Павло Петренко
У 2014 році, коли Павло Петренко вперше очолив післяреволюційне міністерство юстицій, його назвали одним із найпрогресивніших членів Кабміну Яценюка. На «молодого та талановитого» поклали грандіозну місію – очистити судову систему, провести люстрацію, подолати корупцію. За два минулі роки стало ясно – така характеристика була дуже перебільшеною. Петренко чудово працює на «кишеню» Арсенія Яценюка, але ігнорує поставлені цілі – проводити системні реформи. І це не дивно, що новий міністр – «кишеньковий» ставленик Сені, що входить до чернівецької «Сім'ї», а також офіційний гривневий мільйонер.
Молодий клан
Павло Дмитрович Петренко народився 17 липня 1979 року у Чернівцях. Про сім'ю відомо мало: у біографії згадуються лише мама та сестра Оксана.
Навчався Петренко у Чернівецькій середній школі №9 із поглибленим вивченням англійської мови (Чернівецька гімназія №4). У якийсь момент Павлик потоваришував зі старшими на 5 років хлопцями зі школи – Сенею Яценюком та братами Максимкою та Льошою Бурбаками (докладніше читайте у статті Максим Бурбак: як чернівецькі сіли на «золотий унітаз» донецьких ). Особи сьогодні відомі в Україні. Арсеній Яценюк, як головний заводила та підприємець, об'єднав усіх під своїм крилом. Пізніше саме він і приведе шкільних друзів у «Фронт змін» та велику політику.
1996 року Петренко закінчив школу із золотою медаллю. Під керівництвом Арсенія Петровича трійця у різний час вступає до Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича на спеціальність правознавства. 2001 року Павло Петренко отримує червоний диплом. Деканат юрфаку пропонував піти йому до аспірантури, то Петренко за покликом серця та Яценюка переїжджає до Києва.
«ТИЖЮРИСТ»
У столиці Петренко зайнявся приватною практикою, надавав юридичну допомогу різним фірмам. За кілька місяців роботи у Києві він отримав посаду головного юрисконсульта державного «Ощадбанку», де працював майже весь 2001 рік.
Незважаючи на перспективи, що відкриваються на держслужбі, Павло Дмитрович вирішує цього ж року будувати кар'єру в бізнесі. Разом із партнерами — Володимиром Гнатишиним та Сергієм Стасюком — заснував у Чернівцях юридичну фірму Justicia Service. Її справи пішли нагору, і Петренко знову повертається жити до столиці. До речі, тут на нього вже й нові призначення в банку чекали – він очолює Департамент правового забезпечення «Ощадбанку». Тримався на держслужбі Павло Дмитрович до 2005 року.
Весь цей час Павло Петренко не сидить у банківському офісі, а заводить нові знайомства. Наприклад, він знаходить нового партнера – Олександра Агєєва, з яким засновує юрфірму «Декларант». Згодом з'являється ще одна компанія - "Адвокатська група МЛГруп". 2006 року Петренко вніс до її статутного фонду 800 тис. гривень. Він значився єдиним засновником, а керівником було прописано якогось Ярослава Бондаренка, хоча насправді директором був Агєєв. Цікава історія пов'язана з адресою фірми МЛГруп. Офіційно, згідно з реєстром фіз та юросіб, вона знаходилася за адресою м. Києві, Чоколівський бульвар, 19. Насправді – там стояв і стоїть дев'ятиповерховий житловий будинок. А ось у базі даних Агентства розвитку інфраструктури фондового ринку України ідентична фірма «прописана» на вул. Олеся Гончара, 57б. До речі, компанія іноді змінювала назву на ЗАТ «Столична юридична група» та «переїжджала» на вул. Смілянська, 7.
