Про біографію Дмитра Суса відомо небагато, тим дивовижніше його кар'єрний зліт. Наприкінці 2000-х років він був скромним слідчим прокуратури Хмельницького району, працював у прокуратурі Хмельницької області, а вже 2014 року перевівся до ГПУ. Тут він обіймав посаду старшого слідчого з особливо важливих справ, а за кілька днів до відставки Віктора Шокіна отримав підвищення – посаду заступника начальника Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах держслужби та власності – начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності. Прокурорська правда.
З приходом до ГПУ Юрія Луценка (Докладніше читайте: Юрій Луценко. Термінатор української політики), який пообіцяв ліквідувати особливий статус VIP-департаменту Кононенка-Грановського (Докладніше читайте: Ігор Кононенко. Армійський дружок президента), Сус зовсім не зник з радарів. Навпаки, 7 червня 2016 року він серед перших наглядачів був перепризначений у «автономний» підрозділ ГПУ, який не втратив своєї специфіки, - був призначений заступником начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки — начальником управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки.
Ім'я Дмитра Суса пролунало в нещодавно гучній історії протистояння ГПУ та НАБУ. Окрім великого скандалу між відомствами, Сус відзначився у розважальній історії з організацією маски-шоу у Київському Свято-Кирилівському чоловічому монастирі.
«Департамент Кононенка-Грановського» та призначення поза чергою
Створений Віктором Шокіним у лютому 2016-го новий Департамент з розслідування та нагляду у кримінальних процесах у сфері державної служби та власності одразу ж назвали «Департаментом Грановського-Кононенка» через заступництво над ним двох народних депутатів, близьких до Президента Петра Порошенка.
Історія виникнення цього підрозділу дуже цікава: він був створений практично блискавично і для потреб цього департаменту миттєво було виділено окрему будівлю на вулиці Петлюри — колишню транспортну прокуратуру, яка стала дуже популярною після скандалу з прослуховуванням детективами НАБУ.
Посада заступника начальника Департаменту Дмитро Сус, як і його шеф — Володимир Гуцуляк, а також колеги Сергій Стороженко та Володимир Рикун завдяки «поблажливості» начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури ГПУ Івана Дзюби отримав навіть незважаючи на відсутність 5-річного стажу роботи в органах прокуратури, обов'язково.
Втім, напевно, це не так уже й важливо, якщо ти маєш «одобрямс» від самого Президента. Головним критерієм «відбору» до лав Департаменту є зовсім не професійні заслуги, а принцип особистої відданості президенту Петру Порошенку — це головний критерій, за яким набирали співробітників у Департамент «Кононенка-Грановського».
До речі, «щасливчики», які потрапили на службу до Департаменту, не забули про можливість поводитися вольяжно, хамськи і навіть порушуючи закон. Приміром, влаштувати у внутрішньому дворику Департаменту бійку із мешканцем сусіднього будинку, який отримав тілесні ушкодження від підлеглого Гуцуляка. Або їздити п'яним Києвом, а потім, коли зловили «копи» — запропонувати хабар у розмірі 2 тисячі гривень.
Чим же заслужив довіру бути одним із членів «елітного департаменту» ГПУ Дмитро Сус — далеко не треба ходити: з 2015 року слідчий займається справою компанії «Нафтогазвидобування», одним із засновників якої був колись Петро Порошенко, а тепер намагається повернути свою частину у нинішнього власника ДТЕК Ріна.
Департамент, у якому працює Дмитро Сус, займається розслідуванням справи щодо викрадення керівника «Нафтогазвидобування» Олега Семінського, який зник у момент підготовки передачі власності фірми. Прокурори, які працювали під керівництвом Суса, взялися заарештовувати рахунки, акції, свердловини та видобутий газ компанії «Нафтогазвидобування», щоб призупинити діяльність одного із бізнесів олігарха Ріната Ахметова. Справа в тому, що біля витоків підприємства стоїть Петро Порошенко. Сус особисто клопотав про арешт майна, а адвокати Ахметова ходили навіть скаржитися на нього тодішньому генпрокурору Віктору Шокіну.
