Ще вчора всесильні вони бігли стрімко і не дуже красиво, вивозячи награбоване. Те, що не вдалося вивезти одразу, допомогли різні команди нової влади. А бажання повернути вплив на батьківщині лишилося. Сьогодні, коли Запорізька область отримала «жовтий» рівень терористичної загрози, питання впливу Артема Пшонки на півдні регіону постало особливо гостро. антикор.
Феодальне князівство Пшонки
За часів Януковича Артем Пшонка, син тодішнього Генпрокурора Віктора Пшонки (Докладніше про нього читайте у статті Віктор Пшонка: зліт та падіння прокурорського Цезаря), повторно благополучно пройшов до парламенту на виборах 2012-го року. Уродженець Краматорська "десантувався", маючи абсолютну підтримку, "Партії Регіонів" у Запорізькій області.
«Засівати» свій майбутній наділ Артем почав ще наприкінці 2011 року, коли контури нової виборчої системи тільки намічалися. До 81-го округу Пшонки увійшов південний захід Запорізької області – небагаті та пустельні сільські території. Серед семи територій найбільшим містом був Токмак із 30-тисячним населенням.
У небагатому степовому затишші син Генпрокурора і почав плести свою мережу. Його технологи почали вибудовувати систему стабільного «підгодовування» всіх бюджетників. Вчителі, листоноші, службовці сільрад, соціальні працівники вбудовувалися у вертикаль під вибори. У селі зайві сто гривень, а іноді й пляшка горілки, значать набагато більше, ніж у місті – і люди погоджувалися брати гроші-продпайок, йти голосувати та вести на дільниці родини, щоби віддати свій голос за Артема Пшонку.
Зрозуміло, під Артема Вікторовича завели і владну вертикаль – усі чиновники всіх рівнів розповідали, як багато для громади робить такий чудовий кандидат. У результаті син генпрокурора набрав рекордні 65 відсотків голосів, менш ніж за рік «підгортання» 81-го округу. Протягом наступного року з невеликим, до зміни влади, Пшонка лише зміцнював свій вплив на окрузі. Там постійно працювала злагоджена команда кураторів, яка стежила за сформованою сіткою – яка згодом перетворилася на інструмент стеження за незадоволеними.
Куди піти, куди податися?
Але перетворення 81-го округу на феодальну долю було перервано Майданом та зміною влади. Батько та син Пшонки разом з іншими діячами команди Януковича втекли до Росії. Але їм там були, м'яко кажучи, не дуже раді – як жадібним дурням, які зірвали плани Путіна щодо «м'якого» поглинання України. Кажуть, Володимиру Володимировичу належить хльостка фраза: «Україну в Януковича з'їли апетити жадібних молодиків!».
Травень 2014 р., А. Пшонка та О. Царьов, Москва
Клименко (Докладніше читайте: Олександр Клименко. Він полетів, але дуже хоче повернутися), Курченко та інші младореформатори спробували довести свою корисність та затребуваність. Полилися гроші в партію «Заступ», рух Думчева (Докладніше читайте: Думчев. Ера політичного дежа-вю у Києві)… Хлопцям почали доручати різні бізнес-схеми щодо окупованого Донбасу.
Але Артем Пшонка пішов іншим шляхом. У кабінетах путінської Адміністрації він почав розповідати, що в Україні у нього на рідному 81-му окрузі залишився неслабкий вплив, і він готовий його задіяти – для розгойдування ситуації у прифронтовій області у потрібний момент. Розповіді треба було чимось підтверджувати, і позачергові парламентські вибори виявилися дуже доречними… Потрібно було лише знайти відповідний «інструмент», яким і виявився бердянський олігарх Олександр Пономарьов.
Дуже хотілося розширюватись
А тим часом, напередодні дострокових парламентських виборів 2014-го, інший нардеп Олександр Пономарьов тихенько вийшов із Партії регіонів і влітку 2014 вступив до парламентської фракції «За мир і стабільність!». Цю групу з екс-регіоналів, які не побігли в бігу, сколотили нашвидкуруч за гроші Курченка – молодшого бізнес-партнера родини Пшонки та Януковича.
Пономарьов давно мріє стати новим Ротшильдом і дуже хотів розширити свій вплив за нової влади – і потрапив на гачок.
Слід зазначити, що округи Пономарьова та Пшонки не просто сусіди, Пшонка активно допомагав у 2012-13-му бердянському бізнесменові відбиватися від домагань «дивлячого» Запорізької області Анісімова тощо.