У 2008 році членом Наглядової ради МЛГруп призначається Оксана Петренко – сестра Павла Дмитровича. А він іде на посаду заступника голови Наглядової ради, таким чином відійшовши від справ і залишивши собі лише 49% акцій. Контрольний пакет акцій перейшов до невідомої особи. За дивним збігом обставин ці зміни співпали з тим, коли Олександр Агєєв поділився з Павлом Петренком часткою (30% акцій) у транспортно-експедиторській компанії «Заммлер Україна», дохід якої за підсумками 2007 року перевищив 13 млн грн., а Оксана Петренко стала ревізором. «Заммлер Україна» збиралася відкрити митний та логістичний комплекси у Київській області. Агєєв не мав землі. Ділянку 2,5 га під будівництво в Білій Церкві якраз мали Павло Дмитрович, а також Віктор Шевченко та Олег Рачов, які увійшли в частку. 2008 року митний комплекс у Білій церкві таки був відкритий. До речі, фірма «Заммлер Україна» розташована за вже відомою адресою вул. Олеся Гончара, 57б. Тож можна припустити, що «МЛГруп» та «Заммлер Україна» пов'язані між собою. Юристи ж.
За офіційною інформацією, МЛГруп закрилася у вересні 2010 року. Лише найдивніше – у 2012 році у 25% акцій компанії був власник – невідома фізична особа. Наразі компанія переписана на віргінські фірми «Айдар Лімітед» та «Під Інвестмент Глобал». «Заммлер Україна» працює досі. Нею теж володіють офшорні компанії - "Заммлер Холдинг Лімімтед" (належить кіпріотці Олені Іоанноу) і вже згадані "Айдар Лімітед" і "Під Інвестмент Глобал". Кінцевими власниками «Айдар Лімітед» та «Під Інвестмент Глобал» є австралійські адвокати Ян Тейлор та Рейчел Емі, спеціалісти зі створення офшорів. Їхні імена пов'язують із рейдерською атакою на телеканал ТВі, а також із продажем української зброї Південному Судану за заниженими цінами від фірми S-profit Ltd.
Велика політика
У 2009 році Петренко на запрошення Арсенія Яценюка вступив до «Фронту змін» та курирував у партії юридичний напрямок — був керівником юридичного департаменту.
У 2010 році під час президентської кампанії надавав юридичну допомогу Арсенію Петровичу, який був кандидатом у Президенти. Восени того ж року Петренка обирають депутатом Київської обласної ради за списком від «Фронту змін». Він стає членом постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
На парламентських виборах 2012 року був обраний народним депутатом від ВО «Батьківщина» (№52 у виборчому списку). За звичкою, що склалася, знову відповідає за юридичні питання у фракції.
У 2013 році після об'єднання «Фронту змін» та «Батьківщини» Петренко стає одним із заступників лідера «Батьківщини».
Варто зазначити, що Павло Дмитрович за всю свою політичну кар'єру не брав участі у скандалах і завжди дотримувався нейтралітету – власне, освіта зобов'язує. Тільки у 2013 році він виявився втягнутим у протистояння між Тетяною Бахтєєвою докладніше про неї читайте у статті Тетяна Бахтєєва: «налікувала»!, нардепом від ПР, екс-головою Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, та Раїсою Богатирьовою, міністром охорони здоров'я. Жінки почали конфліктувати через розподіл сфер впливу: Бахтєєва не хотіла ділитися з Богатирьовою зв'язками та доходами у фармацевтичному бізнесі. І тут несподівано до конфлікту підключилися народні депутати від «Батьківщини» Анатолій Дирів та Павло Петренко.
Вони увійшли до так званої Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування фактів зловживання у Міністерстві охорони здоров'я, створення якої ініціювала Тетяна Бахтєєва. Цьому передував скандал із нібито «загиблими від вакцин дітьми». Це було замовлення: до кінця кампанії ніхто так і не назвав імені жодного з 11 дітей, які нібито померли від вакцин. Народним обранцям потрібно було розібратися в тому, що ж насправді відбувається у міністерстві та охороні здоров'я загалом, а за результатами – виступити зі звітом. За півроку комісія збиралася 4 рази. Певна річ, звіт ніхто не писав. Готовий текст Петренко отримав на флешці від помічника депутата Тетяни Бахтєєвої. Звіт містив один цікавий момент. Текст чомусь закінчується закликом дати більше повноважень Державній службі України з лікарських засобів. Це тим більше дивно, адже ніхто не уповноважував Тимчасову комісію робити такі висновки, які ніяк не збігаються з темою зловживань та корупції у МОЗ. Однак це зрозуміло, оскільки заступник голови Держлікслужби Інна Демченко була людиною Тетяни Бахтєєвої.
