Сергій Пашинський
Біографія депутата пояснює суть того, що відбувається в Україні останні 25 років.
На новорічні свята депутат Верховної Ради Сергій Пашинський розстріляв людину. 31 грудня С. Пашинський, посварившися недалеко від свого маєтку у с. Хлопчачи зі звичайними людьми, розрядив в одного з них в упор пістолет, важко поранивши «кривдника». Після чого на місце інциденту з'їхалися поліція, охорона депутата, поліцейське та прокурорське начальство.
Але сам тут же написав посаду у Фейсбук, де виставив себе потерпілою стороною, звинувативши підстреленого ним перехожого у навмисному нападі та завданні тяжких тілесних ушкоджень депутату тощо. Загалом, Пашинський повівся як досвідчений, цинічний, кваліфікований карний злочинець, який прагне уникнути. Точнісінько, як його ж колега по парламенту та фракції «Батьківщина» Віктор Лозінський, який розстріляв селянина дітом 2009 року.
Зазначимо, що слідство — поліція та прокуратура — із самого початку зайняли бік високопоставленого депутата, який входив до кабінетів перших осіб держави. Про це свідчить цей документ:
Судячи з документа, слідство відразу зайняло обвинувальну позицію, взявши за основу версію, викладену самим депутатом Пашинським (і пізніше спростовану свідками та хірургом, який витяг кулю з ноги потерпілого). Щоб надати значущості наведеному документу, самої версії та захистити виконавців у погонах від персональної відповідальності за фальсифікацію матеріалів слідства, під документом підписалися аж 5 слідчих та 3 прокурори. Такого не було навіть за часів Януковича.
Втім, для прокуратури, яку очолює такий персонаж, як Юрій Луценко, — нічого дивного. Як нічого дивного і в тому, що саме такого складу люди, як Сергій Пашинський, сьогодні обіймають найвищі посади в державі.
Вся біографія Сергія Пашинського – це безкарний кримінал; злочини, скоєні групою осіб, тобто злочини кваліфіковані; наслідки яких мали тяжкі наслідки для держави.
Нагадаємо хронологію злочинних діянь С. Пашинського — це важливо у світлі того, як нинішні політичні соратники «відмазуватиму» депутата, який розстріляв звичайного громадянина з нагородного пістолета (подарунок міністра МВС Арсена Авакова).
Вперше прізвище Пашинського у прив'язці до Кримінального Кодексу спливло 2002 року. Тоді Генеральна прокуратура в рамках розслідування іншої резонансної справи — про масштабні розкрадання в банку «Україна» взялася за Сергія Пашинського, причетного до розкрадання активів другого за величиною банку країни.
Маючи освіту історика-суспільнознавця, С. Пашинський до початку 1999 року очолював Торговий дім банку «Україна» — структуру, яка постачала аграрним компаніям імпортну сільгосптехніку на умовах лізингу. Коли розкрадений банк впав наприкінці 1999 року, його керівництвом зайнялася ГПУ.
Як керівник «Торгового дому, Пашинський фігурував у низці епізодів про видачу кредитів сумнівним структурам, відмивання брудних грошей, у тому числі про співпрацю з тіньовими структурами Павла Лазаренка і навіть Семена Могилевича, який працював на спецслужби Російської Федерації. Вважається, що його покровителями вже тоді був Віктор Медведчук, який 1999 року перевів його з розграбованого АБ «Україна» заступником голови «Ощадбанку».
І 26 листопада 2002 року гр-н С. Пашинський був заарештований Генеральною прокуратурою України за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, 222 ч. 2 Кримінального кодексу України (присвоєння, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, шахрайство з фінансовими ресурсами повторно або завдало великих матеріальних збитків).
Щоб уникнути кримінального переслідування, С. Пашинський намагався стати народним депутатом Верховної Ради, балотуючись до парламенту за списками «кишенькової» партії «Проти всіх» іншого запеклого скарбника — Алескадра Михайловича Волкова. Але Центрвиборчком у реєстрації підслідному відмовив.
Як встановило слідство, загальна сума заборгованості Торгового дому перед банком «Україна» на момент банкрутства становила приблизно 200 млн. грн. (близько $100 млн). Виявилося, що основу розкрадених активів Торгового дому становила штучно сформована дебіторська заборгованість різних підприємств, за якими стояли особи із СДПУ(о). А більша частина сільгосптехніки, яка нібито перебувала в лізингу, просто зникла. Слідство, розпочате 2001 року, встановило, що найбільшими боржниками за кредитами банку-банкрута, окрім Торгового дому, є ТОВ «Нафта-К» — 165,7 млн грн.; ЗАТ "УкрРос" - 96,2 млн грн.; Асоціація "Інтерагро" - 95,0 млн грн.; ТОВ «Україна-Нафта» – 85,5 млн грн.; ЗАТ "Атланта-Інтернешнл" - 46,7 млн грн.; «Інтерагросистема» - 38, 7 млн грн.