Зв'язок бердянського нардепа та сина Генпрокурора після революції не перервався, а лише зміцнів. У вересні 2014-го, члени фракції «За мир і стабільність», все ще народні депутати, здійснили скандальний візит до російської Держдуми. Офіційно Олександра Пономарьова з ними не було. Але неофіційно.
Злі мови стверджують, що головним предметом розмови з Артемом Вікторовичем були парламентські вибори. За свій 78-й округ з Бердянськом у центрі Пономарьов був спокійний – йому вдалося порозумітися з новою владою та довести свою лояльність. Але хотілося більшого, і за 81-й округ, що залишився безхазяйним, бажано було домовлятися з представниками влади старої. Туди, до «князівства Пшонки», Олександр Сергійович націлив свого молодшого помічника з бізнесу Сергія Валентинова.
Але Пономарьов потребував «бонусу», щоб посилити «бердянського десантника», абсолютно безрейтингового Валентинова суперництва з тамтешніми опонентами. І таким «бонусом» мала стати «сітка», побудована Артемом Пшонкою та його менеджерами два роки тому.
Переговори, кажуть, пройшли успішно. Натомість господарський Пономарьов домовився не лише про політику, а й про економіку. Кажуть, підприємство «Бердянські жниварки» розпочали постачання своєї сільгосптехніки до Білорусі та Казахстану. Звідки перекинути товар Росію, до кінцевим споживачам, було дуже легко.
Але зростання поставок почалося трохи пізніше, а відразу після переговорів у Москві у Сергія Валентинова у виборчому штабі з'явилися дуже цікаві персонажі. Валентинова і Пономарьова взяли в обіг, і за їхньою спиною почалися цікаві справи.
Столичні гості у провінціях
Уявіть собі – шість небагатих сільських районів, суцільні села та смт, єдине місто – на 30 тисяч людей. Нескінченний степ, просмажений сонцем і трохи просолений. І у таких краях раптово з'являється народний депутат двох скликань Юлія Ковалевська! Так, та сама Ковалевська, яка кума відомих Лукаш і Пшонки, помічена у списках «чорної бухгалтерії» Партії Регіонів, і тримала у себе на зарплаті куховарку Януковича як фіктивного помічника депутата. Опаа!
Юлія Ковалевська (у дівоцтві – Ляхович) постать яскрава навіть за мірками «Партії регіонів». Медсестра за освітою, Ю. Ковалевська зробила швидку кар'єру партійного функціонера у регіоналів, не без допомоги покійного прем'єра Криму Василя Джарти. (Примітно, що у системі виконавчої влади Запорізької області нещодавно з'явився цілий десант соратників Джарти: Максим Шишлов, Катерина Юрченко, Сергій Бурховецький)
Після переїзду до Києва (2006 р.) двічі ставала депутатом ВР, працювала у Клюєва – відповідала за інформаційні спецкампанії. 2011-го увійшла до створеного молодшим Януковичем та О. Пшонкою міжфракційного депутатського об'єднання «Молодіжний вибір» (крило «ПР»). А 2012-го за допомогою Лукаша та Пшонки стала керівником відділу навчання партактиву та агітаторів Центрального апарату «Партії регіонів».
Після Майдану не зникла, а за допомогою впливових екс-регіоналів утрималася на посаді першого заступника/в.о. Голови Національного агентства України з питань державної служби – органу, який має повноваження провести службову перевірку та розслідування щодо будь-якого державного органу чи конкретного чиновника. Кажуть, призначення Ковалевської замкнуло добре підготовлену корупційну схему «Прокуратура–СБУ–Нацдержслужба» щодо створення «доїльного» апарату з високих посадових осіб, яких спеціально доводили до правопорушень, а потім нещадно вибивали гроші.
Як бачимо, Юлія Сергіївна — непроста людина, не дуже публічна і причетна до тіньових розкладів «Сім'ї». Тонкий психолог та маніпулятор, досвідчена в інтригах, вона може керувати політиками, а також зберігати багато таємниць.
Юлія Сергіївна має широкі зв'язки у Центральній виборчій комісії, що дозволяють впливати на процес підрахунку голосів. Примітно, що її чоловік Артем Валерійович обіймає керівні посади у ТОВ «ДІАД» — кондитерської фабрики, яка перебралася після 2014 року з Горлівки до Пензенської області Росії. А ви кажете – липецька фабрика, липецька фабрика.