Так хмельницький наглядач тому перейшов у статус «особливо довіреного виконавця», якому тепер доручають справи проти всіх, хто стає на заваді Президента та його «Сім'ї». Ввічливість та корисність у всьому і привела Суса до кар'єрного зльоту та фінансового благополуччя. Водночас, він нажив собі чимало ворогів.
Як «Діма Сус» младопрокурорів ганяв
Особливо Дмитро Сус запам'ятався історією з війною «старої» та «нової» гвардії ГПУ. Влітку минулого року саме він вносив до ЄРДР відомості та порушив кримінальне провадження проти людей Давида Сакварелідзе, які займалися справою «діамантових прокурорів». Тоді цьому не надавали особливого значення, розцінюючи його дії як зайву спробу услужити 1-му заступнику голови ГПУ Володимиру Гузирю. Як показав подальший розвиток подій, це був не ексцес виконавця, а чітке виконання інструкцій зверху. Як писала «Прокурорська правда», в матеріалах за підписом Суса було зазначено: 10 слідчих, які брали участь у розробці справи «діамантових прокурорів» — Олександра Корнійця та Володимира Шапакіна, та проведенні обшуків у їхніх місцях проживання, звинувачувалися у внесенні недостовірних відомостей у справу, порушень із пісочними старателями.
Водночас, слідчий-важняк Сус зажадав у керівництва СБУ особисті дані всіх співробітників, які брали участь в обшуках у прокурорів і вирушив до Печерського суду вимагати санкції на обшук у слідчих Сакварелідзе.
Дізнавшись про це, про такий факт тиску на слідство тоді розтрубив інший «младопрокурор» — Віталій Касько, внаслідок чого обидві сторони конфлікту опинилися за круглим столом у Петра Порошенка. Поки Давид Сакварелідзе та Віктор Шокін перебували у президента, кримінальне провадження проти слідчих з ЄРДР «підчистили». Але осад, як і у старому анекдоті, залишився – Сус став «кровником» «младопрокурорів». Втім, до певного часу його не топили за допомогою ЗМІ.
Все змінилося навесні 2016 року, коли 30 березня ГПУ в особі Дмитра Суса в телефонному режимі викликала на допит екс-заступника генпрокурора — прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе. Йшлося про справу про зникнення 2 млн. американських доларів, виділених на реформу прокуратури. Трохи навіть «боягузливий» пост написав тоді Сакварелідзе: «цей самий Сус кілька днів тому під загрозою пред'явлення підозр, маючи на руках дозвіл на проведення обшуків, шантажував працівників Генеральної інспекції і схиляв їх до «співпраці», щоб отримати помилкові свідчення команди». На згадку у всіх учасників весняної зустрічі-допиту залишиться селфі, дбайливо зроблене адвокатом грузинського експату Ксенією Проконовою. Зазначимо, що тоді Сус, на його честь, не спасував і навіть спробував грати на полі опонента.
Засвоївши медійний урок, винахідник Сус за командою «згори» знущався і з Каська. У квітні 2016 року, коли колишній заступник генпрокурора Касько виходив з офісу громадської організації «Нова Країна» і прямував до своєї машини, до нього підійшли чотири особи у цивільному на чолі з важняком-слідчим. Незважаючи на спроби «младопрокурора» відмовитись від факту повідомлення про свій новий статус, Сус героїчно читав заздалегідь надрукований текст, стоячи біля оперного театру. Постановка вдалася і її фінал досі незрозумілий – слідство у справі про незаконне заволодіння Каськом двома державними квартирами триває навіть за генпрокурора Луценка.
Участь у віджимі Апеляційного суду Києва
Дмитро Сус також є активним фігурантом «справи Чернушенка» — саме цей прокурор розслідував справу стосовно голови Апеляційного суду Києва Анатолія Чернушенка, у якого під час обшуку знайшли велику суму грошей.
19 червня минулого року у кабінеті голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка було проведено обшук. Генпрокурор Віктор Шокін заявив, що ініціює у Верховній Раді зняття суддівської недоторканності та арешт судді.
