Аграрну компанію "Нібулон" без перебільшення можна назвати найбільшим гравцем на ринку зернових України.
За 25 років свого існування «Нібулон», що належить мільярдеру Олексію Вадатурському, відкрив 45 філій у різних областях України, отримав під свій контроль близько 70 тис. гектарів орної землі та навіть обзавівся власним річковим флотом. Маючи такі показники, компанія забезпечує близько однієї п'ятої всього зернового експорту країни (близько 4-5 млн тонн на рік).
Навколо одні борги
В останні роки «Нібулон» замахнувся на реалізацію одразу кількох утопічних проектів. Це і будівництво власного пасажирського флоту з десятка суден на підводних крилах (за практично повної відсутності попиту на цьому ринку), і суттєве розширення мережі перевалочних терміналів, і мільйони гривень, вкладені у днопоглиблення судноплавних річок (таких як Південний Буг). Для реалізації та підтримки цих проектів, звичайно ж, потрібне постійне фінансове підживлення. Експерти ринку звернули увагу, що останні кілька років «Нібулон» регулярно залучає нові кредитні кошти, частина яких йде на погашення раніше взятих кредитів, а решта грошей вкладається у сумнівні з фінансової точки зору підприємства. Так, незважаючи на шум, що роздмухувався, не виправдав очікувань Новоодеський зерновий термінал. Враховуючи вкладені в нього $20 млн, він мав приносити не менше $3 млн на рік, проте реальний показник виявився вдвічі-втричі меншим. Не довів свою ефективність і новітній термінал у Вознесенську.
Основним кредитором компанії виступає Світовий Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), який лише у 2015 році виділив «Нібулону» $130 млн для підтримки торгівельної діяльності (включаючи експортну). При цьому загальна сума кредитних зобов'язань «Нібулону» перед ЄБРР на той момент вже перевищувала $200 млн. Але цих коштів компанії недостатньо, і вона продовжує залучати нові кредити від інших фінансових установ, наприклад, від французького банку BNP Paribas (сумарний портфель на $75 млн доларів, близько половини якого було залучено вже цього року). Складається враження, що компанія змушена перекредитуватись для того, щоб продовжувати віддавати борги.
На тлі загальної кризи в галузі, падіння вантажопотоків та фінансових показників «Нібулону», новини про створення власного пасажирського річкового флоту викликали здивування в експертів. Адже і будівництво флоту, і створення річкових терміналів – це колосальні фінансові вкладення, за які компанія ще не розрахувалася з кредиторами (ціна однієї баржі – $2 млн, буксира – $4 млн, самохідного судна – $8-10 млн).
Річка – територія поза законом
Останній місяць голова компанії «Нібулон» активно долучився до кампанії з дискредитації законодавчих ініціатив уряду та Верховної ради у сфері водного транспорту. У ряді інтерв'ю Олексій Вадатурський стверджує, що закони «доб'ють річковий флот», і він частково має рацію. Річковий флот «Нібулона», який уже зараз тягнуть на дно борги за кредитами, справді може не витримати здорової конкуренції та низьких цін на перевезення.
"Шанс на повернення інвестицій у компанії залишається за умови, що вона збереже монопольне становище на ринку річкових вантажоперевезень", - зазначають експерти. Український річковий транспорт зараз практично не оподатковується, що дозволяє «Нібулону» щорічно «проводити» повз бюджет мільйони гривень і диктувати свої умови та ціни.
Цілком природно, на цьому тлі виглядають заяви Олексія Вадатурського про небажання платити паливний акциз. В інтерв'ю миколаївському виданню «Рідне Прибужжя» він заявив: «Ми вважаємо, що він (акциз – ред.) взагалі не повинен поширюватися на паливо для водного транспорту. Коли його вводили, то пояснювали: кошти, отримані від акцизних зборів із продажу палива, будуть використовуватись для ремонту та утримання доріг. А виходить, і дорог немає, і акциз платимо». Складається враження, що паливо для тих самих річкових трамваїв «Нібулона» (від яких, між іншим, через обмеження в експлуатації відмовилася голландська компанія, для якої вони були розроблені 2002 року) поставлятиметься повітрям, а не українськими дорогами.
Втім, справжня загроза флоту «Нібулона» несе конкуренція з боку іноземних операторів перевезень. Заходячи в українські річки під своїми прапорами такі перевізники зможуть надавати послуги за вигідними для клієнтів тарифами, що змусить «Нібулон» зіграти на зниження вартості перевезень.