Ще один випад у бік Богатирьової Петренко зробив, коли розкритикував нібито мільярдний тендер Мінзраву на закупівлю автомобілів швидкої допомоги. У цьому випадку зацікавленість Павла Дмитровича зрозуміла, він хотів пропхати свої фірми в конкурсні торги тендеру та отримати частину коштів із держскарбниці.
Все змінив у житті Павла Петренка Майдан.
Павло Петренко на Євромайдані
На початку грудня 2013 року він очолив Штаб національного спротиву та почав надавати юридичну допомогу студентам, з якими розправився Беркут. Політик відкрив свою приймальню, де консультував постраждалих. Павло Дмитрович виступав на засіданні Шевченківського райсуду у Києві, де розглядалися 60 справ проти євромайданівців. Він став співавтором законопроекту щодо звільнення від кримінального переслідування учасників масових акцій та обіцяв закриття кримінальних справ, порушених проти студентів.
Коли почалися протистояння на Майдані, Павло Дмитрович був у перших рядах з активності та гучних заяв. Він навіть розповідав, що добра половина мітингувальників записала його номер, як «Паша юрист».
У команді Мін'юсту
27 лютого 2014 року Павла Дмитровича обирають на посаду міністра юстиції в уряді Арсенія Яценюка. Його кандидатуру запропонували представники Автомайдану. Щоправда, не без наполегливого лобіювання Яценюком. Затвердили Петренка одноголосно.
Павло Дмитрович обіцяв взяти із собою у команду «нової міністерської влади» євромайданівців. Павленко дотримався слова – люди з Майдану прийшли до уряду, проте наскільки ці люди професіонали? «Видатні» особи команди міністра:
- Агія Ахундова, перший заступник голови Державної виконавчої служби України 2003 року надавала інтимні послуги чоловікам Донецької області. Проти неї було порушено кримінальну справу за проституцію та сутенерство, але через 3 роки закрито. Пропрацювала близько року. Була секретарем, а потім коханкою голови Печерського суду. Пов'язана з азербайджанською мафією, контролювала кримінальний «айзерівський» шинок «Бакінський бульвар».
- Інна Завальна, перший заступник голови Укрдержреєстру, громадський активіст Відповідальна за ухвалення рішення про реєстрацію політичної партії «Правий сектор». Пропрацювала менше ніж півроку.
- Заступники з компанії Петренко "МЛГруп". Це Антон Янчук (досі обіймає посаду) та керівник Державної реєстраційної служби Ганна Онищенко (пропрацювала менше року). До Онищенка заступником Петренка також працювала людина, пов'язана і з МЛГруп, і з Народним фронтом — це Оксана Іванченко. До речі, багато хто називає Мін'юст МЛюстом або філією юридичної компанії МЛгруп.
- Сергій ШклярЩе один заступник Петренка працював у відомій нині «кузні юридичних кадрів» — компанії «Arzinger». Це саме та структура, яку пов'язують із махінаціями з «паливом Курченком» та роботою на «Роснефть».
- Наталія Севостьянова, перший заступник міністра юстицій, працювала в НУ «Одеська юридична академія», президентом якого є опальний екс-нардеп, голова Вищої ради юстиції України Сергій Ківалов (докладніше про нього читайте у статті Сергій Ківалов. Хрещений батько корупції та правосуддя). Була помічником народного депутата Мустафи Джемілєва (докладніше про нього читайте у статті Мустафа Джемілєв. Темне татарське минуле світлого борця з режимами). Працює досі.
-
Серйозно постраждав імідж Петренка та його «чесної» команди, коли у 2015 році одного з його підлеглих – заступника голови реєстраційної служби Головного управління юстиції у Києві Олександра Липового – затримали під час отримання хабара у сумі 70 тис. гривень за оформлення права власності на приміщення у 700 квадратних метрів. Чиновника було звільнено за Законом «Про очищення влади» наприкінці 2014 року з Укрдержреєстру. Павло Дмитрович одразу заявив, що звільнив Липового, але той поновився на посаді за рішенням суду.
