Степан Івахів: псевдопатріот взує державу в тендерні ноги і грабує вдову загиблого друга
«Коли український політик говорить про патріотизм, значить, він збирається щось вкрасти», — цей афоризм якнайкраще характеризує народного депутата та успішного бізнесмена Степана Івахіва. Засновник свого кишенькового фонду «Патріоти Волині», який ставить пам'ятники національним героям, одночасно регулярно літає до Москви на якісь важливі для нього переговори. Але що набагато гірше, повертаючись на батьківщину, Івахів буквально руйнує й без того виснажену кризою та війною Україну. Але це його анітрохи не бентежить.
Довгий час про Степана Івахіва знали тільки його земляки та виборці, а ось більшість українців майже не звертали уваги на прізвище співвласника мережі автозаправок «WOG», яке зрідка миготіло в новинах. Але останнім часом Івахів набуває популярності, все частіше стаючи героєм публікацій всеукраїнських ЗМІ. Наприклад, неодноразово потрапляючи до «золотої трійки» депутатів Верховної Ради, обминаючи навіть іменитих олігархів за розміром накопичених скарбів чи розмахом свого офіційно задекларованого бізнесу. Так, наприклад, нещодавно він посів друге місце у рейтингу парламентських кощеїв — нардепів, які задекларували найбільшу кількість ювелірних виробів. У скриньках у Степана Івахіва та його дружини аж 34 золоті предмети – у цьому він обійшов спритного «вирішала» Віталія Хомутинника (32 золоті прикраси), але поступився першим місцем промисловому олігарху Сергію Таруті (41 прикраса).
І це не якісь там ланцюжки-кільця з дешевої ювелірної крамниці, на які роками відкладають зі своїх убогих доходів виборці Степана Івахіва. Він задекларував як сімейне майно повноважні персні, перлинні намисто, підвіски, кілька пар золотих запонок з дорогоцінним камінням, золотий годинник «PATEK PHILIPPE», «AUDEMARS PIGUET» та «PARMIGIANI». А ще в декларації Івахіва можна знайти довгий список дорогих «шмоток від кутюр» та хутра, три десятки земельних ділянок загальною площею 203 тисячі квадратних метрів, чотири квартири (2517 кв.м.), п'ять автомобілів та цілу купу цінних паперів.
Король тендерних афер Степан Івахів
Звідки таке багатство? Нещодавно Івахів Степан Петрович побив ще один депутатський рекорд: він став власником та співвласником найбільшої кількості фірм, які займаються будівництвом та торгівлею нерухомістю, серед членів парламентського комітету з питань будівництва та житлово-комунального господарства. Їх у нього аж 11! На другому місці, із сімома фірмами, інший член цього комітету Петро Сабашук – депутат фракції «Солідарність», бізнесмен-забудовник із Запоріжжя. Ці факти яскраво ілюструють, хто і чим займаються в комісіях та комітетах Верховної Ради, сидячи на шиї державного бюджету!
До речі, як зауважив Skelet.Org, методи будівництва компаній Степана Івахіва викликають безліч питань, а також нерідко призводять до обурення киян. Так, взимку 2017 року на мітинг вийшли жителі вулиці Мечникова, чиї будинки буквально руйнуються через хмарочос, що зводиться поруч. Їх підтримали активісти руху «Стоп Корупція», які публічно розповіли, як і за скільки Івахів отримав дозвіл на будівництво свого монстра.
Але Івахів Степан Петрович досяг успіху не тільки в цьому. Навесні 2017 року він посів перше місце в рейтингу парламентських тендерників – народних депутатів, чиї задекларовані фірми в період 2008-2017 років найчастіше вигравали тендери державних закупівель. Підкреслимо: компаній, записаних не на тещ та сестер, як це зазвичай заведено у великому українському бізнесі, а власних, задекларованих. І тут Івахів залишив далеко позаду всіх, навіть колишнього главу президентської Адміністрації часів «режиму» Сергія Льовочкіна та нинішнього президентського бізнес-партнера Ігоря Кононенка.
З 11 мільярдів гривень, зароблених на державних тендерах фігурантами цього списку (всього 90 нардепів), на частку Івахіва припадає 4,876 мільярда! При цьому їм було укладено із держструктурами понад дві тисячі договорів. Як бачимо, у народного обранця Івахіва дуже щільний та насичений робочий графік, але лише виключно в рамках свого бізнесу! Не дивно, що він також входить до першої трійки парламентських прогульників, а його стосунки з виборцями залишають бажати кращого.
