Микола Присяжнюк
На початку жовтня 2015 року стало відомо, що екс-міністр аграрної політики Микола Присяжнюк, якого звинувачують у розкраданнях з Аграрного фонду України в особливо великих розмірах (500 млн грн), спокійно проживає та подорожує Європою. Це здивувало українських народних депутатів та правоохоронні органи, адже ще у квітні 2014 року його було оголошено у міжнародний розшук Інтерполу. Виявилося, що через кілька місяців після оголошення в розшук, Інтерпол прибрав його, заблокувавши всю інформацію. В результаті, колишній український чиновник замість того, щоб сидіти у в'язниці, насолоджується спокійним відпочинком за кордоном, а нещодавно навіть відвідав весілля своєї дочки в Будапешті. Згадуючи його минулі «подвиги», не дивно, що на цьому весіллі виступав екс-соліст гурту Modern Talking Томас Андерс, гонорари якого зазвичай складають цифри з багатьма нулями. Дивно, як простий шахтар Микола Присяжнюк досяг таких висот на державній службі? Все стає трохи ясніше, коли виявляється, що він був близьким другом і кумом нині президента України Віктора Януковича.
«Натуралізований» донеччанин
Народився Микола Володимирович у невеликому селищі Ксаверів на Житомирщині. Після закінчення Київського технікуму близько року працював на заводі «Кристал» на посаді огранювача алмазів. У 1979 році його закликали до радянської армії, в рядах якої він служив до 1981 року, і навіть встиг побувати в Афганістані. Після повернення з армії переїхав до міста Єнакієвого Донецької області. Починав із роботи простим шахтарем. Згодом доріс до посади головного технолога з будівництва на підприємстві «Орджонікідзевугілля». Саме там, 1986 року, він познайомився з Віктором Януковичем, тодішнім директором автобази. Як стало відомо пізніше, вони тісно дружили, а Віктор Федорович навіть хрестив сина Миколу Присяжнюка Романа.
«Кримінальні» партнери з бізнесу
Під час розвалу спілки, коли повсюдно створювалися кооперативи, Микола Володимирович почав займатися підприємництвом. Перший кооператив, створений ним, називався «Сервіс» та базувався на підсобному господарстві одного з Єнакіївських металургійних заводів (ЄМЗ). Щоб організувати його, Присяжнюк завів кілька корисних знайомств в особі кримінальних авторитетів того часу Юрія Іванющенка (прізвисько Юра Єнакіївський) та Юрія Шумакова (прізвисько Шумок). Згодом тандем Іванющенко-Присяжнюк мав цілу низку спільних бізнес-проектів, деякі з яких приносять гроші і донині.
На початку 90-х років, щоб отримати кредит на бізнес, Микола Присяжнюк зареєстрував у США компанію Roll Impex Unlimited. Ця компанія пізніше стала співзасновником фірми «Інтертрейд». Ще одним із її засновників була компанія, зареєстрована в Ліхтенштейні – Palling Anstalt, створена спеціально для Присяжнюка. Особливістю Anstalt є те, що кінцевих бенефіціарів обчислити практично неможливо, а для її створення була потрібна лише присутність будь-якого громадянина Ліхтенштейна. Досить зручно, чи не так? Компанія «Інтертрейд» займалася перепродажем коксової продукції та металопрокату із більшості заводів Донецької області за кордон. Через рік після її створення Микола Присяжнюк разом із Palling Anstalt створив фірму «Риф», яка мала досить широкий профіль діяльності — починаючи з експедирування вантажів та закінчуючи виробництвом макаронів. В цей же час «м'ясний» бізнес на «Сервісі» пішов у гору, фактично «задавивши авторитетом» Єнакіївський м'ясокомбінат. Скориставшись цим, Присяжнюк та Іванющенко викупили його за безцінь і на базі його створили завод «Юнкерс», який процвітає й досі.
1997 року Миколою Володимировичем було створено компанію Reef Holdings PLC, співзасновниками якої стали його брат Борис Присяжнюк, партнер Олександр Кравцов та якийсь пан Пітер Паллаг.
До речі, у майбутньому цей «пан Паллаг» виявиться одним із засновників кіпрської компанії Dorigin Limited, фактичного власника Hartlog Limited, яка, у свою чергу, володіє фірмою «Голден Деррік». До речі, ця фірма контролює понад 30 газових родовищ у Дніпропетровській та Полтавській областях. Цікаво ще й те, що, будучи партнером із Паллагам (про що свідчать документи), Присяжнюк заперечував журналістам навіть факт знайомства з ним. Адже він, по суті, контролює весь ланцюжок фірм, які володіють більшістю газових родовищ центральної України.
Скандал із компанією «Голден Деррік». Ставицький. Присяжнюк. Іванющенко
Компанії, засновані Миколою Присяжнюком:
Крім компаній, у яких засновником зазначено Присяжнюка, є кілька офшорів, з якими його пов'язують. Найвідомішою є австрійська офшорна компанія Wellmind Invest. Її засновником є Валерій Омельченко, зять кримінального авторитету з Єнакієвого – покійного Василя Джарти (прізвисько «Вася Біта»). Незважаючи на те, що екс-міністр Присяжнюк заперечував будь-який зв'язок із цим офшором, його активний розвиток припадає на час, коли Микола Володимирович офіційно відійшов від справ. Ще один факт, що підтверджує зв'язок з офшором, це те, що у 2008 році саме ця компанія посіла його місце у складі засновників фірми «Монолітінвест».
