіть «використанні технологій російських інформаційних диверсантів». Об'єктом їхньої атаки стало інтернет-видання «ГоловКом», чиї автори необачно акцентували увагу на самій процедурі тендеру, і випадково сплутали «відкриті торги» та «конкурентний діалог» із «переговорною процедурою» (або навпаки). Що й дозволило «Енергоатому» скористатися їхньою помилкою, оптом таврувати весь матеріал як недостовірні дані. Але при цьому і «Енергоатом» здійснив помилку, відкривши для публічного ознайомлення список учасників торгів: фірми ТОВ СК «Укрбудмонтаж» (переможець), ПрАТ «Укренергомонтаж» та корпорація «Укрстрансбуд». Тому що за більш детального вивчення життя і діяльності Максима Микитася можна з'ясувати, що дві з трьох фірм, що брали участь у тендері, належать одній родині.
Максим Микитась: сімейні таємниці мільярдного тендеру ЧАСТИНА 1
Син Максим прийшов до батька
Микитась Максим Вікторович народився 13 вересня 1980 року в місті Прип'яті, де на підприємстві «Південтеплоенергомонтаж» («ЮТЕМ») працював його батько Віктор Григорович Микитась (1946-2016), який будував Чорнобильську АЕС. Під час аварії 1986 року Віктор Михайлович брав участь у її ліквідації, після чого потрапив до лікарні, став інвалідом 2-ї групи, проте продовжив роботу у «ЮТЕМ» — що стало головним чинником у майбутній кар'єрі його сина.
Після аварії їхня родина переїхала до Києва: таки Віктор Григорович був інженером «ЮТЕМ», та й учасником ліквідації, тому нову квартиру їм дали в столиці республіки і насамперед. Там Максим 1997 року закінчив середню школу №286 і вступив до фінансово-економічного інституту (нині — Київського національного економічного університету) на спеціальність «фінансовий менеджмент». Вибір економічного профілю було зроблено під впливом часу: у 90-ті єдиною перспективною професією країни бачився лише бухгалтер. Тому варто взяти на замітку: відомий забудовник Максим Микитась будівельних технологій не вивчав, його рівень освіти, у кращому разі – головбух будтресту (його друга вища освіта – економіка будівництва), а так він просто «шустрый» бізнесмен. У цьому не було б нічого поганого, якби він будував лише магазини, навіть просто житлові висотки – проте об'єкти рівня «Укриття» та «Сховище» для ядерних матеріалів, на думку Skelet.Org, Вимагають все-таки участі топ-менеджерів, які розуміють що робити бізнес на таких підрядах потрібно зі своєю відповідальністю, а не звично економити на матеріалах і якості робіт. Тим часом фірми Максима Микитася сумно відомі не просто своєю халтурною роботою: вони двічі (у 2008 та 2012 роках) оскандалилися подібним чином, виконуючи роботи на такому архівідповідальному об'єкті, як Чорнобильська АЕС. Як їм після цього довірили будувати сховище ядерних відходів?! Дуже не хочеться, щоби ядерні катастрофи стали ще однією сімейною традицією Микитасей.
Віктор Григорович Микитась, 90-ті роки
Важко сказати, як склалося б життя Максима Микитася, якби він сам пробивав у ньому дорогу. Але йому цього робити не довелося: відразу після закінчення інституту Максим прийшов в офіс до свого батька, який на той момент обіймав посаду заступника директора «ЮТЕМ» (ВАТ). Той і влаштував сина економістом у групу управління проектом «Вірменськ», а потім «Титан та Каборга». Потім батько влаштував його у ВАТ «РММ Київської ТЕЦ-6», де Максим у 2004-2007 р.р. працював заступником голови правління з економіки, а потім і сам очолив це підприємство, яке обслуговувало найбільшу ТЕЦ України. Втім, до моменту, коли Максим Вікторович прийшов туди на роботу, усі великомасштабні роботи (установка нових котлів) БМУ вже завершило, тож йому доводилося лише підписувати кошториси на дрібний ремонт труб та вентилів. Це було малоцікаво та зовсім не прибутково, тому у 2006 році Максим Микитась створив свою власну фірму ТОВ СК «Укрбудмонтаж». Так-так, ту саму, що нині записана на його дружину і яка виграла той скандальний тендер у «Енергоатому».
Його перший досвід у бізнесі був дещо невдалим і скандальним. По-перше, основою для «Укрбудмонтажу» послужило довірене йому «РММУ Київської ТЕЦ-6», потужності та працівників якого він використав. Втім, Микитась був далеко не першим українським директором, котрий створив на своєму підприємстві особисте ТОВ. По-друге, взявшись за свої перші замовлення, отримані за допомогою батька, Максим Микитась одразу ж влип у кілька неприємних історій, причиною чого було його невміле шахрайство. Наприклад, монтаж котельні на деревних відходах для компанії «Уніпліт» (Івано-Франківськ) був виконаний настільки коряво, що запустити котельню просто не змогли – і замовник подав на фірму Микитася до суду, вимагаючи повернення грошей. Максим Вікторович одночасно кинув ВАТ «Центростальконструкція» (Рівне), не заплативши їм 150 тисяч гривень за поставлені металоконструкції. Словом, всіляко ганьбив свого батька, тиря та кидаючи «по дрібницях».
