Олег Царьов: невдаха «голова Новоросії». ЧАСТИНА 1
Навесні 2014 року до строкатої компанії «народних губернаторів» та «народних мерів» охопленого заколотом Донбасу приєднався покритий синцями Олег Царьов – єдиний володар справжнього мандату у цьому балагані самозванців. Втім, відразу після цього Царьова було позбавлено повноважень та недоторканності депутата Верховної Ради, які він проміняв на віртуальну корону «голови парламенту Новоросії». І з цього моменту ефемерна «Новороссия» була приречена на повний провал, тому що Олег Царьов має чудове талантом руйнувати та компрометувати будь-який політичний проект, до якого він торкається.
Ну що ж, у цьому випадку Україна від цього лише виграла! Якоюсь мірою її врятувало те, що у важкому хаосі 2014 року на чолі сепаратисток і колабораціоністських сил стали такі «лідери», як Царьов – безглузді й сумні, що заплуталися у власних ілюзіях. Варто погодитись, що якби противник був добре організований і чітко розумів свої цілі, то зупинити його було б набагато важче.
І все ж таки не варто сприймати Олега Царьова лише як когось дурника з фінгалом під оком або безкорисливого проповідника «російського світу» (дивлячись, хто як його бачить). Хоча він повністю провалився і зганьбився як публічний політик (і в Україні, і в «Новоросії»), Царьов раніше відбувся як дуже щасливий, хоч і нечистий на руку бізнесмен. Понад те, він успішно продовжує займатися бізнесом і сьогодні.
Олежка Царів
Олег Царьов. Перший бізнес
Царьов Олег Анатолійович народився 2 червня 1970 року у Дніпропетровську. Його батько, Анатолій Іванович Царьов, працював у КБ ракетних двигунів, хоча й не був незамінним конструктором. Так само і його мати, Ніна Василівна Царьова, хоч і мала ступінь кандидата хімічних наук, навряд чи була світилом науки. Справа в тому, що 1984 року Ніну Царьову перевели до Тернополя керувати кафедрою неорганічної хімії у педагогічному інституті — тобто готувати шкільних вчителів. А разом із нею до Тернополя переїхала і вся родина Царьових, включаючи її главу Анатолія Івановича – і в ракетному КБ його ніхто за поли білого халата не утримував. У зв'язку з чим виникає питання, а чим він там займався? За інформацією джерел Skelet.Org, справжньою причиною їхнього переїзду була якась скандальна історія, яку зам'яли, відправивши Царьових геть із Дніпропетровська (вони повернулися до Дніпропетровська 1987-го, з початком «перебудови»).
Олег Царьов
Проте Олег Царьов завжди використовував «титули» батьків для створення свого іміджу «сина науковців та творців ракет», який він густо посипав власною брехнею. Наприклад, про те, що в 10-му класі він став переможцем якоїсь «фізико-математичної олімпіади московського університету» (насправді такої не проводилося), завдяки чому його нібито запросили на навчання до МІФД (Московський інженерно-фізичний інститут), де він вступив на спеціальність «автоматика та електроніка фізичних установок». Але, за іншою інформацією, у МІФІ його влаштував батько, який мав дуже великі зв'язки (не так у наукових, як у керівних та господарських колах «ракетників»).
Також Олег Царьов любив хвалитися тим, що в МІФІ їх нібито готували до «радянської програми зіркових воєн» — що було черговою брехнею, оскільки ця програма була закрита Горбачовим 1988-го. А ще молодий Царьов виявляв до потенційного супротивника величезний діловий інтерес, бажаючи з ним не воювати, а торгувати — хай навіть на шкоду своїй країні, але з зиском для своєї кишені. Повернувшись до рідного Дніпропетровська 1992-го, він недовго пропрацював простим інженером, і вже за кілька тижнів поринув у світ «околовиробничого» бізнесу. За інформацією джерел Skelet.OrgПерші приватні фірми, в яких він працював, створювали батьки, родичі та друзі родини. Це були МП "Автекс" (1992), ТОВ "Курс", страхова компанія "Довіра" (1993), а також українсько-американське СП "Комп'ютерЛенд". Останнє було створено у партнерстві з американською фірмою МBL International East - за деякою інформацією, її власники були колишні емігранти з СРСР. З цією фірмою була пов'язана велика афера: 1990-91 р.р. у Дніпропетровську анонсували виробництво комп'ютерної техніки, під цю справу виділили великий валютний кредит — який у результаті ніхто не повернув. А замість власного виробництва було створено СП, яке постачало із США до Дніпропетровська готові комплектуючі (зокрема застарілі та «реанімовані»), з яких у двох «побутівках» збирали комп'ютери, ліпивши на них марку «МBL». Натомість СП імпортувало кольорові метали та дорогі сплави, яких у промисловому Дніпропетровську тоді було достатньо. Ось на цьому й піднялося сімейство Царьових товаришів, а з «Комп'ютерЛенду» 1995-го виріс ТОВ «Дніпропетровський комп'ютерний центр». Варто зауважити, що MBL International East відкрила таке ж СП і в Києві, яке досі працює під вивіскою «ComputerLand Kiev».
