Віра Ульянченко
1 липня цього року Генеральна прокуратура звинуватила колишнього голови Київської обласної державної адміністрації. Віру Ульянченко звинувачують у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК «Незаконне заволодіння з використанням службового становища державним майном особливо великому розмірі. Колишній полум'яній учасниці «помаранчевої революції» та соратниці «надії нації» Віктора Ющенка звинувачують у тому, що вона незаконно передала у власність Віктора Януковича мисливське господарство «Сухолуччя». У принципі, у самому факті міцної дружби майданівців зразка 2004 року із «злочинною владою» Януковича немає нічого дивного. Як і в схильності цієї команди до нестримної крадіжки держмайна. Досить згадати керівника «ПОРИ» Владислава Каськіва чи БЮТівця Андрія Портнова (докладніше про нього у статті Андрій Портнов: рейдерська історія). Але Віра Іванівна – це особливо цікавий випадок.
Починала Ульянченко у комсомолі. Була депутатом Радянської райради міста Києва. У цьому нічого дивного немає. Багато політиків національного українського штибу від Юлії Тимошенко до Ірини Фаріон пройшли школу ВЛКСМ та мали партквиток. Цікаве почалося тоді, коли Радянський Союз обвалився і ці чудові хлопці, тепер уже колишні комуністи та комсомольці отримали доступ до державних активів. А трапилося це у 90-ті.
Віра Іванівна винятком не стала. Її «фронтом робіт» стала сумнозвісна компанія «ЧМП-Бласко». Вона очолила київське представництво цієї компанії. Цю компанію було створено шляхом реорганізації Чорноморського морського пароплавства в акціонерне товариство. Перед розвалом СРСР у 1990 році це пароплавство мало 234 судна та прибуток 270 мільйонів рублів та валютний виторг 788 мільйонів доларів. До 1993 року 160 судів було виведено і переоформлено на офшорні компанії у різні країни світу, туди було виведено виручка компанії. ЧМП-Бласко набрала кредитів під заставу своїх судів і плавно підводилася до банкрутства. 1994 року було створено депутатську слідчу комісію під керівництвом Юрія Кармазіна. За підсумками її роботи майже все керівництво компанії вирушило за ґрати. Крім Віри Іванівни, якій вдалося втекти до США.
Говорять, що вчасно «звалити» до Сполучених Штатів Ульянченко допомогла її подруга Катерина Чумаченко, майбутня дружина майбутнього «політичного патрона» Віри Іванівни. Деякі фігуранти справ 90-х, наприклад, колишній губернатор Миколаївської області Олександр Садиков, кажуть, що до розкрадання коштів «ЧМП-Бласко» ні він, ні Віра Ульянченко не має стосунку. Сама Віра Іванівна стверджує, що від'їжджала до США народжувати, нібито були проблеми зі здоров'ям. Однак ці пологи затягнулися на довгі п'ять років. Тим часом в Україні її звинуватили в розкраданні коштів на суму 320 млн. рублів, справу було відкрито 3 жовтня 1995 року. Вона фігурує в іншій справі про розтрату кількох мільйонів карбованців.
Віра Ульянченко та Катерина Чумаченко
Але до 2000 року всі ці справи якимось чином заміняються. Можливо, з подачі Віктора Ющенка, який на той час стає прем'єр-міністром України, а за два роки до цього одружується з подругою Віри Іванівни – Катериною Чумаченкою. Кажуть саме вона «підсунула» чоловікові помічницю, яка б доглядала «красеня-чоловіка» і займалася організаційними питаннями, поки сам прем'єр займається «глечиками» та «пчелами». 2001 року невдалого прем'єра «турнули» з його посади, а 2002 року він на чолі «Нашої України» пройшов до парламенту. «Веріванна» теж нікуди не поділася, обійняла посаду голови секретаріату «Нашої України».
Але справжній тріумф «баби Віри» настав у той час, коли Ющенко став Президентом України. До речі, цю свою прізвисько, за словами штабістів «НУНС», вона отримала приблизно в той же час. Особливо її вплив зріс ближче до другої половини каденції Віктора Андрійовича. Тоді «месія» остаточно перетворилася на політичного лузера, чий рейтинг прагне нуля. «Надія нації», мабуть, остаточно зрозумівши, що народок йому дістався зовсім не такий, про який він мріяв, пішов у «політичний астрал» остаточно. А для того, щоб йому не заважали, він оточив себе жінками – Ванникова, Геращенка та, звичайно, Ульянченко. Усі журналісти пам'ятають, як зворушливо, по-материнськи вона поправляла краватку і скидала порошинки з піджака Президента перед появою його на публіці.
Віра Ульянченко та Віктор Ющенко
Але це лише видимий бік її роботи. Через Віру Іванівну йшли всі чи майже вага комунікації із Президентом. Тобто всі документи, які опинялися на столі Ющенка, йшли через «Бабу Віру». А такі послуги, як відомо, непогано сплачуються. Крім того, Ульянченко була головним комунікатором Віктора Андрійовича із його політичними опонентами з Партії Регіонів. А їм тоді ці зв'язки були як потрібні. І готові вони були за це платити, оскільки гроші мали, а впливу не було. Ульянченко ніколи і не приховувала своїх добрих стосунків із Рінатом Ахметовим та Віктором Януковичем. І, напевно, саме на знак цих добрих стосунків вона подарувала тодішньому прем'єр-міністру Януковичу через пов'язані з ним фірми «Будинок лісника» та мисливський клуб «Кедр» 17,48 гектарів заповідної землі «Сухолуччя». До речі, цю землю віддали в оренду на 49 років, але за оренду платити не треба. Ці мисливські угіддя за мисливським господарством як би закріпили.
Сьогодні цим чудовим подарунком зайнялася Генеральна прокуратура. Судячи з останніх тенденцій, що відбуваються в цьому відомстві, у «справи Баби Віри» є судова перспектива. Єдине, про що не варто забувати прокурорам – у Віри Іванівни є досвід «догляду» за кордон, та й з Катериною Ющенко, колишньою Чумаченком, вони начебто й досі подруги.
Денис Іванов для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!