Остап Семерак: пестицидний бізнес політичного невдахи з Мінекології
Звідки у цього «скромняги», який за своїми деклараціями все життя жив на одну зарплату, раптом узявся мільйонний статки? Від чесної відповіді на це питання нинішній міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак йде вже кілька місяців. А поки журналісти намагалися з'ясувати походження його квартири в елітній висотці та дорогих іномарок, Семерак зайнявся сумнівними маніпуляціями у сфері утилізації відходів. Упродовж кількох років ця тема «годувала» багатьох глав Мінекології та причетних до них бізнесменів – а зараз, можливо, збільшує капітал нинішнього міністра.
Остап Семерак. Скандальна квартира у скандальному будинку
До осені 2016 року Остап Семерак був непомітним міністром уряду Гройсмана. А ще раніше він взагалі практично не удостоювався уваги ЗМІ — навіть коли з лютого до грудня 2014 року обіймав посаду міністра кабінету міністрів у першому уряді Яценюка. Семерака «підставила» докладна електронна декларація про доходи та майно за 2015 рік, яку вимушено подавали всі українські депутати та високопосадовці. Ці декларації досягли поставленого перед ними завдання зірвати покриви із справжніх розмірів добробутів політиків. А коли пройшов шок від задекларованих десятків мільйонів готівкових доларів та гривень під ліжками найбагатших людей України, то увагу звернули на «сірих та убогих», які раніше вписували у свої декларації лише зарплату.
Серед них був і Остап Семерак, який задекларував крім квартири 52 кв.м. ще й хороми в елітній висотці площею 354,7 кв.м., якими він володіє навпіл з дружиною. У декларації ці «половини» Семерак записав у самому прямому сенсі: по 177,35 кв.м., так само вписавши туди і «половинки» двох паркувальних місць при цій же квартирі (по 8,45 та 8,70 кв.м.). На щастя, у подружжя Семерак немає спільного володіння автомобілями, інакше міністр напевно теж записав би їх у декларацію з «половинки». Глава Мінекології володіє Jaguar S-type 2006 року і Volkswagen Touareg 2011 року випуску (куплений за 993 тисячі гривень), а його дружина їздить на Toyota Camry 2011 року (ціна невідома). Остап Семерак ще отримав у 2015 році 1,766 мільйона гривень за «відчуження нерухомості». Крім того, у нього ще було 190 тисяч гривень та 160,5 тисяч доларів.
Здавалося б, цілком складна декларація – і сам Семерак також був у цьому певен. Проте прискіпливі журналісти швидко розкопали кілька фактів, які відразу зіпсували світлий образ «чесного професіонала» з «уряду реформаторів». По-перше, вони встановили, що будинок на вулиці Щорса (нині Коновальця) № 36в є елітною висоткою з дуже скандальним минулим. Виявилося, що земельну ділянку, на якій вона була виділена Київрадою у 2008 році Київському інституту культури на прохання його ректора Михайла Поплавського — для будівництва нового студентського гуртожитку. Однак жодного гуртожитку не було навіть у проекті: цю ділянку відразу продали під комерційну забудову ТОВ «Житло-буд» — чий власник Іван Куровський був нардепом фракції БЮТ і входив до кола найближчих партнерів тодішнього мера Леоніда Черновецького (докладніше про нього читайте у статті Леонід Черновецький: як «Льоня Космос» пограбував Київ і перебрався до Грузії). Завдяки такому даху ця компанія успішно будувала об'єкти навіть під час кризи 2008-2009 років. По-друге, цей будинок спочатку спроектований під VIP-апартаменти, тому квартири в ньому дуже дорогі навіть за київськими мірками: у 2011-2013 р.р. така ж квартира в ньому коштувала 800-850 тисяч доларів, і це без оздоблення! Разом із вартістю шикарної сантехніки, паркету-стелі, послуг дизайнерів та робітників, та ще двох паркувальних місць нове житло подружжю Семерак коштувало приблизно 900-950 тисяч доларів.