Сама ж Ковалевська споконвіку займається неоднозначною політичною діяльністю. Наприклад, навіть зараз працює разом із одіозним «Українським вибором» кума Путіна Віктора Медведчука від імені своєї громадської організації.
І ось така чудова дама, мабуть, за відмашкою Артема Пшонки, починає восени 2014-го роботу у виборчому штабі простого кандидата від «БПП» Сергія Валентинова.
Цікаво, що громадськість Запорізької області помітила Юлію Сергіївну лише через рік, восени 2015-го, коли Ковалевська з'явилася у списку «Опозиційного блоку» у Запорізькій облраді. В обласному центрі почали дивуватися – як людину з такою біографією занесло до токмацької глушині та провінційної облради? І лише мало хто знав, що Юлія Сергіївна з'явилася в цій глушині невипадково і набагато раніше.
Її фірма «ВІП-Консалтинг» стає підрядником у кампанії Сергія Валентинова. Формально, «ВІП-Консалтинг» навчає членів виборчих комісій від кандидата-самовиходу Валентина. Фактично ж, Юлія Ковалевська працює «людиною-ключом» щодо відновлення та запуску тієї мережі Пшонки, що більше року перебувала у бездіяльності. Навчання виборчкомівців – ідеальне прикриття для такої роботи.
Із собою Ковалевська привезла також Тетяну Грабан та Наталю Корнійченко. Працюючи у штабі Валентинова як менеджери «ВІП-Консалтингу», вони потім стали його штатними помічниками у Верховній Раді на постійній основі… для нагляду.
Т. Грабан
М. Корнійченко
Примітно, що на фб-сторінці Тетяна Грабар - офіційний помічник С. Валентинова зараз вказує місцем роботи ще інформаційну фірму в Москві. А чому б і ні?
Але навіть із вірними помічниками з «ВІП-консалтингу» Юлія Сергіївна не змогла б достукатися до кожного голови сільради та директора школи. Юлія Сергіївна збирає численних поплічників Артема Пшонки, що залишилися на окрузі, влаштовує за необхідністю сеанс зв'язку з «босом у вигнанні» і починає роботу.
Хто забезпечив перемогу Валентирову?
У результаті, у кампанії Валентинова негласно опинилися такі «перевірені кадри» Пшонки-молодшого:
— його давній помічник та бізнес-компаньйон Людмила Любим, керівник комунальної установи «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та землячка Пшонки – виходець із Краматорська. Як подяка за все добре потім їй разом із Ковалевською забезпечать легке проходження до облради Токмацьким районом від «Опозиційного блоку» на місцевих виборах, через рік після парламентських.
— уже колишній люстрований керівник Якимівського району Анатолій Блоха, який брав участь у збиранні будівельних відкатів на території округу Пшонки.
А. Блоха, Л. Любимо
— заступник Любим по комунальній установі Анатолій Казанцев – також уродженець Краматорська
— колишній голова Приазовської РДА, нині депутат облради Вадим Сухіна
— один із керівників благодійного фонду Пшонки та власник аптечного бізнесу Олег Суржан, про махінації якого з майном токмакської громади вже писали раніше. Суржан зміг «виділитися», протиснувшись до облради у цій каденції не від Опозиційного блоку, як його товариші-регіонали, а від «Батьківщини».
— колишній помічник Артема Пшонки Олександр Вербицький
- Колишній голова Веселівської РДА Ірина Куковинець і т.д.
Усіх цих «пшонківських бійців», та ще деяких, Юлія Ковалевська збудувала у фрунт у штабі Сергія Валентинова. І вони запустили мережу, забезпечивши перемогу нікому не відомому Валентинові. Достатньо подивитися відео, що облетіло країну, де за помахом чарівної палички головлікарі пускали в лікарні роздавачі окулярів Валентинова, а місцеві правоохоронці закривали кримінальні справи, і все стає зрозуміло. Але гучна масова роздача очок від кандидата була лише верхівкою айсберга. Набагато більше «пустощів» виявилися замаскованими і до обласного центру дійшли лише відлуння.
Скільки запорізьких депутатів у Пшонки «у кишені»?
