Викривач українською: віце-прем'єр Кубраков та компанія

Олександр Доценко, Олександр Кубраков

Олександр Кубраков

В проекті «Провокація злочину та викривачі: світові підходи та український досвід» ми вже згадували про справу, за судовим розглядом якого спостерігає «Ракурс» Сьогодні розповімо про неї докладніше саме у контексті вітчизняних ноу-хау щодо втілення світового досвіду щодо використання послуг викривача на користь правосуддя. Справа агрофірми «Квіти України» дуже цікаво в цьому контексті, але є певні обґрунтовані побоювання, що за всіх спроб антикорупційних органів пропхати її через Вищий антикорупційний суд, хрестоматійною вона не стане. Принаймні у позитивному для правозастосовчої практики сенсі. Розкажемо, хто такий Олександр Доценко, і як він працював із Кубраковим.

американський досвід використання даних викривача для нас, безумовно, цікаве, враховуючи роль США у житті України та зведення нашої антикорупційної вертикалі, але з формально-юридичної точки зору визначальним є досвід європейських країн, який знайшов своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Підходи ЄСПЛ щодо ролі викривача досить послідовні. Позиція викривача не повинна бути активною, і якщо злочин не стався без його участі, це вважається провокацією. Щодо ролі правоохоронців та їхніх агентів у скоєнні злочину, то Європейський суд з прав людини ретельно вивчає, коли почали здійснюватися відповідні заходи.

Мета — визначити, чи розпочалася реалізація злочину без участі з їхнього боку: «Громадськими інтересами не можна виправдати використання доказів, одержаних шляхом підбурювання до такої діяльності з боку правоохоронців. Якщо дії агентів, які працюють під прикриттям, спонукали людину вчинити злочин, і ніщо не передбачає, що він був би скоєний без цього втручання, то такі дії агентів виходять за межі допустимих і є провокацією» (Справа "Тейшейра де Кастро проти Португалії").

Описувана нами справа цікава, перш за все, задіяними викривачами та їхньою роллю у події.

Дует викривачів: підлеглий Олександр Доценко та його шеф Олександр Кубраков

На відміну від європейських підходів, що встановилися, у нашому випадку звинувачення не дає жодної оцінки дивовижно активній поведінці викривачів. Олександра Кубракова та Олександра Доценка. Йдеться не про активну громадянську позицію, а про активну роль щонайменше одного з викривачів, що межують із провокацією злочину і межа ця виглядає досить примарною.

ДОСЬЄ: Олександр Кубраков: оператор "Великого крадівництва". ЧАСТИНА 1

Нагадаємо, що перший на час подій, що описуються у кримінальній справі, обіймав посаду віце-прем'єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. Другий був директором Департаменту управління об'єктами державної власності та економічного планування Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, тобто підлеглою міністру (Кубракову) особою. Що саме собою робить цю ситуацію цікавою з погляду узгодженості та злагодженості їх викривальних дій.

Цікаво, що, як випливає з матеріалів справи та виступів учасників судового процесу, саме активні дії цих посадових осіб і призвели до фактичних обставин, які описані в обвинувальному акті.

Без їхніх активних і напрочуд продуманих дій не виникло б ситуації пропозиції неправомірної вигоди, не було б такого змістовного (нібито за чиїмось планом) документування дій нинішніх обвинувачених у цій справі і, зрештою, не було б цієї справи взагалі. Принаймні так це виглядає зараз.

Отже, кримінальне провадження було розпочато за повідомленням підлеглого міністра Кубракова — керівника департаменту Мінінфраструктури Олександра Доценка, який буквально напередодні зустрівся з директором ДП «Укркомунобслуговування» Аллою Сушон щодо укладених ДП договорів із ТОВ «Сітігазсервіс» щодо інвестування будівництва на столичній земельній. В ініційованій ним розмові з директором ДП чиновник порушив питання про нібито наявність проблем із підписаними договорами та необхідність спілкування «фактичних власників» нового інвестора з його міністром «щодо вирішення цих проблем». Розмову Доценко таємно записав на диктофон і вже наступного дня з'явився в НАБУ із заявою про пропозицію «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» (Такими він разом із НАБУ згодом визначив підприємця-забудовника Сергія Копистирю) неправомірної вигоди його шефу – віце-прем'єр-міністру з відновлення України – міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову.