По-третє, якби Остап Семерак був відомим олігархом, така покупка не викликала б ні в кого здивування. Але цей «сірий чоловічок» завжди декларував скромні доходи, тож у журналістів виникло резонне питання про те, звідки ж він узяв гроші на таку квартиру – та й на свої автомобілі теж. Видання «Спостерігач» навіть надіслав йому офіційний журналістський запит – на який Остап Семерак так і не спромігся відповісти.
Натомість, через місяць після подання запиту, Семерак вирішив розіграти типового «дурника» — як це іноді роблять деякі українські політики, які не мають сміливості чи аргументів дати пряму відповідь. У передачі «Рандеву» на 5-му каналі (належному Порошенку) Семерак начебто «випадково» торкнувся теми своєї квартири і ніби в невимушеній атмосфері «пояснив», що гроші на її покупку він отримав після продажу ділянки у садовому кооперативі. А саму ділянку він нібито отримав ще 2009 року як депутат Верховної Ради замість... квартири.
Спроба виправдатися виявилася непереконливою – тим більше, що журналісти «Спостерігача» заздалегідь розбили в пух і прах версію із «продажем ділянки».
По-перше, ділянки у «садових кооперативах», навіть під Києвом, не коштували 800 тисяч доларів. По-друге, журналісти встановили, що квартиру придбали подружжя Семерак у період 2011-2012 р.р., тоді як свою земельну ділянку (26 соток) Остап Михайлович продав у 2014 році – не вказавши при цьому отриманого доходу. По-третє, що було дуже дивним, у 2014 році Семераки оформили новий ордер на цю квартиру: виходило, що вони й купили її тільки в 2014-му, проте цю квартиру Семерак вказував у декларації за 2013 рік. По-четверте, декларація Остапа Семерака за 2013 рік дивним чином зникла з доступного реєстру. Все це давало привід ще більш уважно придивитися до особистості глави Мінекології та докладніше покопатися у минулому.
Остап Семерак. Партійний клерк
Остап Михайлович Семерак народився 27 червня 1972 року у Львові, у родині викладача Львівського пожежно-технічного училища (нині – ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності) Михайла Михайловича Семерака та його дружини-економіста Стефанії Василівни Семерак. 1989-го Остап вступив до Львівського державного університету ім. Франка (факультет фізики), а вже восени 1990-го захопився політикою і взяв участь у т.зв. "революції на граніті". У складі делегації львівських студентів вони приїхали до Києва, де, за його словами, їх було прийнято спочатку дуже недружелюбно, але пізніше на Майдан підтягнулася «прогресивна київська молодь», яка підтримала протести. Рух сильно захопив Остапа, проте повернувшись до Львова, він не приєднався ні до Руху, ні до радикальних націоналістів – за даними Skelet.Org, - під впливом батьків. Проте 1992-го Остап Семерак знову «засвітився» у Києві: він вступив до «відродженої» (після закриття 1817 року) Києво-Могилянської академії на курс політології, водночас ще навчаючись у Львівському держуніверситеті. При цьому Семерак став співзасновником та заступником Студентського Братства академії.
Після захисту диплома у Львові він остаточно перебрався до Києва, присвятивши себе політиці. Однак публічного політика із Семерака не вийшло: у той час як його «побратими» з «революції на граніті» ставали лідерами партій та народними депутатами, Остап знайшов себе у ролі сірого та непомітного «партійного клерка». У 1994-96 р.р. Семерак був координатором «Школи молодих політиків» від Українського фонду підтримки реформ, а згодом завідував Фондом сприяння розвитку політичної культури. Обидва фонди були пов'язані з фондом «Відродження» (філією Фонду Сороса), та американськими «інститутами демократії», будучи типовими «грантоїдськими» організаціями. Ці фонди допомогли йому знайти нову роботу: 1997-го Семерак потрапив до Верховної Ради – але не як депутат, а як керівник секретаріату фракції «ПРП», по суті координуючи роботу помічників нардепів. На цьому місці Семерак пропрацював досить довго: 2002-го очолив секретаріат фракції «Наша Україна» (куди входила ПРП), 2005-2006 знову керував секретаріатом ПРП (яка вийшла з НУ та об'єдналася з партією «ПОРА»). Спроби стати депутатом закінчувалися невдачами: у мажоритарних округах він не набирав більше 10%, а в партійних списках ПРП йому давали непрохідні місця. 2006 року тихого виконавчого «хлопчика» пошкодувала та взяла до себе заступником голова Київської обласної адміністрації Віра Ульянченко (докладніше про неї читайте у статті Ульянченко – «Баба Віра»: Комсомолка, злодійка та «матуся» Президента) — і на цій посаді Семерак працював до листопада 2007-го. З огляду на мега-корупційну репутацію Ульянченка просто дивно, як у її схемах не випливало прізвище Семерака.