В історії взаємовідносин Пшонки з Пономарьовим та Валентиновим є ще один не до кінця зрозумілий момент. А саме – наскільки щедро вклався Артем Вікторович у місцеві вибори-2015 та чи вклався? Як уже писали раніше, рік тому Олександр Сергійович Пономарьов провів масштабну скуповування «партійних активів». У «портфель» Пономарьова лягли «БПП» на його та валентирівському округах (а нещодавно й усієї області), і «Наш край» з «Аграрною партією» в межах усієї області. Потім нардеп чимало витратився на фінансування їхніх виборчих кампаній у регіоні, а також своєї політпіхоти у місцевих радах 78-го та 81-го округів (12 територій). Ну і в рідному Бердянську, купивши перемогу, поспішно підібраному в мери, Володимиру Чепурному, і дюжині своїх людей у крісла місцевих депутатів.
Ті, хто знають обережного і розважливого Пономарьова, кажуть прямо – дуже багато витрачати на політику для нього зовсім не типово, та й немає таких вільних грошей. А ось фінансовий потенціал Пшонок, батька та сина, оцінюється експертами у півтора мільярда доларів США. Може, Олександру Сергійовичу підкинув готівки той самий Артем Пшонка, який роком раніше підсобив з людьми? І який тоді ступінь впливу Пшонки у скуплених Пономарьовим партіях та територіях? Якщо згадати недавній скандал у Херсоні з «Нашим краєм», де спливли куратори та фінансування від ФСБ, то мимоволі починаєш запитувати – ЧИЇ ж гроші Пономарьов вливав у виборчу кампанію своїх партій?
За чутками, іммігранти з команди Віктора Федоровича платять у РФ негласний збір на утримання військ у ЛДНР. Для пом'якшення навантаження на власний бюджет, вони лобіюють в РФ бізнес-інтереси комерсантів, що знаходяться тут... за відсоток.
Торік у ЗМІ потрапило листування Сергія Валентинова з якимось менеджером із «Лукойл» (російська нафтова компанія). Нардеп відзначив «зобов'язання перед митницею» щодо «Лукойл». Фірмі Валентинова-Пономарьова «Агрінол» потрібні дешева сировина для їх мастил та олій, а також ринки збуту для готової продукції. А те, що гроші від цих угод йдуть на озброєння того боку фронту – начхати.
А тепер дуже серйозно. Якщо поглянути на карту Запорізької області, то можна побачити, що округи Валентинова, Пономарьова та Євгена Балицького, відомого своїми проросійськими заявами, саме займають південну половину регіону, що примикає до Азовського моря. І утворюють ті самі «ворота на Крим», про які так багато говорили ще рік тому і продовжують говорити. Про Євгена Балицького, який теж входив до горезвісної «курченківської» групи «За мир і стабільність», а нещодавно прославився тим, що «підхопив» тему спецстатусу для нашого регіону після розгону СБУ руху «Соціальне Запоріжжя», можна писати окрему статтю. Але те, що на його заходах постійно засідають нардепи Пономарьов, Валентинів, а також згадана нами депутат обласної ради Людмила Любим – говорили якось побіжно. А шкода.
Л.Любім, Є.Баліцький, ВР, обговорення спецстатусу
Якщо припустити, що живий готівку на скуповування партій – Аграрної, «Нашого краю» та частково БПП, рік тому Пономарьов брав у Пшонки-молодшого, то цікаво, на скільки депутатів обласної та районних рад має вплив Артем Вікторович? Виходить, лише прямих соратників у нього в облраді – п'ять (нижче), чотири в Опоблоку (Ковалевська, Любим, Сухіна, Балицький-старший) та один у «Батьківщині» (Суржан). Потенційно у розпорядженні Пшонки ще 10 депутатів фракції «Наш край», де особливо виділяються «пономарівські»: Сергій Ткаченко (голова бюджетної комісії), Олександр Бабанін, Олег Будянський, Олена Бодасюк. А також депутат «БПП» Артем Попов, теж близький до Пономарьова. Усього маємо 16 «мандатів», на які може впливати Пшонка-молодший. Непогано? Звісно!
А тепер додамо сюди взяту нещодавно під контроль обласну БПП. З її депутатськими багнетами теж можна справи робити.
Самооборони, чиї ви?
Але політичного впливу в наш час не вистачає для серйозних розкладів – необхідний ще й силовий ресурс. Тому Пшонка почав активно цікавитись парамілітарними формуваннями, якими в сучасній Україні нікого не здивувати. І, очевидно, ця зацікавленість призвела до «конструктивного діалогу» з ляльководами. Зараз на півдні області, якраз на округах Валентинова, Пономарьова та Балицького продовжують цвісти буйним кольором усілякі «самооборони», які часто не знають, на користь кого працюють.
