Фото: styknews.info
Список найбільш затребуваних спеціальностей у країні не змінюється вже довгі роки. ДС.
МОН опублікував список прохідних балів абітурієнтів зі спеціальностей. Порівняно з минулим роком список «топ-10» майже не змінився, незважаючи на запевнення міністра освіти та науки в тому, що структура держзамовлення зазнала суттєвих змін на користь «прикладних» спеціальностей, затребуваних на ринку праці та в країні загалом.
Як і минулого року, першу позицію у рейтингу займає спеціальність «Стоматологія» із прохідним балом у 193,5. Друга позиція у «Міжнародного права» – 193,35. Далі розташувалися «Міжнародні відносини» (192 бали), «Менеджмент соціокультурної діяльності (188,5), «Міжнародні економічні відносини» (187), «Журналістика» (186,25), «Політологія» (186,05), «Історія та археологія» фармація» (184,4) та «Культурологія» (184,3).
Можна з ноткою жалю сказати: "майже нічого несподіваного". Насамперед це стосується всього «міжнародного» — це в нас нарозхват ще з часів радянського дефіциту на «закордонне». До речі, деякі з іноземних мов цілком могли б увійти до рейтингу. На китайську мову, наприклад, прохідний бал становив майже 194 бали — на одну десяту вище, ніж стоматологія.
Вибір «найкращих із найкращих» важко вважати цікавим. У ньому напрочуд мало свіжого повітря. Навіть журналістика, яка вперше увійшла до топ-10 — цього року скасували творчий конкурс і на цю спеціальність надходили лише за результатами ЗНО — не надто освіжає ситуацію. Набір «модних» спеціальностей залишається стабільно пострадянським – «Культурологію» з археологією пропоную вважати винятком.
Чому в цьому виборі молодих людей рік у рік так мало свіжого повітря? Зрозуміло, відповідь готова і вона проста: це вибір не стільки дітей, скільки їхніх батьків. Людей, сформованих та обпалених 90-ми, коли юристи, економісти і, особливо, усілякі «міжнародники» (не кажучи вже про стоматологів) становили ту невелику групу, яка «ніколи не бідувала». Це дуже практичний вибір – до ломоти практичний. І такий самий до ломоти прострочений. У нас не тільки школа готує учнів до вчорашнього дня, у нас і в сім'ї уявлення про професійний успіх передаються з покоління до покоління.
Висота прохідного бала, звісно, штука відносна. Вона залежить не лише від рівня абітурієнтів, а й від кількості бюджетних місць, виділених цього року вишам. На більшість спеціальностей-лідерів місць виділили небагато. Це легко пояснити: культурологія, менеджмент соціокультурної діяльності, історія та археологія і навіть міжнародні відносини не дуже потрібні на ринку праці. Що ж до економістів з юристами, то їх просто хоч греблю гати. Тому тим, хто таки вибрав ці напрямки, довелося брати участь у дуже жорсткому відборі, зумовленому невеликою кількістю місць. Однак те, що прохідні бали виявилися такими високими, говорить і про те, що охочих було чимало.
У результаті лише найдостойніші пройшли на не найзатребуваніші спеціальності, переважно, в соціогуманітарній сфері. У цьому немає нічого дивного: умовних «гуманітаріїв» зі шкіл випускається, як і раніше, нелюдськи багато — значно більше, ніж умовних «технарів». І дисбаланс держзамовлення, відверто «перекошеного» у бік технічних та природних спеціальностей, ситуацію не рятує та ніяк не впливає на орієнтацію як школи, так і «головного іспиту». Українська мова та література є обов'язковим предметом для всіх, хто хоче продовжити навчання у вузі. Другий за запитом обов'язковий предмет, який потрібно складати більше ніж на половину спеціальностей — математика. Наступну позицію ділять історія України та біологія (потрібна для 26 та 27 спеціальностей із 82-х). І останній у рейтингу «найбільш популярних предметів на ЗНО» — іноземна мова (для 7 спеціальностей). Із п'яти предметів три – гуманітарні. Здавати географію, як і фізику, обов'язково доведеться лише для трьох спеціальностей, хімію — для двох. Тож можна говорити про загальну «гуманітарну» орієнтованість і ЗНО, і школи.