На виручені гроші Царьові, поставивши на чолі сімейного бізнесу Олега Анатолійовича (а в нього ще є брати Михайло та Іван та сестра Марія), почали скуповувати підприємства Дніпропетровська.
Оскільки найприбутковіші і найбільші розхопили круті сім'ї, клани та ОЗУ, Царьові задовольнялися «крихтами»: 1998-го вони «розжилися» Дніпропетровською паперовою фабрикою, 2000-2002 хлібозаводами у Дніпродзержинську та Новомосковську. Їхні загребні руки тоді простяглися аж до самого Криму, де вони примудрилися віджати собі цілий санаторій!
Ця історія була сповнена дивацтв і недомовок. Насамперед залишилося зовсім невідомим, хто допомагав Царьовим захопити санаторій їм. Кірова (Ялта, вулиця Кірова, 39), хто був із ними в долі, хто їх покривав? Повідомлялося лише таке: 2002 року цей санаторій (корпус на 612 місць, басейни, 7 гектарів парку) було акціоновано та перетворено на ЗАТ «Санаторій ім. С.М. Кірова» з реєстрацією у Дніпропетровську! Спочатку державі належало 60% акцій, але потім ЗАТ утворило заборгованість у розмірі 7,3 мільйона гривень перед дніпропетровськими фірмами Царьових «Багіра-Н» і «Топаз-К» — після чого акції держави перейшли до них за рахунок сплати боргу. Як то кажуть, лихо!
Той самий санаторій
Олег Царьов. Дніпропетровська лезгінка
Мабуть Олег Царьов і сьогодні міг би жити тихим життям дніпропетровського бізнесмена середньої руки, якби не вирішив розжитися мандатом народного депутата. На парламентських виборах 2002 року він балотувався по одномандатному округу №40, причому обравши як політичну платформу маловідому тоді Партію Регіонів (з якої тільки-но вийшов один з її творців Петро Порошенко). Варто зауважити, що результати тодішніх виборів в області були вельми специфічні: за партійними списками лідирували КПУ (майже 32%), блок «За ЄдУ» (11,43%) та об'єднані соціал-демократи (9,58%), а ось місцевий БЮТ отримав лише 4,32%. Над Дніпропетровськом майоріли червоні та синьо-білі прапори, робітники його заводів виступали за економічну кооперацію з Росією, і тоді ніхто й уявити не міг, що через 12 років місто стане головним східним бастіоном «проукраїнського радикалізму».
Виступаючи під прапорами ПР, яка тоді входила до блоку «За їжу», Царьов виграв вибори на 40-му окрузі з результатом 30,26%; при цьому обійшовши кандидатів від СДПУ(о), «Громади» та КПУ. Зрозуміло, що одного «красномовства» і навіть Царьова грошей для цього було недостатньо. Але хто надавав підтримку новачкові?
Загіддін Габібулаєв, він же Загід Краснов
Численні джерела Skelet.Org повідомляють, що вже тоді Олег Царьов перебував «під дахом» такої відомої у Дніпропетровську особи, як Загід Краснов. Уродженець Дагестану і лезгін за національністю, Загіддін Габібулаєв (за радянським паспортом Загіддін Габібулаєвич Габібулаєв) осів у Дніпропетровську у 80-х, а на початку 90-х під прізвисько «Загід» став членом ОЗУ «Мухтара», Мугтара життя у тіньовому житті всієї області. Але якщо ОЗУ «Наріка» (Олександра Налекрешвілі) мала справу з великими бізнесменами рівня «Привату», то ОЗУ «Мухтара» працювала відповідно з «комерцями» меншого масштабу. Після вбивства Магометова угруповання очолив Габібулаєв, причому його називали не кримінальним бізнесменом, а саме жорстким «бригадиром» рекетирів та бойовиків. Водночас, за інформацією джерел Skelet.OrgЩе з 80-х Гібібулаєв добровільно співпрацював з КДБ (навіть мріяв сам стати чекістом), а тому 90-ті роки він пережив без проблем з правоохоронними органами, після чого перекваліфікувався в підприємці і увійшов у нове століття як Загід Геннадійович Краснов (взявши прізвище).
