Олег Махницький: чи є межа безсоромності колишнього «прокурора Майдану»?
Журналісти, які цікавилися подробицями життя Махницького у його знайомих і сусідів, щоразу переконувалися в тому, що коли одного разу через багато років Олег Ігорович відійде в інший світ (адже все там будемо), то на його поминках пануватиме мовчання. Так-так, саме тому, що про покійників говорять або добре, або нічого! Напевно, і народу за поминальним столом збереться не багато, бо, за словами людей, які його давно знають, Олег Махницький з дитинства вирізнявся унікальною гов... пробачте, негативністю характеру, що незмінно перетворює всіх, хто з ним стикався, у його недоброзичливців. У нього давно вже не залишилося жодного друга – тому що він їх зраджував, кидав і пускав світом. У нього залишилися лише корисні знайомі та ділові партнери, та й то мало хто з них погоджується скласти Махницькому компанію на вечірці. Проте про способи проведення дозвілля колишнього генерального прокурора України Skelet.Org розповість трохи нижче.
Нешановані люди
Сусіди якось розповіли журналістам, що коли той одружив свого сина Вадима, то на весіллі з їхнього боку були тільки родичі Махницьких та друзі нареченого. Ні колеги по роботі, ні керівництво «Свободи», якому Махницький неодноразово надавав корисні послуги, своїм візитом цей важливий для нього захід не вшанували.
Тому не варто дивуватися з того, що рання біографія Махницького дуже скупа на подробиці, та й ті здебільшого складаються з розказаних напівголосно та анонімно скандальних пліток з його життя. Отже, Махницький Олег Ігорович народився 15 березня 1970 року у Львові, у сім'ї радянських службовців із середнім статком. У 1977-85 р.р. ходив до середньої школи №87, 9-10 клас закінчував у школі №22. Схоже, що майбутній охоронець законності, який сьогодні хвалиться відмінним здоров'ям, тоді відкосив від служби в армії: у його біографії зазначено, що з 1988 року він працював на Львівському швейному підприємстві «Маяк» (за чутками, у кооперативі), а 1990-го влаштувався на виробничо-творчий. Але, мабуть, «туристичний бізнес» у нього не задався, бо 1991 року Махницький вступив на юридичний факультет Львівського державного університету ім. Франка за спеціальністю «правознавець»
Подробиць про своїх батьків Махницький сам не розповідав, а зі слів їхніх сусідів відомо лише те, що його мама давно померла, а батько залишився жити у їхній львівській квартирі на самоті, уникаючи спілкування.
Сам же Олег Махницький у 90-х разом із дружиною Нелей влаштувався у селищі Винники — передмісті Львова, сьогодні забудованому котеджами місцевої еліти. За словами його тамтешніх сусідів, просторий особняк на місці скромного старого сільського будиночка почав рости з кінця 90-х, коли Махницький працював слідчим Львівської прокуратури, і був закінчений після його обрання 2006-го до міськради Львова.
Будинок Махницьких у Винниках
Про характер власників цього будинку багато що можуть розповісти дві виставлені напоказ деталі його інтер'єру: монограма «М» на кованих воротах та особистий герб Олега Махницького над кованою ж хвірткою. Видно, що люди люблять виділити та підняти себе над оточуючими. У той же час герб, складений із грубими порушеннями правил геральдики, викликає сумніви як у професіоналізмі правознавця Махницького, так і в його інтелекті (невже було важко погортати відповідний довідник). Наприклад, кам'яна корона присутня лише у гербах міст чи стародавніх гербах аристократичних нащадків князів, воєвод і кастелянов – а, як відомо, Олег Махницький перестав бути ні нащадком аристократів, ні тим більше містом.
Особистий герб Олега Махницького
Чим слідчий прокуратури «підробляв» на бетон та цеглу, його сусіди не знають, зате охоче діляться з журналістами подробицями сімейного життя Махницьких. Кажуть напівголосно, озираючись на паркан із кованими воротами, зізнаючись, що Махницькі – дуже мстиві люди.