Обшук у суді став новим витком давнього конфлікту між прокуратурою та апеляційним судом у справі «Нафтогазвидобування». Прокуратура неодноразово отримувала дозволи на арешт майна та рахунків газовидобувної компанії, але апеляційний суд щоразу скасовував ці рішення. ГПУ провела обшук у той момент, коли в Апеляційному суді було призначено черговий розгляд справи «Нафтогазвидобування». Саме Сус разом із групою співробітників проводили обшуки у будинку у Чернушенка та членів його сім'ї, а також у режимно-секретному відділі Апеляційного суду Києва, в якому зберігаються абсолютно секретні матеріали, пов'язані з проведенням спецслужбами негласних розшукових дій по всій Україні. Після цього суд перейшов під контроль «старших» товаришів наглядача, чуйно виконуючи побажання Грановського і Кононенка.
Короткий курс відбурювання свердловин
Зі «справою Злочевського» у ГПУ за два роки відбувалися справді дивні речі, і таємничі маніпуляції з ним проводили ще задовго до піднесення Суса. Як писала «Прокурорська правда», тривалий час після подій Євромайдану ГПУ відмовлялася порушувати кримінальне провадження щодо екс-чиновника «режиму Януковича», незважаючи на те, що британські правоохоронці це зробили і навіть заморозили його активи (щоправда, пізніше розморозили за «довідкою» з ГПУ про те, що проти нього в Україні).
Сус же в історії з екс-міністром використовувався на той момент із «тильного боку»: з його подачі спочатку накладаються арешти на майно компаній екс-міністра, а потім вони таємниче знімаються.
Розглянемо дану схему в найближчому наближенні: у 2014 році Сус подає клопотання у кримінальному провадженні про присвоєння грошових коштів посадовими особами ПАТ «Укргазвидобування» (бенефіціар Рінат Ахметов) протягом 2010-2014 років при виконанні договорів про податкову діяльність «ЕСК «Еско-Північ», ТОВ «Парі», ТОВ «Перша Українська газонафтова компанія», ТОВ «НВП «Зонд», ТОВ «Інфокс». Перші три компанії входять до холдингу Burisma, де високі посади обіймають, зокрема, син віце-президента США Хантер Байден та екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський. Але найважливіше – цей холдинг називають дітищем скандального Злочевського.
Ідемо далі — у липні 2016 року Печерський районний суд Києва заарештував 32 свердловини компаній, що входять до газодобувного холдингу Burisma (20 свердловин «Еско-Північ», 12 свердловин «Першої Української газонафтової компанії» та одну свердловину ТОВ «Системойлінженіринг». Але це тільки перша частина дійства.
Слідом за цим з'ясовується, що «найгуманніший суд у світі» своїм рішенням від 25 липня за клопотанням ТОВ «Парі» скасував арешт 14 свердловин на Західній Україні. У цьому допоміг, як не дивно, сам Сус, який не став перешкоджати зняттю всіх раніше накладених на його клопотання арештів. Рецепт простий – наглядач не є до суду на розгляд відповідних позовів, передаючи заяви про своє непротивлення діям позивачів.
Аналогічно в тому ж Печерському суді Сус не заперечував проти того, щоб ще одній компанії з групи компаній Злочевського (ТОВ «ЕСК «Еско-Північ», яка має 21 свердловину в Харківській області), зняли обмеження на використання видобутих вуглеводнів, хоча самі свердловини суд залишив під арештом.
З тієї ж опери – двоходівка з арештом 12 свердловин Пролетарського родовища Дніпропетровської області. Тут фінал виявився взагалі феєричним — «Перша Українська Газонафтова компанія», яка їх розробляє, подала апеляцію на арешт, здійснений із підчаю Суса, а вже 9 серпня з невідомих причин відмовилася від заяви. Саме виробництво при цьому закрили.
Бабуся дала покататися
Окрім відсутності необхідного стажу для роботи в новоствореному Департаменті, Дмитро Сус також не відрізняється і особливою «добропорядністю», хоча анкету доброчесності він уже заповнив, де присяжно стверджував, що не порушував закон, не причетний до корупції, задекларував усі свої доходи та живе за кошти.
