Микола та Михайло Негричі
«Розпилювачі» бюджету та «дерибанщики» землі з Київради та КМДА щороку «взують» киян на мільярди, а натомість кидають народу обгризені кістки, на яких вони тепер пишуть свої імена, аби виборці знали за якихось «благодійників» їм потрібно голосувати. Донедавна шедевром цинічного знущання вважався фотосайт «До і після», створений командою столичного мера Віталія Кличка для звітів про виконану роботу та витрачені бюджетні кошти. Проте депутат міської ради Микола Негрич, який за сумісництвом є зятем колишнього голови «Київміськстою» Михайла Голиці, вирішив піти далі і залишити своє «факсиміле» навіть на кострубатих латках ямкового ремонту столичних доріг.
Багато киян просто не повірили своїм очам і навіть вирішили, що це якась провокація ворогів Негрича. Однак ця пафосна дурість цілком відповідає нинішній поведінці Миколи Негрича, який ось уже другий рік турбує захисника простих киян – намагаючись відмити свою репутацію від ще свіжих недавніх скандалів.
Микола Негрич. Син начальника району
Столичний «будівельний барон» Негрич Микола Михайлович народився 29 серпня 1982 року у місті Коломия (Івано-Франківська область). До Києва він приїхав у 1998 році, вступати до Інституту міжнародних відносин при КДУ – який закінчив у 2003 році, отримавши диплом юриста-міжнародника. І одразу влаштувався на роботу до ДАК «Хліб України» на добру посаду головного економіста управління фінансово-кредитних механізмів. Минуло кілька місяців, і Микола Негрич став уже начальником управління державних програм та цінового регулювання цієї компанії. А потім, у вересні 2004 року, Негрич став директором ТОВ «Агропромбудкапітал» (ЄДРПОУ 32941442) і очолює його досі, принагідно будучи керівником ще кількох фірм.
Таку стрімку кар'єру молодого провінціалу досі намагаються пояснити тим, що Микола Негрич є зятем Михайла Голиці, про якого Skelet.Org вже розповідав у матеріалі про В'ячеславі Непопі, третій член їхнього «сімейного бізнес-трикутника». Михайло Голиця – це тертий калач київського бізнесу, він починав у 90-х ще з Суркісами у їх фінансовій афері навколо ФУ «Динамо-Київ», а при Олександрі Омельченку очолив Департамент житлового забезпечення КМДА.
Зрозуміло, що така людина могла б запросто влаштувати кар'єру свого зятя – так само, як харківський чиновник і бізнесмен Олег Таранов підняв нагору свого зятя Євгенія Мураєва. Проте між Мураєвим та Негричем є різниця. Якщо перший до свого одруження з дочкою Таранів був майже «ніким», то другий став чоловіком Ольги Голиці (зараз – Ольга Негрич) вже будучи «золотим хлопчиком», мажором. Секрет успіху Миколи Негрича досить простий, і навіть якось дивно, що ніхто з журналістів досі не спромігся покопатися в його коломийському корінні. А даремно, адже тоді всі дізналися б, що батьком Миколи Негрича є досить відомий на Івано-Франківщині (і призабутий у Києві) чиновник Михайло Негрич, який двічі (2001-2005 та 2010-2014 рр.) очолював Коломийську РДА. Відомий численними скандалами, відомий своїм великим бізнесом, записаним на дружину (Марію Негрич) та сина, а також тим, що він зумів спритно уникнути люстрації.
Михайло Негрич
Михайло Михайлович Негрич народився 1955 року, в селі Косівського району Івано-Франківської області. У 1986 році він закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут, до 90-х уже дослужився до своєї першої керівної посади, що дозволило йому зайнятися бізнесом, використовуючи свою владу та державні ресурси. Причому бізнесом двох різновидів: за тіньовими схемами він «заробляв» свій основний капітал, а потім вкладав його в легальний бізнес, записаний на дружину та сина. Джерела Skelet.Org повідомляють, що у 90-х Михайло Негрич мав відношення до зерна та спирту – а, як відомо, на тіньових схемах з алкоголем збагачувалися багато хто. Є інформація і про те, що вже наприкінці 90-х Михайло Негрич був пов'язаний із роботою скандальної ДАК «Хліб України», яка спочатку була зосередженням тіньових схем та махінацій. Ось чому його син Микола, одразу після закінчення ВНЗ, був працевлаштований за знайомствами батька до «Хліба України», причому до його фінансового відділу. Адже саме у період 2003-2004 р.р. у «Хлібі України» (під керівництвом Віктора Бондаренка) відбувалися найстрашніші зловживання та афери.
Загалом, так Михайло Негрич і піднявся до «шановної людини» в області, і 2001 року був призначений на посаду голови Коломийської райдержадміністрації. Призначений не без допомоги свого старого друга та компаньйона Михайла Вишиванюка, який двічі обіймав посаду голови Івано-Франківської ОДА у 1997-2005 та 2010-2013 р.р. (Помер від хвороби у 2016). Як бачите, на керівних посадах вони були майже одночасно, і обидва є чиновниками «режиму Кучми» та «режиму Януковича». Але в першому призначенні Негрича (2001 року) не обійшлося і без допомоги самого Володимира Литвина, який тоді очолював Адміністрація президента Кучми Зв'язок між Михайлом Негричем та Володимиром Литвином продовжувався і після: Негрич багато років очолював Івано-Франківську обласну організацію Народної партії та виборчі штаби «Блоку Литвина».