Втім, за їхніми словами, після 2012 року Олег Махницький, який обирався до Верховної Ради і поїхав до Києва, практично покинув і свою дружину, і свій будинок у Винниках. Що не дивно, враховуючи історії про його коханок та скандальні покупки Махницьким наддорогою нерухомості у Києві та закордоном.
Ще один персонаж регулярних скандалів навколо Олега Махницького – його дочка Мар'яна, яка виросла розпещеною, несмачною і зарозумілою мажоркою, при цьому має дещо спотворені уявлення про соціальну структуру суспільства і своє місце в ньому (втім, як і багато мажорів). Мар'яна перебуває у захваті від дорогих автомобілів, відпочинку в Європі та косметики «Dior», а також обсипає відвідувачів свого блогу фразами «недоумки», «закрий рот» і «треба думати, про кого це пишеш». Вона шокувала своїми витівками однокласників та сусідів, ще коли жила з мамою у Винниках.
Після першого курсу Львівського університету Маріанна побажала перевестися до престижного «City University London». За її словами, вона хотіла здобути диплом з міжнародного комерційного права, а потім повернутися з ним на Україну (можливо, влаштувавшись у заступники до якогось із міністрів, що нині у тренді). Однак вибір вишу був багато в чому визначений тим, що саме до Лондона вирішив бігти в 2014 році її «папик» Олег Махницький. Отримавши добрі «гонорари» під час свого перебування на посаді генерального «прокурора Майдану» (а на Майдані тільки таке і «спливало»), він зміг не тільки оплатити Мар'яні навчання (до 19,5 тисяч фунтів на рік), але й купив їй за півтора мільйона євро окрему квартиру в «лондському мікрорайоні». балкона третього поверху на Темзу), де вона зможе влаштовувати студентські вечірки зі своїми однокурсниками.
У студентській квартирі Мар'яни Махницької
Селфі Мар'яни Махницької
Улюбленим заняттям Мар'яни ще зі старших класів школи є «фотосесії», більшу частину яких вона робить сама (селфі). Справа хороша, якби тільки не випнута «еротичність» цих фото, які Мартьяна потім викладає у своєму блозі. Навіщо доньці далеко не бідних батьків рекламувати себе подібним чином, сказати важко: можливо, таким чином вона вже шукає свого майбутнього міністра, а може це просто типовий для української молоді «вітер у голові». Ось тільки це захоплення Мар'яни Махницької не в'яжеться з політичним іміджем її батька, який позиціонував себе як побожного консерватора, і навіть подавав законопроект про заборону абортів як не тільки «нанесення шкоди нації», а й взагалі аморальних.
Про несмак ми взагалі мовчимо – суто рагульська звичка одягатися у синтетичне «леопардове».
Олег Махницький: «Махновські» методи львівського Юди
1999-го року, після трьох років роботи за спеціальністю, Олег Махницький залишив роботу в органах прокуратури, де дослужився аж до старшого слідчого обласного управління нагляду за дотриманням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Згодом він не працював у прокуратурі до свого зіркового призначення у 2014 році – ставши тоді першим генпрокурором України з таким куцим послужним списком. Але, як відомо, тепер ця пальма першості належить Юрію Луценку (докладніше про нього читайте у статті Юрій Луценко. Термінатор української політики), який взагалі не має юридичної освіти, натомість має судимість за зловживання службовим становищем (і репутацію зловживаючого спиртними напоями).
Руслан Валько
Причина звільнення Махницького з органів залишилася невідомою навіть для його «всезнаючих» сусідів, можливо, це було пов'язано з якимось скандалом. Відомо лише, що він пішов не один, а зі своїм колегою Русланом Валько – одним із небагатьох людей, з ким Махніцький досі зберіг довірчі стосунки. У 1999-2001 Махницький працював юристом в «Агентстві безпеки «Скорпіон», а потім разом із Валько подався до адвокатів: спочатку вони відкрили «приватний кабінет», потім влаштувалися до Адвокатського об'єднання «Осадчий та партнери» (Валько там був віце-президентом). А за кілька місяців, у листопаді 2003-го разом вони заснували власне Адвокатське об'єднання «Валько та Махницький».