Левову частку цих грошей Степан Івахів отримав із кінця 2014 року (коли став нардепом). З них 2,137 мільярда припадає на його фірму ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» (ТОВ «Нафтотрейд Ресурс») і лише за період 2016-2017 року. З відкритих джерел можна дізнатися, що найбільшими клієнтами «Нафтотрейд Ресур» були: управління Національної поліції (464 мільйони), декілька філій «Укртрансгазу» (понад 200 мільйонів), база матеріального забезпечення Нацгвардії (176 мільйонів), «Рівнеобленерго», «Львівобленерго120» та «Львівобленерго». Можна тільки здогадуватись про те, як Степан Івахів придбав ці жирні тендери! Адже проблема в тому, що репутація ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» як учасника тендерів не просто давно підмочена, назва цієї фірми регулярно виринає у скандальних викриттях. Перелічимо лише деяких із них:
*У 2016 році управління Львівської залізниці (Львівська залізниця) провело тендер на закупівлю бензину та дизпалива (картки на паливо), у якому взяли участь чотири компанії: ТОВ «Техойл Ріелтор» (16,62), ТОВ «Окко-бізнес Контакт» (16,85), ТОВ «Льв22,50» «Нафтотрейд Ресурс» (19,99) — у дужках вказано пропозицію їхньої ціни за бензин А-95. Цей тендер став прикладом корупції нового часу, який не надто відрізняється від корупції колишніх «режимів». Здавалося б, перевагу слід віддати «Техойл Ріелтор», але їх взагалі зняли з торгів під приводом невідповідності умовам тендеру – не пояснюючи, яким саме. Потім чиновники Львівської залізниці раптом засліпли на одне око і не помітили існування «Окко-бізнес», що належить бізнесменові Віталію Антонову, власнику мережі «Окко» та споконвічному конкуренту Івахіва. Після чого вони «з чистою совістю» оголосили переможцем тендеру ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», адже його єдиний конкурент «Львів Петроліум», що залишився, пропонував паливо за ще більшою ціною! В результаті цих цинічних маніпуляцій держава втратила близько 4 мільйонів гривень – саме на стільки паливо від «Нафтотрейд Ресурс» обійшлося дорожче, ніж якби було закуплено у його конкурентів. На додачу до цього скандалу, ледь не виник інший: журналісти поцікавилися, а потім управлінню Львівської залізниці 1,1 мільйона літрів бензину, та ще й за картками? Адже тепловози на ньому не їздять, а парк службових автомобілів (заправляє А-95) у «Львівській залізниці» невеликий! На цьому питання львівські залізничні чиновники, насупившись немов філини, наполегливо відмовлялися дати пряму відповідь.
Степан Івахів: псевдопатріот взує державу в тендерні ноги і грабує вдову загиблого друга
*Тендер на закупівлю палива держпідприємством «Львіввугілля», яке проводиться у травні 2016 року, підтверджує припущення про те, що ТОВ «Львів Петроліум» — це підставна фірма. У «конкурсі» брали участь лише дві фірми: «Львів Петроліум» та ТОВ «ВОГ Рітейл», яка також входить до бізнес-імперії Степана Івахіва (та його компаньйонів). Все пройшло як по маслу: «Львів Петроліум» запропонував паливо за завищеною ціною, а «ВОГ Рітейл» практично чесно виграв тендер на суму 28,15 мільйона гривень! Але в цій історії був один давно забутий нюанс, розкопаний небайдужими шукачами правди з подачі Skelet.Org: ще у 2002 році фірма «Львів Петроліум» стала одним із засновників ТОВ «СНД-СП», другим же засновником була компанія «Західна янефіяна група» бізнес-партнерів Степана Івахіва та Ігоря Єреємєєва. Причому потім їхня частка була оформлена на компанію «Нафтотрейд Ресурс» — з чого випливає, що вона є компаньйоном «Львів Петроліум»!
*24 січня 2017 року комунальне підприємство «Комбінат міського господарства» Дрогобича провів тендер на закупівлю дизпалива та бензину. У торгах брали участь двоє конкурентів: ТОВ «Окко-бізнес Контакт» та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс». Цього разу самі торги пройшли чесно і прозоро, і перемога «Нафтотрейд Ресурсу», який запропонував меншу ціну, здавалася абсолютно законною. Так воно й було, та недовго. Наступного дня після укладання договору менеджер «Нафтотрейду» знову зустрівся з дрогобицькими чиновниками, і вони почали змінювати умови тендеру у бік підвищення ціни палива! Причому це робилося тричі, і на 3 лютого ціна палива від «Нафтотрейду» зросла на 25%! Це було справді нове слово у сфері тендерних афер.
