Сергій Шахов: за які гроші «Роднюля» купує голоси бабусь та підгодовує сепаратистів? Частина 1
Його ім'я добре відоме багатьом пенсіонерам Луганської області, які шанують Шахова за благодійника. Адже як тільки там починаються вибори до Ради чи місцевих органів влади, команда Сергія Шахова відразу починає щедру роздачу незаможним виборцям грошей, продуктових наборів чи цукру. Натомість він отримує не лише їхні голоси, а й готовність брати участь у «прошахівських» мітингах. А з найвірніших своїх шанувальниць він сформував загони бойових бабусь, використовуючи їх у своїх політичних шоу та провокаціях. Втім, Шахов, за інформацією Skelet.Org, має і справжні «тітушки», і навіть того гірше: давні близькі зв'язки з командирами бойовиків «Луганської республіки», яких він, за інформацією низки джерел, теж «підгодовує».
При цьому Сергій Шахов не є олігархом, принаймні офіційно, а його останній задекларований річний дохід ледь сягав одного мільйона гривень. Звідки він регулярно черпає величезні суми на підкупи десятків тисяч виборців?
Стахановський «Кіт» Сергій Шахов
Насамперед, варто дізнатися, а звідки взявся сам Сергій Шахов? Адже в його офіційній біографії більшість життя міститься в кількох рядках. Він народився 7 травня 1975 року у казахському селищі Саяк Джезказганської області. Через рік його батьки переїхали до міста Брянка Луганської області, а 1986-го року до Стаханова (нині Кадіївка). Там він з 1990 по 1993 рік навчався у ПТУ №21 на кухаря-кондитера, після закінчення якого став торговим представником ТОВ «Марічка», а 1996 року заступником директора з продажу ТОВ «Руслан». 2006-го обирався депутатом Луганської облради, з 2007 по 2011 роки вважався заступником директора ТОВ «Юридична фірма «РИМ», з 2011-го керівником ТОВ «Луганська промислова група», а на вибори 2012 року він пішов як директор ТОВ «Шахов Сергій Володимирович».
Все це звучить досить респектабельно, проте існує один нюанс: марно шукати у відкритому доступі, чим саме займалися зазначені підприємства, і чим заробляв собі на життя (і допомогу пенсіонерам) їх керівник. У цьому полягає головна відмінність офіційних бізнесменів, включаючи олігархів, і таких людей, як Сергій Шахов. У олігархів весь бізнес на увазі, щонайменше їхні заводи та банки — а от рід діяльності таких тіньових ТОВ прихований від сторонніх очей, часом навіть невідомо, чи це реальні фірми, чи просто вивіски. І мабуть, щось не гаразд останнім часом коїться в Україні, оскільки в політику і владу, витісняючи стару «гвардію», приходить все більше подібних «тіньових сутностей».
Але те, що приховав про своє минуле Шахов, розповіли Skelet.Org його старі знайомі. Наприклад, описали його шкільні роки так: жив на околиці Стаханова, навчався у хулігансько-роздолбайському «спецкласі» класі 11-ї школи, з якого у зібраних у нього хлопців було лише два шляхи – або шахтарі, або бандити. До речі, за визнанням одного з однокласників Шахова, половини того класу вже немає в живих: кого вбили в бандитських розбірках чи п'яних бійках, хто помер від наркотиків чи алкоголізму.
До «кухарського» ПТУ Шахов пішов лише за «корочкою» про середню освіту, а вибір зробив тому, що вчитися алгебрі та фізиці у таких навчальних закладах не доводилося. Одразу після училища Сергій Шахов пішов на базар, де став менелим. Так він став відомим у певних колах Стаханова, під своїм прізвиськом «Кіт» — отриманим ще у школі.
