Микола та Ярослав Банчук: сімейний клан чернівецьких прокурорів. ЧАСТИНА 1
Найпопулярнішою ширмою для негідників та корупціонерів усіх мастей в Україні залишається напускний патріотизм. Нерідко за цим маскарадом ховається не лише хабарі, злодійство та рейдерські захоплення, а й пряма співпраця з тим самим агресором, з яким вони закликають боротися. Про це розповість вам історія, в якій фігурують Микола та Ярослав Миколи Банчука та їхня численна рідня, яка розкинула павутину корупції від Чернівців до Києва та Запоріжжя. Минулого року відома як «прокурорська сімейка», сьогодні Банчуки контролюють «Аграрний фонд», сидять у радниках у голови СБУ і покривають контрабанду на кордоні з Румунією.
В українській політиці, у владі та в бізнесі активно діють кілька кланів «земляків» та «однокласників» із Чернівецької області, найвідомішими з яких є клан Яценюка-Бурбаков. Поширений серед них і «сімейний поспіль», і тут як приклад можна навести сім'ї Матіосів та Банчуків. Як повідомляли ЗМІ, «черновицькі» мають традицію: як тільки хтось із них досягає успіху, він тягне за собою брата, сина, племінника, кума чи друга дитинства. Такі клани та «сім'ї» є в кожному селі, у містах їх уже десятки, і рівень впливу у них різний – одні задоволені вже тим, що контролюють місцеву олійницю, а інші беруть участь у великій політиці та ділять бюджетні мільярди. Якби чернівецькі не звикли конкурувати між собою і зуміли об'єднатися, то вони б перевершили і донецьких, і дніпропетровських!
Ярослав Банчук: ряжений «козак» та рейдер
Сімейний клан Банчуків представлений аж чотирма «патріотами і державниками» (як вони себе величають), найближчими родичами, які припадають один одному. Старший із них – це Ярослав Арсенович Банчук, який народився 25 травня 1958 року в селі Михалкове Сокирянського району Чернівецької області, і припадає Миколі Банчуку двоюрідним братом. Це дуже яскрава особистість! Його шлях до прокуратури був хитромудрий: після закінчення середньої школи, Ярослав Банчук рік відпрацював у восьмирічній школі сусіднього села… вчителем фізкультури та праці. Звичайно, «Ярик» був спортсменом, як і його брат «Микола», вони брали участь в обласних змаганнях, але все ж таки ніякої спеціальної та педагогічної освіти він не мав, та й повноліття теж ще не досяг — адже дані уроки мають ризик фізичних травм і вимагають відповідальності викладача. Тож учителем він був прилаштований незаконно! А це красномовно говорить про те, що сім'я Банчуків вже тоді мала великий вплив у районі.
Ярослав Банчук: екс-прокурор та ряжений «козак»
1978-го, після служби в армії, Ярослав Банчук вирішив стати замполітом і вступив до Київського вищого військово-морського політичного училища (нині давно закрито, приміщення віддано Києво-Могилянській академії). Але 1981-го, з якоїсь причини недоучившись всього один курс, він вирушив до Мурманська, на базу Північного флоту, де прослужив до 1987 року. Водночас він із 1981 по 1985 рік навчався на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Шевченка (очевидно, заочно). 1987-го Ярослав Банчук повернувся на батьківщину і став адвокатом, але вже через два роки вирішив стати прокурором. Спочатку він до 1997 року працював слідчим у районній Хотинській прокуратурі, потім до 1999-го старшим слідчим обласної Чернівецької прокуратури, у 1999-2000 старшим помічником прокурора області, потім близько року прокурором Кельменецького району, а у 2001-му вирушив до Києва. Однак коли 2002-го року генпрокурора Потебенько змінив Святослав Піскун, Ярослав Банчук не зійшовся з ним характерами та був відправлений до Чернігова, заступником прокурора області.