*У червні 2017 року комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» 2 червня підписало з «Нафтотрейд Ресурс» договір на закупівлю 38,7 тисячі літрів бензину та дизпалива. Це була афера, в якій Івахів перевершив себе! Чи проводились перед цим обов'язкові тендерні торги, адміністрація аеропорту не повідомила. Більше того, у цьому договорі виявилося кричуще порушення: були відсутні ціна на пальне та сума тендерного контракту! Виникло питання: а як же відповідальні особи підписали цю «фільчину грамоту»? У відповідь на запитання журналістів директор аеропорту Сергій Філатов почав виправдовуватися, що, мовляв, ціна на пальне змінюватиметься «у міру його закупівлі». Однак незабаром з'явилися деякі бухгалтерські документи, згідно з якими ціна палива від «Нафтотрейд Ресурс» була дуже відома, але тільки чомусь винесена за межі договору в «додатки». Вказана сума (902 тисячі гривень) красномовно говорила, що середня вартість палива за цим «таємним договором» у середньому становить 23,3 гривні за літр – що набагато вище за оптову і відповідає роздрібним цінам на заправках мережі «WOG». Тоді чиновники заявили, що так воно і є, проте "Нафтотрейд" пообіцяв надавати аеропортівським машинам знижки на заправках. Без відповіді залишився одним питанням: а як надавати знижку на бензин, якщо машини Миколаївського аеропорту заправлятимуться на них за картками?
Троє зі скриньки
Проте перелічені тендерні скандали – це лише верхівка величезного айсберга афер та махінацій, які протягом багатьох років влаштовували Степан Івахів та його компаньйони Ігор Єремєєв (нині покійний) та Сергій Лагур (Живіше всіх живих).
Ігор Єрємєєв
У біографії Степана Івахіва можна знайти інформацію про те, що вони разом із Ігорем Єремєєвим — ровесники та односельці (із села Острожець Дубенського району Рівненської області). У 1988-1992 р.р. разом навчалися у Рівненському інституті водного господарства (де й потоваришували), а потім зайнялися бізнесом – зареєструвавши у рідному селі МП «Континіум», що займалося пошиттям шкіряних курток. Сировину брали у місцевих кооператорів, шили «сикось-накось», загалом, куртки були огидної якості і бізнес у них не задався. Тому до 1995-го року їх мале підприємство перетворилося на ТОВ «Торговий дім «Континіум», зареєстроване вже в Луцьку — і ширпотребом, що торгував усім поспіль, спочатку, а потім паливом, на якому «Континіум» і зосередився, створивши СП «Західна нафтова група» («Вест Ой»). Ну а оскільки паливо вони брали на Дрогобицькому НПЗ «Галичина», то незабаром вони наблизилися до одного із співвласників цього підприємства Сергія Лагура. Людина ця досить непублічна, і про її минуле досі лише ходять чутки – у тому числі кримінального характеру (за даними Skelet.Org він був членом ОЗУ і керував бандитськими грошима, вкладеними у нафтовий бізнес). Загалом, на початку «нульових» ці троє об'єднали бізнес та стали основними співвласниками компаній групи «Континіум», а ще до них приєдналися. Петро Димінський, бізнес-партнер Лагура ще з 90-х.
Сергій Лагур
Цікаво, що довгий час у пресі з'являлися лише прізвища Єремєєва, Димінського, дуже рідко Лагура, і майже ніколи Івахіва – хоча він був незмінним співвласником їхніх спільних підприємств. Наприклад, у скандальної історії із банком «Надра». Повідомлялося про участь у ній Лагура та Єрємєєва, які у 2005-му викупили пакет акцій банку у Олександра Ярославського і стали компаньйонами братів Сегал. Але чомусь Степан Івахів при цьому не згадувався, чи він потім ретельно підтер усі сліди своєї участі? Цьому є ще одне пояснення, і воно засноване на численних корупційних та практично кримінальних скандалах, пов'язаних із співвласниками групи «Континіум». Івахів, Єремєєв та Лагур завжди діяли командою, але ніколи не «товпилися», кожен із них був на своєму місці, виконував своє завдання – а потім міг підмінити іншого.
Характер їхніх тодішніх афер змушує замислитися над тим, які тіньові схеми каламутить Степан Івахів сьогодні. Наприклад, у 2005 році виник скандал між тодішнім головою Мін'юсту Романом Зваричем та народним депутатом Єрємєєвим. Суть його стосувалася суперечки довкола 3 мільйонів тонн нафти: «ТОВ Ойл транзит» родини Зваричів хотіло заробити на реекспорті цієї нафти, а фірми Єреємєва – на афері з поверненням ПДВ.
