«Російська мафія» прикрила один із своїх фінансових центрів на території України, йдеться у спільному матеріалі CRiME`a та [гучних справ].
Аварія
Минулого тижня НБУ повідомив про те, що тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів вирушила до ще одного банку – «Артем», пише 1fin.biz. На кінець третього кварталу 2016 року він посідав 69-те місце за розміром активів серед 101 банку, що діє в Україні. Загалом у банку було активів на суму майже 530 млн гривень.
Новина про банкрутство «Артема» 16 листопада стала першою в прес-конференції заступника голови НБУ Катерини Рожкової, яка курирує банківський нагляд. Однак для банківського ринку це не стало несподіванкою. Ще минулого місяця банкіри припускали, що найближчим часом до ще одного банку вирушить тимчасова адміністрація.
За словами опитаних 1Fin.Biz учасників ринку, "Артем-банк" отримав статус "проблемного" лише у жовтні. При цьому співрозмовники видання наголошують, що у цьому випадку можна говорити про відсутність своєчасної реакції банківського нагляду. Було очевидно, що у банку відбувалися певні маніпуляції з активами, але НБУ зреагував на це надто пізно.
У самому Нацбанку зазначили, що кредитний портфель Артема на 80% був непрацюючим. «Проблеми з обслуговуванням кредитів спричинили втрату ліквідності АТ «Артем-Банк» з початку листопада 2016 року. Це спричинило невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами. Зокрема НБУ встановлено невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами. Станом на 8 листопада 2016 року загальна сума невиконаних АТ «Артем-Банк» операцій клієнтів перевищила 20,2 млн. гривень (5,3% від його зобов'язань)», – сказано в повідомленні регулятора.
Тут постає питання, яким чином кредитний портфель міг так швидко втратити свою якість. Виходячи з даних аудиторського звіту банку за 2015 рік, значна його частина була досить якісною та мала високоліквідні застави. Станом на кінець 2015 року загальний обсяг кредитної заборгованості, не забезпеченої заставою, у структурі банку становив лише 2%. Значна частина кредитної заборгованості (74,0%) була забезпечена нерухомим майном та грошовими депозитами.
Але слід зазначити, що частина портфеля була забезпечена цінними паперами. І ось вони, найімовірніше, були неліквідними.
Враховуючи те, що в банку було сформовано резервів на суму близько 20 млн. гривень, і аудитори вважали, що йому потрібно дорезервувати портфель всього на 1 млн. гривень, або портфель досить добре обслуговувався, або співробітники банку маніпулювали звітністю.
У той же час банк мав проблеми з мінімальним розміром регулятивного капіталу. На початок року він становив близько 111 млн. гривень – при нормативному значенні 120 млн. гривень.
При цьому з огляду на те, що близько 20% кредитів було забезпечено цінними паперами, є підстави вважати, що банк на початку року недооцінював ризики і був свідомо недорезервований. Після того, як до кінця жовтня Артем-банк доформував резерви – очевидно, вже під наглядом кураторів з НБУ та Фонду гарантування вкладів – капітал банку набув негативного значення та становив «мінус» 185 млн гривень.
«Не знаю, що там відбувалося, і яким чином виводилися активи, але на ринку були розмови про те, що коли туди зайшов куратор НБУ і на банк повісили «проблемність», то рятувати там уже не було чого, банк був «порожній», – каже заступник голови одного з невеликих банків на правах анонімності.
Загальна гарантована сума відшкодування вкладникам банку станом на 8 листопада 2016 року становила 177,2 млн гривень. Враховуючи якість активів на момент введення тимчасової адміністрації, Фонду гарантування вкладів вкрай непросто повернути свої кошти, виплачені вкладникам, не кажучи вже про фонди житлового будівництва.
Зазначимо, що за два тижні до банкрутства представник «Артем-банку» запевнив, що «інформація, яка розповсюджується «жовтою» інтернет-пресою про запровадження до банку тимчасової адміністрації – безпідставні чутки». Крім того, представник банку додав: «На жаль, негайним результатом таких хибних негативних новин став активний відтік коштів із депозитних та розрахункових рахунків клієнтів. На цьому етапі банк не готовий оголосити себе банкрутом. Ми сподіваємося, що клієнти «Артем-банку» увійдуть у нашу ситуацію і не нагнітатимуть…»
Тут банкір трохи злукавив. Справа в тому, що Артем-банк ніколи особливо не намагався залучати вкладників, а основними його клієнтами були комерційні структури, так чи інакше пов'язані з власниками банку.