Примітно, що, як з'ясувалося під час судового засідання, у своїй заяві до НАБУ він не вказав ні конкретної особи, яка нібито висловила пропозицію неправомірної вигоди її шефу, ані предмету такої вигоди. Тобто не наголосив ні на тому, хто пропонує, ні на тому, в чому полягала пропозиція і, зрештою, навіть ні на тому, що пропонується як неправомірна вигода. Якась повна фактична невизначеність. Але для НАБУ така невизначеність не стала перешкодою для реагування — Доценка ніби чекали в НАБУ, щоб використати його заяву як формальну підставу для початку кримінального провадження, до якої було негайно залучено майже половину детективів НАБУ.

Викривач небувалого рівня

Отже, Олександр Доценко став викривачем пропозиції незрозуміло ким, незрозуміло за що й незрозуміло якійсь неправомірній вигоді його шефу — міністрові Кубракову. А ще через день викривачем стає сам міністр Кубраков.

І це одразу надало справі особливого характеру. Адже вперше в історії України викривачем стає посадовець такого рівня — член уряду у статусі міністра та віце-прем'єра. Вище лише перші особи держави. До Кубракова вищою посадовою особою, яка неодноразово радісно надавала НАБУ викривальні послуги (повідомляла про пропозицію йому багатомільйонних хабарів), був тодішній голова Фонду держмайна Дмитро Сенніченко, який, як виявилося, у такий спосіб прикривав свою протиправну діяльність. Адже згодом його викрили у створенні злочинної організації, члени якої, за версією того ж НАБУ, отримали неправомірний зиск у сумі понад 2 млрд грн. Наразі викривач Сенніченка перебуває у міжнародному розшуку.

ДОСЬЄ: Дмитро Сенніченко: як розікрасти залишки України. ЧАСТИНА 1

Зрозуміло, що створюючи інститут викривачів, передусім, напевно, мали на увазі перспективу сприяння правоохоронним органам з боку тих, хто не тільки хоче заробити відсоток від поверненої суми чи заспокоїти своє почуття справедливості, а передусім має відношення до певної діяльності, що не схвалюється, через що прагне досягти компромісу. Отже, за аналогією з тими, хто йде на співпрацю зі слідством, розкриваючи діяльність банди, це цілком можуть бути не ті люди, якими пишається рідне місто. В описуваному нами випадку викривачі не лише обіймали високі посади, а й мали неабияк підмочену репутацію.

Як повідомляли ЗМІ, у лютому 2023 року (за півроку до подання ним заяви до НАБУ про нібито запропоновану йому неправомірну вигоду) НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо віце-прем'єр-міністра з відновлення України — міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України

Олександра Кубракова. Втім, підозри йому не оголошували. Чому? Чи то самі по собі всі підозри розтанули, чи високопоставлений фігурант зумів домовитися з правоохоронцями завдяки дієвому каяттю в сенсі передачі записаних розмов з такою кількістю високоповажного люду, що легендарного майора Мельниченка заздрять.

Про можливі причини таких дій Кубракова «Ракурс» писав у матеріалі «Феномен Кубракова: прозахенний реформатор, антикорупціонер-викривач чи ненадійний член команди?».

А рік тому було оприлюднено результати журналістського розслідування «BIHUS Info» «Проливні дощі з НАБУ: хто „крот“, скрини листування фігуранта та перевірка поліграфом».

Розслідування, що ґрунтується на витоках інформації з НАБУ, в якому з'ясовується факт неафішованої зустрічі віце-прем'єр-міністра з відновлення України — міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександра Кубракова з першим заступником директора НАБУ Гізо кутовий.

ДОСЬЄ: Гізо Углава: як американці підсунули Україні грузинського «клопу». ЧАСТИНА 1

Ця зустріч, про яку журналіст повідомляє як про факт, що відбувся, відбулася у зв'язку з здійснюваним НАБУ кримінальним провадженням з масштабного розкрадання державних коштів під час реалізації президентської програми «Велике будівництво», безпосереднім керівником і куратором якого був Олександр Кубраков. І про цю зустріч листувалися в месенджерах фігуранти скандалу зі «зливом» інформації з НАБУ.