Вже в одній із перших справ своєї адвокатської практики Махницький не погнушався засудити сина власної сусідки Мирослави Іванівни Крупи (їх будинки стоять поряд). За її словами, у ніч на 23 листопада 2001 року її дочка нібито зазнала насильства з боку якогось «залицяльника», який потім приїхав до будинку Крупи і почав вимагати свою «улюблену». Заступитися за сестру вийшов її 22-річний брат Андрій, сталася бійка, Андрій схопив ціпок і вдарив кривдника по ногах. А за кілька днів за ним приїхала міліція, яка заарештувала Андрія Крупу за завдання тілесних ушкоджень. Яке ж було здивування та обурення сімейства Крупи, коли вони дізналися, що адвокатом постраждалого виступив їхній сусід Олег Махницький, а побої у нього знімала його дружина Неля, яка працювала у судмедекспертизі. Махницькі хвацько розгорнули цю справу, внаслідок чого Андрій Крупа отримав 6 років в'язниці (!) за те, що зробив потерпілого інвалідом. При цьому акт огляду інвалідності у справі був відсутній і взагалі не існував, що анітрохи не збентежило суддю, який також задовольнив позов до Андрія Крупа про виплату «інваліду» 12 864 гривень матеріальних та моральних збитків. Після цього випадку всякі стосунки Махницьких зі своїми сусідами по вулиці припинилися, а Олег Ігорович отримав від них прізвисько «Махно», яке вимовляється з негативною інтонацією.
Своєму успішному зростанню на початку «нульових» Олег Махницький був зобов'язаний багато в чому тодішньому меру Вінніков Сергію Уварову. Він з Махницьким був знайомий ще по роботі в правоохоронних органах, потім став головою Винників – і якраз допоміг Махницькому купити та оформити ділянку, на якій пізніше було збудовано його будинок. Та й збудувати його теж: свій остаточний вигляд будинок Махницьких у Винниках придбав працями робітників будівельної фірми «Квартал-плюс», чий власник та керівник Сергій Горобець є кумом Уварова. Більше того, на прохання Уварова Горобець надав Махницькому, що завжди прибіднявся, відстрочку платежу за послуги своєї фірми – які Махницький так і не сплатив. Натомість через кілька років він мало не засадив Горобця до в'язниці.
Ця історія відбулася в 2012 році, однак, за словами Уварова, Махницький «став Юдою» набагато раніше, ще коли він надавав Уварову адвокатські послуги, в ході чого збирав про нього, його родину та його бізнес конфіденційну інформацію. - І продавав її конкурентам Уварова. Так само він вчинив із друзями та бінес-партенерами Уварова, до кола яких той необережно ввів Махницького. За словами Уварова, Махницькому довіряли настільки, що навіть потоваришували з ним: запрошували на пікніки та сімейні свята, разом їздили на футбол та рибалку. І навіть «крота» (або «щура») розгледіли в ньому не відразу.
Так ось, у лютому 2012 року при отриманні хабара у розмірі 15 тисяч доларів заарештували секретаря Винниківської міської ради Ігоря Моісеєнка, який був довіреною людиною Махницького (що вже засідав у міськраді Львова). А хабар Мойсеєнку відправили їхнього спільного знайомого через Сергія Горобця. За словами Уварова, після цього Махницький приходив до нього з пропозицією: виручити Мойсеєнка, перевівши всі стрілки на Горобця – мовляв, хай він сидить! Уваров відмовився жертвувати кумом — і дуже скоро переконався, що Махницький недаремно називають вкрай мстивою людиною. Коли за місяць Махницький став народним депутатом і поїхав до Києва, то він почав писати депутатські запити на Уварова до всіх перевіряючих та правоохоронних органів – чудово знаючи всі корупційні таємниці Винниківського мера. "Дійшло до того, що до суду подали навіть на мою маму - а їй 77 років, вона заслужена агроном України", - розповів журналістам Уваров.