Партнери з бізнесу Миколи Присяжнюка
Політичний шлях та «Міністерство нездужання та обжерливості»
У політику Микола Володимирович потрапив у 2002 році, розпочавши роботу на посаді заступника голови Житомирської ОДА. Вже за рік його було призначено першим заступником губернатора Житомирської області. З вересня 2005 року Присяжнюк став головою Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів, що дуже зручно за наявності м'ясокомбінату.
У Верховну Раду вперше було обрано у 2006 році за списками «Партії регіонів» під час протекції Юрія Іванющенка. У 2010 році з подачі Віктора Януковича був призначений міністром аграрної політики, а після реорганізації в Міністерство агрополітики та продовольства залишився на посаді його голови. У 2012 році після формування нового уряду було переобрано на цю посаду.
Політичні експерти стверджують, що саме завдяки Присяжнюку-міністру сім'ї Януковича вдалося вкоренитися на агропромисловому ринку України. На посаді міністра він активно займався виведенням сільськогосподарських земель із-під контролю держави. Ці землі він свавільно передавав структурам із сумнівною репутацією в оренду на 49 років. Також відбувалося із угіддями – їхні члени «сім'ї» отримували за суто символічні суми у подарунок.
За інформацією видання «Новий час» Присяжнюк та Іванющенко безпідставно зупиняли в порту кораблі та вимагали хабарі:
Була ще «Справа про квоти», суть якої полягала в тому, що уряд ухвалив закон про обмеження продажу зерна за кордон. Офіційно, це аргументували низькою врожайністю у 2010 році, проте експерти кажуть, що вона була навіть вищою, ніж у 2009 році. Незважаючи на це, квоти були введені, а потім ще й продовжені у березні 2011 року. Головне лихо було в тому, що ці бідолашні квоти розподілялися так, що їх отримували лише члени «сім'ї», а інші заявки на їх отримання могли просто «загубитися» в архівах МінАПК. Далі стало ще гірше. Введення квот викликало зростання цін на борошно, олію та зерно, а це спричинило наростання «народного гніву», середній бізнес був практично повністю розчавлений. Оскільки в Україні присутні іноземні інвестори – зчинився міжнародний скандал, і багато хто з них після цього пішов із країни, яка «постійно змінює законодавство, захищаючи інтереси приватних осіб».
Однією з таких осіб, наприклад, був найбільший аграрій України та екс-нардеп від «Партії регіонів» Андрій Веревський, про якого ми писали у матеріалі: Аграрій Андрій Веревський. Історія успіху колишнього регіонала та БЮТівця
Свого часу Микола Присяжнюк став автором афери, через яку з держбюджету пішло кілька сотень мільйонів гривень. А потрапили ці гроші до нього на офшорні рахунки. Наприкінці осені 2010 року з його подання Аграрний фонд закупив у кількох маловідомих компаній "Албента" та "Оіл-рівер" 100 тисяч тонн цукру на загальну суму 770 мільйонів гривень. Журналістське розслідування показало, що ці фірми, через низку офшорів, належать тому ж Присяжнюку. Найцікавіше, що держава переплатила за цукор 70 млн. гривень, адже на той момент тонна цього продукту коштувала в межах 7 тис. грн. Виходить, що Аграрний фонд «подарував» цим компаніям 70 млн. гривень, і це лише за одну торговельну операцію, яку згодом прокручували неодноразово. Найдивніше, що ні Генеральна прокуратура, ні Антимонопольний комітет «не помітили» жодного з цих порушень. Помітили їх лише у 2015 році з приходом до влади нових чиновників. Генпрокуратурою було порушено кримінальне провадження за фактом багатомільйонних розкрадань та збитків, завданих державі посадовими особами Аграрного фонду. За інформацією ГПУ, загальні збитки, завдані державі діями чиновників на чолі з Присяжнюком, склали 340 мільйонів гривень. Також, за інформацією правоохоронців, 280 мільйонів гривень було вкрадено за допомогою так званого незаконного повернення ПДВ.
Розслідуючи дії Миколи Присяжнюка на посаді міністра аграрної політики та продовольства, можна дійти висновку, що за нього в Україні не було ні того, ні іншого. Усі його «подвиги» важко проаналізувати, адже тут і «справа про квоти», і «справа про корови і молоко», і численні розкрадання за допомогою Аграрного фонду, та багато іншого. Але, одне зрозуміло точно, – всі його дії виглядали як методичне руйнування головного багатства нашої країни – її землі та агропромислового комплексу. Схоже на те, що Микола Присяжнюк навіть не намагався розвивати АПК України, він просто робив гроші всій горезвісній «родині», так би мовити, «годував її». Причому під дахом Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського).
За чотири роки на посаді міністра йому вдалося те, що не вийшло навіть у німців у 1942 – поставити простих українців на коліна.
Дмитро Самофалов, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!