Остап та Орися
В цей час у Семерака складалися його майбутні стратегічні зв'язки. В адміністрації Ульянченка він зблизився з Юлією Підкоморною – яку потім двічі лобіюватиме на посаді в Кабміні. А через свою дружину Орісю (Аріну) він познайомиться з її бізнес-партнером з ТОВ «Ост-груп» Олегом Діденком (майбутній голова «Газу України»).
А ось сам Остап Семерак 1998-го року разом зі своїм старим приятелем (теж «молодим політиком») Сергієм Євтушенком зареєстрував ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ», яке володіло кількома магазинами будматеріалів. 2007 року директором цього підприємства був Костянтин Магновський – фігурант одного цікавого скандалу.
У 2007-2008 р.р. громадянин Магновський отримав у Райфайзен банк Аваль кілька кредитів на загальну суму 680 тисяч доларів. При цьому його майновим поручителем виступали ТОВ «Фірма Габріела» (засновник Магновський, директор Сорокіна Л.В.) та ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ», тобто фактично його власники Семерак та Євтушенко. Для якої саме мети брався кредит, лишилося нез'ясованим, проте його так і не повернули. Можливо, він «згорів» під час кризи 2008 рік, а можливо був витрачений не за призначенням. І ось тут цікаво, що відразу після отримання Магновським першого «траншу» цього кредиту, 22 листопада 2007 Остап Семерак купує автомобіль «Jaguar S-type» (2006 року випуску). Чи збіг? Надалі «Райфайзенбанк Аваль» тричі (у 2009, 2012 та 2014) роках намагався стягнути кредит і відсотки з Магновського та його поручителів, або хоча б відсудити у поручителів якесь майно, проте марно: у 2013 році банк зробив факт банкрутства.
Той самий "Jaguar S-type"
На той час Остап Семерак вже втілив у життя мрію своєї юності: у 2007 році, за клопотанням Віри Ульянченко, він отримав прохідне місце у списку БЮТ і вперше за 10 років увійшов до Верховної Ради як народний депутат – де й пропрацював наступні чотири з половиною роки, будучи членом бюджетного комітету. А ось його бізнес-партнер Сергій Євтушенко у 2010 році став правою рукою голови Державного агентства з управління національними проектами Владислава Каськіва – скандального корупціонера та розкрадача. І саме Сергій Євтушенко займався проектом LNG термінал, який закінчився грандіозною аферою на мільярд доларів!
Причому, у березні 2014-го, після втечі Каськіва, Євтушенко посів його місце, де успішно «працював» до ліквідації Агентства у 2015 році. До речі, Сергій Євтушенко має молодшого брата Костянтина, який видавав себе за успішного бізнесмена (власника інвестиційної компанії «Merit Investment Group»), позуючи в телешоу «Холостяки» та журналі «Cosmopolitan Україна». Але як виявилося, його «капітал» був лише грошима брата, котрий старанно «пилив» державні кошти на пару з Каськівим. А розкрутка Костянтина нагадувала одну з афер Агентства, яка укладала контракти з фіктивними "великими бізнесменами". Чи був до цього якось причетний член бюджетного комітету Верховної Ради Остап Семерак? Не виключено! Потроху починає прояснюватись, як він міг знайти гроші на таку шикарну квартиру. До того ж у 2011 році Семерак купує собі за 993 тисячі гривень кросовер «Volkswagen Touareg» — чи не надто дорога покупка для депутата, чия річна зарплата становила трохи більше ніж 70 тисяч?