Крім того, Уваров упевнений, що за підпалом його автомобіля у 2013 році також стоїть Махницький. А ще однією жертвою помсти Махницького став інший його вінніковський сусід, колишній власник ресторану Кайзервальд Борис Шуневич. Колись вони з Махницьким теж були приятелями, а потім посварилися – після чого Шуневич втратив свій ресторан.
А коли після Майдану Махницький став генеральним прокурором, то він щільно взявся і за Сергія Горобця, якого за пару місяців просто пустив світом – внаслідок чого той ховався… у монастирі. Де, за словами Уварова, «молився, щоби Господь захистив його від диявола Махницького». Зрозуміло, що сам Махницький записав ці епізоди у свій публічний «резюм» як епізоди його героїчної боротьби з українською корупцією. Проте недовге перебування Махницького у кріслі генерального прокурора України продемонструвало протилежне.
Олег Махніцький. Як «Махно» прийшов у «Свободу»
До політики Махницький довгий час був байдужим, хоч і мріяв придбати якийсь мандат. Є інформація, що у ВО «Свобода» його навів Ігор Кривецький (докладніше про нього читайте у статті Ігор Кривецький: кримінальні спонсори "Свободи"), якого Махницький за своєю прокурорською роботою знав ще на прізвисько «Пупс» як члена ОЗУ львівського авторитету Колі Рокіро. На підтвердження цієї інформації говорить той факт, що у «Свободі» Махницький вважався людиною саме Кривецького, а не Тягнибока чи когось іншого. Їхня початкова співпраця була суто діловою: Кривецький користувався адвокатськими послугами та зв'язками Махницького в правоохоронних органах для вирішення своїх справ. Але ось у 2004 році з Говерли пролунала скандальна промова Олега Тягнибока (докладніше про нього читайте у статті Олег Тягнибок. Спонсори та соратники українського націоналіста), після чого йому терміново потрібен адвокат. І Кривецький порекомендував йому Махницького – який три роки відмазував вождя «Свободи» від звинувачень в антисемітизмі та розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, добившись таки виправдувального вироку. Так Махницький перейнявся національним духом, вступив у партію і став з'являтися на людях у вишиванці.
Подяка Тягнибока була величезною: у 2006 та 2010 роках Олег Махницький за списком «Свободи» обирався до міської ради Львова, де він отримав комітет із земельних питань.
Джерела Skelet.Org повідомляли, що це було не випадково: саме в цей час Ігор Кривецький активно вкладався у пов'язаний із землею бізнес — будівельний, туристичний та газовидобувний. Але Махницький працював на кілька фронтів: у міськраді здружився з депутатом від Партії Регіонів Андрієм Мочарським (називаним за областю від «донецьких») і прокурором Личаківського району Степанчуком.
Андрій Мочарський
У свою чергу, Махницький затяг за собою до міськради Львова свого партнера Валько (також соратників Тягнибока, який став), якому передав земельний комітет після свого відходу до Верховної Ради у 2012 році, куди обирався так само за списком «Свободи» під №21. І отримав там місце заступника голови комітету з питань верховенства права та правосуддя – чим і скористався, зводячи рахунки зі своїми колишніми товаришами та партнерами із Винників.
Вже через рік свого депутатства Махницький потрапив у черговий скандал, і знову через свою жадібність та звичку прибідняться. А саме: у своїй декларації про доходи за 2012 рік він зазначив лише 13 604 гривень, хоча щомісяця отримував майже 16 тисяч гривень депутатської зарплати (плюс матеріальну допомогу). На склероз Махницький начебто не скаржився, навіщо ж він вніс у декларацію брехню? Ось яка людина займалася у парламенті питаннями правосуддя!
Рятуючи злодія
Під час другого Майдану Олег Махницький вважав за краще підтримувати боротьбу за демократію та європейський вибір у стінах Верховної Ради. Звідки виходив на площу лише під час проведення всенародних віче, де зображував із себе «прокурора Майдану» (як ви розумієте, тільки таке й могло «спливати» на Майдані), при цьому з побоюванням ховаючись за спинами політичних вождів – наче заздалегідь знав про таємничих снайперів. І ось ця людина, яка майже нічим не проявила себе під час тих подій, згодом стверджуватиме, що на посаду в.о. генпрокурора його "делегував Майдан".