Один з учасників цих подій Георгій Біркадзе заявив, що наприкінці 2022 року було зроблено запис, «Коли пан Кубраков розподіляв фінансові потоки між підконтрольними своїми юридичними особами. Це записали». Після цього пан Кубрак «Прийшов здаватися в НАБУ і вирішив, що буде непогано, якщо його ніхто не чіпатиме. І дали йому куратора НАБУ, детектива на прізвище Рокунь». Зі твердження Георгія Біркадзе випливає, що НАБУ задокументувало («зробило запис») як "Кубраков розподіляв фінансові потоки між підконтрольними йому юридичними особами", після чого, щоб уникнути відповідальності, Кубраков почав співпрацювати з НАБУ. Куратором цієї співпраці з боку НАБУ було визначено детектив Рокуня. Він, як випливає з матеріалів цієї судової справи, був одним із керівників детективів, які санкціонували початок розслідування за заявою Доценка та керували ним.

Скажете, просто збіг. Можливо, але надто багато в цій справі подібних збігів, які створюють стійке враження, що Олександр Кубраков та Олександр Доценко були просто «інструментарієм» у заздалегідь спланованій та за їх допомогою реалізованій спецоперації НАБУ.

Олександр Доценко. Громадянська позиція, компромат, російський слід

Щодо викривача О. Доценка також чимало публікацій ЗМІ щодо його зв'язків, з одного боку — з НАБУ, з іншого — з... РФ, що не дивно випускнику Російської академії державної служби за президента РФ.

Знову ж, мабуть, за збігом обставин за два тижні до вручення підозри Сушон та Копистирі, НАБУ та САП повідомили про направлення до суду справи стосовно колишніх чиновників держпідприємства «Украерорух», через дії яких державі завдано 160 млн грн збитків. Їм інкримінували те, що вони, проігнорувавши застереження Мінінфраструктури, продовжили здійснювати платежі через проблемний ПАТ «Платинум Банк», не вивели кошти ДП із рахунків цього банку (більше, перед цим перевели на ці рахунки великий суд коштів). А коли банк визнали банкрутом, держпідприємство втратило свої грошові активи.

2019 року у цій справі НАБУ проводило обшуки у ДП «Украерорух» і тоді Олександр Доценко вперше публічно «засвітився» у співпраці з НАБУ.

«Ми повністю співпрацюємо зі співробітниками Національного антикорупційного бюро України та готові всіляко сприяти у проведенні необхідних заходів щодо можливості повернення втрачених коштів із «Платинум Банку», - Навела тоді прес-служба слова керівника «Украероруха» Олександра Доценка.

Чи фігурував у цій справі Олександр Доценко і якщо так, то в якому статусі варто з'ясувати, оскільки це може пролити світло на справжню мотивацію його дій як викривача у справі агрофірми «Квіти України». Адже для такої співпраці має бути дуже переконлива причина.

Це стосується зв'язків Доценка з РФ, який порівняно недавно (2011 рік) закінчив академію при президентові РФ. Чи не могло бути так, що НАБУ вийшло на певний російський слід Доценко (громадянство, нерухомість, зв'язки тощо) та на цій основі стимулювало його до активної співпраці? У ситуації, що склалася, виключати не можна нічого. Але це вже питання до української контррозвідки, яка має перевірити (можливо, і перевіряла) російське минуле (чи минуле?) вказаного викривача.

До речі, за повідомленням ЗМІ, рідний дядько шефа Доценка Олександра Кубракова є міністром внутрішніх справ Білорусі, який також наводить на певні роздуми. У цьому контексті цікавий той факт, що за керівництва Олександром Кубраковим «Укравтодором» значну кількість тендерів на будівництво та ремонт доріг в Україні отримували білоруські компанії. Просто збіг? Чи не факт.

Цікаво, що, отримавши статус викривача, Олександр Доценко швидко звільнився зі свого місця роботи, махнувши рукою на посаду. Але це справа така, хтось для своїх підлеглих хоче бути керівником і наставником, а хтось — викривачем…

Викриття чи чітко спланована провокація?

«Поза будь-якою увагою прокурора залишились і численні порушення вимог КПК України, які свідомо допускалися детективами під час здійснення досудового розслідування та завдяки яким створювалася видимість наявності обставин саме так, як вони викладені в обвинувальному акті, а не так, як було фактично. Складається враження, що сторона звинувачення дуже хотіла приховати одні злочини певних осіб і тому намагається звинуватити в інших кримінальних правопорушеннях наших підзахисних»., - Затверджує захист обвинуваченого у справі С. Копістири.

