Навколо глави Міносвіти спалахнув новий гучний скандал
Анатолій Толстоухов
Як стало відомо нашим журналістам від поінформованих джерел, з подання міністра Міносвіти Сергія Квіта на посаду керівника наглядової ради Національного педагогічного університету ім. Драгоманова збираються призначити одіозного друга українофоба Табачника (докладніше про нього читайте у статті Дмитро та Михайло Табачники. Брат за брата) екс-регіонала Анатолія Толстоухова, повідомляє антикор. Все б нічого, ну зібралися когось там призначити, чи мало – в Україні дефіциту у добрих фахівцях немає. Але в цьому випадку все саме з точністю навпаки. Питання – навіщо саме таке дивне кадрове рішення через два роки після перемоги Майдану? Яке відношення колишній скандальний член Партії регіонів Толстоухов має до реформ у системі освіти, які все ніяк не може втілити в життя міністерство, і що взагалі відбувається в Україні, якщо продовжуються такі призначення колишніх соратників Януковича, за якими тягнеться не один корупційний шлейф і заховані десятки «скелетів» у шкафу?
Чи може колишньому представнику режиму Януковича якось вдалося «задобрити» керівництво Міносвіти? Чи в країні вже просто почався реванш регіоналів, як уже було за Ющенка, коли через кілька років після Помаранчевої революції стався політичний «відкат», а прем'єром був призначений головний опонент третього президента Янукович?
Ху з містер Толстоухів?
Докладніше на офіційній біографії Толстоухова — вихідця з Донеччини (м. Харцизьк) — зупинятися не має сенсу: якихось грандіозних досягнень (у тому числі в галузі науки і педагогіки, — ред.), крім стажу роботи, на його рахунку немає. Найбільше ж Толстоухов відомий якраз своїми скандальними політичними витівками, кримінальністю та зв'язками з «сім'єю», яких офіціоз, природно, не враховує.
Перерахуємо «найяскравіші» скандальні моменти з життя одіозного екс-чиновника і згадаємо про його гучні «подвиги», якщо хтось у високих кабінетах про це забув або не хоче згадувати.
Причетність до розколу НДП
1998 року за Кучми почався поділ колись впливової всеукраїнської партії НДП. Серед розкольників Анатолія Матвієнка та його проукраїнських соратників. Варто також нагадати, що задовго після цього у 2004 році НДП Толстоухова підтримала на президентських виборах Януковича.
Коментуючи нашому виданню конфлікт у НДП наприкінці 90-х та характеризуючи дії Толстоухова, Матвієнко підтвердив, що на той момент вважав Толстоухова своїм близьким соратником і ніяк не очікував такого вчинку. Як зазначив Матвієнко, для нього наступний політичний шлях нагадує «блукання» та порадив екс-регіоналу залишити цю практику.
При цьому Матвієнко висловив подив, що готується спроба запровадити Толстоухова до керівництва університету Драгоманова з урахуванням неоднозначної біографії колишнього чиновника. "Якщо я підпадаю під норми закону про люстрацію, то Толстоухов - тим більше", - сказав політик.
Однак колишній глава НДП визнав, що зараз українська влада впала в іншу крайність – призначає багато нових чиновників, а досвідчених та старих кадрів ігнорує. Проте все нове – не завжди означає все хороше та найкраще. Щодо Толстоухова, Матвієнко висловив подив і певний сумнів у доцільності цього кадрового рішення, наголосивши, що на держслужбу необхідно призначати саме патріотів і людей із чистою репутацією. Толстоухова до таких навіть із натяжкою не вийде.
Перевищення службових повноважень
Під час виборчої президентської кампанії 2004 року міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов та Дмитро Табачник намагалися втрутитися у діяльність редакції газети «Урядовий кур'єр». 25 листопада 2004 року, всупереч забороні Верховного Суду, вони підготували та підписали до друку номер газети з інформацією Центральної виборчої комісії про визнання Януковича переможцем другого туру президентських виборів. За цим фактом згодом Головне слідче управління Генеральної прокуратури проводило досудове слідство за ч.1 ст. 365 Кримінального кодексу України – перевищення службових повноважень. Сам Табачник, звичайно ж, назвав цю справу «суто політичною».