Проте Махницький звично брехав. Причина, через яку він був призначений на місце Віктора Пшонки, що втік (докладніше про нього читайте у статті Віктор Пшонка: зліт та падіння прокурорського Цезаря), була інша, і вона навіть мала ім'я: Ігор Кривецький. Фактично в дні Євромайдану саме він був реальним головою «Свободи», бо поки Тягнибок з Кличком та Яценюком безглуздо тинялися центром Києва, Кривецький (з подачі та з примусу різних структур, пов'язаних з ЄС та США) за свої гроші організував сцену та формував сотні «Самооборони». Іншими «реальними людьми» Майдану були давній друг та компаньйон братів Кличків Артур Палатний та брати Костянтинівські (докладніше про нього читайте у статті В'ячеслав та Олександр Костянтинівські: як «російська мафія» подалася до «українських патріотів»), чиї «титушки» у ті дні «тримали» центр Києва.
Кривецький, який контролював «Самооборону», міг зробити так, щоб Майдан вигукнув склад нового уряду за запропонованим ним списком своїх людей. Але він не намагався зловживати своїми можливостями, оскільки структури, які ним керували, не дозволяли йому цього. І нова влада стала результатом переговорів, нібито всіх політичних сил і «ділових людей», які брали участь і підтримували Євромайдан (Держдеп аплодував!). «Свобода» мала свої квоти, і Кривецький проштовхнув по них Махницького на місце в.о. генпрокурора України. При цьому Skelet.Org з'ясував, що кандидатуру Махницького підтримали і кілька інших «вождів» Майдан, і що вона навіть отримала схвалення від представників парламентської фракції Партії Регіонів, що розвалюється. І незабаром стало зрозуміло, чому.
Формально, на камеру для публіки, Махницький обіцяв якнайшвидше притягнути до відповідальності представників поваленого режиму та розслідувати «злочини проти Майдану». При цьому громадськість, що перебуває в ейфорії, ніби не помічала, що, наклеюючи ярлики «злочинів проти Майдану» то на одного, то на іншого колишнього міністра чи члена Адміністрації, Махницький навмисне ігнорує висування проти них реальних звинувачень щодо економічних та посадових злочинів. У результаті створювалося хибне враження, що ці «шановні гідні люди» до грудня 2013 року не зробили нічого поганого (і навіщо тільки Майдан підняли?), що їх переслідують лише з політичних мотивів. І деяких із них (за винятком Віктора Януковича) навіть зняли з дошки розшуку Інтерполу.
А тим часом Махницький, який морочить українцям голови, нишком займався реальними справами. Першою дією Махницького в Генпрокуратурі став банальний продаж крісел обласних прокурорів: охочі зайняти чи зберегти їх, потягнулися до нового генерального з багатими дарами та дарами – зі скрипом поділяючись тим, що «нацарювали» за Пшонки. За чутками, вміст «конвертів», що заносяться до Махницького, коливався від 1 до 5 мільйонів доларів, залежно від «хлібності» області. Ось так, наприклад, крісло прокурора Одеської області зайняв скандальний Микола Стоянов, відомий також як «дах» проросійського політика Ігоря Маркова, який був фігурантом низки кримінальних і корупційних справ. А Дніпропетровську обласну прокуратуру взяв собі на відкуп Роман Федик — який, за словами Святослава Олійника (соратника Коломоського), «заробляє гроші з наркоторговців, причому вся глибина цинізму при цьому полягає в тому, що він при кожній нагоді згадує Небесну Сотню і щонеділі ходить до церкви».
Потім був навмисний розвал резонансної справи «вишок Бойка», які коштували державу близько 300 мільйонів доларів.
