Мустафа Джемілєв
Нещодавно у зв'язку з блокадою Криму у нас вийшла стаття про одного з лідерів кримських татар Рефата Чубаровае. Сьогодні ми представляємо увазі читачів іншого татарського лідера Мустафу Абдулджеміля Джемілєва. На відміну від колишнього радянського функціонера Чубарова, Джемілєв має ореол «мученика за ідею». Що ж, це правда, Мустафа-ага, як називають його самі татари, є для них чимось на кшталт Мойсея, який привів їх на землю обітовану. Інша річ, що у нинішній політичній ситуації навіть святий не зможе уникнути не лише корупційних скандалів, а й прямої участі у криміналі. Тому ми викладемо тут просто факти участі лідера кримсько-татарського народу в неприємних подіях різних років. Однак ми в жодному разі не применшуємо ту роль, яку він відіграв для свого народу та всієї України. Не заперечуємо ми та його, часом героїчну діяльність, як правозахисника та дисидента. Проте факти є факти і від них просто так не відмахнешся.
За деякою інформацією, батько Мустафи Джемільова співпрацював з фашистами. Цьому немає документального підтвердження, та й у будь-якому разі син за батька не відповідає. А ось сам Джемілєв був сім разів судимий, і, за деякими даними, перша його «ходка» була за зґвалтування. А вже там, у таборах, він познайомився із так званими «політичними», які й долучили його до дисидентської діяльності. Про це заявляв інший ветеран кримськотатарського руху, також дисидент Енвер Аметов. Він же каже, що всі інші «ходки» Джемільова були політичними. Сам Мустафа-ага заявляє, що його посадили за складання і поширення антирадянської літератури, тобто за статтею 190-1 КК РРФСР. Як би там не було, цю статтю указом Президії Верховної Ради РРФСР з кримінального кодексу прибрали 1989 року і Мустафа Джемільов мав право вимагати реабілітації та відновлення свого чесного імені через суд. Але... не вимагав. І тут він став на слизьку доріжку свого опонента Віктора Януковича, який був «двічі несудимий» і теж незрозуміло, за що. У результаті народна поголос приписувала йому всілякі злочини. Від групового згвалтування до крадіжки шапок. Так і Мустафа Абдулджеміль, за ідеєю, мав би відстояти своє добре ім'я в судах, якщо не для себе, то хоча б для того, щоб уникнути подальших спекуляцій. Йому як депутату Верховної ради зробити таке не складно. Якщо, звісно, це той випадок, коли буває диму без вогню. Втім, усе вищезгадане — справи вже давно минулих днів.
Мустафа Джемілєв у молодості
Наприкінці вісімдесятих, на початку дев'яностих кримські татари повертаються до Криму. І відразу починають влаштовувати так звані «поляни протесту». Тобто захоплювати якісь шматки землі, влаштовувати на них мітинги, а потім забудовувати цю землю своїми невеликими халупами. У випадку, коли місцева або центральна влада хоче очистити самозахоплені території, вони кричать, що руйнують їхні будинки. Згодом земля переходить до рук керівників кримських татар, які іноді її продають, а іноді будують на ній свої будинки. А «поляни протесту» організовують у нових місцях. Ці акції підтримував Меджліс, лідером якого був у ті роки Мустафа Джемілєв. Він тоді заявляв, що татар свого часу, ще за Сталіна позбавили землі, а керівництво України не дбає про свій народ, от і доводиться нещасним татарам забирати землю таким незаконним чином. Про себе ж він казав, що жодним чином ні Меджліс, ні Джемілєв особисто не причетні до цих самозахоплень. І це брехня. Нижче ми наводимо фотографію будинку Мустафи-ага, який знаходиться у Бахчисараї. Його площа майже 180 квадратних метрів і він стоїть саме на такій отриманій внаслідок самозахоплення землі.