Потім був 2008 рік і колапс банку «Надра», через який його власники та керуючі вкрали вкладників та держави мільярди, вивівши їх потім на кордон чи перерахувавши на рахунки своїх українських фірм. А ось аналогічна історія вже за 2017 рік: правоохоронні органи розпочали масштабне розслідування діяльності ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», головними акціонерами якого є Івахів та Лагур, а також пов'язаних з ними компаній групи «Континіум». Банк підозрюється в шахрайських схемах щодо виведення грошей на підставні компанії з наступним банкрутством, і тут у слідчих виникає переконання, що однією лише банківською аферою справа не обмежиться. Адже зовсім недавно (у 2015 році) було викрито схему групи «Континіум», за допомогою якої Івахів та Єрємєєв використовували підставні фірми, щоб банкрутувати свої підприємства – і в результаті уникати виплат податків. Тоді називалися такі компанії, як "Континент Нафта-Трейд", "Ресурс Стандарт", "Транс-трейд-ойл", "Маршал-трейд-ойл", а сума невиплачених державі податків коливалася від 1 до 2 мільярдів гривень.
Власне, це пояснює наявність у Степана Івахіва такого великого числа різних фірм та компаній. Схоже, що нардепи-бізнесмени освоїли собі схему, коли компанія спочатку заробляє гроші, але з виплачує податки, та був раптово банкрутує і закривається – але в її місце з обойми встає інша.
І ось який збіг: як тільки справа про фіктивні банкрутства почали серйозно розкручувати, а водночас з цим з'явилася інформація про можливе повернення в Україну братів Сегалей та початок розслідування у справі банку «Надра», то Ігор Єремєєв впав з коня і отримав травму, а потім помер15 серпня.
А чи збігом стало те, що через місяць після його смерті почалося банкрутство основної компанії ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина», яка об'єднувала активи Єремєєва, Івахіва та Лагура? Якщо шахраї використовують банкрутство компанії для ухилення від виплати податків, то чому б їм не використати банкрутство для того, щоб залишити без спадщини рідних загиблого компаньйона? Як не жахливим здається припущення, що Степан Івахів вирішив «кинути» дружину і сина свого старого друга і компаньйона, але його підтверджує бійка, що триває вже майже два роки, за його спадок.
А тепер ще один цікавий факт: нинішньому фантастично успішному тендерному бізнесу Степана Івахіва та його (частці з Лагуром) компанії «Нафтотрейд Ресурс» передував ще більш оглушливо успішний тендерний бізнес Єремєєва та його (частки з Івахівим та Лагуром) компаній. Зокрема, у період 2011-2013 р.р. "Укрзалізниця" уклала з фірмами ТОВ "Укрпостач-Нафтотрейд", ТОВ "ВОГ Аеро Трейд", ЗАТ "Херсонський НПЗ", МП "Імпекс" та "Континіум-Галичина" тендерні договори на загальну суму 17,27 мільярдів гривень! І це ще не все! У 2014-2015 р.р. ТОВ «ВОГ Трейд» виграло 885 тендерів на загальну суму 3,174 мільярда гривень! Серед найбільших замовників було Міністерство внутрішніх справ (600 мільйонів), Центральна база забезпечення Нацгвардії (283 мільйони), «Київенерго» (159 мільйонів), Адміністрація морських портів України. Враховуючи специфіку тендерного бізнесу Єремєєва-Івахіва, а також їх методи ухиляння від податків, можна тільки уявити собі розміри їхнього навару!
Власне кажучи, це була заслуга не одного Єремєєва, у поті чола працювала вся трійця, але тоді саме Єремєєв був локомотивом їхнього колективу, оскільки лише він один мав депутатський мандат. А ось після його смерті ця функція перейшла до Степана Івахіва, який отримав свій мандат восени 2014-го, який тепер ділитиме прибуток компаній не на трьох, а на двох. Втім, а чи не впаде зі снігохода чи велосипеда ще один співвласник «Континіуму»? Зрештою, Івахів Степан Петрович непогано стравлюється з бізнесом і сам, і у нього є всі перспективи підняти прибутки своїх компаній до рівня 2011-2015 років.
Є лише одне питання: чому такий чудовий бізнесмен досі ще не в СІЗО? Щоб відповісти на нього, ще раз поглянемо на перелік державних установ та підприємств, чиї чиновники дозволяли Степану Івахіву та його товаришам грабувати бюджет України.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!