Однак Сергію Шахову хотілося більшого, і не лише грошей, а й влади над людьми. І в середині 90-х разом зі своїм двоюрідним братом Олексієм Шаховим він вирішив зайнятися рекетом. Втім, не будучи від природи ні «вовками», ні навіть «шакалами», а скоріше «гавкучими чихуахуа», брати Шахови побоювалися наїжджати на тих, хто міг запросто і публічно послати їх на три літери. Своїх жертв вони вибирали там же на ринку, серед тихих і не здатних до опору дрібних торговців-початківців, що належать до категорії «лохів». Тому їхні «рекетирські доходи» були мізерні. Skelet.Org повідомили, що Шахови часом брали свою данину товаром: жуйками, цигарками, колготками, які потім передавали для реалізації своїм знайомим. А ввечері «Кіт» любив ходити в дешеві шинки, де серед такої ж недалекої публіки хвалився тим, який він «крутий». Саме тоді й почалося його захоплення наркотиками: спочатку травою, а з появою грошей і кокаїном. Хто знає, чим би закінчив цей «заєць на хмелі», але на Шахова звернули увагу серйозні люди. Мабуть, Шахов уже тоді мав талант переконувати у своїй незамінності, оскільки його не «покарали», а взяли до себе «шниром» — тобто підручним на посилках. Так Шахов отримав масу корисних знайомств серед місцевих бандитів, бізнесменів і правоохоронців.
Конвертатори-розбійники
Нові таланти Шахова розкрив стахановець Олександр Стеценко (1978 р.н.), який із недоучившегося семінариста перекваліфікувався спочатку на скупника кольорових металів, а потім на кримінального фінансиста. Він відомий як засновник та керівник т.зв. конвертаційних центрів, послугами яких користувалися як ОЗУ (зокрема наркоторговці), і бізнесмени різних калібрів – від дрібних підприємців до луганських олігархів, серед яких були й структури Віктора Тополова. Повідомлялося, що протягом кількох років ці конвертаційні центри працювали під «дахом» кримінальних авторитетів Сергія Колінька (прізвисько «Ципа»), який «дивився» по Стаханову, та Володимира Полубатька з Алчевська (прізвисько «Футболіст»).
Активна спільна діяльність Шахова та Стеценка розпочалася у 2002 році, і саме вона зробила Сергія Володимировича тим заможним аферистом, яким він є сьогодні. Додамо: батюшка Стеценко, який зараз не відбувся, захопив Шахова православ'ям, відкривши йому і вигідну сторону тісної співпраці з церквою. Так, у 2006 році Сергій Шахов отримав з рук голови УПЦ МП два церковні ордени та одну медаль — за духовність, благодійність та патріотизм.
Особливістю конвертаційних центрів Стеценка-Шахова були їхні часті крахи, які залишали клієнтів без грошей. За наявною у Skelet.Org Насамперед, причина цього була банальна: центри кілька разів вдало накривали правоохоронні органи. При цьому гроші втратили бандити, і не бажаючи вислуховувати виправдання Стеценка і Шахова, вони просто поставили їх перед умовою повернення «бабла» (нібито справа стосувалася «общака») під страхом смерті. І тоді хитромудрий Шахов запропонував Стеценку знайти гроші, «кинувши» інших своїх клієнтів — з-поміж багатих, але відносно нешкідливих бізнесменів. Вони навели міліцію на ще один власний конвертаційний центр, з якого, щоправда, заздалегідь вивели собі в кишеню більшу частину коштів – а клієнтам сказали, що все конфіскували «менти». А за ще однією інформацією, Шахов «відпрацьовував» гроші тим, що зливав бандитам інформацію про своїх багатих клієнтів, яких потім грабували або обкладали «податком». Розповідали й інше: коли відносини Шахова-Стеценка зі злодіями досягли фази загострення, то вони здали «коронованих» УБОЗу. Словом, навіть цей протизаконний бізнес Шахова супроводжувався «розлученнями» та «киданнями».
Так як робота конвертаційних центрів вимагає наявності підставних фірм і підставних осіб, то вже тоді Шахов навчився використовувати у своїх цілях паспортні дані людей, які йому довірилися: наприклад, одне з фіктивних ТОВ він оформив на прибиральницю свого офісу! Власне, для роботи цих схем йому й була потрібна юридична фірма «РИМ». А питання з вищою освітою Сергій Шахов вирішив у 2004-2005 рр., отримавши (або купивши) два ступені (спеціаліст та магістр) в університеті економіки та права «КРОК».
Нове розширення конвертаційного бізнесу Стеценка-Шахова відбулося у 2006 році, коли Стеценка через ПП «Фінінвест» придбав 49% акцій чернігівського банку «Демарк». Ще 49% акцій банку купило ТОВ «Пріоритет-інтер» (2011-го воно продало свій пакет не оголошеному покупцю). Таким чином, у партнерів з'явилася можливість не тільки включити до своїх схем досить великий банк, а й використовувати його для легалізації власного «навару». Втім, у наступні роки банк «Демарк» так і не став скупником бізнес-активів, а чомусь надавав перевагу роботі з фізособами — чиї вклади відновлювали 84% його капіталу. Це було дуже дивно!