Держава заплатить за все
Платники податків мають забезпечити комфортні умови роботи приватним компаніям на водних шляхах – таку філософію неодноразово висловлювали представники «Нібулону», обговорюючи перспективу розвитку вантажних водних перевезень. Компанія вже вимагає від держави компенсувати їй десятки мільйонів гривень за днопоглиблювальні роботи в акваторії Південного Бугу. Варто зазначити, що ці роботи не були узгоджені з держструктурами, а тодішній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський критично говорив про якість інженерного проекту.
«Нібулон» відомий і своїм зневажливим ставленням до проблем автоперевезень та доріг країни. Так, компанія багато років нехтує вимогами щодо вантажних автоперевезень, що призвело до тотального руйнування дорожнього покриття в Миколаївській області, де розташована штаб-квартира підприємства, його найбільший вантажний термінал та судноремонтний завод.
У 2015 році, коли Миколаївська ОДА зробила спробу встановити на дорогах області вагові комплекси, що фіксують перевищення норм допустимого вантажу, Вадатурський став у жорстку опозицію до керівництва ОДА, і зрештою держорганам довелося поступитися. Наслідки у вигляді стихійних блокад транспортних магістралей мешканцями області не змусили на себе чекати.
Сам «Нібулон» свого часу хвалився тим, що власним коштом ремонтує дороги в Миколаєві, проте, як свідчать активісти, цей ремонт не відповідає навіть базовим вимогам. Так, заступник голови обласного представництва партії «Демальянс» Ярослав Захаренко у травні минулого року наголошував: «До 15% карток не мають глибини 4 сантиметрів (мінімально необхідної – Антикор)… Ми вважаємо, що карта глибиною 2 сантиметри не пролягає під фурами. Час нас розсудить».
"Всі операції узгоджені"
Бажання «Нібулону» заощадити власні кошти у квітні цього року навіть призвело до екологічного лиха в районі акваторії Миколаївського морпорту. Розслідування, проведене некомерційною організацією First Truth&Transparency Committee спільно з екологічними інспекторами, встановило, що компанія та її співробітники в порту просто ігнорують екологічні норми. «Було зафіксовано ємності із залишками нафтопродуктів, які просто валялися на відкритій палубі. Спостерігалося «протікання» грейферів, причому вантаж падав безпосередньо у воду у зв'язку з тим, що обладнання, яке запобігає таким пересипанням, не було», — наголошується у звіті.
Також організація зазначає, що умови завантаження судна не дозволяли йому здати нафтозалишки, і судно могло стати винуватцем забруднення узбережжя нафтопродуктами, що сталося в районі курорту Коблево.
Втім, відповідальні особи «Нібулона» не потрудилися надати хоч якихось пояснень екологам і стверджували, ніби всі операції узгоджені з державними структурами.
Правду кажучи, «подібні» погодження для пана Вадатурського – аж ніяк не в новинку. У 90-х роках він і сам обіймав посаду заступника голови Миколаївського обласного управління хлібопродуктів (паралельно керуючи «Нібулоном»), а надалі незмінно підтримував тісні зв'язки з Миколаївською ОДА. У 2014 році, головою ОДА було призначено Миколу Романчука – людину з найближчого оточення пана Вадатурського, яка керувала судноремонтним заводом «Океан», який побудував більшу частину флоту «Нібулона». Після півроку «головування» Романчука знизили до заступника голови ОДА, а в червні цього року його було затримано СБУ при отриманні хабара в $100 тис. Втім, покарання корупціонер, який підгодовує «Нібулон», досі так і не поніс.
Від «Мрії» до реальності
В останні роки активність «Нібулону» свідчила про незавидне фінансове становище компанії. Тотальна економія, навіть на екологічних та «іміджевих» заходах, регулярні операції перекредитування та спроба диверсифікувати ризики від втрат основного бізнесу, зробивши ставку на водні вантажоперевезення – все це свідчить про те, що колос «Нібулона», того й дивись, звалиться, ховаючи під собою чверть століття. Подібна історія вже мала місце – 1 серпня 2014 року один із найбільших аграрних холдингів України – «Мрія» змушений був оголосити технічний дефолт. Вже під час свого піку «Мрія» так само намагалася диверсифікувати ризики, вкладаючи кошти у фантастичні проекти, і у всіх своїх бідах звинувачувала державну владу.
Питання, скільки ще простоїть «Нібулон», залишається відкритим. Так само як і те, скільки ще він наробить шкоди для країни, у безплідних спробах урвати шматок більше.
В тему: Олексій Вадатурський. Кредит для Колгоспу-мільярдера
Олег Бойко
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!