Також у період Помаранчевої революції Толстоухов на всю країну отримав скандальну популярність завдяки тому, що, будучи міністром Кабміну, закрився в блокадному уряді, куди нікого не впускав протягом тривалого часу. Подейкують, що за цей час соратник Януковича не охороняв будівлю від можливого захоплення демонстрантами, як стверджували регіонали, а банально витрачав усі запаси спиртного та знищував компрометуючі документи.
Крім того, під час Помаранчевої революції Толстоухов запам'ятався ще одним «подвигом» — колишнього чиновника викрили в тому, що він збирав студентів низки українських ВНЗ і, використовуючи адміністративний ресурс, агітував на підтримку Януковича.
Політик-банкрут
Після того, як сам Янукович переконався у відданості Толстоухова, то запропонував увійти до списку регіоналів на парламентських виборах 2006 року, але Анатолій Володимирович віддав перевагу дивному політпроекту «Еко +25%».
Проте за підсумками виборів, коли Толстоухов очолював виборчий штаб цього блоку, потішний політпроект зазнав грандіозної поразки, набравши лише 0,47% голосів виборців. Навіть у рідному місті регіонала – Харцизьку – підтримка політсили Толстоухова прагнула нуля.
Після цього політик вирішив знову зблизитися із Партією регіонів.
Кримінальна справа про крадіжку документів із Львівського історичного архіву
У липні 2005 року правоохоронці провели обшук у квартирі Толстоухова. Це відбувалося у рамках розслідування справи про крадіжку документів із Львівського історичного архіву. Зокрема, йшлося про 44 листи Грушевського, які подарували Януковичу Національному історичному музею. Втім, якихось доказів причетності Толстоухова до цього факту тоді не було знайдено. Те, що сталося, Анатолій Володимирович на той момент сприйняв як політичний тиск. «П'ятикімнатна квартира, ви порушили кримінальну справу, ну раз прийшли – то шукайте, хіба можна за 20 хвилин зробити обшук у квартирі? Виникає питання – навіщо цей обшук був? Та там і не шукали нічого – якщо взяли до рук 10 книжок, погортали, хіба це називається обшуком?», – дивувався екс-чиновник.
Крадіжка безцінних картин із Кабміну
2015 року ГПУ відновила розслідування справи про крадіжку дорогих картин із будівлі уряду. Декількома роками раніше директор Національного художнього музею Анатолій Мельник повідомив сенсаційну новину, що в будівлі Кабінету міністрів зникли шедеври українського імпресіоніста Миколи Глущенка. 18 творів мистецтва з колекції Нацмузею було передано до будинку уряду для експозиції ще у серпні 2001 року. Серед них були чотири картини Глущенка: «Вітрила на морі» 1951 року, «Дніпровські дали» 1937 року, «Село біля річки» 1951 року та «У рибальському колгоспі» 1952 року.
Як випливає із судових матеріалів, зникнення останньої було виявлено співробітниками музею у лютому 2004-го року, а на початку 2005-го вони переконалися у крадіжці ще однієї роботи – «Вітрила на морі».
До 2010 – 2011 рр. розголосу та скандалу вдавалося уникати, поки комісія художнього музею не провела офіційні звірки наявності та збереження картин у будинку уряду.
Інформація про зникнення робіт імпресіоніста потрапила до ЗМІ, які з'ясували й інші скандальні подробиці: «уцілілі» полотна – «Дніпровські дали» та «Село біля річки» – неавтентичні, їх підробили. Хімічний аналіз показав: у Кабміні висять копії, створені у 2000-х.
Під приціл слідства потрапив колишній перший-віце-прем'єр Дмитро Табачник, а також його друг екс-міністр Кабміну Толстоухов, який в уряді Януковича таки відповідав за урядове «господарство». Злодії поки що не покарані, а справа дивним чином загальмувалась.
Книговидання за рахунок платників податків
2011 року Толстоухов опинився в епіцентрі скандалу, пов'язаного з виданням його книги «Харцизьк: час, події, люди. Том 1». Як було зазначено в оголошенні про закупівлю, видання книги мало здійснюватись за державний рахунок у рамках програми «Українська книга». Планувалося надрукувати та поширити 1000 екземплярів. Загальна вартість виготовлення продукції становила 350 тис. грн. Таким чином, кожен екземпляр книги регіонала коштував держскарбниці (отже українським платникам податків) 350 грн.