будинок Мустафи Джемілєва в Бахчисараї
Бреше Джемільов і про те, що Україна не дбає про кримських татар. Ще в середині 90-х уряд виділяв гроші на облаштування репатріантів. Інша річ, що вони до них не доходили. Вони осідали в близьких Мустафі Абдулджемілю структурах — фонді «Крим» та банку «Імдат». Фонд «Крим» спочатку був громадською організацією, спеціально створеною для допомоги кримським татарам, потім реорганізований у приватний фонд, одноосібним власником якого став сам Джемільов. Найцікавіше, що на балансі цього фонду знаходилася безоплатно передана українською владою будівля, в якій знаходиться Меджліс. Таким чином, будівля Меджлісу до анексії Криму належала Мустафі Джемільову особисто. Цікавіша історія з банком «Імдат». Колись так само називалося етнічне організоване злочинне угруповання татар, до якого Мустафа-ага мав з чуток, безпосереднє відношення. Вони займалися охороною його особисто та інших лідерів Меджлісу. А, крім того, татари охороняли одного з лідерів найвідомішого злочинного угруповання Криму Олега Дзюбу (Аліка) та брали участь у боротьбі за лідерство у кримській злочинній спільноті. ОЗУ ця діяла в основному в Бахчисараї, але мала «філії» та в інших містах Криму. Основний напрямок угруповання – рекет та вимагання серед своїх одноплемінників, тобто кримських татар. Потім зусиллями, до речі, Геннадія Москаля (Докладніше про нього в статті Геннадій Москаль: багатоликий генерал-матерщинник) бандитів у Криму повивели, але частина з них легалізувалася, ставши бізнесменами та банкірами.
Мустафа Джемілєв, лідер ОЗУ Імдат
Подейкують, що Москаль повів розмову просто – зібрав усіх чи не в жодному кабінеті і сказав, що отримав необмежені повноваження від «тата» («татом» він називав тодішнього президента Леоніда Кучму). Хтось сприйняв це всерйоз і легалізувався (як, наприклад, Лев Миримський, попередньо «правильно» одружившись), хтось вирішив бігти за кордон (В'ячеслав Шев'єв, лідер ОПГ Сейлем і глава партії ПЕВК), хтось послав Москаля матом і в результаті сів Воронков, прізвисько «Воронок»). Ну а хтось із «синків старої гвардії» вже мав необхідні родинні зв'язки (як ви думаєте, чому донька Леоніда Даниловича Олена носить прізвище Франчук? Хоча зараз вона одружена з Віктором Пінчуком (докладніше про нього читайте у статті Віктор Пінчук: найбагатший зять України)? Все просто – Анатолій Франчук був головою Криму на початку 90-х років, а згодом народним депутатом. Його син Ігор керував «Чорноморнафтогазом» і недовгий час був одружений із донькою Леонідом Кучмою.).
При цьому лідера ОЗУ Імдат Мустафу Джемілєва на цю зустріч не запросили. Його основні спонсори та куратори з-за кордону настільки налякали «тата» Леоніда Кучму, що той заборонив пану Москалю навіть думати про Мустафа.
Десь наприкінці дев'яностих у Меджлісі спалахнув скандал, пов'язаний із банком «Імдат». Справа в тому, що всі гроші, які виділила держава Україна на повернення та облаштування репатріантів, були направлені керівництвом Меджлісу через згадуваний вище фонд «Крим» до банку «Імдат». Якраз ударила криза 98-го і банк урвався. А разом із ним накрилися і грошики, виділені кримським татарам. При цьому цікава роль самого Джемілєва. Ще в 1996-97 роках деякі члени Меджлісу вказували на те, що банк цей проблемний і пропонували розкласти ці гроші принаймні в кілька банків. Але сам Мустафа-ага пішов на крайній крок. Він заявив, що якщо гроші будуть переведені в інші банки, він піде з посади голови Меджлісу. Єдине, на що він погодився, – це перевірка банку незалежною юридичною фірмою. Результати цієї перевірки не були оприлюднені та зберігаються у самого Джемілєва. Це викликало кризу та спекотні суперечки в Меджлісі. Тим часом банк вивів гроші на дев'ять підставних контор та закрився. Без виплат залишилося близько 50 тисяч татарських сімей. Але справу якось зам'яли, винних не знайшли досі, Україна продовжила виплати кримським татарам, а Мустафа Джемілєв утримався біля керма Меджлісу. Кажуть, що саме тоді у нього з'явилася перша "Тойота Камрі", всього їх у нього дві.
