Валерій Писаренко: «хлопчик» Губського, партнер Портнова, «брелок» Кернеса
Новий президент в оточенні старих корупціонерів – так починає виглядати команда Володимира Зеленського, навколо якого активно збираються одіозні представники колишніх режимів Втікачі олігархи та рейдери, скандально звільнені чиновники та політичні перебіжчики знову прагнуть повернутися до влади і припасти до корита. І чи не найбільшу активність виявляє дует Валерій Писаренко — Андрій Портнов, які поводяться так, наче їх уже взяли на роботу до Адміністрації.
Під час нинішньої виборчої кампанії, який перебуває в бігах Андрій Портнов настільки впевнено виступав на боці Зеленського, що склалося враження, ніби він з-за кордону координує його штаб. Але з огляду на вельми скандальне минуле Портнова як одного з головних українських рейдерів, це могло лише нашкодити іміджу «Голобородько, що зійшов з екрану». Отже, офіційним представникам команди Зеленського довелося навіть кілька разів заявити, що Портнов не має до них відношення. А ось народний депутат Валерій Писаренко хоч поки й не ховається від правосуддя, сам поспішив заявити, що розпочатий збір підписів за відставку спікера. Андрія Парубія є його особистою ініціативою і він не виконує доручення Зеленського.
І все ж, незважаючи на всі ці заяви, є об'єктивний факт фінансування виборчої кампанії Володимира Зеленського людьми, які безпосередньо пов'язані з Портновим і Писаренком, а також пов'язані з олігархом. Павлом Фуксом, який свого часу фінансував виборчу кампанію самого Писаренка
До речі, у Фукса є друг і діловий партнер Михайло Фрідман – російський олігарх, який володіє «Альфа-груп», а раніше володів агентством «WE Patrners», яке у 2014 році запропонувало в уряд Яценюка «визначних професіоналів» Наталію Яресько, Айвараса Абромавічюса та Олександра Квінташвілі. Сьогодні Абромавічюс є членом команди Зеленського! А чи відомо вам, що коли багато років тому Яресько була начальником компанії «Western NIS Enterprise Fund», то в її безпосередньому підпорядкуванні розпочинав свою кар'єру молодий економіст Олександр Данилюк - Ще один офіційний соратник Зеленського!
Навряд чи це все є випадковим збігом. А отже, незважаючи на поспішні заяви про непричетність Портнова та Писаренка до команди Зеленського, їх варто мати на увазі як можливих майбутніх соратників чи союзників Володимира Зеленського. До того ж їм не вперше міняти своє політичне забарвлення та перебігати до табору переможців. Про Андрія Портнова Skelet.Org вам уже розповідав, а тепер ми пропонуємо вам дізнатися, що собою представляє Валерій Писаренко…
Валерій Писаренко. Щасливе дитинство
Писаренко Валерій Володимирович народився 8 липня 1980 року у Новій Каховці (Херсонська область) у сім'ї інженера-конструктора та лікаря. Варто наголосити на цікавому факті: коли Валерій Писаренко, в рамках самопіару, давав журналістам інтерв'ю про своє минуле, то він багато розповідав про те, які чудові в нього були тато і мама, навіть якусь кепку вона носила – але чомусь так і не назвав їхні імена-по батькові. Що це за конспірація? Звичайно, його мама померла кілька років тому, а як же батько? У деяких ЗМІ стверджують, що він також «рано пішов із життя».
Довелося йти обхідним шляхом, через електронну декларацію нардепа Писаренка, де серед чотирьох сторінок «форми змін» (що це він так активно змінював?) вдалося знайти його щорічні звіти за 2017 та 2018 роки. У ці декларації вписаний його живий батько Писаренко Володимир Семенович, який отримує більш ніж скоромну для колишнього інженера пенсію (16 910 гривень за рік), але при цьому є засновником кількох фірм, що має 1,35 мільйона доларів (мільйон дав у борг, решта готівкою), і отримав за рік 2,4 "Ощадбанку". Невже він «приховує» від журналістів це, чи є ще щось?
За інформацією від «друзів дитинства» Писаренка, його батько сам був «мазаним», оскільки у 27 років отримав посаду в оборонному КБ, плюс типовий набір радянських «бонусів» — хорошу зарплату і квартиру. Втім, тепер Писаренко, згадуючи своє дитинство, стверджує, що вони жили як «скромна радянська родина». Мабуть, такий висновок він робить, порівнюючи своє тодішнє життя із нинішнім.