Головний орієнтир для стеження співробітників НАБУ за Сусом було зазначено у знайденій записці: «Сус Дмитро Миколайович, Audi Q7 2010 р.в., ВХ9125ВМ». Саме на цьому автомобілі його бачили найчастіше.
Згідно з реєстром власників автотранспортних засобів МВС, цей автомобіль належить мешканці м. Хмельницького Марії Юрчик 1930 р.н. Мало того, власницею розкішного кросовера вона стала у червні 2015 року.
Марія Юрчик є бабусею прокурора. Вона зареєстрована у квартирі у Хмельницькому, яка, згідно з державним реєстром майнових прав, належить матері Суса – Людмилі. Також цю квартиру вказував як місце проживання його батько Микола Сус.
Вартість такого автомобіля на вторинному ринку наразі становить 35-40 тис. доларів. Виявляється, таку суму можна зібрати і з прокурорської зарплати. Принаймні так стверджує сам Дмитро Сус. У соціальній мережі FB Сус поділився з користувачами своїм рецептом придбання дорогого автомобіля. «Будеш працювати з 08:00 до 03:00, купиш собі «Бентлі», — написав він одному з коментаторів. На запитання, скільки він заробляє, прокурор відповів: «Тисяч 300 на рік».
У декларації за 2015 рік він вказав отримані як заробітну плату трохи більше 261 тис. гривень. Поліпшити його матеріальне становище допомогли ще 92 тис. гривень, отримані від продажу майна. Дружина прокурора отримала трохи більше 10 тис. гривень «інших доходів» і десь «примудрилася» заробити аж 650 гривень заробітної плати.
Також, за словами Суса, автомобіль він купив лише за 12 тис. доларів, а те, що він записаний на бабусю, не вважає проблемою.
Подальша доля прокурорської Audi залишається загадкою. Адже буквально наступного дня після оприлюднення інформації про її власницю прокурор заявляє про її викрадення і пише заяву до поліції.
У пошуках бабусі-автовласника журналісти «1+1» вирушили до Хмельницького, де виріс Сус. Там їм розповіли, що напередодні пізно увечері Марію Юрчику терміново перевезли на дачу. "З дітей хтось забрав", - кажуть вони.
У поліції підтверджують, що шукають таке авто, але хто його власник – самі з'ясовують. У ГПУ автомобільний скандал коментувати відмовляються, а сам Сус телефоном запевняє, що свою машину купив за 12 тисяч доларів і жодної заяви про її зникнення не писав.
У власності у Дмитра Суса ще дві ділянки землі 1000 та 29 кв.м. Є квартира, площею 31 кв. у прокурорському гуртожитку та гараж 20 кв.м. Ще однією квартирою на 44,6 кв. має чоловіка.
Згідно з декларацією у гаражі у Суса місце лише для Citroen C4 VTS десятирічної давності. За останні два роки розбагатіти на автомобіль змогла і дружина Дмитра Суса - на ній зареєстрований Peugeot 207 2011 р.в.
Отже, Дмитро Сус – людина дуже потрібна та корисна у ГПУ. Протягом останніх років він вірою та правдою служив Віктору Шокіну, виконував усі його доручення, відкривав справи проти неугодних та вирішував питання, які «кісткою в горлі» стояли у керівництва як ГПУ, так і країни.
Скрізь, де «справа з душком» і шито білими нитками – там Сус, який теж не особливо слухає процесуальні норми. За це він отримує непогані дивіденди – підвищення по службі та покращує своє матеріальне становище. Тепер, за свою «доблесну» службу, він виріс зі звичайного слідчого ГПУ до заступника начальника «Департаменту Грановського-Кононенка» і їздить на мажорній Audi Q7.
Виходячи з цього, у «Прокурорської правди» виникло кілька питань:
— чому такі як Дмитро Сус із чималим багажем корупційних скандалів легко проходять перевірку на доброчесність?
- Як довго в нашій країні вважатиметься «нормальним» записувати люксові авто на 85-річних бабусь?
— чому ГПУ у своїй роботі керується не законом, а користується послугами таких ручних прокурорів, як Дмитро Сус?
Детальніше читайте: Юрій Луценко. Термінатор української політики
Ігор Кононенко. Армійський дружок президента
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!