Через підвищення мінімальної зарплати українська економіка опинилася на роздоріжжі між прискореним зростанням та стагфляцією. Вибір залежатиме від політики Нацбанку.
Перед тим, як говорити про наслідки підвищення мінімальної зарплати, потрібно розібратися в мотивах цієї ініціативи. Президент та прем'єр цілком могли реалізувати свою ідею поетапно. Тобто замість того, щоб підвищувати мінімалку відразу на 1600 грн з 1 січня, можна було збільшувати її щокварталу наступного року на 400 грн. Підприємства зараз не були б шоковані. Малий бізнес не стояв би перед вибором: закриватися чи йти в тінь. А бабусі-пенсіонерки не лякали б один одного чутками про те, на що та на скільки зростуть ціни.
Але Петро Порошенко та Володимир Гройсман обрали саме шоковий варіант. І це означає, що їх турбувала насамперед не економіка, а політика. Їм потрібне було рішення, здатне дати негайний політичний ефект. І вони його знайшли.
Те, чого хотіли досягти президент і прем'єр, можна висловити двома словами: перехопити ініціативу. А це поетапно не робиться, тут потрібна саме раптовість. До того ж, були фактори, які змушували поспішати. Ще з літа було відомо, що на листопад у столиці та інших містах готуються акції протесту. Можна було очікувати, що електронні декларації чиновників та депутатів посилять протестний потенціал у суспільстві. Але гасити пожежу завжди коштує набагато дорожче, ніж її попередити. Тому Гройсмана та Порошенка цілком можна зрозуміти: вони вирішили не спізнюватися.
Економічний ефект, на відміну від політичного, почне виявлятися лише наступного року. Можна спрогнозувати два сценарії: оптимістичний та реалістичний. Перший вимагає, щоб влада вжила термінових заходів для стимулювання ділової активності. Насамперед необхідно забезпечити доступ підприємств до недорогих кредитів. Якщо бізнесу доведеться оплачувати весь цей банкет з підвищенням мінімалки, затіяний з політичною метою, то владі варто подбати хоча б про те, щоб бізнес мав можливість десь позичити під невисокий відсоток. Для цього необхідні цілеспрямовані зусилля Нацбанку, в т.ч. зниження облікової ставки рівня нижче 10% і тотальна реструктуризація кредитних боргів підприємств на максимально лояльних умовах.
Тоді підвищення мінімалки може сприяти виходу економіки на траєкторію прискореного зростання. Отримані додаткові гроші населення витратить на придбання товарів. Зростання попиту стане стимулом для нарощування обсягів випуску продукції, залучення нових працівників та підвищення зарплат по всьому виробничому ланцюжку. Збільшення фонду оплати праці на підприємствах та зростання виробництва, у свою чергу, призведуть до збільшення податкових надходжень, що дозволить піднімати зарплати у бюджетному секторі та підвищувати пенсії. Це викличе подальше зростання попиту, і таке інше.
Другий сценарій передбачає, що керівництво НБУ не зробить необхідних зусиль, тому він і реалістичний. Не отримавши доступу до недорогих кредитів, підприємства, щоб компенсувати свої витрати у зв'язку з підвищенням мінімалки, почнуть скорочувати персонал і піднімати ціни. Випуск продукції при цьому не зростатиме, тобто економіка потрапить у ситуацію стагфляції – стагнації виробництва, високої інфляції та зростання безробіття.
Але в умовах високої інфляції підприємства, тим більше, не зможуть розраховувати на дешеві кредити. Це вже багато разів доводилося українським досвідом і набуло зайвого підтвердження після революції. Нинішнього року Україна лише почала виходити з інфляційної спіралі. У січні річна інфляція (тобто рівень споживчих цін стосовно аналогічного місяця попереднього року) склала 40,3%, у червні вона скоротилася до 6,9%, після чого знову почала підвищуватися. За підсумками року Нацбанк прогнозує 12%, наступного року – 8%.
По суті перші місяці нового року будуть вирішальними. Якщо знову почне розкручуватись інфляція, НБУ знову підвищуватиме облікову ставку, кредити для підприємств стануть недоступними та економіка отримає ще кілька років стагнації чи взагалі падіння.
Бізнес поки що не визначився, як йому чинити: підвищувати ціни чи нарощувати виробництво. Економіка ще тільки на роздоріжжі між прискореним зростанням та стагфляцією. Вибір залежатиме від того, які сигнали отримає бізнес від Нацбанку в місяці цього року, що залишилися, тобто в останні місяці перед дворазовим підвищенням мінімальної зарплати.
За негативного розвитку подій не сповільнять і політичні наслідки. Якщо весь приріст доходів населення від підвищення мінімалки буде з'їдено зростанням цін, то вже навесні можуть розпочатися нові акції протесту. Тільки цього разу влада не матиме рятівного способу зіграти на випередження.
Звичайно, все це не означає, що взагалі не потрібно було вплутуватися в цю витівку з підвищенням мінімальної зарплати. Але влада має дуже постаратися, щоб мінімізувати всі ризики та максимально використати можливості, що виникли внаслідок цього рішення. Саме зараз, не чекаючи на весну.
Аргументи на користь підвищення МЗП
Про необхідність підвищення мінімальної зарплати говорить хоча б те, що останні два роки цей соціальний стандарт значно знецінився. У серпні 2014-го співвідношення мінімальної та середньої зарплат становило 36,1%, а у серпні 2016-го — лише 29%. За рекомендаціями Міжнародної організації праці таке співвідношення повинне становити не менше 50%, у країнах ЄС воно сягає в середньому 60%.
З 1 грудня 2013 р. було встановлено розмір МЗП 1218 грн. Наступне підвищення відбулося лише через рік та дев'ять місяців: до 1378 грн з 1 вересня 2015 р. Цього року встановлено МЗП у розмірі 1450 грн з 1 травня та 1600 грн з 1 грудня. Але навіть 1600 грн мало, щоб надолужити відставання, допущене за останні два роки. І тим паче цього недостатньо, щоб кардинально зламати ситуацію.
Зараз МЗП, дуже низька, фактично не виконує свою функцію. Найматися на таку зарплату майже немає охочих. За даними Держстату, до 1450 грн одержують лише 2,6% штатних працівників юридичних осіб з кількістю найманих працівників від 10 і вище. Тобто зараз МЗП — це, швидше, мінімальна офіційна зарплата для тієї частини економіки, де поширена зарплата «в конвертах».
У червні-серпні середня латка коливалася близько 5300 грн. Мінімалка у розмірі 3200 грн — це якраз 60% цього рівня, тобто хоч за одним соціальним показником (співвідношення мінімальної та середньої зарплат) ми зрівняємося з Європою. Важливо й те, що українці вперше за багато років отримають соціальні стандарти не нижче, ніж у росіян (мінімальний розмір оплати праці в РФ зараз становить 7500 руб., що еквівалентно 3000 грн).
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!