Незважаючи на широкий вибір технічних спеціальностей, випускники з найвищими балами зграями злітаються на «престижні» (вірніше, які вважалися престижними за часів маминої татової молодості) спеціальності. І можуть зіткнутися віч-на-віч з кризою підвищених очікувань або зовсім безробіттям. Дипломатичну кар'єру роблять одиниці. Серед українських політиків першого ешелону зовсім небагато дипломованих політологів (як і серед «експертів»). Про попит на ринку культурологів з археологами можна співати куплети. Очікування від журналістики (навіть разом із піаром) нічим не виправдані — фахівців на ринку так багато, що їхні прибутки просто не можуть бути високими. Серед стоматологів ходять розмови, що і їхня область переживає «кризу надвиробництва». Тому можна лише пошкодувати, що «найкращі» — ті, хто витримав жорсткий конкурс, — направили свої сили не в найперспективніші галузі. Не виключено, що вони будуть змушені змінити спеціальність у процесі або після закінчення навчання, або не зможуть влаштуватися на роботу після закінчення вузу.
Але головне, звичайно, не це — молоді зорієнтуються, викрутяться, перевчаться. Вони ж «найкращі» — не пропадуть. Проблема в тому, що вчорашні школярі, вступаючи до вишу, не надто уявляють, чого вони хочуть і чим займатимуться, «коли виростуть». Їхній вибір професії не видає ні пориву до творення, ні мрії змінювати світ. Нічого з того, що відрізняє юних та компенсує незнання життєвих реалій. Чого чітко не вистачає у цьому у їхньому виборі — по-справжньому високих амбіцій та фантазії.
Можливо, найголовніший «прокол» виховання — і шкільного, і сімейного — не в тому, що дітей недостатньо навчали математики та фізики з біологією. Не в тому навіть, що вони дають змогу маніпулювати своїм вибором. А в тому, що їхні горизонти такі вузькі, а мрії такі несміливі.
Немає впевненості й у тому, наскільки вдалою можна вважати спробу МОН вирівняти бюджет з вимогами ринку праці. Збільшення кількості бюджетних місць на спеціальності, які потрібні країні та виробництву, є логічним кроком. Але результат виявився прямо протилежним «соціогуманітарним лідерам»: якщо туди пройшли найкращі з-за дуже високого конкурсу, то на деякі інженерні спеціальності довелося брати, буквально, будь-кого. Лідером «антирейтингу» можна вважати майбутніх інженерів деревообробної галузі – прохідний бал становить 105,8. Роздуте держзамовлення на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» призвело до прохідного балу в 105,9. Деякі сфери машинобудування та транспорту також недалеко пішли, не дотягнувши до 110 балів. Через що виникає думка про те, що кількістю бюджетних місць у вишах проблему інженерних кадрів не вирішити. Потрібні ще якісь заходи, які б залучили до цих спеціальностей випускників з вищою підготовкою. Поки що деякі «промислові» спеціальності набирають усіх поспіль — аби «освоїти» виділені державою місця.
Особливо часто думка про необхідність запровадження нижнього порогу для вступу до вишу відвідує, коли переглядаєш прохідні бали майбутніх вчителів — як середньої, так і професійної шкіл. До речі про «гуманітарний перекіс»: найвищі бали показали майбутні вчителі-філологи (142), вчителі-історики (163) і, несподівано, вчителі фізкультури (146). Також порівняно високим (150) виявився прохідний бал майбутніх спеціалістів із дошкільного виховання. А от майбутні вчителі фізики, інформатики, географії не дотягнули навіть до 110 балів.
Уся картина вступної кампанії цього року буквально кричить про вузькість світогляду загалом та профорієнтацію зокрема. Збиті приціли в уявленнях одночасно і про те, що престижно, і про те, що вигідно, і про те, що є перспективним, і навіть про те, що цікаво. Важко сказати, у чому в нас більший дефіцит — у здатності тверезо й реально оцінити ситуацію на ринку праці чи свого роду ідеалізм, який, здавалося б, від природи має бути притаманний юному, але виявився чомусь пригнічений і майже не проявляє себе масово у виборі професії.
В тему: Лілія Гриневич: Історія безграмотного, але озброєного міністра. Частина 1
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!