Скандальна Мінекологія
На початку 2012-го Остап Семерак розвів бурхливу зовнішньополітичну діяльність: їздив до Москви для участі в мітингах опозиції на Болотній площі, зустрічався зі своїм старим знайомим із «демократичних фондів» Борисом Нємцовим, запросив у Києві нового російського опозиціонера Олексія Навального. Однак наприкінці року політик Семерак знову зазнав краху: на парламентських виборах його місце №76 у писку «Батьківщини» виявилося непрохідним. І Семерак на півтора роки «ліг на дно», не з'являючись на публіці і, мабуть, займаючись оздобленням своєї величезної розкішної квартири. Він повернувся у політику одразу після другого Майдану: 27 лютого Остап Семерак отримав посаду міністра кабінету міністрів в уряді Арсенія Яценюка. Його першими ж кроками було лобіювання кандидатур своїх знайомих та ділових партнерів на посади у владі. Відразу були прибудовані Юлія Підкоморна (заступником керівника Служби міністра кабінету міністрів) та Сергій Євтушенко (який посів місце Каськіва). Також він допомагав Олегу Корбану посісти крісло заступника голови Київської обладміністрації.
Політична (або ділова) вага Семерака значно зросла: на позачергових парламентських виборах 2014 року він вибрався за №33 у списку «Народного Фронту» — і одразу пішов у Верховну Раду, забравши з собою Юлію Підкоморну (помічницею депутата). Але у травні 2015-го він влаштував її начальником Управління забезпечення комунікацій та організаційної роботи Міністерства енергетики України. Це дало гарний поштовх картері Підкоморної: наприкінці 2016 року її було призначено Міненергетики державним секретарем. І це, за даними Skelet.Org, не єдина людина близька до Семерака людина в цьому відомстві: з 2014 року бізнес-партнер його дружини Олег Діденко очолював компанію «Газ України», а тепер він став на чолі ТОВ «Газорозподільні системи України», що змінило її.
Остап Семерак
Сам же Остап Семерак 14 квітня 2016 року очолив Міністерство екологи та природних ресурсів. На перший погляд, не таке вже й хлібне місце, проте тільки на перший! Новий голова відомства швидко освоїв у ньому три напрями, що вже викликало шквал громадського обурення і навіть звинувачення Семерака в корупції — тож він «прославився» і без цієї скандальної історії з елітною квартирою дорогим автопарком.
Першим напрямом стала утилізація небезпечних хімічних речовин. Здавалося б, що тут можна вкрасти – бочку старих пестицидів? Ні, можна не вкрасти, а «освоїти», і не пестициди, а бюджетні кошти, що виділяються на їхню утилізацію! На цьому за останні п'ять років активно «заробляли і швидко «горіли» кілька міністрів екології, а ось головним фігурантом справи був один і той самий бізнесмен. Ще у 2012 році тодішній голова Мінекології Микола Злочевський (докладніше про нього у статті Чому він носить Prada, а Злочевський - Zlocci?) та підприємець із ізраїльським паспортом Ілля Марчевський (власник ізраїльської фірми «SI Group Consort Ltd») вирішили нажитися на екологічній катастрофі в місті Калуш – на ліквідацію якої з бюджету виділили 330 мільйонів гривень. Ними була створена хитромудра схема, в рамках якої на переробку (у Британію) разом із зараженою землею вивозили звичайне будівельне сміття. При цьому попередньо, за змовою Марчевського з міністром, з ринку було усунено всіх потенційних конкурентів «SI Group Consort Ltd», які мали ліцензії та можливості для виконання цієї роботи. Після низки публікацій (тема вела Тетяна Чорновіл) Злочевський був знятий з посади, а Марчевський заарештований і постав перед судом.
