Микола Воробей: Чому нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Микола Воробей біографія компромат Білорусь нафта

Микола Воробей

У Віктора Медведчука виник новий фінансовий донор. Ним став білоруський бізнесмен Микола Воробей, «Абсолютбанк» якого виплатив Медведчуку 2,3 мільйони гривень певних гонорарів. Але за що? Чи не за те, що фірма Горобця постачатиме в Україну вугілля з Росії та «ЛДНР»? А може, за те, що Медведчук допоміг йому купити український трубопровід «ПрикарпатЗахідтранс»? Можливо навіть, це був завдаток за допомогу у новій спробі входження Горобця до «Центренерго». У будь-якому випадку їхні стосунки викликають велике занепокоєння, оскільки Микола Воробей має похмуру репутацію майстра масштабних тіньових та корупційних схем у стилі 90-х, які досі процвітають у Білорусі.

Багато українців наївно репрезентують Білорусь як країну з міцним господарником Лукашенка, який розігнав усіх злодіїв та спекулянтів. Насправді все облаштує практично навпаки: саме під крилом Бацьки вже чверть століття практично офіційно здійснюються найнеймовірніші афери, на яких наживають свої капітали його ручні олігархи — в першу десятку яких сьогодні входить Микола Воробей…

Микола Воробей. Справа про розчинника

Горобець Микола Миколайович (у Білорусі часто пишуть «Миколай Варабей») народився 4 травня 1963 року, десь в Україні. Він так старанно приховує своє минуле, що навіть не схотів зізнатися, в якому місті чи селі з'явився на світ. Так само нічого невідомо про його батьків і родичів.

Після середньої школи Воробей вступив до Київського університету ім. Шевченка, де 1985-го отримав диплом історика — який йому так ніколи й не став у нагоді. Одразу після закінчення вишу його забрали до армії, де він сумлінно відслужив два роки, після чого не повернувся додому, а вирушив до білоруського міста Новополоцьк (Вітебська область), де влаштувався працювати на місцеву станцію технічного обслуговування (СТО) автомобілів ВАЗ. Це нагадувало якусь втечу, можливо навіть від закону, проте це особиста таємниця Горобця, яку, мабуть, знає ще тільки його найдавніший друг та компаньйон Віталій Григорович Зейф – з яким вони разом починали на цій СТО.

Микола Воробей: Чому нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Віталій Зейф (праворуч) на відкритті своєї фабрики у Новополоцьку (2017 рік)

Останнім часом Зейф проживає у Петербурзі, де він керує ЗАТ «АМКО» (ОГРН 1057812996207). Ця компанія, зі статутним капіталом всього 10 тисяч рублів, займається постачанням нафтопродуктів та газового конденсату і має багатомільярдний річний оборот. «АМКО» записано на такого собі пітерського підприємця Володимира Бейліна, який може бути лише підставним власником. Зейф є її директором із 2010 року – і, за інформацією джерел Skelet.Org, саме через махінації з конденсатом йому довелося виїхати з Білорусі. Втім, іноді він навідується на батьківщину, де відкрив у Новополоцьку фабрику з виробництва смаженого горошку (таке білоруське частування до пива), що належить його пітерській фірмі «СНЕКСКО» (ОГРН 1117847249794).
Микола Воробей: Чому нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Микола Воробей: Чому нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Історик Горобець не дуже розбирався в автомобілях, зате виявився «крученим пацаном». Пропрацювавши на станції трохи більше року, він примудрився умовити її працівників вибрати його новим директором (тоді в розпал «перебудови» в СРСР була мода обирати начальників трудовим колективом), і відразу ж призначив своїм заступником Зейфа - який теж мало знався на техніці. З чуток, своєму обранню Воробей був зобов'язаний тим, що переконувати трудовий колектив СТО голосуватиме за нього прибула місцева «братва». Горобець чи то встиг швидко з нею потоваришувати, чи (теж з чуток) у місцевому ОЗУ у нього був якийсь знайомий, начебто товариш по армії чи університету, який і запросив його жити в Новополоцьк. Загалом виходить, що бандити поставили в крісло директора СТО свою людину.

Втім, працівники станції не скаржилися, оскільки у період 1989-91 р.р. Горобець перевів її на «госпрозрахунок» і розгорнув справжній бізнес – щоправда, переважно тіньовий. На станції завжди були дефіцитні запчастини, які завгодно, чи то діставав Воробей, чи то привозили йому бандити, але коштували вони в півтора-два рази дорожче. Так само було дві черги: в одній ремонту треба було чекати місяцями, в іншій робили швидко, але дорожче. Однак для vip-клієнтів (бандитів, керівництва міста, міліції) у Горобця завжди були знижки.