Цікаво, що кримінальні епізоди з діяльності С. Пашинського в АБ «Україна» слідство ГПУ поєднало з епізодами його діяльності вже на посаді заступника голови державного «Ощадбанку». Нагадаємо, що затримали Пашинського на підставі санкції ГПУ; у звинуваченні зазначалося 4 статті КК України та збитки від «діяльності» у сумі 3,9 млн доларів та 1,7 млн гривень. Зокрема, по одному з епізодів було розкрадено гроші, призначені державою для виплати вкладів вкладникам банку, які досягли 80-річного віку.
2000-го ЗМІ цитували слова тодішнього заступника голови НБУ Олександра Кірєєва: «Частина керівництва Ощадбанку або не має взагалі ніякого банківського стажу, що суперечить нормативним вимогам Національного банку, або скомпрометувала себе на попередніх місцях роботи. А один із керівників Ощадбанку має у банках прострочену заборгованість за кредитами. Як може він керувати, і як можна довіряти гроші населення таким людям? Я говорю про Пирогову і Пашинського».
Втім, 6 лютого 2003 року Пашинського було звільнено за ухвалою Апеляційного суду. Києва, який, керуючись ст. 165-3, 362, 363 Кримінально-процесуального кодексу України, змінив Пашинському запобіжний захід на підписку про невиїзд, після чого той вибув за місцем проживання.
8 жовтня 2003 року Дарницьке райуправління юстиції Головного управління м. Києва до рамках кримінальної справи № 49-1041 обрало для Пашинського запобіжний захід — підписку про невиїзд. Звинувачувався Сергій Володимирович у зловживанні та перевищенні службового становища, що спричинило тяжкі наслідки (ст. 364 ч. 2, ст. 365 ч.3 КК України) та у згаданих вище справах.
Вже через півроку, у лютому 2004 року (відразу після перемоги Помаранчевої революції) кримінальну справу було припинено, щоправда, за ст. 7 КПК України – за недоведеністю.
Знаково, що «виривати з лап слідства» С. Пашинського із Лук'янівського СІЗО у Києві 2003 року приїхала особисто Юлія Тимошенко — слідство мало намір пред'явити казнокраду нове звинувачення прямо на порозі слідчого ізолятора. Лідер «Батьківщини», вірна союзницьким зобов'язанням із Медведчуком, взяла С. Пашинського під свою опіку — як і багатьох інших соратників із злодійського промислу та антиукраїнської діяльності під лейблом СДПУ(о).
До речі, оцінити комерційну жилку Пашинського Тимошенко змогла ще 2000 року, коли Юлія Володимирівна була віце-прем'єром з ПЕК в уряді Ющенка, а Пашинський уже працював у «Ощадбанку». Тоді підприємства електроенергетики закуповували імпортне вугілля за рахунок кредитів «Ощадбанку», причому за ставкою нижчою від облікової ставки НБУ. Тоді ЗМІ цитували слова директора департаменту розвитку фінансового та приватного секторів Світового банку Пола Сігельбаума, який влаштував з цього приводу прес-конференцію у Києві: «Уряд та керівники Ощадбанку мають зрозуміти, що якщо кредити надаються з політичних, а не фінансових міркувань, то це ставить банк під загрозу».
Вже у серпні 2005 року Пашинського за квотою «Батьківщини» було призначено гендиректором держкомпанії «Укррезерв» (дочірня структура Держкомрезерву, зберігання стратегічних запасів держави на випадок війни чи стихійних лих). Звідти ж був із тріском звільнений у січні 2006 року через виявлені махінації — йому ставили в провину цукрову кризу, афери із зерном та закупівлю забороненого ветеринарною інспекцією бразильського м'яса.
Ось як це виглядало.
З приходом до влади «помаранчевих» (Віктор Ющенко — президент, Юлія Тимошенко — прем'єр-міністр, закупівлі м'яса, зерна та цукру Держкомрезервом були штучно зірвані і проводилися непрозоро. Бюджетні гроші виводилися на ДП «Укррезерв», нібито для проведення інтервенцій, адже Держрезерв за законом не є. шахрайські схеми були через „Укррезерв“, який виступав як покупець і як продавець», — розповідав пізніше директор одного з підприємств Держкомрезерву — ГО «Комбінат Прогрес» (Київ) Юрій Терніков.