Петренко, звісно, оголошував конкурси на вакантні посади у Міністерстві. Але це не більше, ніж піар-трюк. Подібні варіанти «конкурсів» у Мін'юсті проводили й раніше. Перемагала завжди «потрібна» людина, яка набирала більше балів. До того ж Павло Дмитрович ставив на посади когось хотів. Яскравим прикладом геніальної кадрової політики є призначення 28-річного Олексія Зайцева, заступником, який займався направленням державної виконавчої служби в Харкові. У послужному списку цієї людини немає спеціальних професійних досягнень. У грудні 2014 року він став держслужбовцем у Мін'юсті одразу на посаді помічника міністра, а потім переведений до Харкова.
Загалом перед будь-яким міністром юстиції завжди стоїть вибір: перемогти корупцію чи її очолити. Не нам судити, що вибрав Петренка, але наступний факт каже сам за себе.
Майже відразу після призначення Павла Дмитровича помітили в одному з фешенебельних закладів столиці «Сейф».
Знімок зробив на мобільний телефон адвоката, депутата харківської міськради Анатолія Родзінського. Новоспечений міністр вечеряв у компанії блондинки Наталії Севостьянової, свого першого заступника та коханки, невідомої брюнетки років 20-ти та яєчного магната мультимільйонера Олега Бахматюка. Це власник холдингу "Укрлендфармінг" та агрохолдингу "Авангард" - одного з найбільших виробників яєць в Україні. Особистість олігарха стала відома в 2007 році під час конфлікту навколо шести облгазів із групою Бойко-Фірташа (читайте про них у статтях ЮРІЙ БОЙКО – «НЕДОТИЧНИЙ» и ДМИТРИЙ ФІРТАШ. ІСТОРІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО МІЛЬЯРДЕРА ). Останні витіснили Бахматюка з енергетичного ринку, і він вирушив до «аграрії». Неофіційна зустріч з одним із найбагатших людей України шокувала громадськість. Хоча це не дивно. Вже давно говорили про те, що Бахматюк має проблеми в холдингу «Укрлендфармінг». Він мав погасити кредит у 600 млн доларів, який взяв у 2011 році в Ощадку Росії. Гроші виплачено не було, тому банк навіть без судових рішень міг будь-якої миті забрати собі все закладене йому нерухоме майно холдингу. Єдине, що могло цьому перешкодити, є «позиція» державної реєстраційної служби, підконтрольної Мін'юсту. Отже, зустріч була цілком собі ділова.
2 грудня 2014 року Верховна Рада схвалила новий склад Кабінету міністрів, де Петренко зберіг посаду міністра юстиції.
14 квітня 2016 року парламент відправив у відставку прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, підтримавши на його місце кандидатуру Володимира Гройсмана (докладніше про нього читайте у статті Володимир Гройсман. Темні плями у біографії спікера Верховної Ради). Цього ж дня Рада затвердила новий склад Кабміну, де Петренко знову обійняв посаду голови Мін'юсту.
На чому погорів Міністр
Не секрет, що робота у Мін'юсті – справа прибуткова. І це пов'язано аж ніяк не з високими зарплатами, а з тим, що під заступництвом структури проходять усі рейдерські захоплення, поділ землі, дерибан тендерів, обіцяна повна люстрація.
Продаж конфіскату через Інтернет. Ця ідея літала в Мін'юсті понад 2 роки, але Петренко, створивши СЕТАМ – електронну систему торгів, вирішив привласнити собі всі лаври. Здавалося, нововведення принесе купу грошей державі, але Петренко примудрився нажитися навіть тут. Він монополізував державну програму. Зробити це важко, але для юриста немає нічого неможливого. Небагато історії. На початку 2013 року заарештоване майно реалізовували 4 організації, обрані Мін'юстом, до кінця року залишилася лише одна – ПП «НИВА В.Ш.». Свою парафію Петренко ознаменував проведенням тендеру, результати якого не поспішав озвучувати. Виявилося, все просто – тендер виграли фірми, які безпосередньо пов'язані з новим міністром юстицій.