Але про них ми розповімо нижче. Нині – маленький «ліричний відступ».
Кому проміняли обмін валют
Невеликий «Артем-банк», на відміну великих системних конкурентів, не нашпигував людні місця своїми відділеннями і не закликав народ нести заощадження на депозити. Однак у Києві він був майже в кожному кварталі.
Йому належала найбільша у столиці мережа з обміну валют – понад півтори сотні маленьких «точок», що тулилися на базарах, у ломбардах та спальних районах, заходити в які вирішувалися хіба що «Ощад» разом із «ПриватБанком». Крапки ці часто були настільки маленькі, що в них ледве містилися касир і сейф, вони проводили лише один вид операцій, але гордо іменувалися «банківськими відділеннями».
Банкопад, що розпочався у 2014 році, відкрив перед «Артемом» нові можливості – місце відділень банків-банкрутів у торгових центрах негайно займали «кіоски» цього жвавого банку-малюка. У сейфах його «нановідділень» практично завжди була і гривня, і інвалюта, курс – близький до «чорного», тому населення охоче понесло туди євро та долар. І хоча ціна продажу валюти там трохи «кусалася», вона у «артемівських доньок» була майже завжди, на обмеження Нацбанку ($500-600 на день в одні руки) заплющували очі і не вимагали паспортних даних, якщо вам не потрібна була квитанція.
Можна лише здогадуватися, звідки у дрібного банку, який не залучав гроші населення, не обслуговував великих корпоративних клієнтів тощо, були гори вільного «кешу». Але що примітно: з початком російської інтервенції на Донбас із віконців обмінників «Артема» до рук киян почали потрапляти купюри, що мають ознаки «прання». Минулого року співробітник редакції був свідком випадку, коли всі банкноти з пачки сотенних купюр, отриманих клієнткою в обміннику «Артем-банку», касири супермаркету не ризикнули прийняти до оплати – елементи захисту, що світяться в ультрафіолеті, були надто розмиті. Втім, незабаром у банку виправилися і стали акуратніше ставитися до грошової маси, що приймається і видається.
Загалом, контролюючи левову частку обміну валюти на столичному ринку (і 10% від всеукраїнського ринку), Артем-банк почував себе дуже непогано. Але наприкінці минулого року пролунав грім.
Як писав на своїй сторінці у "Фейсбук" банківський аналітик Олександр Дубинський, в "Артем-банку" з'явилися перевіряльники з Нацбанку, і зробили цілком конкретну пропозицію - або всі пункти обміну валют будуть закриті, або буде закрито "Артем-банк".
«Буквально того ж дня банк розірвав усі договори з агентами і закрив свої валютні точки, — писав Дубинський. — А вже наступного дня всі ці пункти обміну валют почали працювати під дахом іншого банку — «Софійський». Цей банк примітний тим, що серед його "тіньових" акціонерів називають вінницького бізнесмена Володимира Продивуса (Корпорація «Мостобуд»). Звичайно, він там неофіційно (за дорученням від власників) — нещодавно до його «Унікомбанку» було введено тимчасову адміністрацію. Але “за погодженням” з НБУ Продивус зміг розпочати банківський бізнес наново, і навіть отримав під свій контроль найсмачнішу його частину на сьогодні — пункти обміну валют у Києві».
Як видно тепер, банківський аналітик дещо помилився (м'яко кажучи). Обмінники "Артем-банку" не перейшли у власність "Софійського". Понад те, сам «Софійський» повторив долю банку Продивуса. Але кому зараз належать обмінники Артема?
Наші співробітники здійснили вибірковий обхід відомих обмінних «точок» банку та виявили, що вони відкриті та працює в них той же персонал. Змінилася лише вивіска з Артем банку на ТОВ Фінансова компанія Голден груп.
Ця компанія була заснована на початку минулого року. Її кінцевими власниками є 40-річний Грибанов Євген Володимирович (через ТОВ «Юджин Консул») та 32-річний Андрій Васильович Мельник (через ТОВ «Укрстартрейд»). Директор «Голден груп» — такий собі Максим Володимирович Коберник.
Андрій Мельник – кінцевий власник ще однієї фірми, у «точках» якої працюють обмінники «Голден Груп» – повного товариства «Ломбард «Оскар», яке є одним із найбільших лихварів на столичному ринку. Статутний фонд «Оскара» сформували дві фірми, що належать Мельнику – ПП «Техноскар» та ПП «Пан Коцький».