До речі, його заступником із партійної роботи був Олексій Голубчак – начальник обласного управління лісового та мисливського господарства області. Не дивно, що Михайло Негрич успішно займався «лісовим бізнесом», оголюючи схили Карпат! А ще у бізнес-списку сім'ї Негричів можна знайти приватні мисливські клуби та господарства, зокрема в інших областях України. Наприклад, ТОВ «Мисливське господарство «Пліське» (ЄДРПОУ 35891892) та Клуб мисливців та рибалок «Плиски» (ЄДРПОУ 35583823), що знаходяться у Чернігівській області. Чому там, на іншому кінці країни? Тому що їхніми власниками є Михайло Негрич та його сват Михайло Миколайович Голиця зі своїм племінником Владиславом Віталійовичем Голіцею (син Віталія Миколайовича Голиці). Ну а родом Голиці саме із цього села Плиски! Там же зареєстровано і ТОВ «Пліски-Агро» (ЄДРПОУ 34275671), головою наглядової ради якого був Микола Негрич.
Негричам майдани не страшні!
Після першого Майдану на початку 2005 року голову Коломийського району Михайла Негрича відправили у відставку як «чиновника режиму Кучми». Але він одразу знайшов собі роботу в Києві: спочатку заступник голови правління у тому ж «Хлібі України», потім влаштувався в.о. голови гендиректора «Київспирту» (золоте дно!). 2007-го він повернувся на батьківщину, де йому подарували ще більш хлібну посаду заступника голови Івано-Франківської обласної Державної податкової адміністрації, причому Михайло Негрич курирував акцизи з алкоголю та тютюнових виробів. Адже саме за допомогою махінації з акцизами здійснювалися найприбутковіші «спиртові схеми»! Зрештою, 2010-го, після перемоги Януковича на виборах, у крісло Івано-Франківського губернатора повернувся Вишиванюк, а у крісло голови Коломиської РДА Негрич. І перше ж, що вони влаштували – спробу рейдерського захоплення Залучанського спиртзаводу.
Михайло Негрич дуже намагався здаватися найпатріотичнішим начальником самого національно-свідомого району України, тому регулярно потроював фестивалі вишиванок та «коломійок», опікувався місцевим музеєм «писанок». Але місцева опозиція бачила в ньому чиновника від Януковича, до того ж по вуха замазаного у корупції. Крім того, вона звинувачувала Негрича в «кришуванні» масової вирубки лісу в районі. Більше того, голова району Негрич та мер Коломиї запросили до регіону австрійкою деревопереробну компанію «Holzindustrie Schweighofer» та навіть виділили їй 30 гектарів землі під будівництво заводу. Але завод ніхто так і не збудував, а ось ліс косили квадратними кілометрами!
Тому справедливо, що у лютому 2014 року під вікнами Коломийської РДА шумів місцевий Майдан, який вимагав відставки Михайла Негрича. Але чиновник схитрив: на час смути пішов у відпустку, а коли влада в Києві змінилася, то Негрич, на відміну від багатьох своїх колег, не звільнявся за власним бажанням. «Я не планую залишати посаду, після відпустки повернуся до виконання обов'язків голови РДА, життя покаже, що буде завтра», — відповів він тоді журналістам. Водночас, як депутат Івано-Франківської облради, Негрич намагався зірвати голосування про відставку губернатора Василя Чуднова (що вимагав Майдан) і публічно порвав свій бюлетень. Також Негрич публічно засудив інцидент, що стався 3 лютого 2014 року на сесії облради, коли Деякі «активісти Майдану» в масках насильно вивели із зали трьох депутатів-регіоналів.
І ось, незважаючи на свою «помірковано прорежимну» політичну позицію, Михайло Негрич просидів у своєму кріслі до середини квітня 2014 року, допоки під тиском місцевого Майдану він не був звільнений указом в.о. президента Турчинова. При цьому Негрич зумів уникнути процедури люстрації!
Вже в 2015 році «недолюстрований» Негрич оскандалився знову, тепер уже через майбутні вибори (він балотувався в мери Коломиї). Михайло Негрич та його старий приятель Любомир Жупанський вирішили взяти під свій контроль виборчу комісію та місцеву організацію «Солідарності», щоб таким чином повернуться до влади вже під прапорами президента Петра Порошенка Очевидно, бурхлива діяльність Негрича сильно розлютила когось із його земляків: у серпні 2016-го невідомі намагалися підпалити його заміський будинок у селі Королівка.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Микола Негрич та Михайло Негрич: київсько-коломийська корупція по-сімейному. ЧАСТИНА 2
Досьє: Микола Негрич: нове обличчя київської політики зі старими гріхами
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!