Власне, Махницький дуже постарався, щоб жодної справи (кримінальної) просто не з'явилося, і для цього він виявив справжні дива юриспруденції та талант лицедія (або лицеміра)! У відповідь на запити депутатів і громадських працівників зображував із себе сліпоглухонімого, а сам водночас виводив з-під звинувачення його головних фігурантів: Дмитра Фірташа (довідка щодо нього: ДМІТРІЙ ФІРТАШ. ІСТОРІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО МІЛЬЯРДЕРА), Сергія Льовочкіна (докладніше про нього Льовочкін. «Сірий Кардинал» та його сестраа), Юрія Бойка (довідка: ЮРІЙ БОЙКО – «НЕДОТИЧНИЙ») та Валерія Ясюка. Причому останнього Махницький практично виправдав, не знайшовши у його діях складу злочину – тож Ясюка мало не призначили керівником «Укртрансгазу».
Дуже цинічним був спланований розвал Махницьким міжнародної справи екс-секретаря РНБО Андрія Клюєва. В Україні прихильники Майдан вважали Клюєва винним насамперед у розгоні протестів 30 листопада 2013 року (т.зв. «кривава ялинка»), а також в організації «розстрілу Майдану» 18-22 лютого 2014 року. Махницький, який завойовував симпатії Майдану обіцянками розслідувати ці злочини та покарати винних, знайшов це для себе дуже вигідно.
А справа була в тому, що на початку 2014 року правоохоронці Австрії порушили проти Клюєва кримінальну справу за звинуваченням у відмиванні грошей – і заарештували його рахунки. І ось тут Махницький чомусь порушує проти Клюєва лише справу про «злочини проти Майдану» (улюблене звинувачення Махницького), він виходить до журналістів і впевнено заявляє, що накопав на Клюєва 74 докази його вини. Але лише 10 квітня Генпрокуратура тихо внесла до реєстру справу проти Андрія Клюєва про розкрадання в особливо круп'яних розмірах. Українці, які з нетерпінням чекають на покарання катів Майдану і схвильовані початком конфлікту на Донбасі, цього не помітили. Що ж, Махницький це й не афішував – схоже, що він порушив справу на Клюєва лише для того, щоб забрати в Україну його справу з Австрії. І ось розслідування благополучно гальмується, а потім 11 червня 2014 року, за кілька днів до своєї відставки, Махницький видає розпорядження про відміну розшуку Клюєва! Водночас на прохання української Генпрокуратури було знято арешт з австрійських рахунків Клюєва.
Олег Махніцький. Дивіденди Майдану
Найогиднішим було те, що Махніцький, який сам ініціював хвилю вимог розслідування «злочинів проти Майдану», лише використав це як знаряддя маніпуляції громадською думкою та метод уникнення відповідальності корупціонерів, і розкрадачів. При цьому Махніцький лише даремно тряс повітря: хоча Генпрокуратура під його керівництвом майже чотири місяці зображала бурхливу діяльність, Махницький був першим, хто затягнув так само і розслідування розстрілу Майдану. Не дивно, що одразу після його звільнення у червні 2014 року громадськість почала вимагати вже притягнення до відповідальності самого Махницького – і він був першим із «вождів революції», які стояли на трибуні Майдану, хто викликав своїми діями глибоке розчарування народу. Незабаром новий президент Порошенко, який поспішно призначив Махницького своїм радником, переглянув своє рішення, а до осені 2014 року Махницького вигнали з ВО «Свобода» — поставивши хрест на його мрії знову переобратися на Раду. Не прийняли його і в жодну з інших «майданівських» партій: Махницький став політичним ізгоєм, зачумленим власною корупцією та брехнею.
Однак Махницький не сумував, і 18 червня 2014 року увінчав свій відхід грандіозною гулянкою в ресторанному комплексі «Лісова» (Вишгородський район), де компанію йому склав також звільнений голова Нацбанку Степан Кубів - який за три місяці роздав банкам понад 100 мільярдів гривень рефінансування, що обрушило національну валюту. Ці двоє, мабуть, знайшли одне в одному споріднені душі — і загуляли на всю котушку, викликавши цілковитий для компанії цілий мікроавтобус «дівчаток». Справа закінчилася тим, що один з них (скоріше за все Кубів) влаштував п'яну бійку з повією (!), а другий підняв п'яний бешкет, а потім обидва ще побилися з охоронцями ресторану. Насамкінець, знесилений алкоголем Степан Кубів помочився на двері закладу, висловивши своє ставлення до «халдей». І ця людина сьогодні є першим віце-прем'єром України!