Перша компанія-переможець «Лік торг» записана на якогось Олександра Борисюка та зареєстрована за тією ж адресою, що й адвокатська компанія «МЛГруп». Раніше вона мала іншу назву – «Акціонер» (власник – Олег Степаненко, директор – Олег Єльчик). Це партнери Петренка щодо компанії «Мегаполіс капітал». Більше того, фірма взагалі не повинна була брати участь у тендері, оскільки задекларувала відсутність основних фондів та нульовий прибуток 2013 року. Другий переможець – компанія "Кепітал прайс". Це реінкарнація попереднього головного продавця конфіскованим майном – СП «Юстиція». У фірм збігалися адреси. Також з правом підпису в «Кепітал прайсі» мав Євген Машкін – один із колишніх засновників «Юстиції», яку у 2013 р. усунули за порушення. Крім вищезгаданих фірм у тендері перемогли «Авіста» та «Рубі інтеграція».
За логікою, новий Мін'юст мав дозволити продавати конфіскат усім охочим фірмам. Проте відомство вирішило монополізувати процес реалізації через підконтрольне йому держпідприємство «Інформюст» за 5% від вартості. Раніше така послуга від приватних торговців коштувала 15%. Насправді ж, із 15% винагороди торговця 10% йшло Сім'ї Януковича, 5% залишалося Мін'юсту, а торговцю в кращому разі діставався 1%. Оскільки Сім'ї вже немає, фінансовий стан Мін'юсту не постраждав. Крім цього, нововведення враз дозволило контролювати всі фінансові потоки від продажу конфіскату і забути про «відкати». Однак у всій схемі був нюанс – Петренко, здавалося б, налагодив свій «бізнес», перевести гроші з державного підприємства в приватні кишені не складає жодної складності, але при звільненні він втратив би «годівницю». Але Петро Дмитрович знаходить вихід — виводити гроші на приватну компанію за послуги зберігання конфіскату. І в цьому випадку не обійшлося без чесного тендеру. Його провели за 3 дні та обрали ТОВ «Альфа хімтрейд» із статутним капіталом 5 тис. гривень, яке ніколи не займалося подібною діяльністю. Більше того, передбачалося, що фірма зберігатиме майно на мільярди гривень за 3% від його вартості з 5% вартості послуг «Інформюсту». Геніальніші схеми складно придумати. Щоправда, під тиском журналістів та громадськості Петренко довелося відмовитись від послуг ТОВ «Альфа хімтрейд» та передати право вибору зберігача рядовим державним виконавцям.
І найголовніше – цифри: у 2013 році без СЕТИ виконавча служба продала арештованого майна на 1,115 млрд гривень, а 2014 – всього на 393 млн гривень.
Тендери. Найбільш поширена та дієва схема отримання грошей – держзакупівля. Вона була і буде. Тендер виграють "свої" люди, які виставляють завищені ціни. Різниця ділиться між чиновниками та бізнесменами. Петренко успішно вклинився у накатану схему «попередниками». Яскравий приклад: минулорічна афера МВС із закупівлею для поліцейських автомобілів Renault Dokker і Renault Duster, які значно поступаються Toyota Prius. Тільки це придбання не випадкове.
МВС провело тендер. Виграла його така собі ТОВ "Ніко Прайм Мегаполіс". Загальна сума операції - 122,52 млн гривень. Все б нічого, але засновниками фірми є ТОВ «Компанія з управління активами «Ковін Капітал» та ТОВ «Ніко Авто Холдинг» (Україна), номінальними бенефіціарами є кіпріоти Катя Апостолоу та Іоанніс Еліа. Цим людям належить «Ніко Авто Холдинг» (Україна). Серед засновників фірми - "Вівен Менеджмент С.А." та «КУА «Ковін Капітал», зареєстрована на старого партнера Павла Петренка Володимира Гнатишина, з яким вони разом відкрили свою першу юридичну фірму Justicia Service у Чернівцях, та британська «ІФЛ інтернешнл файненс енд лізинг лімітед». Чи можна назвати збігом те, що за умовами конкурсу перемогла фірма друга та колеги міністра юстиції? Звісно, ні.
І найголовніше досягнення 2016 - 1 серпня в Україні завершився повний перехід на електронні публічні закупівлі через систему ProZorro. Це означає, що відтепер усі тендери, які перевищують порогові значення (до 200 тис. гривень на товари та послуги, до 1,5 млн. гривень на роботи), повинні проводитися через нову систему.