Друг Росії
За інформацією з відкритих джерел відомо, що Толстоухов очолює суспільство дружби з Росією, постійно відвідує Москву, консультується з побіжним Азаровим, розпускає плітки про «захоплення влади в Україні націоналістами», ганьбить нинішнього українського президента та уряд, пропагує російську мову, брутально нав'язує її студент.
Рейдерське захоплення педуніверситету?
Нещодавно вибухнув новий скандал навколо цього одіозного діяча. Будучи свого часу співголовою (разом із Василем Кременем) Наглядової ради університету, за словами педколективу та студентів, він нічого конструктивного для ВНЗ не зробив. Тепер же одіозний екс-регіонал захотів стати одноосібним головою Наглядової ради, усунувши від влади академіка Кремня. Схоже, якимось чином Толстоухов увійшов у довіру до Квіта і, не дочекавшись офіційного призначення, захопив на початку березня кабінет, міцно прибивши до нього мідну дошку з оголошенням свого високого статусу. І це той самий Толстоухов, який свого часу «завів» до університету проросійськи налаштованих особистостей (Лановою, Табачником та ін.), які з хрипотою в голосі «переконували» суспільство у необхідності реанімації та захисту російської мови.
Як повідомляють джерела, зараз цей одіозний політик використовує апробовані раніше технології: наклеп, шантаж, залякування, а головне – як «ударну силу» — оплачених і ангажованих студентів, які позиціонують себе як «активісти». Схоже, так звані «борці проти корупції» підписують складені Толстоуховим листи про «суперечності та зловживання», які нібито існують в університеті, звертаються до міністра та інших органів влади. Той у свою чергу організовує чергову масову перевірку, яка по суті зриває навчальний процес, розколює колектив. І хоча суттєвих недоліків комісії не знаходять, ні Толстоухов, ні студенти, ні міністр не зупиняються: на противагу чинному законодавству України, звернення, комісії, перевірки не припиняються, скаржаться очевидці.
Постає закономірне питання: хто ж вони – ці активні «борці за справедливість»? Хорошісти, відмінники, дійсні активісти? Ні! І ще раз ні! Вдалося з'ясувати, що ні у навчанні, ні у студентській науці, ні громадських справах вони нічим себе не виявили. Тим часом студенти та викладачі повинні знати «своїх героїв» в обличчя. Як стало відомо нашому виданню, це, зокрема, колишні вихованці одіозного заступника Табачника Євгена Сулими: Олександра Новик, Богдан Кучер, Дмитро Мельник, Лев Лещенко, Сергій Зайченко… «активісти» з піною біля рота зводять наклеп на університет і на його керівництво, розчищаючи шлях Толстоухова (а може міністра?!) до університетської влади.
Студенти повинні знати, що Новик свого часу «стукала» Сулімі на дійсних активістів майдану; що Лещенко спекулює студентськими профспілковими путівками; що самопроголошений «студентський лідер» Сергій Зайченко цурається звіту за використання коштів, передбачених для розвитку студентського руху.
Здорові сили університету – студенти, викладачі, співробітники – звернулися до керівництва держави за підтримкою.
Національний педагогічний університет – лідер педагогічної освіти України – це Храм науки, освіти та культури. Його треба берегти та розвивати, стверджуючи авторитет української освіти у світі. Таким, як Толстоухов та що з ним в університеті місця немає.
Таким чином, постає цілком логічне питання, про яке призначення Толстоухова мова взагалі може йти? Проти екс-регіонала треба відкривати кримінальні справи, викликати на допити і судити, а не повертати у владу! Міносвіти у свою чергу щодо цього дивного кадрового рішення так поки що нічого чіткого не коментує.
До речі, нагадаємо, зовсім недавно міністр Квіт опинився у гучному антикорупційному скандалі – Міносвіта запустила схему з освоєння бюджетних грошей на закупівлю шкільного обладнання через «підгодовані» комерційні структури.
Анатолій Бех
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!