«Техноскар» — великий продавець електроніки, керує ним батько партнера Мельника по «Голден Груп» — Грибанов Володимир Михайлович. «Паном Коцьким» керує він.
Примітно, що у ПЗ «Ломбард «Оскар» існує родич-близнюк. Відрізняється він місцем реєстрації (Умань Черкаської області) та засновниками. Заснували його приватні підприємства «Хімчистка «Оскар» та «Швидке харчування «Ненажера». Обидва належать Василю Івановичу Мельнику – очевидно, отцю Андрія. Оскільки керівником цього «Оскара» з 2011 року вважається Андрій Васильович Мельник.
Як бачимо, ніякого зв'язку між «Артем-банком» і «Голден Груп», що «успадкував» обмінники, немає, якщо не вважати такий той факт, що після зміни власника багато «точок» обслуговує той самий персонал.
Однак, потрібно враховувати один нюанс. «Оскару», як для нового обмінного бізнесу, оформленого на «Голден Груп», так і для старого (видача кредитів під заставу рухомого майна), щодня потрібні вельми значні суми готівки, які, судячи з бізнес-активів засновників, генерувати ні звідки. Принаймні на перший погляд. Що, втім, стосувалося і Артем-банку. Так що тут не можна виключати, що джерело грошей в обох випадках одне й те саме. І пов'язаний він із реальними власниками банку.
Підозрільні зв'язки, що ведуть до пекла
"Артем-банк" був створений у 2002 році. Його засновниками став державний оборонний холдинг ДАХК «Артем», його дочірні підрозділи та низка комерційних структур, такі як ЗАТ «Перша інвестиційна компанія», ТОВ «Парадигма» та інші. Вже наступного року комструктури почали скуповувати частки у статутному фонді «дочок» ДАХКа, тим самим перебираючи на себе не лише контроль над банком, а й право власності на активи підприємств. Насамперед, йдеться про нерухомість та земельні ділянки, що належать компаніям.
Очевидно, спочатку схема «закручувалась» так, щоб «кинути» державне оборонне підприємство, причому, на її втіленні в життя мали свою частку малу як керівники ДАХК «Артем», так і держчиновники, відповідальні за контроль над ним.
Тим часом пул приватних компаній, що утворився навколо Артем-банку, розгорнув бурхливу діяльність. Через банк потекли фінансові потоки для будівництва як житлової, і комерційної нерухомості. Ударними темпами на території ДАХК «Артем» стали зводити фінансово-офісний центр «Топаз» (його досі так і не ввели до ладу). У Макарівському районі Київської області виріс елітний "Гольф енд кантрі клаб". Втім, самі собою ці будівельні проекти не такі цікаві, як те, які комструктури їх втілювали в життя.
Отже, ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Артем», що будувала нещасний «Топаз», належить ТОВ «Амальгама». Ділова преса спочатку приписувала контроль над цим ТОВ великому любителю гольфу Леву Гольдбергу. І не без причин, оскільки Гольдберг особисто займався будівництвом «артемівських» фірм елітних гольф-клубів у передмісті Києва. Крім того, «Грін банк», який належав Гольдбергу, напередодні банкрутства перевів своїх клієнтів на обслуговування в «Артем-банк».
Нині, згідно з ЄДР, «Амальгама» належить мешканці острова Маврикій Бренде Патрісії Кокседж через контроль над фірмою «Інгелбі Інвестменс Лімітед». Через "Амальгаму" ця дівчина номінально володіє також ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Артем". Разом із земляком із Маврикія П'єром Бінойтом Гайблотом Дакреєм Кокседж також номінально володіє ПАТ «Артембудсервіс». Крім того, на Дакре записана ще одна фірма з цього пулу - ТОВ «Перша інвестиційна компанія».
Як писав раніше CRiME, Кокседж встигла «засвітитися» як один з екс-директорів фірми Fitzalan Limited, де вона передала кермо влади в 2015-му кіпріотці Крістіні Палале. Тієї самої, яка за паперами вважається власником 28% частки в одеському ринку «Сьомий кілометр», реально підконтрольному олігарху-втікачеві Юрію Іванющенку. До речі, якщо уважно вивчати держреєстри та різні там корпоративні звіти суб'єктів Російської Федерації, ви не раз натрапите на згадку як «довірчого керуючого» Бренди Патрісії Кокседж.