Замовник повинен завантажувати в ProZorro тендерні заявки, таким чином оголошуючи закупівлю. Після визначення переможця результати завантажуються в систему. Зазначимо, Мін'юст 2 роки тестував систему.
Ліквідація держслужб. У січні 2015 року Кабмін з подання Мін'юсту ліквідував Державну реєстраційну службу (Укрдержреєстр) та Державну виконавчу службу. Повноваження перейшли до міністерства юстицій. Таким чином, корупційні схеми, на яких заробляють державні реєстратори нерухомості, бізнесу, актів громадянського стану, нікуди не поділися. Просто тепер вони безпосередньо підпорядковані Мін'юсту.
Справи будівельні. У 2015 році Київрада вирішила залишити за ТОВ «Ніко Інвест» право на оренду ділянки землі на вул. Миколи Бажана, 151-б, а також надав фірмі право збудувати житлово-громадський комплекс. Незважаючи на те, що було багато порушень. Історія триває з 2004 року. Київрада підписала договір оренди землі площею 2,24 га в центрі столиці з маловідомим ТОВ «Ніко Інвест» на 25 років. Ділянку тоді оцінили у 50 млн грн. За 5 років фірма мала завершити будівництво. У 2014 році департамент земельних ресурсів КМДА з'ясував, що жодної споруди там немає. Договір з ТОВ хотіли розірвати, але не було. Усі суди підтвердили законність оренди, посилаючись на рішення господарського суду Києва від 03.08.2009 року. Тоді одіозний суддя Любомир Головатюк (допомога у приватизації «Межигір'я») скасував термін оренди та можливість розірвати договір. Таким чином, договір оренди «Ніко Інвест» став фактично не розірваним. Причина такої «прихильності» у наближеності засновників фірми до міністра юстицій. Власниками "Ніко Інвест" є кіпрська компанія "Ніко холдинг енд інвестмент лімітед" та ТОВ "КУА "Ковін капітал". Остання належить Володимиру Гнатишину.
Люстрація не для всіх. Головне гасло діяльності Петренка – повна люстрація. Він навіть розповідав, що його «керівні руки» бояться судді та звільняються по 200 осіб на день по всій Україні. Тільки ось виявилося, що комплексної люстрації можна уникнути. У березні 2015 року заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Ганна Ігнатенко звернулася до Мін'юсту із проханням роз'яснити деякі норми закону «Про очищення влади». Вона вийшла таку собі «люстраційну індульгенцію» за підписом першого заступника міністра юстицій Наталії Севостьянової, що вона (Ігнатенко) не підпадає під люстрацію і не має бути звільнена. Петренко заявив, що це фальсифікація та міністерство жодних листів не надсилало. Усі повірили.
Допомога Януковичу та Ко. Здавалося б, нова влада з Майдану має направити свою роботу на те, щоб «злочинна» влада Януковича та Сім'ї покарала. Проте зрозуміло, що Чернівецькі сіли на напрацьовані схеми Донецьких. Свої своїх не залишають, а Мін'юст так тим більше навіть допоможе.
У березні 2014 року Рада ЄС заморозила активи 18 українських чиновників, яких підозрюють у розкраданні бюджету та причетності до вбивств активістів на Майдані. Через кілька місяців екс-президент Янукович із синами, Пшонка (докладніше про нього читайте у статті Віктор Пшонка: зліт та падіння прокурорського Цезаря), брати Клюєви та младоолігарх Сергій Курченко подали позови до європейських судів на рішення ЄС щодо запровадження проти них санкцій. Розглядати їх має Спільний суд ЄС та Європейський суд справедливості у справах проти Ради ЄС.
Що ж робить Мін'юст під проводом Петренка?
Павло Дмитрович самостійно, без консультації з МЗС, яке мало протилежну позицію, вирішує ввести Україну як третю сторону в процес з оскарження санкцій. А це чудово грає на руку Януковича та Ко, дозволяючи розморозити свої активи, віддати трохи новому уряду та перевести залишок до офшорів. У вересні 2014 року Міністерство юстиції виписало доручення на представлення інтересів України в європейських судах члену Паризької палати адвокатів Майтрі Каміллі Мехтієвої. Найцікавіше те, що європейський фахівець погодилася працювати безкоштовно.