Хоча дитинство та юність Валерія Писаренка припали на важкі часи (епоха радянського дефіциту, розвал СРСР, криза 90-х), для нього вони були абсолютно безхмарними. Він не знав потреби, навчався у престижній (за мірками Каховки) школі, де став капітаном КВК та команди з волейболу. Все завдяки тому, що на початку 90-х його батько подався в бізнес, причому, за чутками, як стартовий майданчик використав своє КБ, що розоряється. Бізнесом, пов'язаним з медициною (чи то аптеками, чи то медичними послугами) займалася і його мама, але після її смерті він був закритий. Наскільки широко вони тоді «розкрутилися», інформації немає, але прибуток дозволяв їм одразу ж купити «ВАЗ» (поки що 99% українців жили на 30 доларів на місяць) і наростити певний капітал.
Грошей цілком вистачило, щоб «відкупити» сина від військкомату та відправити до Києва, навчається до Академії адвокатури України за Київського університету імені Шевченка (це ТОВ, засноване Спілкою адвокатів України). Там у 2002 році Валерій Писаренко отримав (чи купив?) диплом юриста і одразу розпочав приватну адвокатську практику.
«Блакитні ялинки»
А ось далі почалися суцільні загадки. Справа в тому, що юристів у Києві вже тоді було більше, ніж двірників, і влаштується в адвокатську контору, яка обслуговує інтереси олігархів та можновладців було непросто – здебільшого лише за знайомством. А Валерій Писаренко не просто влаштувався, він, за інформацією джерел Skelet.Org, став партнером адвокатської контори, яка працювала на інтереси київських земельних рейдерів (і чомусь приховує її назву). У ході чого дуже тісно зблизився з Богданом Губським, що став його провідником у світ великих грошей, великої політики та великої корупції.
Богдан Губський
Губський розпочинав свій великий бізнес у «Ометі», разом із братами Суркісами, Віктором Медведчуком та Валентином Згурським. Тому і до Верховної Ради 1998-го він обирався за списком медведчуківської СДПУ(о). 2002-го Губський вибрався вже мажоритарним округом під прапорами блоку «За ЄдУ», що ініціювало чутки про його розрив з Медведчуком. З цього приводу існувало дві думки: одна стверджувала, що Губський і Медведчук справді посварилися, не поділивши якийсь актив, а друга передбачала, що Губський грав роль «закоханого козачка» Медведчука. Спочатку його направили до кучмівського блоку «За ЄдУ», а влітку 2004-го Губський раптом почав підтримувати «помаранчеву» опозицію і почав «клеїтися» до Віктора Ющенка, пояснюючи це тим, що він нібито посварився з Кучмою та Медведчуком (колишнім тоді главою президентської Адміністрації). Проте неприязнь «народного президента» до Медведчука була така сильна, що поширювалася і на його бізнес-партнерів, тому Ющенко грубо відкинув Губського. Довелося тому майже цілий рік бовтатись у політичному болоті «нейтральних центристів» Володимира Литвина, поки наприкінці 2005-го Губського не підібрала Юлія Тимошенко, що не гидувала ніким (аби людина була грошова).
Губський вніс дуже солідну суму до каси БЮТу, а тому на виборах 2006 року йому дісталося місце №27 у партійному списку. Але він купив і ще кілька місць для своїх людей, серед яких був і Валерій Писаренко (№75 у списку БЮТ), який у свої неповні 25 років став одним із наймолодших народних депутатів. І одразу постало питання – за які такі заслуги, чим саме Писаренко був настільки незамінним для Губського, що той узяв його з собою до парламенту? Адже навіть якби Писаренко був геніальним юристом, він цілком міг би виконувати свою роботу максимум як помічника нардепа. Хтось припустив, що причина була в «гарячому особі молодого юриста», і незабаром поповзли чутки про нетрадиційну орієнтацію Писаренка. Трохи пізніше, влітку 2008-го, у ЗМІ з'явилася інформація, що нібито він разом із нардепом Михайлом Соколовим з'явився на голландській гей-пляжі, і що вони нібито приїхали подивитись на знаменитий «Amsterdam Pride» (а може й взяти участь).
Валерій Писаренко: «хлопчик» Губського, партнер Портнова, «брелок» Кернеса. ЧАСТИНА 1
Можливо, це був лише наклеп недоброзичливців, проте у 2013 році громадська організація «Гей-форум України» виступила із заявою, в якому також перерахувала т.зв. «жертв чорно-блакитного піару», серед яких назвала Губського та Писаренка (а також Ляшко, Кличко, Авакова, Яценюка). Ну а диму без вогню, як то кажуть, не буває! Зрозуміло, статева орієнтація — це не привід дискримінації людини, особливо враховуючи «європейський вибір» України. Просто в деяких випадках вона пояснює його раптову успішну кар'єру.