Згаданий вище "Гольф енд кантрі клаб" через офшорку Melrose Investment Finance SA записаний на іншого "довіреного управлінця" - жителя Великобританії (часто він згадується також як мавританець) Стівена Джона Келлі. ТОВ «Будівельна проектно-монтажна компанія», що безпосередньо брала участь у будівництві цього гольф-клубу, належить на папері тандему Келлі та Кокседж.
Пан Келлі із завидною регулярністю світився у фінансових скандалах, так чи інакше пов'язаних із російською юрисдикцією. Так, у 2008 році було оприлюднено участь фірми пана Келлі «Бойлі Системс» (Boily Systems Limited), що прописалася на Віргінських островах, в розкраданні з компанії HSBC, підконтрольній фонду «Ермітейдж Кепітал» (Hermitage Capital Management), ТзОВ «ІнМандхон», трьох інвесткомпаній "Парфеніон". Тоді Високий суд офшорної території виступив на стороні фонду, заборонивши фірмі Келлі розпоряджатися цим ТОВ. Однак через якийсь час російський 10-й апеляційний арбітражний суд став уже на бік "Бойлі", відмовивши "Ермітейдж" у праві на повернення втрачених компаній.
Якщо вам нічого не каже назва Hermitage Capital Management, перейдіть за цим посиланням. Це те, за що у «Матроській тиші» було вбито Сергія Магнітського. За що проти путінського режиму Держдеп США почав вводити перші серйозні санкції (якщо не брати до уваги санкції в покарання за напад на Україну).
Стівен Джон Келлі регулярно відсвічує і в Україні. Зокрема, цього року він згадувався у контексті махінацій довкола «Харківобленерго». Крім того згадувалося якесь ТОВ «Валід Компані». На папері воно раніше належало українці Олені Стрілець та жителям Маврикія Стівену Джону Келлі та Рунгену Рамалінгуму. ТОВ «Валід Компані», у свою чергу, володіє фінкомпаніями «Октава фінанс». «Фінансова компанія «Октава фінанс» працює з обміну валют у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Херсонській областях. В її управлінні знаходиться 153 пункти обміну валют (тобто ми знову повертаємося до небанківського обміну валют, причому з фігурантом, пов'язаним із справами «Артема»).
Якщо повернутись до згаданої вище Бренди Патріссі Коксендж, то вона спливає не лише у справах «Артема» та Юри Єнакіївського. Так, вона згадувалась у контексті маніпуляцій корпоративними правами ПрАТ «Мандарин плаза» - великого ТРЦ на Бессарабській площі - у самому серці української столиці.
Відомо, що де-юре «Мандарин-Плазу» будував бізнесмен азербайджанського походження Вагіф Алієв. Він же ним номінально володіє. Джерела фінансування цього дорогого проекту, як і інших (наприклад, бізнес-центр «Вітрило» на Печерську), м'яко кажучи, не зовсім зрозумілі. Серед інших існує думка, що в елітні будівельні проекти в Києві через Алієва та інших персонажів вкладалися представники російської оргзлочинності та наближені до Путіна олігархи. Так би мовити, щоб зберегти та примножити.
Якщо ми повернемося до нинішніх номінальних власників «Артем-банку», який нещодавно збанкрутував, ми впораємося в ті ж «ворота». Згідно з актуальною документацією, він належить ТОВ «Парадигма». Та, у свою чергу, належить естонській Balti Finantseerimisasutuse AS (АТ «Балтійська фінансова компанія»). Естонська «контора» підконтрольна BLL leris Investments company LTD, яка належить ізраїльському підданому Борису Лемперу.
Balti Finantseerimisasutuse AS має вкрай неоднозначну репутацію у себе на батьківщині: участь у «каламутній» приватизації, рейдерство, вбивства (див. нижню замітку за посиланням).
Російськомовний ізраїльський юрист Борис Лемпер, якому зараз нібито належить Balti Finantseerimisasutuse AS і все, що на неї записано, у 2005 році виступив засновником кіпрської компанії Prevezon Holdings. Фірми, що входять до структури Prevezon Holdings, були фігурантами «справи Магнітської», згаданої вище.
Отже, що ми бачимо в сухому залишку? Структури, пов'язані із «російською мафією», провернули на території України свої темні справи. Завдані збитки покриватимуться за рахунок українських платників податків.
За матеріалами: CRiME`а и [гучних справ]
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!