Але 2003-го Піскун сам був звільнений (не без допомоги одного з Банчуків), і Генпрокуратуру очолив Геннадій Васильєв. Ярослава Банчука було прийнято ним назад, на посаді заступника начальника Головного управління ГПУ. З представником «донецьких» та батьком прокурорської мафії Васильєвим у нього склалися дуже тісні стосунки – хоча водночас його брат Микола Банчук, перебуваючи на посаді прокурора Херсонської області, демонстративно посварився з Васильєвим (про це нижче).
Микола та Ярослав Банчук: сімейний клан чернівецьких прокурорів. ЧАСТИНА 1
Коли після першого Майдану Піскун відновився в Генпрокуратурі, Ярослав Банчук був змушений піти «на пенсію за вислугою років». Дорога до прокуратури для нього була закрита на цілих п'ять років, протягом яких він легально заробляв адвокатською діяльністю, «нишком» брав участь у дерибанах землі та нерухомості, і розважав себе тим, що подався в ряджені «запорізькі козаки». Він став «генеральним суддею» в громадській організації «Козацтво Запорізьке», де йому вручили потішні погони генерала і надарували безліч «орденів», що прикрашають його мундир. Все це церковні нагороди, відзнаки «козацтва», кілька нагрудних знаків працівника прокуратури, а серед них є медальки від російських та придністровських козаків (вона та з Георгіївською стрічкою). До речі, за інформацією джерел Skelet.Org, у Ярослава Банчука чимало друзів не лише серед таких же ряжених російських «козаків», а й серед реальних російських силовиків, а також у ФСБ – ці знайомства та зв'язки він завів ще коли служив у Мурманську.
У березні 2010-го, як тільки влада в Україні перейшла до донецьких друзів Ярослава Банчука, він повернувся на роботу до прокуратури: спочатку скромним заступником міжрайонного прокурора Фастова, а з жовтня того ж року старшим помічником військового прокурора Центрального регіону. Щоправда, свято це тривало недовго, і після другого Майдану його знову вигнали з прокуратури. Але недаремно Ярослав Банчук багато років грав у «запорізького козака»! Тим часом він завів собі у Запоріжжі великі знайомства у прокуратурі, у держструктурах та бізнесі. І Банчук знайшов собі місце директора з економічної безпеки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що входить до структури «Запоріжжяобленерго». Останнє тоді контролювалося братами Суркісами, і можливо, що Банчука було влаштовано туди не без їхньої допомоги.
Заодно, у 2018 році Ярослав Банучук спробував влаштувати рейдерське захоплення незалежної профспілки працівників прокуратури Запорізької області. Звичайно, не сам, а за домовленістю з тодішнім заступником обласного прокурора Павлом Віндою (виходець із Донецької прокуратури, працював під Васильєвим та Пшонкою). Їх план полягав у наступному: Вінда та його підлеглі Сівтунов і Крамарчук чинили жорсткий тиск на керівництво профспілки з вимогою прийняти до його лав Ярослава Банчука – що було незаконно, оскільки той ніколи не працював у прокуратурі Запорізької області. А потім Банчука мали обрати головою профспілки, і він отримав би в свої руки і касу (близько 3 мільйонів гривень), і приміщення профспілки.
Ярослав Банчук навіть балотувався у Запоріжжі на парламентських виборах 2019 року (по 82-му округу), під прапорами маргінальної партії «Патріот», але набрав там лише 0,42%. Схоже, що за нього проголосували лише місцеві «козаки»!
Банчук Микола Васильович: обростаючи зв'язками
Головний і найскандальніший «герой» нашої оповіді, Микола Васильович Банчук, народився 22 вересня 1959 року, у тому ж селі Михалкове Сокирянського району Чернівецької області. Як розповідали його земляки, у юності він разом із двоюрідним братом Ярославом «тримали село», але тоді це не заходило далі підліткової боротьби за лідерство. Потім братів висмикнула з села і розлучила служба в армії, після якої Микола Банчук ще майже два роки оббивав десь груші. За інформацією джерел Skelet.Org, він займався цим буквально, а саме: сімейство Банчуків контролювало місцевий садівницький радгосп (на чому й піднялися батьки майбутніх прокурорів), і вже тоді каламутило різні схеми. Наприклад, надсилало частину врожаю (відібрані найкращі фрукти) на продаж в інші регіони країни під виглядом «домашніх». Фруктові схеми на той час приносили непоганий куш: наприклад, на них піднялися майбутні олігархи Олександр Фельдман і Борис Колесніков, що займалися реалізацією на ринках А Банчуки, наголосимо, продавали їх оптом!