Степан Кубів
Після цього випадку Махницький спішно збирав прес-конференцію, на якій назвав подію фантазіями недругів та дезінформацією ворогів України, і навіть погрожував ЗМІ судовими позовами. Мабуть, згадавши, що є патріотом та консерватором, а може бути побоюючись помсти з боку своїх коханок. Інформація про них з'явилася в пресі тоді ж, у тому числі завдяки всезнаючим сусідам Махницького (ось не варто наживати серед них ворогів), а також скандальному блогеру Сергію Лещенку. Вони й розповіли українцям, що у Махницького, щонайменше, дві кохані (одна колишня), обидві живуть у райцентрі Радехів (Львівська область), і обидві працюють приватними нотаріусами. І що своїй нинішній коханці, Олені Юрченко, Махновський подарував будинок – купивши його у свого знайомого начальника ДАІ Юрія Лотоцького.
Будиночок Катерини Березюк
Але, судячи з подальших публікацій про колосальні витрати Олега Махницького, цей будиночок був для нього лише дешевою дрібничкою. Влітку 2014 року Махніцький звернувся до міжнародних агентств нерухомості «Savills», «Peter Kempf International» та «London Relocation Consultancy» з бажанням придбати житло в Англії – причому вартістю від 750 тисяч фунтів стерлінгів (1 282 000 доларів). Ця сума наводила на думку, що Махницький хотів цим прискорити свою «натуралізацію» у Великій Британії для якнайшвидшого отримання паспорта з коронованим левом. Але потім Махніцький вирішив блиснути широтою розмаху: придивився собі будинок біля лондонського Бедфорд-парку за 3 524 000 євро (3 спальні, спортзал у літньому будиночку, садок), а доньці Мартьяні купив вищезгадану квартиру.
Будинок Махницького у Лондоні
Готель «Hyatt»
Крім того, у вересні 2014-го в інтерв'ю телеканалу «Інтер» письменниця Ірена Карпа заявила, що Олег Махницький вирішив зробити гарне вкладення і в українську нерухомість — купивши в центрі Києва п'ятизірковий готель «Hyatt». Вартість цієї багатоповерхової будівлі з 234 номерами, доба якої обійдуться вам від 500 доларів, виражається у восьмизначних цифрах. Але звідки ж колишній «бідний адвокат» має такі колосальні гроші? Усі джерела вказують, що свій головний капітал Олег Махницький «хапнув» за якихось три з половиною місяці перебування на посаді в.о. генерального прокурора України – руйнуючи та закриваючи за гроші справи, торгуючи прокурорськими посадами. Так, Святослав Олійник стверджував, що Махницький виніс із Генпрокуратури щонайменше 300 мільйонів доларів!
А ось, за твердженням Юрія Бутусова, з Генпрокуратури Махницький пішов не лише з валізами «у.о.», а й цілком законно отримавши простору двокімнатну квартиру. Так би мовити, як бонус!
Розраховувати на урочистість правосуддя щодо колишнього генпрокурора Махницького можна з такими ж шансами, як і на суд над Віктором Пшонкою чи Ретаном Кузьміним (докладніше про нього: Ренат Кузьмін: сімейний бізнес прокурорів-беззаконників). Причому Махницький навіть не ховається від слідства, і справно відвідав пару допитів у 2015 та 2016 роках – після чого про нього благополучно забули (можливо, він оговтався обживати свій новий будинок у Лондоні). Що ж, незважаючи на те, що від Майдану в Генпрокуратурі змінилися вже чотири «генеральні», там продовжують панувати традиції «діамантових прокурорів».
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!