Захід сонця бізнесу Стеценка-Шахова розпочався у 2009 році. На той час вони вже обслуговували клієнтів і в Києві, але тут один за одним на Шахова, який залишився в Луганській області «дивляться» за їхніми конвертаційними центаврами, обрушилися кілька важких ударів. Спочатку в автокатастрофі біля Переяслава-Хмельницького загинув його двоюрідний брат Олексій, який перевозив у мікроавтобусі величезну суму готівкових карбованців та гривень.
Сергій Шахов тоді поспішив заявити, що це були особисті гроші брата, який віз їх йому – аби допомогти із поверненням якогось боргу. На запитання журналістів, чому це були рублі, Шахов відповів у своєму звичному стилі «брехати без запинки»: мовляв, брат купив рублі для мене, бо я позичав гроші в рублях і так само мав їх віддати! Цей випадок тоді записали як трагічну випадковість: мікроавтобус Олексія Шахова зіткнувся на шосе чоло в лоб із «Сузукі Грант-Вітара». Однак підозри викликала дивна особистість водія «Судзукі»: за документами це був це громадянин Італії, зареєстрований у Донецьку, але мешкав у Києві і нібито працював шеф-кухарем у ресторані. Але як потім з'ясували журналісти, у столиці не було жодних ресторанів із названою адресою! Поява «примарного» ресторану у справі «тіньових» фірм змушувала засумніватися у фатальному випадку. Подейкували, що аварія стала наслідком спроби «нальоту» на мікроавтобус із грошима серйозних людей, яких Шахов раніше «розвів на бабки».
Потім на митному посту "Гоптівка" (Харківська область) було затримано мікроавтобус, під обшивкою якого виявили 4,5 мільйона доларів (такі "знахідки" зазвичай роблять не випадково). Цікаво, що мікроавтобус був зареєстрований на жителя Стаханова Юрія Борисова – людину, яка повністю керована Шаховим. Незважаючи на те, що кричущий випадок доларової контрабанди висвітлювався по центральному телебаченню, а в Стаханові всі обговорювали великі неприємності «Сергі Кіта» (прекрасно знаючи, хто стояв за цими грошима), ця справа була зам'ятою – відповідальність поніс лише водій мікроавтобуса. Більше того, за рік Юрія Борисова було обрано мером Стаханова!
У тому ж році СБУ здійснила «наліт» на офіс самого Шахова у стаханівському бізнес-центрі на вулиці Хруничова, де розташовувався один із його конвертаційних центрів. Улов був багатий: прес-служба УСБУ тоді заявила про вилучення документації понад двадцять підставних фірм, а також паспортні дані багатьох людей, на яких потім оформляли грошові операції. Але дещо залишилося і «за кадром», а саме: пізніше джерела повідомили, що в офісі Шахова було знайдено апаратуру для прослуховування та шпигунства. І що вона, зокрема, використовувалася для стеження за банками та фінансовими установами з метою «обчислення» людей, які знімають там великі суми «лівою» готівкою – а потім ці дані нібито передавалися бандитам (або «титушкам» Шахова), які грабували таких клієнтів. Повідомлялося, що така сама апаратура була і в київському офісі Шахові, звідки інформація зливалася грузинській банді, які грабували заможних жителів столиці.
Далі – цікавіше! У 2010 році цю банду «накрили», однак у СІЗО опинилися лише Тамаз Кардава та Мамука Самушія. За кілька тижнів Кардава помер: писали, що його замордували до смерті тортурами, якими керував заступник начальника РВВС Ігор Гринцевич. А у Самушії був виявлений рак шлунка - і його просто тримали під замком, відмовляючи в операції, чекаючи поки він помре ще до суду. Щодо ватажка цієї банди, то ніхто так і не впізнав навіть його імені. А Сергій Шахов у цій історії виявився... потерпілим! Мовляв, самого пограбували прокляті лиходії! Неймовірний поворот сюжету! За повідомленнями джерел Skelet.Org, перекваліфікуватися на «терпили» Шахову дозволили в київському управлінні СБУ, в обмін за злив інформації, підписку про співпрацю та гарний «відкат».
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Сергій Шахов: за які гроші «Роднюля» купує голоси бабусь та підгодовує сепаратистів? Частина 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!