Товар із Держрезерву продавався за заниженими цінами, а купувався за завищеними, при цьому задіялися структури, близькі до С. Пашинського, і про жодні рівні умови конкурсу або тендеру взагалі не йшлося. Така схема була дуже зручною Сергію Володимировичу, оскільки, наприклад, підприємство «Агро-Ксі», де Сергію Володимировичу належить частка статутного фонду, займається саме заготівельними роботами. Для полегшення роботи, Юлія Володимирівна від імені Кабінету міністрів розпоряджає ДПАУ № 274-р від 20 червня надати відстрочку державному підприємству «Укррезерв» у сплаті податків на суму, що не перевищує 42 мільйони доларів «для стабілізації на ринку продовольства».
У розпорядженні йдеться, що національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» має виступити майновим поручителем перед «Укрексімбанком» за компанію «Укррезерв» для отримання нею кредиту на суму 42 мільйони доларів США, які будуть спрямовані на провадження діяльності на продовольчому ринку. Відомо, що щомісячний роздрібний товарообіг України становить 10,5 млрд. грн. У зв'язку з цим 42 мільйони доларів, безумовно, не можуть скільки-небудь помітно вплинути на реальний стан справ на продуктовому ринку країни. Отже, йшлося не про реальні спроби стабілізувати ринок продовольства, а про імітацію бурхливої діяльності в цьому напрямку та, мабуть, паралельне вимивання державних коштів через «Укррезерв».
Крім схем із зерном, на посаді голови «Укррезерву» Сергій Пашинський доклав руку і до так званої «цукрової кризи». Так, 4–8 серпня 2005 року оптові оператори Черкаської області здійснили проплату Держрезерву за весь обсяг цукру в 783 тонни, проте відвантажено їм було лише 160 тонн. Що сталося з грошима — історія замовчує.
Усі наступні роки активність С. Пашинського була пов'язана виключно з «Батьківщиною» та Ю. Тимошенко. Брав С. Пашинський участь і в Революції Гідності, де найвідоміші епізоди з його ім'ям — виведення з Майдану та з Києва підрозділів кримського «Беркуту» та порятунок від двох затриманих ними людей зі снайперською гвинтівкою.
Про те, хто такий Пашинський насправді, найкраще говорить епізод, датований 6 квітня 2014 року — цього дня новоспечений в.о. глави адміністрації президента України вертольотом прилетів на рибалку до заповідника на Полтавщину. Цього дня сепаратисти захопили будівлі державних адміністрацій у Донецьку та Харкові, а в Луганську було захоплено обласне управління СБУ.
З урахуванням того, що патронеса Пашинського — Юлія Тимошенко — прямо закликала на засіданні РНБО не чинити збройний опір російській армії, що вторглася до Криму, така поведінка Пашинського цілком закономірна. Як одна з найбільш довірених осіб Ю. Тимошенко, союзниці Медведчука, він не міг не розуміти (не знати), що відбувається збройне захоплення території України, і тому свідомо «відключив телефон», щоб у критичний для країни момент заблокувати комунікацію регіонів з єдиним на той час центром ухвалення рішення — адміністрацією президента. Яким був інший соратник Ю. Тимошенко Олександр Турчинов.
З приходом до влади в країні Петра Порошенка Пашинський повернувся до парламенту. Де він усі каденції працював у стратегічно важливому для держави, але ще донедавна підконтрольному російській агентурі з-поміж українських «народних» депутатів (Давид Жванія, Микола Мартиненко) Комітеті ВР з ПЕК та ядерної енергетики. Зрозуміло, що позиція Сергія Пашинського ЗАВЖДИ збігалася з позицією «старших товаришів» — Мартиненка та Жванії, у чому неважко переконатися, вивчивши протоколи засідань Комітету за будь-який відрізок часу. А ПЕК України та ядерна енергетика, зокрема, ще донедавна були об'єктом стратегічних інтересів Росії і, по суті, її «дійною коровою». Звідки через низку витончених схем щорічно вилучалися мільярди — у доларовому обчисленні.
Повернувшись до Ради, Пашинський незабаром засвітився у нових гучних скандалах, махінаціях та фінансових аферах — правда, вже під «егідою» «Народного фронту», куди Пашинський із рядом йому подібних персонажів мімікували, «відбрунькавшись» від малоперспективної в політичному плані «Батька».