На початку 90-х Горобець та Зейф перейшли на торгівлю іномарками, які потоком переганялися з Європи. «Тема» ця була найбандитськішою, з неї годувалися багато білоруських ОЗУ, тому й тут чутки про зв'язок Горобця з криміналом не дивують, так само як і його абсолютне небажання розповідати про своє життя в ці роки. Відомо, що у квітні 1994-го Воробей заснував ТОВ «Автоімпорт» (УНП 300220895), яке працює і сьогодні. З цього підприємства розпочалося його накопичення стартового капіталу.

Великі люди

Наступному ривку Горобця посприяв якийсь Іван Іванович. Про цього персонажа розповідали жителі Новополоцька, які знали Горобця, додаючи, що «Іванович витяг нагору» багатьох людей. Щоправда, таких «Івановичів» у житті Горобця було двоє. Перший — це директор Новополоцького АТП №6 Іван Іванович Ращинський, людина теж «кручена», з безліччю різних зв'язків, але все-таки постать місцевого, провінційного масштабу. Другий – це Іван Іванович Титенков, колись один із найвпливовіших людей Білорусі. Саме Титенков запропонував Лукашенку балотуватися в президенти, допоміг йому виграти вибори 1994 року, Титенков особисто зірвав і розірвав старий «литвинський» біло-червоно-білий прапор з даху президентської адміністрації, Титенков обіймав при Лукашенку неймовірно хлібну і найкорупційнішу посаду Управління справами президента Білорусі1999.

Микола Воробей: Чому нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Іван Титенков

 

Титенкова «зжер» інший наближений Лукашенко – генерал Віктор Шейман, 1994-2000 та 2006-2008 р.р. обіймав посаду Держсекретаря Ради безпеки Білорусі. Він створив при ньому зловісне Управління із захисту державного устрою, яким командував полковник Володимир Ткаченко (загинув за таємничих обставин у 2005-му) і займався заступником Щеймана за спеціальними дорученнями Віктором Новельським (прозваним «Саруманом» за характерну зовнішність та характер). Це Управління було спеціальним загоном політичної поліції, і займалося як стеженням, а й, як стверджує білоруська опозиція, виконувало роль «ескадрону смерті».

 

Віктор Шейман: навіщо нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Віктор Шейман

Одним із старих армійських друзів Шеймана (ще Афганістаном) є полковник у відставці Олександр Метла. За відгуками людей, які його знають, Метла завжди був невгамовним витівником: в армії він щось конструював, на громадянці займався бізнесом, потім, за допомогою високопоставлених друзів, заснував фонд «Пам'ять Афгана», а потім вдарився в реконструктори, ставши директором історико-культурного комплексу «Лінія Сталіна», створеного ним у 2005 році. Комплекс, слід сказати, просто шикарний: він розташований навколо реконструйованих фортифікацій Мінського укріпрайону, там є безліч унікальної відновленої військової техніки часів Великої Вітчизняної (навіть бронепоїзд), там регулярно проводяться реконструкторські шоу, знімалися епізоди кількох фільмів про війну. Туди неодноразово приїжджав на святкові вистави Олександр Лукашенко – якого Метла зустрічав особисто, у формі часів ВВВ, влаштовуючи президенту екскурсію.

навіщо нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Олександр Метла

Питання фінансування комплексу «Лінія Сталіна» залишається відкритим: воно йде через фонд «Пам'ять Афгана», але їхнє походження невідоме. Можливо, на це йде й частина нафтодоларів, які отримують Горобця та його оточення. Тож національно-свідомих українців, які страждають на гостру «совєтофобію», напевно сильно розлютить той факт, що вони своїми грошима містять «переможний проект», та ще й названий на честь Сталіна! До речі, на території комплексу стоїть пам'ятник «вождеві народів».

Через Олександра Метлу тягнеться найстаріша ниточка зв'язку між Горобцем та оточенням Лукашенка. Мітла є власником оффоршної віргінської компанії «Interforest Corp», заснованої ще 1998 року. Через рік уже в Білорусі було створено СП «Інтерфорест» (з 2004 року ЗАТ СП «Інтерфорест»), засновниками якого стали Interforest Corp Мітли та ТОВ «Автоімпорт» Горобця.

Микола Воробей. Від лісу до нафти

Микола Воробей і сам є хорошим шоуменом: він володіє одним із найбільших у Європі мисливським господарством «Червоний Бір», перетвореним ним на міжнародний туристичний комплекс. Історія його створення досить цікава, сама сам Воробей усю правду не розповідає, тому доповнимо її інформацією від білоруських джерел/Skelet.Org.

