Павло Рябікін
Як стало відомо УкрРудПрому, наступним міністром інфраструктури може стати Павло Рябікін. Цю кандидатуру активно лобіює партнер президента Ігор Кононенко. За нашими даними, саме це є головною причиною відставки Андрія Пивоварського.
Коротко нагадаємо біографію претендента. Павло Рябікін – народний депутат 3, 4 та 7-го скликань. З 22 липня 2014-го та до 15 вересня 2015-го був заступником голови Київської міськдержадміністрації. Як заявив у момент відставки сам Рябікін, “я залишив посаду не з політичних мотивів, а з особистих причин”. І додав, що перебуває у закордонному шпиталі.
У зв'язку з очікуваним призначенням Павла на посаду міністра інфраструктури найбільший інтерес викликає навіть не диво його оперативного одужання, а період його роботи на посаді заступника міністра транспорту та зв'язку, який займався морською галуззю (березень 2005 року — серпень 2006 року). Рідкісний випадок, коли при зміні міністра (Євгенія Червоненко на Віктора Бондаря) не змінився заступник за таким "хлібним" напрямом, як порти і флот.
Незадовго до свого звільнення з посади заступника міністра Рябікін Павло Борисович погодив договір про спільну діяльність №18/ТХ від 28 липня 2006 року між Херсонським морським торговим портом, австрійською Allgemeine Beteiligungsverwaltungs-und Handels GmbH (ABH GmbH) та ПП “Стивідорна компанія “Херсонський морський термінал” (м. Київ).
ДОКУМЕНТ
Метою договору про спільну діяльність було об'єднання внесків сторін без створення юридичної особи строком на десять років. Порт протягом тижня після державної реєстрації договору мав передати як внесок близько 90% своїх активів (портальні крани, склади, перевантажувальні комплекси, право користування земельною ділянкою тощо). Вартість майна порту було оцінено у 27,779 млн грн. Інші учасники договору мали інвестувати 41,152 млн грн. Причому чотири етапи. Протягом двох місяців – 505 тис. грн, до кінця 2006 року – 2,02 млн грн, у 2007 році – 15,150 млн грн, у 2008 році – 23,477 млн грн. Фактично йшлося про приховану приватизацію порту.
Але і це не всі "вишні на торті" цієї угоди. Відразу після початку дії договору приватний оператор починав одержувати 60% прибутку. Тобто ще до внесення інвестиції, запланованих обсягом 8 млн доларів.
Як писав тоді тижневик Коментарі, ABH GmbH зареєстрована у Відні 2001 року зі статутним капіталом 70 тис. євро. Засновниками є Юліус Шлосман (25,2 тис. євро), Борис та Тамара Подільські (по 22,4 тис. євро). У 2003—2004 роках ABH GmbH відновила фабрику фільтрувальних паперів зруйнованого Херсонського целюлозно-паперового комбінату, здійснила модернізацію виробництва та відродила випуск фільтрувальних паперів технічного призначення для виробництва олійної, паливної та повітряної фільтрації.
ПП "Стивідорна компанія "Херсонський морський термінал" зареєстрована в Печерському районі Києва за адресою: вул.Кутузова, 18/7. Фактично ЧП є "дочкою" австрійської фірми, оскільки статутний капітал у 50,5 тис. грн. повністю належить ABH GmbH.
Цікава подробиця: у липні 2006 року саме паперовий комбінат виграв конкурс на покупку гуртожитку порту. За ринкової вартості чотириповерхової будівлі у центрі міста у 2 млн грн та двох учасників конкурсу об'єкт було продано за 280 тис. грн.
На той час ABH GmbH та всі її похідні пов'язували з тоді ще російським громадянином Вадимом Новинським. Колектив порту навіть написав звернення до олігарха з проханням не втручатися у роботу підприємства, після чого Генпрокуратура заперечила цей договір у суді. Після двох років судових розглядів "інвесторів" вдалося переконати відмовитися від своїх вимог. Усього цього могло не бути, якби не віза одного спритного заступника міністра транспорту.
У 2010 році ABH GmbH стала відома не лише навколотранспортної громадськості. 26 травня на прес-конференція "Володимир Бойко продав ММК ім. Ілліча" співвласник ABH GmbH Борис Подільський та колишній гендиректор Чорноморського суднобудівного заводу Ілля Горн (вони відрекомендувалися представниками кіпрських компаній Formigos Holdings Ltd і Rewein Ltd) "Ілліч-Сталь", який володіє 90,4% акцій ММК імені Ілліча.
У керівництва комбінату імені Ілліча столична прес-конференція викликала справжній шок, оскільки вони розуміли, що Рінат Ахметов вже понад десятиліття, який намагався отримати контроль над цим найбільшим підприємством Донецької області, руками свого молодшого партнера з гірничо-металургійного холдингу “Метінвест” Вадима Новинського розпочав боротьбу за контроль над цим одним із найбільших підприємств України.
Опираючись на проформу місяць, Володимир Бойко та його команда до липня 2010 року злили своє підприємство Ахметову та Новинському, зрадивши і трудовий колектив, і дрібних акціонерів. Натомість сім'я колишнього “червоного директора” отримала 5% у “Метінвесті” та зберегла привілей розпоряджатися частиною збуту комбінату.
У результаті протягом наступної “п'ятирічки” на комбінаті імені Ілліча було звільнено понад половину персоналу, а акціонери отримали копійки за папери ”Ілліч-Сталі”, якій на прохання Бойка довірили свої акції меткомбінату. Розібралися Ахметов і Новинський та з родиною Бойка, відібравши у неї після смерті Володимира Семеновича влітку цього року частку у “Метінвесті”. Як бачимо, Херсонському порту поки що пощастило більше.
Безумовно, не факт, що за нинішніх парламентських розкладів Павла Рябікіна буде призначено міністром. Проте, навіть факт обговорення можливості повернення чиновників, які проявили себе подібним чином в епоху “любих друзів”, демонструє наскільки коротка сьогодні у Петра Олексійовича пам'ять та “лава запасних”.
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!