Микола Банчук
Тому лише 1981-го Микола Банчук, разом із братом, вступив на юридичний факультет КДУ. Ярослав навчався там заочно, а ось щодо Миколи поки що невідомо – він загалом старанно приховує подробиці біографії своєї молодості. Зате з гордістю наголошує, що після отримання диплома він 4 роки працював у якійсь «юридичній групі» (насправді у Сокирянській районній прокураторі), де займався «захистом садівницьких радгоспів Буковини». А тепер переваримо цю пафосну фразу з урахуванням отриманої інформації. Виходить, що Микола Банчук подався до прокурорів для того, щоб прикривати сімейний «яблучний бізнес»!
1988-го, з легалізацією приватних кооперативів, такий «дах» для торгівлі фруктами став уже ніби й не потрібним, зате з'явилося безліч інших схем, автори яких зверталися за допомогою до Банчуків. Тож у період 1988-1996 р.р. Микола Банчук працював у прокуратурах сусідніх районів, потім у міській та обласній прокуратурі Чернівців старшим слідчим у особливо важливих справах економічного характеру. А це було справжнє золоте дно! Микола Банчук, разом зі своїм братом Ярославом, закривали справи друзів своєї сім'ї або за якими їм «заносили», та успішно доводили до суду справи конкурентів та тих, з ким не вдавалося домовитися про ціну. У цей період вони завів собі безліч корисних знайомств серед чернівецьких кланів та «сімей», серед яких був і Михайло Папієв. Не перетинатися вони не могли: Папієв був із тих пройдисвітів, хто відкривав при держпідприємствах свої кооперативи, висмоктував із заводів увесь прибуток, розоряв їх і готував до приватизації. Тож у Миколи Банчука, напевно, на столі лежала його справа, і можливо не одне! Але він завбачливо закрив «за відсутністю складу злочину», і не помилився: 1997-го Папієва призначили головою Чернівецької ОДА – а Микола Банчук тоді ж очолив міську прокуратуру Чернівців, обігнавши свого брата Ярослава, який працював старшим слідчим ще два роки.
Михайло Папієв
А знаєте, кого тоді одразу взяв до себе помічники новий прокурор Чернівців? 28-річного Анатолія Матіоса, який тоді теж після багаторічного заняття незрозуміло чим (період його біографії з 1990 по 1997 прихований), отримав у Чернівецькому університеті диплом юриста. З того часу Микола Банчук та Анатолій Матіос надовго стали не розлий вода!
Папієв керував областю три роки, і за цей час кар'єра Миколи Банчука стрімко злетіла вгору. Влітку 1999-го (знову ж таки, раніше за брата) він поїхав до столиці, на посаду помічника прокурора Києва. Щоправда, довго він там не затримався, і вже за півроку його перевели до Херсона – зате на посаду прокурора області, на якій він протримався до 2005 року! Із собою він узяв Матіоса, який зробив там кар'єру від прокурора до начальника Відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами. Це допомогло потім Матіосу вирушити у самостійне плавання, здобувши незабаром погони генерал-майора СБУ.