Через 2 місяці Мін'юст передумав – Україна відмовилася брати участь у процесі. За цей час адвокат Віктора Януковича Джозеф Хейг встиг оскаржити дії України. У березні 2015 року екс-президент подав клопотання про відшкодування видатків, які він поніс у зв'язку з процедурою оскарження. Суд задовольнив прохання. З українського бюджету мають повернути Януковичу 57 317 фунтів стерлінгів (70 тисяч доларів). Про це повідомила колишній міністр юстиції України Олена Лукаш. Тим часом досягнення у судових процесах проти родини Януковича більш ніж скромні – за 2 роки повернуто лише 8 тис. гривень.
Рейдерські захоплення. Наприкінці 2015 року розгорілися два рейдерські скандали, які увійшли в топ кричучих випадків свавілля нової влади.
У листопаді 2015 року близько 400 невідомих незаконно потрапили на територію Житомирської кондитерської фабрики «ЖЛ». Вони хотіли захопити будинок, зав'язується бійка, у хід пішли гранати. Схоже на сюжет бойовика. А ось міністр МВС Арсен Аваков (докладніше про нього читайте у статті Арсен Аваков: кримінальне минуле міністра МВС) та її соратники класифікують те, що відбулося як звичайне порушення громадського порядку. Воно й не дивно, адже Аваков – член партії «Народний фронт», а головним замовником та керівником рейдерського захоплення назвали його однопартійця – депутата Сергія Пашинського. Діловий партнер Пашинського Сергій Тищенко багато разів дзвонив власнику фабрики, американському інвестору Ігорю Бойку, і вимагав «данину» у 10 млн доларів за «спокій». Бойко відмовився. Тоді почала працювати державна машина. Насамперед, міністерство юстицій та Павло Петренко. Мін'юст виключило підприємство із Державного реєстру юридичних осіб та самовільно «призначило» нового директора. Далі підключився Аваков – надав допомогу рейдерам у вигляді охорони заводу. Місцева влада закрила на всі очі, незважаючи на втрату 100 млн гривень податків на рік. А Петро Порошенко вирішив елементарно не втручатися – на одного конкурента менше.
Ім'я Павла Петренка несподівано спливло, і коли відбулося рейдерське захоплення Української національної лотереї. Схема повторилася. Генеральний директор УНЛ Андрій Бочковський через Інтернет дізнається, що хтось (хто ж – Мін'юст під керівництвом Петренка та Голова департаменту реєстраційної служби міністерства Сергій Бенедисюк) вніс зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізосіб-підприємців. Згідно з ним, як новий власник зареєстрований якийсь громадянин Швейцарії Пітер Рудольф Шетті, а у підприємства вже нові керівники. Вказані зміни внесені на підставі рішення Королівського районного суду м. Житомира
Рішення суду з горем навпіл скасовують, але реєстраційна служба продовжує грати на боці рейдерів, намагаючись переоформити корпоративні права законного власника УНЛ нового. Сприяє цьому Мін'юст.
Е-декларування. Нещодавній скандал, до якого має відношення Павло Дмитрович, – методичний зрив системи електронного декларування, яка запрацювала 15 серпня 2016 року без атестату відповідності. Глави Мін'юсту та МВС Павло Петренко та Арсен Аваков категорично відмовилися подавати свої дані. Звичайно, система не досконала, але й уряд «молодий». Але є й інший бік – корупційний, який пов'язаний із боротьбою за монополію фірм, які займаються обслуговуванням програмного забезпечення держреєстрів. Вони підкоряються нікому Олегу Клименкову. Пошуковик на запит «Олег Клименков» видає цю людину, як «позаштатного радника Першого віце-прем'єра Олександра Турчинова» (Турчинов обіймав посаду в 2009 році, докладніше про нього у статті Олександр Турчинов. Шкілети у шафі «кривавого пастора» України) та генеральний директор ТОВ «Центр інформаційних та комп'ютерних технологій».