Загід Краснов
Говорили, що на виборах 2002 року Краснова мала договірну «квоту» на кілька мандатів у різні рівні влади, і що нібито в останній момент він передумав йти до Ради, а вибрався до міськради Дніпропетровська, де негайно зайнявся земельними питаннями. Перемогу ж на контрольованому ним окрузі №40 та мандат нардепа ВР він вирішив «подарувати» своєму протеже Олегу Царьову. При цьому, що цікаво, «регіоналом» Царьов став практично волею нагоди (тільки щоб висунуться в кандидати), але цей випадок визначив усе його подальше життя.
У політиці Загід Краснов ніколи не дотримувався жодних принципів, він намагався розкласти свої яйця по різних кошиках. У квітні 2004 року він став консультантом Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при президентові Кучмі (яка іронія!), а вже влітку того ж року очолив Дніпропетровський виборчий штаб Віктора Ющенка, а під час першого Майдану очолив у місті «Комітет національного порятунку». Тоді повідомляли, що дніпропетровський Майдан-2004 благополучно грюкав у бочку і кричав «Ю-щен-ко!», не боячись ні міліції, ні «титушок», бо його охороняли «бійці» Загіда Краснова та його колеги Налекрешвілі. За це 2005-го Краснов був ненадовго призначений в.о. заступника Дніпропетровської ОДА.
А ось його протеже Олег Царьов, навпаки, намагався міцніше вчепитися за Віктора Януковича. Але 2004 року йому це не вдавалося: виборчий штаб Януковича у Дніпропетровську повністю контролювали люди Сергія Тігіпка. І лише після того, як Тігіпко покинув Януковича, до його «тіла» зміг пробитися Олег Царьов. Невідомо, що він там наобіцяв «лідеру», але 2005-го Царьова поставили головою Дніпропетровського відділення Партії Регіонів, що заново відродилася. У його завдання було поставлено перемогу ПР на виборах 2006 року та перетворення її на «керівну та спрямовуючу силу» області, підпорядковану «донецьким». І це завдання Царьов успішно провалив.
Царьов: як все прос...ати
Мобілізувавши вручений йому ресурс та користуючись протестними настроями виборців, на виборах 2006 року Олег Царьов мав усі шанси покласти область до ніг Януковича, забезпечивши за ПР стійку більшість в обласній та міській радах (сам Царьов знову обрався до Ради, а також до облради). Насправді ж він ледве не провалив вибори до облради, бо надто вже відкрито підкуповував виборців пайками із символікою ПР та влаштовував свята від імені партії – за що у березні 2006-го Кіровський районний суд зняв її з обласних виборів. Зрозумівши, що «донецькі» за це його просто страчують, Царьов у паніці почав виправляти свої помилки, влаштовуючи мітинги та пікети (для яких йому виділяв своїх людей Загід Краснов) та ледве добився відновлення партії через Апеляційний суд за пару днів до виборів.
Олег Царьов
Стискаючи в руках мандати депутата і Верховної Ради, і обласної ради, Олег Царьов довго і болісно обирав. Справа в тому, що спочатку головною метою Царьова було крісло голови облради. Але вибори викликали такий опір помаранчевих, що розтяглися на кілька місяців. Царьов у результаті втратив мандат депутат обласної ради, оскільки суд зажадав від нього визначитись – і він обрав гарантоване місце у Раді. Після цього шляхом підкилимних інтриг головою Дніпропетровської облради обрали Юрія Вілкула. При цьому у Вілкулов був зуб на Царьова ще з моменту проведення місцевих виборів, коли суд зняв ПР із виборів (а Юрій Вілкул до облради йшов за списком партії), тож відносини між ними спочатку не склалися.
Обмахнувся Царьов і в міськраді Дніпропетровська. Спочатку все йшло, як за писаним: кандидати від ПР отримали більшість мандатів і сформували найбільшу фракцію, яка сформувала більшість у союзі з фракціями «Блок Лазаренка», створеною Загідом Красновим. Доповнив їх дует Олександр Тимошенко: довірений менеджер Царьових (керував ТОВ «Дніпропетровський комп'ютерний центр», потім паперовою фабрикою) було проведено ними до міськради та обрано його секретарем.
Олександр Тимошенко
Але як Царьов використав отримані можливості? Фактично одразу він віддав створену більшість у міськраді під владу Загіда Краснова – прозваного директором міськради. Сам Царьов зайнявся з ним дерибаном дніпропетровської землі. ЗМІ повідомляли, що у період 2006-2008 р.р. за різними схемами Царьов і Краснов привласнили безліч земельних ділянок, ринкову вартість яких оцінювали в 800 мільйонів доларів! Серед них: 150 гектарів землі на монастирському Зеленому островах, ділянки на житловому масиві Сонячному та набережній Малиновського. При цьому більша частина «прибутку» йшла до кишень Краснова, при якому Олег Царьов так і залишався його «молодшим партнером».
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Царьов Олег: невдаха «голова Новоросії». ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!