Анатолій Матіос
У цей період Банчуки ніби розділилися: відтоді й досі кожен із них мовчав на публіці, що має двоюрідного брата-прокурора, хоча при цьому вони підтримували найтісніші сімейно-ділові зв'язки, навіть працюючи в різних куточках країни. Це дозволяло їм приховувати видимі мотиви деяких спільних «спецоперацій», які вони влаштовували на допомогу один одному. Наприклад, за керівництва Генпрокуратурою Піскуном Микола Банчук писав доноси на свого безпосереднього начальника. Кому? Президенту Кучмі! У ЗМІ не раз наводилася витримка з одного такого рапорту, в якому Бачук виклав розмову з бізнесменом Юрієм Триндюком, одруженим із сестрою Піскуна:
«Продовжуючи розповідь про себе та С. Піскуна, Ю. Г. Триндюк повідомив, що вони мають серйозну підтримку з боку народних депутатів України різних фракцій, потужну фінансову підставу, яка дає їм можливість взяти активну участь у виборах президента України. Після цих слів, яким тоді не надав особливого значення, я запитав у Ю. Г. Триндюка, яким чином вони мають намір зробити політичний імідж С. Піскуну. На це запитання він відповів, що в них є серйозний козир — кримінальна справа щодо вбивства журналіста Г. Гонгадзе. Я поцікавився, що він має на увазі. Триндюк пояснив, що в потрібний момент буде названо виконавців, і, на їхню думку, замовники вбивства прізвища співробітників міліції на чолі з Ю. Ф. Кравченком та прізвище президента України, тобто Вас. 28 жовтня 2003 року».
Ось не треба розмовляти з прокурорами до душі! Ці доноси тут же лягли в папку «аргументів», які спричинили звільнення Піскуна. Навіщо Микола Банчук стукав на Святослава Піскуна? Та тому, що він, немов Ленін, мстився за свого звільненого брата Ярослава Банчука! Щоправда, стосунки з новим генпрокурором у нього спочатку теж не склалися, тож Микола Банчук сам мало не подався до «народної опозиції».
Це сталося в ході скандалу, який лунав у січні 2004 року, коли на колегії в Генпрокуратурі Геннадій Васильєв «наїхав» на Миколу Банчука, звинувативши того в недбалості та корупції. Зокрема, Васильєв назвав офіційні дані, що на Херсонщині було незаконно та необґрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності 16 осіб – на що Банчук відповів, що нібито про це не знав. Тоді Васильєв сказав, що Банчук "валяє дурня" і не ходить на роботу. У відповідь Микола Банчук, під яким валилося крісло, пішов ва-банк і голосно заявив, що «не зазнає образ гідності» і подає у відставку. Щоправда, це залишилося лише словами, оскільки ніхто ні в яку відставку не подав – Банчук і тут валяв дурня та лицемірив! Конфлікт вирішився на рівні «даху»: за братів Банчуків заступився Папієв, який тоді був міністром в уряді Януковича, а також головою чернівецьких «есдеків» та близьким соратником Віктора Медведчука – очолив тоді Адміністрацію президента. Тож Васильєв не лише не звільнив Миколу Банчука, а й повернув до Генпрокуратури його брата Ярослава, з яким швидко потоваришував.
Незграбна спроба Миколи Банчука зобразити себе гнаним опозиціонером не принесла йому дивідендів: 2005-го його, як і його брата, звільнили з прокуратури. Але якщо Ярослав Банчук провів наступні п'ять років на пенсії та в бізнесі, то Микола влаштувався у Міністерстві охорони здоров'я, головою Управління кадрової політики та науки. Ця посада теж приносила чимало зиску, адже за призначення на посади головлікарів та керівників облздороввідділів йому добре «заносили»!
З приходом до влади «донецьких», обидва брати тріумфально повернулися на роботу до прокуратури. Микола Банчук з листопада 2010 по лютий 2014-го працював у Генпрокуратурі заступником начальника Головного управління представництва в суді – став одним із наближених одіозного Віктора Пшонки. Саме за це його згодом і люстрували! Але ось чим конкретно займався в ті роки прокурорського свавілля Микола Банчук, поки що залишається нез'ясованим: публікації в ЗМІ за той період він добре підчистив, у своїй же біографії написав, що «допомагав людям». Цікаво, яким і за скільки? До речі, варто згадати, що того ж періоду (2010-2014) Михайло Папієв знову очолював Чернівецьку ОДА. Уся стара корупційна братія повернулася до влади!
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Микола Банчук: сімейний клан чернівецьких прокурорів ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!