Окрема історія, в якій також причетний Мустафа Джемілєв – це скандали з іноземною допомогою. Татарам допомагають переважно близькі їм турки. Так, наприклад, громадська організація «Мілі Фірка» (Народний фронт) з Туреччини в особі свого представника Ібраїма Араджі двічі перераховувала на рахунок Фонду «Крим», що вже згадувався вище, по 50 тисяч доларів на проведення Всесвітнього з'їзду кримських татар у турецькому місті Ексішехірі. В результаті з'їзд цей провели не в Туреччині, а чомусь у Румунії, а грошей туркам так і не повернули. «Мілі Фірка» організація авторитетна, тому й зчинила шум, до того ж був факт прямого кидалова з боку лідера Меджлісу, який особисто та публічно заявляв, що віддав гроші. Інші організації Туреччини воліли шум не здіймати, тим більше, що кидали не їх, а тих, кому допомога призначалася, тобто простих кримських татар. Якщо ви приїдете до Криму, то побачите, в якому злиднях живе цей народ, особливо в селах. І це при тому, що за різними даними міжнародні організації за цей час виділили кримським татарам допомоги на суму від одного до півтора мільярда доларів США. Куди поділися ці гроші, теж незрозуміло, але кажуть, що Мустафа-ага має рахунки на Північному Кіпрі. І цими рахунками «керує» особисто голова Трудового Банку Туреччини пан Селямі Качамак.
Мустафа Джемілєв не відповідає за свого батька, який, як ми писали вище, можливо співпрацював із фашистами. Але він точно відповідає за свого сина – Хайсера, який убив людину. Ця історія дуже трагічна сама собою. Хайсер Джемілєв страждає на психічне захворювання. Він п'ять років лікувався у психіатричній лікарні у Львові. Потім повернувся додому. І одного чудового дня застрелив із рушниці з оптичним прицілом людину, яка працювала на городі у родини Джемільових. Так, це страшне горе і так, ніхто не може передбачити дії душевнохворої людини. Але виникає низка питань. По-перше, чому людина, потенційно небезпечна для суспільства, виявилася не в закритій клініці, а у своєму будинку і чи зіграло тут роль те, що Мустафа Джемільов депутат і має можливість «натиснути» на лікарів? Чому Джемільов зберігав вогнепальну зброю в будинку і явно не в сейфі, знаючи, що його син страждає на психічну хворобу? І, нарешті, чому слідство у цій справі тривало так довго, хоча картина злочину була зрозуміла з перших хвилин і чи не втручався в розслідування хтось із народних депутатів чи представників Меджлісу? Хочеться нагадати, що вбивство сталося у травні 2013 року, а суд над Хайсером Джемільовим відбувся вже після анексії Криму у травні 2015 року та в Росії.
Так, важливо зазначити, що визначення «психічно хворого» для Хайсера вибив саме його батько. За твердженнями всіх, хто хоч трохи знайомий із його сім'єю, син Джемілєва сидів на важких наркотиках. В принципі це видно і на фотографії.
Хайсер Джемілєв
Сьогодні Мустафа Абдулджеміль Джемілєв фактично відійшов від справ, оскільки передав кермо влади Меджлісом своєму соратнику Рефату Чубарову. Він залишається народним депутатом, але далеко не факт, що зможе пройти на наступний термін, оскільки він фактично не має електорату. Весь його народ залишився по той бік кордону Криму. Скільки триватиме анексія Криму, одному Аллаху відомо. Тож має всі шанси померти не на рідній землі. Адже він уже дуже літня людина, йому 71 рік. Можна сказати, що вона вже історія. І, як і будь-який історичний персонаж, він має чорні плями. Куди ж без них.
Олег Кирик, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!