У середині 90-х пов'язаний із місцевим криміналітетом Нікола Воробей займався торгівлею іномарками та лісом, вкладаючи гроші у ресторани. І нібито саме ліс вивів його на Івана Титенкова, який займався широким різнобічним бізнесом ще з кінця 80-х. Говорили, що саме на лісі потім і виросло СП «Інтерфорест», але це було ще тоді, коли Титенков та Шейман були однією командою Лукашенка, хоч і вже ненавиділи одне одного. Ось чому вийшло так, що «іноземним засновником» фірми став Метла, людина Шеймана.

Натомість, щоб банально вивозити «кругляк», як це роблять українські фірми, «Інтерфорест» зайнявся виробництвом пиломатеріалів, збірних будинків, лазень та інших дерев'яних конструкцій. Це був, так би мовити, прогресивний крок уперед. За таким же принципом було створено і ТОВ "Червоний Бір" (УНП 391033635). Спочатку в тих краях влаштовували незаконне полювання на диких тварин: так у 90-ті розважалися бандити, «менти», чиновники. Так диких звіряток майже знищили, проте використовувати цю територію під забудови чи масштабні вирубки не стали (цьому заважали безліч струмків, озер, боліт). 1997-го територію «застовпили», створивши на ній ландшафтний заказник «Червоний Бір». А 1998-го Воробей отримав дозвіл створити в ньому однойменне мисливське господарство. Щоб було на кого полювати, створили спеціальні ферми, де вирощують оленів, косуль та інших тварин, яких потім відпускають під приціли мисливців. Такий ось кривавий бізнес - у прямому значенні слова!

Горобець, який раніше купив кілька ресторанів, вже мав деякий досвід в індустрії відпочинку. "Червоний Бір" спочатку робив ставку на багатих клієнтів, до послуг яких збудували готельний комплекс з окремими номерами-шале. Здебільшого туди їздять білоруські бізнесмени та чиновники, а також європейці (німці та австрійці). Оскільки полювання в Європі розвага надто дорога, та й до того ж тепер дуже засуджена з етичної точки зору, тамтешні любителі постріляти в тварин їздять на полювання в Білорусь.

навіщо нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 1

Олені, які вирощуються в «Червоному Бору» на забій для інтуристів-мисливців

«Червоний Бір» став найміцнішим активом Миколи Горобця. Про це красномовно свідчить той факт, що у 2018 році зробив його 100% засновником своєї найбільшої фірми ВАТ «Інтерсервіс» (і пов'язаного з нею ЗАТ «Абсолютбанк»), створеної того ж 1998-го. Схоже, що в той рік життя новополоцького підприємця Горобця круто змінилося і він став молодшим партнером вищезгаданих великих людей. До того часу «Братву», що опікувала Горобця, перестріляли, і він, звільнившись від свого каламутного минулого, зміг почати нове життя «чесного» бізнесмена. "Інтерсервіс" виник як одна з фірм-присосок при Новополоцькому НПЗ (ВАТ "Нафтан"), через неї Воробей, за допомогою своїх нових покровителів у вищих ешелонах білоруської влади, освоїв постачання на завод російської нафти (50-80 тисяч тонн на місяць). Фактично «Інтерсервіс» використав «Нафтан» для переробки давальницької сировини, яку потім сам і реалізував. Після цього фірма зайнялася тіньовими схемами реекспорту до Європи. Так «Інтерсервіс» розвинувся в одного з найбільших у Білорусі оптових торговців нафтопродуктами. Це саме його структури проникли тепер до України.

Як би Олександр Лукашенко не захищав свого корупційного оточення, час від часу він його «перетрушував», і тоді в країні починалися чистки чиновників та бізнесменів. 2007-го під таку чистку потрапив і Воробей: його заарештував білоруський КДБ, у справі голови концерну «Белнафтохім» Олександра Боровського (засудженого до п'яти років ув'язнення, через рік помилуваного Лукашенком та призначеного гендиректором МАЗу). Завдяки своїм покровителям Микола Воробей тоді обробив легким переляком, але на кілька років «ліг на дно», зникнувши з поля зору ЗМІ.

2010-го його партнер Зейф «тихенько» створив у Петербурзі ЗАТ «АМКО». За інформацією російської та білоруської преси, на той час Кремль змінював свою економічну політику щодо східного союзника, і білоруські компанії втратили можливість безпосередньо закуповувати російську нафту. Тоді вона почала робити це через фірми, зареєстровані в Росії – однією з яких, мабуть, стала «АМКО».

Сергій Варіс, для Skelet.Org

ПРОДОВЖЕННЯ: Горобець Микола: навіщо нафтовий капітан білоруської корупції пришвартувався в Україні? ЧАСТИНА 2 

 

Додати коментар або відгук

Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!