Євромайдан звільнив та виправдав Марчевського, який продовжив «каламутити» стару схему з новим міністром екології Ігорем Шевченком. Їхніми жертвами став ТОВ «Сервісний центр регенерації олій», який було відсторонено від тендеру – і «SI Group Consort Ltd» вже приготувалася вивозити за кордон залиту мазутом землю навпіл із піском із пустирів. Потім їхньою жертвою мало не стала «Еко-Нова» — єдина в Україні фірма, яка мала обладнання для чистої утилізації пестицидів. Однак у ході протистояння Шевченка з Яценюком його було звільнено, і з липня 2015-го міністерством керував його заступник Сергій Курикін – теж зі скандалом звільнений у лютому 2016-го за звинуваченням у махінаціях з тендерами на гроші Кіотського протоколу. Як бачимо, Мінекології є скандально-корупційним відомством не меншим, ніж будь-яке інше! І ось Остапа Семерак, який очолив його у квітні 21016-го, вже влітку влаштував позапланові інспекції діяльності низки фірм – і під роздачу знову потрапила «Еко-Нова»! А отже, десь поряд із Семераком уже замаячив знайомий силует Марчевського!
Ще один цікавий факт: одним із фігурантів цих справ називали начальника департаменту економіки та фінансів Мінприроди Ярову Євдокію Василівну. Так от вона, переживши вже чотирьох міністрів, продовжує плідну роботу і за Остапу Семерака.
Але ж не одним пестицидами живе Мінекології! Виявляється, що видача ліцензій на збирання, переробку та утилізацію звичайних побутових відходів – це також прибутковий бізнес! Особливо коли ліцензії видаються фірмам, які існують лише на папері – як це сталося на Одещині. Де ліцензії ТОВ «НПК Укрекопром» (ЄДРПОУ 39624900) та ТОВ «УТИЛЬВТОРПРОМ» (ЄДРПОУ 39447017) раптом виявилися дочірніми фірмами однієї й тієї ж офшорної компанії «ESTRO LTD» (м. Вікторія, 103). адресою – і не мали жодного обладнання для переробки відходів! По суті, за цією адресою знаходиться якийсь занедбаний проммайданчик. І як вони отримали ліцензії? Цю треба запитати у голови Мінекології! Чи варто дивуватися, що в Україні трапляються «сміттєві апокаліпсиси» подібно до Львівського! Але Остап Семерак мовчанням відповідає навіть на прямі звинувачення журналістів та підприємців.
Другим напрямком «екологічного бізнесу» Остапа Семерака, що розвивається, стало лобіювання скасування мораторію на експорт лісу-кругляка. При цьому ще влітку 2016-го Семерак виступав за запровадження жорстких заходів проти стихійної порубки дерев «на дрова» селянами та кустарями, а вже у листопаді підтримав промислове вивезення деревини до Європи. Джерела повідомляли, що інтересами міністра рухають не лише ліцензії, які він видаватиме великим фірмам-лісозаготівельникам, а й обіцяна «подяка» європейських покупців.
Ну і третім досить перспективним напрямком стала геологія, адже повна назва відомства Семерака – міністерство екологи та природних ресурсів! І говорячи про природні ресурси, ми відразу ж згадуємо про його людей, прибудованих на високих посадах у Міненергетики та газовій сфері. При цьому Семерака звинувачують у повному знищенні геологічних служб: він обіцяв їх реформувати і скоротить витрати на 10%, а фактично зрізав на 32% і просто звільнив більшість фахівців. Що відбувається, можна побачити на прикладі держпідприємства «Кіровгеологія», де його новий начальник Віталій Нельга фактично збанкрутував підприємство і тепер територію, яку він займає, збираються викупити забудовник – щоб звести там торговий центр. При цьому призначенець Семерака Нельга раніше вже довів до банкрутства "Полтаваннафтогазгеологію"! За словами фахівців, що звільняються, ще півроку таких реформ – і в Україні просто нікому буде не те що розвідувати надра, але навіть просто зберегти в розпорядженні держави вже наявну інформацію про підземні ресурси. І можливо, що ця тенденція є частиною якогось масштабного темного задуму.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!