Максим Микитась. Афера з «Берізками»
У лютому 2008 року Максим Микитась переключився із невдалих спроб будівництва промислових об'єктів на житлову забудову Києва. Він став генеральним директором ЗАТ «Київсоцбуд» (ЗАТ «Київсоцбуд», пізніше перереєстроване як ПрАТ), досить цікавого підприємства, створеного ще 2003 року. І тоді, і зараз його власниками є кілька кіпрських офшорних компаній, про кінцеві бенефіціарії яких можна лише здогадуватися. А саме в лютому 2008 дві офшорні компанії продали свої акції «Київсоцбуд» двом іншим офшорним компаніям – яких пов'язували з власниками ЗАТ «Київський вітамінний завод» та ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря». Говорили, що з ними в частці був і Віктор Микитась – який таким чином поставив на чолі компанії свого сина.
Інформація про зміну власників та керівництва «Київсоцбуд» у лютому 2008 року
До Микитасей компанія «Київсоцбуд» займалася будівництвом в галузі об'єктів соціального призначення (звідси й назва), з 2008 року її зосередили на будівництві комерційного житла. Але, мабуть, у Максима Микитася рідкісний проект здійснювався без афер та скандалів. Таким стало будівництво ЖК «Берізки» (Вишгород), зводити яке Максим Микитась, як директор «Київсоцбуду», найняв свою фірму «Укрбудмонтаж». Яка, своєю чергою, теж когось там найняла. Загалом, українське будівництво – це схеми гірші за газові!
Серед цих субпідрядників були ТОВ «Житлошляхбуд» та ВАТ «Укренергобудмеханізаця» — яким Максим Микитась не заплатив за виконані роботи та орендовану техніку. Також він не повністю заплатив за будматеріали компанії Вертикаль. Усі вони подавали на Микитася до суду – де й без того вже юрмилися десятки позивачів-фізособ, які називали «Київсоцбуд» другим «Еліта-центром». Справа в тому, що зібравши з людей гроші за майбутні квартири, «Київсоцбуд» розпорядився ними, скажімо так, загадковим чином – тому що наприкінці 2008 року компанія у зв'язку з кризою фінансовими труднощами загальмувала будівництво ЖК «Берізки». Проти Максима Микитася навіть порушили кримінальну справу за статтею №191 КК України. при цьому у Skelet.Org є інформація, що людям, які активно виступали проти афер Микитася в 2008-2009 рр., загрожували невідомі. Зокрема загрози фізичної розправи отримали навіть кілька блогерів!
Ще один цікавий факт: вишгородці, які спостерігали за будівництвом ЖК «Берізки» і виявляли зайву цікавість (помацати, помацати, заглянути), стверджували, що якість будівництва житлового комплексу до 2008 року (перші будинки там заклали в 2005) було вищим, ніж коли потім туди прийшли субпідрядники Максима. І це був не перший випадок, коли якість робіт фірм Микитасей ставилася під сумнів.
Микитась-батько, варто зауважити, теж не сидів без діла (себто без свого бізнесу), 2008 року став головою наглядової ради ПрАТ «Укренергомонтаж». Так-так, це друга компанія, яка брала участь у тендері «Енергоатому»! Так от, тоді ж у 2008 році «Укренергомонтаж» та «Укрбудмонтаж» разом виграли низку тендерів на виконання робіт у Чорнобильській зоні, проте щось там напортачили – як у фінансовому плані, так і як роботи. МВС проти них навіть порушувало кримінальну справу (ще одне). Але Максим Микитась потім запевняв, що це лише підступи конкурентів.
Компанії «Укренергомонтаж» та «Укрбудмонтаж» є спорідненими не лише тому, що їх створили батько та син, а й тому, що вони разом входили до списку асоційованих приватних компаній, які працювали під дахом «Української державної будівельної корпорації» (держкорпорації «Укрбуд»). Історія якої настільки заплутана, що вимагатиме окремої теми. Ну а якщо коротко, то об'єднані 1991 року в «Укрбуд» півтори тисячі будівельних підприємств за 15 років скоротилися на 460, частково перетворилися на приватні фірми, частково розорилися чи були поглинені, обросли офшорами та фірмами-клонами. При цьому приватні фірми, що належали правлінню «Укрбуду», використовували державні, що залишилися, як дійні кори. А клон існував навіть у самого «Укрбуду» — це було створене у 2004 році прем'єром Януковичем ПАТ «Будівельна компанія «Укрбуд», через яку «донецькі» мали намір контролювати всю структуру корпорації. Також виникла ще одна фірма «Корпорація «Укрбуд», афілійована з основною.
Під дахом «Укрбуду» та Януковича
Джерела Skelet.Org повідомляли, що Віктор Микитась, який мав в «Укрбуді» величезні зв'язки, вирішив піти туди зі своєю фірмою «Укренергомонтаж», щоб отримати великі підряди на будівельні та ремонтні роботи в Чорнобилі – які там традиційно вів його рідний «ЮТЕМ», з яким він посварився. Проте власний чорнобильський бізнес у батька з сином тоді якось не задався, натомість у 2010 році після повернення «донецьких» вони отримали від них великий бонус: розпорядженням прем'єра Азарова, Максим Микитась був призначений керівником корпорації «Укрбуд». За які заслуги?
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Максим Микитась: сімейні таємниці мільярдного тендеру ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!