Вже у квітні 2015-го вони влаштували у Бердянську на місцевій сесії показовий бешкет — https://www.youtube.com/watch?v=ucaQ1W7OYcI. Раціонального сенсу в ньому не було, а ось для картинки вистачило з лишком. За нальотом стояв О. Пономарьов. У Мелітополі нальоти людей у камуфляжі на підприємства, до кабінетів чиновників стали регулярними. Остання. В інцидентах іноді звучить прізвище Балицького.
У Токмаку намагаються усунути секретаря міськради з «БПП», а потім влаштовують «кошмаринг» місцевій муніципальній газеті. В організації нальотів звучить прізвище Валентинова. І так далі.
При цьому в обласному центрі на півночі області, де гарячих голів набагато більше, таких ексцесів не відбувається. Понад те, тут напіввоєнні структури від безгрошів'я саморозпускаються. У південних округах області вони спеціально «розгодовуються» і іноді показують необхідну картинку. І хто їм підкидає гроші на офіси, бензин та зарплату? Вочевидь, що «халтурки», на кшталт перелічених ми мистецтв, не перекривають поточних потреб подібних структур. І з урахуванням географії – основними спонсорами численних «самооборон», схоже, саме люди Пшонки.
Що може статися у «день Х»?
Зрозуміло, що Артем Пшонка, бігаючи Москвою і надуючи щоки, розповідає набагато більше, ніж його люди тут можуть наробити. Зрозуміло, що Пономарьов і Валентинів теж розраховують зробити набагато менше, ніж від них вимагатиме в годину розплати Артем. Хоча Артему Вікторовичу ніщо не заважає діяти в обхід двох нардепів, безпосередньо віддаючи накази своїм добре розставленим людям. І тут не лише ВІП-Ковалевська. За чутками, він особисто періодично телефонує Любі, Вербицькому, Блоху, Казанцеву та іншим – запитати, як справи на території, про що думає електорат, як поводиться його «наступник».
Тож ніхто не завадить використовувати проросійськи налаштованих членів «пшонківської сітки», відтвореної з політичною метою, для збору інформації та тихого саботажу. Або для того, щоб прийняти та дати притулок групі диверсантів. І точно ніхто не заважає Ковалевській, Любим та іншим персонажам займатися явною і не дуже сепаратисткою діяльністю. Теоретично.
Наприклад, нині Юлія Ковалевська активно займається рухом «Жінки за мир», облаштовуючи його місцеві осередки на окрузі Валентирова.
Рух «Жінки за мир, у центрі – Л. Любим, Ю. Ковалевська
Сьогодні вони збираються, п'ють чайок, пліткують і говорять про здоров'я. Але завтра, у разі загострення на сході або, не дай Боже, конфлікту на південному кордоні, цілком можуть розпочати «мирне» блокування колон військової техніки. Ну, ми ж типу жінки, ми типу за мир, заберіть руки і не заважайте нам лежати на асфальті.
А «самооборони», які перебувають на фінансуванні Пшонки, навряд чи при загостренні ситуації рушать на фронт добровольцями. А ось вписатися на «охорону стратегічних об'єктів» завжди, будь ласка. Щоб у потрібний момент запустити ці об'єкти диверсантів.
Високих мотивів у діяльності Пшонки не знайти. Ні колишній округ, ні його мешканці, ні всі запорожці нардепа-втікача не хвилюють. Він грає на два фронти. У фокусі уваги – бізнес-інтереси, відновлення впливу тут та отримання там. Будь-якими шляхами – здаванням округу представнику БПП, просуванням своїх людей у владу під різними прапорами, виходом на переговори з «проклятою хунтою» чи шантажем.
Дуже складно відповісти на запитання: «Як сильно може хитнути Пшонка Запорізьку область у день Х?». Та й не журналісти мають на нього відповідати.
А взагалі краще з пошуком відповіді провести ще й зворушливу профілактичну роботу – щоби передумов для такого питання взагалі не виникало.
Детальніше читайте: Олександр Клименко. Він полетів, але дуже хоче повернутисяь розширюватися
Думчев. Ера політичного дежа-вю у Києві
Іван Черговий
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!