Так, уже у 2015 році СБУ передала до Генпрокуратури матеріали справи, де С. Пашинський підозрюється у причетності до розкрадання нафти Сергія Курченка, квазі-олігарха-втікача часів Януковича. Йшлося про 85 тисяч тонн палива, яке за заниженою ціною отримала компанія Сергія Тищенка, давнього знайомого Пашинського. Збитки держави від такого правочину склали 250 млн. гривень.
Зокрема, нафтопродукти, що належать олігарху Сергію Курченку та російській компанії «Роснефть», були експропрійовані та продані за участю представників «Народного фронту». Як пише в статті для ZN.UA директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн, здобиччю «Народного фронту», а саме до цієї сили відносяться прем'єр Арсеній Яценюк, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, «видний активіст» депутат Сергій Пашинський, які «засвітилися» в цьому процесі, стали 10 тис. тонн. 80 тис. т сировини та нафтопродуктів на Одеському НПЗ, що належить Курченку, а також 10 тис. т нафтопродуктів на Васильківській нафтобазі «Роснефти».
Активний продаж цих ресурсів на ринку почався через кілька днів після усунення керівництва Державної фіскальної служби, включаючи заступника митниці Анатолія Макаренка, який уже назвав «нафтопродуктовий» епізод у низці найконфліктніших ситуацій у своїй новітній кар'єрі.
«Мало того, ті ж «фронтовики» намагалися претендувати на технологічне дизельне паливо в російському нафтопродуктопроводі, але наприкінці грудня група «тітушок» з Коростеня (батьківщина Пашинського, до речі) помилково взяла штурмом не ту насосну станцію, ледве не зупинивши прокачування нафти. Тоді всіх нападаючих взяли.
Прикривав вивіз палива з нафтобази «Роснефти» та здійснював «вхід» на Одеський НПЗ спецбатальйон МВС «Київ-1». Продаж конфіскованого палива Курченка було доручено фірмі «Укртранснафтопродукт» з орбіти Міненерговугілляпрому.
Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин на нараді з нафтотрейдерами наприкінці лютого 2015 року розповів, що йому вдалося розшукати директора «Укртранснафтопродукту», якогось Володимира Гаврилова. За словами чиновника, щодо грошей за проданий ресурс той повідомив, що після сплати податків майже нічого не залишилося. Щоправда, начебто ще не весь обсяг вдалося продати.
«Як з'ясувалося, Гаврилов працював водієм у Андрія Бойчука, директора нафтогазового департаменту Міненерго, який прийшов до міністерства „за квотою Майдану“. Тоді якраз і почали судити про причетність до цього призначення Сергія Пашинського, який, зрозуміло, заперечував. Схоже, все йде до того, що скарбів Курченка бюджету не видно. Тим часом, ринкова вартість експропрійованих ресурсів становить 1,5 млрд грн, з яких не менше третини припадає на податки», — зазначає Куюн, повідомляє Національне бюро розслідувань України.
З новою силою скандал спалахнув 12 червня в ефірі «Шустер live». Валентин Наливайченко, тоді ще голова СБУ, підтвердив, що зібрані докази незаконної діяльності Пашинського передані особисто генпрокурору Віктору Шокіну йде слідство.
17 червня це питання порушили на засіданні Анікорупційного комітету. Перший заступник голови СБУ Юрій Артюхов демонструє документи про зловживання з паливом Курченка та обіцяє резонансну справу…
Незабаром у відставку «йдуть» В. Наливайченко, потім Ю. Артюхов, а потім і генпрокурор В. Шокін. Їхні місця в СБУ та ГПУ займають «безхребетні» та безпринципні ставленики президента Петра Порошенка, і скандал із Пашинським та нафтопродуктами «заминають». Правляча верхівка вкотре («жити по-новому!») витирає ноги про законність та державу Україна.
Сергій Пашинський на волі та ударно, у звичному йому стилі зустрічає Новий рік, розстрілюючи людину з нагородного пістолета.
Сьогодні НАБУ мляво розслідує справи, в яких Сергій Володимирович звинувачується у «замаху на злочин» та «протиправному заволодінні майном підприємства». Разом із нардепом у справі фігурують депутат Тетяна Чорновіл, а також низка депутатів фракції «Народний Фронт».