Описана у виписці з ЄРДР фабула кримінального правопорушення не збігається з матеріалами кримінального провадження, що унеможливлює встановлення обставин скоєння «головним підозрюваним» Копистирою інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Наявні фактичні дані не дають уявлення про елементи складу кримінальних правопорушень, що інкримінуються, і свідчать про наявність складу злочину в діях інших осіб. Заява викривача Доценка вносилася до ЄРДР одночасно (у буквальному значенні цього слова!) з його допитом, а сам допит розпочався ще до початку розслідування, що за законом неможливо в принципі. Надалі під час досудового розслідування такий дивовижний збіг прокурора щоразу пояснювали в суді різними суперечливими версіями.

Обшуки проводились на підставі ухвал Вищого антикорупційного суду. Із документів вбачається, що саме викривач – директор департаменту Мінінфраструктури Олександр Доценко за своєю ініціативою проводив звичайну робочу зустріч із директором ДП для «обговорення робочих питань». Таємно від неї він записав цю розмову на диктофон для того, щоб уже наступного дня помчати до НАБУ та використати цей запис для подання заяви про скоєння кримінального правопорушення.

Це не просто дивно — запросити підлеглого на робочу розмову, наполегливо підштовхувати її до певних дій, таємно фіксуючи розмову, а протизаконно.

Втім, поки що суд чомусь не побачив підстав, щоб визнати цей запис очевидно неприпустимим доказом.

Збіг чималої кількості цікавих обставин у сукупності дає підстави для такого припущення. Олександр Доценко цілеспрямовано вів розмову в руслі подання заяви до НАБУ про вчинення дій, які особи не робили і, можливо, не збиралися вчиняти. Він не тільки підбурює підлеглу до надання правильних відповідей на його, очевидно, вже заготовлені питання, тому що не дарма він готувався (або його готували) записати цю бесіду, а й зізнається, що навіть не читав договору, який у нього вже викликає сумнів. Таке «не читав, але засуджую» на новий лад.

З ухвал Вищого антикорупційного суду про надання дозволу на обшук складається враження, що саме викривач Олександр Доценко в розмові з нині обвинуваченою неодноразово наполегливо наголошував нібито на наявності проблем за вказаним договором, оригіналу якого він в очі не бачив. У вічі не бачив, але міністрові вже доповідав.

Викривач люто та наполегливо «виводив» обвинувачену на міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України А. Кубракова (вторинного «викривача»). Бо саме той, за словами Доценка, уповноважений вирішувати питання щодо зазначеного договору. Зауважимо, що до цього Олександр Доценко з нині обвинуваченим Копистирою знайомим не був і сам Копистир відповідної ініціативи не виявляв, бо був переконаний, що договори абсолютно законні та соціально важливі — вигідні бізнесу та потрібні державі (зокрема передбачалося передати у власність держави близько 150 квартир).

В ініційованому Доценком та Кубраковим кримінальному провадженні почалося те, що адвокати підозрюваного підприємця на засіданнях суду з розгляду питань про обрання йому запобіжного заходу, арешт майна тощо. називали реалізацією чітко спланованої провокації. За їх твердженням, це була активна спільна діяльність НАБУ та викривачів з ініціювання зустрічей спочатку із Сушон, а потім із Копистирою; проведення з ними стимулювально-провокаційних розмов; спеціальне підведення до відповідного вирішення питань. Зрозуміло, все це — з відео- та аудіофіксацією розмов та подальшим вибірковим використанням отриманого матеріалу.

Зрештою, зусилля Кубракова та Доценка з НАБУ дали результати. 21 листопада 2023 року НАБУ повідомило Копистирю про підозру саме за тією фабулою, яку ще 3 серпня визначили викривач Олександр Доценко та старший детектив НАБУ Догойда, а 4 серпня підтримав викривач-переповідач Кубраков.

Викривач А. Кубраков став таким… за ніч. Тому що набув цього почесного статусу вже наступного дня після записаної Доценком розмови. І повірити в правдоподібність такої блискавичної хронології може лише той, хто не має жодного уявлення про роботу наших правоохоронних органів. А вражаючий хронометраж перетворення чиновників на викривачів заслуговує на окреме висвітлення.

Ну, а чого ви чекали у справі, де викривачем — сам віце-прем'єр-міністр Кубраков? Хоча щодо обґрунтованості цього його статусу виникає дедалі більше сумнівів. Втім, не поспішатимемо з висновками, адже судовий розгляд триває.

Skelet.Org

По темі: Чому в ботсад запахло криміналом? Нові деталі скандалу з «КСМ-Груп» та землями НАН

Дешево та сердито: як сотні гектарів у центрі Києва потрапляють у приватні руки під забудову

ВАКС продовжив обов'язки двом обвинуваченим у справі про підкуп Кубракова

Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!