Отже, в Україні обслуговування програмного забезпечення держреєстрів займається компанія «Ентер-ком». Вона працює за контрактом, термін якого закінчується наприкінці 2016 року. Її зареєстрували з «пропискою» у квартирі житлового будинку 2009 року незадовго до тендеру. Лобував інтереси фірми Олег Клименков. У нього укладено партнерський договір на ПЗ із російською фірмою «Летограф». На цій системі збудовано документообіг у держорганах країн СНД. По суті, «Ентер-ком», а також держреєстри та гігабайти конфіденцій на українських політиків під ковпаком у Росії. Тож зрозуміло, Клименкову та його фірмі дають зелене світло. У цій історії корупційна ниточка веде і до екс-прем'єра Яценюка. Тому що найлогічне для нового прем'єра – усунути підозрілу компанію від потоків держреєстрів. Нічого не змінилося і після відставки Яценюка у квітні 2016 року – структурі дозволяють працювати. Амбразуру тримають соратники Сені, які залишилися у Кабміні після весняної урядової ротації, — Петренко та Аваков. Більше того, дивним чином компанія «Ентер-ком» отримала багатомільйонний контракт, вигравши тендер на забезпечення роботи реєстрів за нового міністра юстиції. Інформацію про походження програмного забезпечення від цієї фірми ніхто не перевіряв.
"Слабості" міністра
Гривневий мільйонер. Якщо українці ледве зводять кінці з кінцями, то за час кризи доходи Петренка зросли у 6 разів. Його статки у 2013 році становили 3,8 млн гривень ($146 тис.), а вже у 2015 році — 24 млн гривень ($926 тис.). Таке швидке збагачення Павло Дмитрович пояснив інфляцією, тобто. збільшенням курсу долара.
Офіційно гривневим мільйонером Петренко став у 2012 році, задекларувавши 1,6 млн. гривень. Пік купівельної спроможності припав на 2013 рік. Тоді посадовець придбав земельну ділянку площею 748 кв. метрів за 141 тис. гривень; за 968 тис. гривень – нову квартиру, за 980 тис. – автомобіль Land Rover 2006 року випуску. Загалом покупки склали більше 2 млн гривень.
Квартира для коханки. "Особисте життя - роботі не перешкода", - так вважає Павло Петренко. Зі своїм першим заступником Наталією Севостьяновою міністра пов'язують романтичні стосунки.
Вони орендують одну квартиру, про це свідчать декларації політиків. У декларації за 2014 рік Павло Дмитрович зазначив, що витратив на оренду 144 кв. метрів елітного житла 255 тис. гривень, у видатках за 2015 рік такої інформації вже немає. Квартира такої ж квадратури вказана і у декларації Севостьянової.
Нюанс відносин Петренка та Севостьянової в тому, що нове антикорупційне законодавство забороняє родичам працювати, перебуваючи у підпорядкуванні один одному. Тож своїм громадянським шлюбом політик порушує цю норму закону. Врятував би Петренко штамп у паспорті. Але тут ще більше "але" - на офіційну дружину не перепишеш все те, що можна переписати на громадянську - нерухомість, дорогі машини та інше майно.
Також Павло Дмитрович має дві ділянки землі. Земля площею 15 соток знаходиться у селищі Нові Петрівці. Сусід з дачі у Петренка – Арсеній Яценюк.
Туфлі зі «знижкою». Павло Петренко повністю ігнорує дрес-код, але любить дорогі речі, які найчастіше здаються не модними. Наприклад, пошарпані життям туфлі виявилися брендовою моделлю італійського будинку моди Bottega Veneta. Щоправда, купити дуже складно. Це колекція 2008 року. Вартість взуття спочатку - $810 або близько 20 тис. грн. за нинішнім курсом. Зараз модель можна знайти на онлайн-барахолках зі знижкою 60%.
-
Загалом нинішній міністр юстиції не тягне ні на «міністра», ні на «юстиції». Простий «вирішувала» для дрібних замовників, «шістка» у сильних світу цього та «підкаблучник» у жінок. А чого варто було чекати від «міністра», народженого Яцеюком та Євромайданом?
Аріна Дмитрієва, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!