Бешкетник і п'янь
Своєю схильністю до гульб і п'яних бешкетів Пашинський відомий давно. Ще працюючи в Ощадбанку він відзначився гучним скандалом, що став легендою. Тоді С. Пашинський напився у кабінеті голови правління банку із наведеними туди «жрицями кохання», а потім вимагав від охоронців видати йому гроші для подальшої п'янки-гулянки безпосередньо з грошового сховища головної контори банку.
У вересні 2010 року сайт «ОРД» повідомив з посиланням на очевидців події, що 26 вересня увечері у модному ресторані «Веранда» депутат С. Пашинський, перебуваючи у нетверезому стані, влаштував «дебош із мордобою».
За словами очевидців, народний депутат заявився в ресторан близько пів на десяту вечора з двома дівчатами сумнівної поведінки. Очевидним був той факт, що компанія до цього вже вжила чимало спиртного, поводилася зухвало, Пашинський голосно і нецензурно висловлюючись, ображав офіціантів, а також чіплявся до відвідувачів. Мовляв, «що вилупилися?».
На делікатне прохання адміністрації ресторану поводитися «тише, адже тут є й інші відвідувачі», з боку нардепа посипалася багатоповерхова добірна лайка. При цьому політик пообіцяв «нацькувати» на ресторан численні перевірки і як результат домогтися його закриття, якщо йому надалі заважатимуть відпочивати. А на інших відвідувачів, за його словами, йому просто «наср…ть і класти х…й».
Незабаром не витримав один із відвідувачів, який пообіцяв викликати наряд міліції. Після такої «зухвалої» заяви Пашинський втратив будь-яке самовладання. Він з несамовитою люттю напав на відвідувача і почав його бити. Охороні ресторану довелося буквально віддирати народного обранця від закривавленого відвідувача.
Як розповів очевидець, С. Пашинський вирвавшись із рук охорони, почав розмахувати та тикати в обличчя «ксиву» народного депутата України, обіцяв «спалити, закрити цей заклад до чортової бабусі, а всіх працівників власноруч викинути на смітник, де, на його думку, всім їм і місце». Після чого, «остервенілий» народний обранець у компанії тих самих дівчат із ресторану втік.
За словами очевидців, у результаті бійки у відвідувача була розсічена права брова та розбита голова, а по підлозі ресторану валялися уламки посуду із залишками їжі.
Офіціанти та адміністратор ресторану, боячись за власну роботу, а також гніву роботодавця за зіпсовану репутацію ресторану, майже на колінах благали потерпілого, який уже почав дзвонити по мобільному телефону, не повідомляти в міліцію і не розголошувати цю НП. Потім потерпілого відвели для надання першої медичної допомоги, після чого той поїхав.
Продовжує жити на широку ногу Пашинський і тепер. На недавню панахиду самогубним заступником голови АПУ Андрію Таранову він прикотив у супроводі традиційно численної охорони в новітньому Mercedes GL 450, вартістю 4 мільйони гривень. Згодом скандальний Пашинський розжився ще одним Мерседесом. А поява на вулицях Києва ексклюзивного Bentley Bentayga, подарованого Пашинським своїй коханці, викликала резонанс у Верховній Раді: подібних авто у всьому світі лише 3 тисячі, і серед їхніх власників, наприклад, королева Великобританії Єлизавета Друга…
Підводячи підсумок, зазначимо: у біографії «народного» депутата Сергія Пашинського є все, окрім служіння Батьківщині та гідності людини: системні розкрадання та шахрайство, корупція, брехня, кутежі та бешкетники, обман виборців та кумівство, рукоприкладство, а тепер — і стрілянина по людях. При цьому Пашинський схожий до Турчинова, Яценюка, Авакова, і ще донедавна — і до Порошенка. «Репутація» запеклої худоби, створювана роками, не зробила Пашинського рукоподання: він «свій хлопець» в українській політичній тусовці для більшості її членів. Тих самих членів, за яких більшість виборців голосують усі роки незалежності, тим самим обкрадаючи самих себе.
Тепер «обранці», що охрініли, не тільки обкрадають «електорат», але ще й по ньому стріляють.
Навчають «жити по-новому», як і обіцяв Петро Порошенко.
В тему: Сергій Пашинський. Злодій, рейдер, шахрай та нардеп
Арсен Аваков: кримінальне минуле міністра МВС
Юрій Луценко. Термінатор української політики
Олександр Турчинов. Шкілети у шафі «кривавого пастора» України
Віктор Шокін. Прокурор «на канікулах»
-
Костянтин Іванченко, аргумент
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!