Афери Губського-Писаренка
У Верховній Раді 5-го та 6-го скликань (2006-2012) Валерій Писаренко спочатку прославився як палкий борець із гральним бізнесом. 2006-го він зареєстрував законопроект «Про правове регулювання азартних ігор», восени 2007-го знову зареєстрував під такою ж назвою законопроект №1016-1, а 2009-го разом із Григорієм Смітюхом створив законопроект №4268 «Про заборону грального бізнесу» — ухвалений Радою, ветований Президентом Ющенком, і ухвалений знову конституційною більшістю. Здавалося б, це можна було б записати йому лише у плюс: народний обранець невпинно боровся з «гральною наркоманією», яка справді принесла чимало проблем. Однак, як це зазвичай водиться у стінах Ради, офіційне обґрунтування законодавчих ініціатив нардепів дуже далекі від їхніх справжніх, корисливих намірів.
Законопроект №1016-1 передбачав «виселення» ігрових залів та казино з Києва до спеціальних заміських «гральних зон». І ось тоді деякі колеги Писаренка заявили, що ці «українські Лас-Вегаси» дуже хоче створити на своїх землях його шеф, соратник та бізнес-партнер Губський. А землі у Губського тоді було дуже багато, ще з 90-х років він її активно скуповував і захоплював, формуючи свої феоди – у тому числі за допомогою свого кишенькового юриста Писаренка. На Київщині йому належали кілька тисяч гектарів у Фастівському, Кагарлицькому, Обухівському, Білоцерківському та Макарівському районах, плюс ще близько 15 тисяч гектарів у Черкаській та Вінницькій областях. До речі, своєю фірмою на Черкащині розжився і Писаренко – це ТОВ «Черкасиагроленд» (ЄДРПОУ 35760925).
В основному захоплення Губського проходили гладко та тихо. Однак у 2007 році він вирішив «кинути» відому фірму «Knauf» (виробник будматеріалів), і цей скандал набув розголосу.
Почалася ця історія з того, що у 2006 році переможцем виборів до місцевої ради Фастова став БЮТ, а його новим-старим міським головою знову став Володимир Тимофєєв, який раніше вже обіймав це крісло у 1994-97 рр., але достроково відправлений у відставку після судового вироку (2 роки умовно). Оновлена влада у пошуках коштів для міської скарбниці вирішила реалізувати (здати в оренду на 49 років) ділянку площею 45 гектарів у районі «Завокзалля». Оголосили конкурс, який навесні 2007-го виграло ТОВ «Кнауф Інсулейшн Україна» (дочірня фірма «Knauf»), яке зібралося на цих гектарах цеху з виробництва будівельних сумішей та гіпсокартону. Для провінційного Фастова, який на той момент страждав від безробіття та відсутності грошей, це була дуже важлива інвестиція. Але її одразу ж перекреслили Губський та Писаренко.
Вони відразу заблокували підсумки конкурсу. Писаренко діяв по юридичній лінії, опротестовуючи конкурс через суд, а також розв'язавши «екологічний скандал» (стверджуючи, що будівництво заводів нашкодить навколишньому середовищу), Губський почав «нагинати» міськраду та мера – спочатку через своїх «дивлячих», потім особисто. Їхньою вимогою було проведення нового конкурсу за участю київських фірм «Ріал Інвестмент» та «Тіко Лтд», та херсонської фірми «Штиль», контрольованих Губським та Писаренком. За великим рахунком вони претендували на весь район «Завокзалля», а також на ще кілька значних ділянок земель, які Губський вимагав вивести з розряду сільськогосподарських. За заявою Володимира Тимофєєва, загалом Губський хотів роздобути у Фастові та околицях районі майже півтори тисячі гектарів землі! Діяли вони дуже нахабно, не приховуючи своїх намірів захопити всю вільну нерухомість у районі (включаючи території колишніх військових містечок, дитсадки та школи, що закрилися).
Коли Тимофєєв уперся, Губський і Писаренко ініціювали його відставку. При цьому вони стверджували, що Тимофєєв «зек і корупціонер», то заявляли, що він психічно хворий і його місце у відповідній установі. Потім депутат міськради Іван Неживий (людина Губського) вступив у конфлікт із Тимофеєвим, звинувачуючи мера у хабарництві, справа дійшла до рукопашної – і Неживий подав на Тимофєєва до суду за «заподіяння тілесних ушкоджень» (позов курирував Писаренко). Суд визнав Тимофєєва винним, але одразу ж і амністував. Після чого міськрада, перебуваючи під тиском Губського та Писаренка, відправила Тимофєєва у відставку. У відповідь Тимофєєв звернувся по захист до депутата-регіонала Валерія Бондика, почалося протистояння, і до Фастова прийшла смута: менш ніж за рік (2007-2008) там змінилися чотири в.о. міського голови!
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Валерій Писаренко: «хлопчик» Губського, партнер Портнова, «брелок» Кернеса. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!