Валід Арфуш: як ліванський злодій піднявся на українських грудях ЧАСТИНА 1
У той час, як мільйони українців залишають батьківщину у пошуках кращого життя, сама Україна стає Клондайком для усіляких пройдисвітів з інших країн. Вони стають тут іменитими журналістами, заможними бізнесменами, навіть депутатами та міністрами, але чомусь завдають більше шкоди, ніж користі. Ось і Валід Арфуш, незважаючи на свій напускний позитивний імідж, який він ретельно оберігає і плекає, замішаний у багатьох скандальних історіях: фінансовому шахрайстві, банальній крадіжці і навіть торгівлі «живим товаром».
Гості з Півдня
Найцікавіше в біографії братів Арфуш те, що багато українських ЗМІ протягом багатьох років примудрялися плутати Лівію з Ліваном. І це не дивно, адже вони народилися в Тріполі - ось тільки не в столиці Лівії (Північна Африка), а в однойменному місті на півночі Лівану (Близький Схід). Ось чому в одних матеріалах братів називали вихідцями з Лівану, а в інших із Лівії. Велику роль у цій плутанині зіграли їхні близькі стосунки з сімейством Каддафі. У свою чергу, це стало приводом для байки про те, що батько братів нібито займав високе становище при дворі нині покійного ліванського диктатора – і, мовляв, дав їм грошей на початковий капітал. Насправді, це далеко не так.
Валід (ліворуч) та Омар Арфуш (праворуч) з Муаммаром Каддафі (у центрі)
Арфуш (Харфуш) Валід Мухаммед Аднан народився 10 квітня 1971 року в ліванському місті Тріполі, на два роки пізніше свого старшого брата Омара (нар. 20 квітня 1969), у майже аристократичній, але збіднілій родині викладачів. Їхня мама Нажва Ель-Наж працювала вчителем, а потім директором школи, а батько Аднан Харфуш, професор арабської мови та літератури, давав уроки співробітникам французького посольства. За інформацією Skelet.Org, Аднан Харфуш був членом чи то партії «Баас», чи навіть комуністом, і мав деякі зв'язки з представниками СРСР (зокрема співробітниками ГРУ). Завдяки цьому не такий багатий і впливовий професор літератури зміг відправити свого старшого сина Омара на навчання в СРСР – це було безкоштовно, на відміну від навчання в Європі. Щоправда, єдине, у чому мав успіх Омар, це у грі на піаніно. От батько й домовився прилаштувати його до московської консерваторії. Проте за кілька місяців Омара звідти вигнали, і він якимось дивом прилаштувався до Дніпропетровського музичного училища імені Глінки (яке закінчив 1993 року).
Отримавши кімнату в гуртожитку, Омар одразу покликав до себе свого молодшого брата Валіда – це було 1990 року. За іншою інформацією, Валіда відправив до нього батько – не бажав, щоб синів «забрили» до армії, і вони згинули у нескінченній лівійській війні. Тож жити в кімнаті на кілька людей у Дніпропетровську їм було, як мінімум, безпечніше, ніж удома у Тріполі. До того ж 1991-го Валід вступив на факультет журналістики Дніпропетровського університету – який він так і не закінчив. Ось так вони й пустили коріння в Україні, яка незабаром оголосила незалежність, і асимілювалися як Валід та Омар Арфуш. У російській мові буква «х» у низці арабських та іудейських імен забирається (так як і Ханна – Ганна), а от українською їх прізвище буде Гарфуш, проте україномовні ЗМІ все одно пишуть її в російському варіанті (Арфуш).
Таким чином, численні чутки про абсолютну нездатність братів до праці та наук є не такими вже й чутками. Куди ж було податися таким «оболтусам»? І вони зайнялися бізнесом – надворі було початок 90-х, і в Україні всі кинулися продавати та купувати. Однак і тут брати Арфуш зуміли відзначитися.
Валід Аршуф одного разу запевняв журналістів, що починав із продажу касет із записами популярних музичних гуртів, які він сам робив на двокасетному магнітофоні. Ось тільки це вільний переказ байки «продав яблуко, купив два, помив і продав…», яка має маловідоме продовження «…а потім я отримав спадок». У випадку з братами Арфуш, їх реальними «яблуками» була посередницька та практично шахрайська контора, яка займалася влаштуванням іноземних студентів (своїх земляків) до вузів Дніпропетровська. Фактично брати брали з них гроші лише за те, щоб довести до дверей інститутів та показати, куди здавати документи, а також допомагали (не безкоштовно) винайняти житло у Дніпропетровську. Ну а їх «спадщиною» стали корисні зв'язки батька (той на початку 90-х, втративши заступництво з боку СРСР, що розвалився, за допомогою своїх знайомих дипломатів перебрався жити до Франції) плюс їхні власні знайомства, помножені на невгамовну спрагу «легких грошей» і гарного життя за чужий рахунок.
Кому мовило радіо «Супер-Нова»?
А почалося все з того, що енергійний студент факультету журналістики Валід Арфуш, не надто процвітаючи у навчанні, зумів домовитися про своє «стажування» на одному з місцевих телеканалів Дніпропетровська. Також через свого батька він отримав посаду позаштатного кореспондента французької ТРК «Radio France International» (RFI). Хоча французам не було до життя Дніпропетровська, а Валід так і не створив для нього жодного репортажу, імідж «журналіста RFI» відкривав для нього багато дверей і допомагав заводити потрібні знайомства.
Одним із таких знайомих став якийсь Ляпен Дуглас Френк – принаймні ЗМІ називали його саме так. Нібито підприємець із Франції, за іншими відомостями – шахрай із колишнього СРСР, який мав французький паспорт на це ім'я. Саме він вклав гроші у практично безнадійне підприємство Валіда Арфуша ТОВ «United group» (ЄДРПОУ 22929653), яке той відкрив 1994-го разом із братом та своєю першою дружиною Наталією Дементьєвою. І він наполяг на переїзді Арфуша до Києва (де потім і перереєстрували підприємство). Подальша доля загадкового Ляпена Дугласа Френка невідома, а ось Валід Арфуш із переїздом до столиці розгорнув за допомогою його грошей бурхливу діяльність у сфері реклами, а головне відкрив FM-радіостанцію «Super Nova» (ЄДРПОУ 23506216), зареєстроване як українсько-ліванське підприємство.
Саме на «Супер-Нова» піднявся і зробив всеукраїнську популярність Валід Арфуш. Тут його талант балакуна і тусовщика був затребуваний за призначенням, але головним чином розкручування «Супер-Нова» допомогла початкова спрямованість бізнесу Арфуша – радіо просто кишало рекламою, зокрема іноземних компаній. Для залучення аудиторії до ефіру ставили все: популярну музику, виступи опозиційних політиків, репортажі з виставок та фестивалів. При цьому поінформовані джерела зазначали, що і радіо «Супер-Нова», та інші підприємства Арфуша (журнал «Супер», ТОВ «Юнайтед Телеком», ПП «Автосервіс-Плюс», «Розборн-Радіо») протягом багатьох років декларували нульовий прибуток або збитки. Посвячені в ці схеми розуміють, що в цьому випадку весь прибуток просто уводився від податків через різні фірми-прокладки. Сам Валід Арфуш задекларував за період 1998-2005 р.р. всього 12 тисяч гривень доходів та сплатив з них 2,4 тисячі гривень податків. Невже він справді жив на 114 гривень на місяць? Мабуть, однією «Мівіною» харчувався!
Валіду Арфушу стала в нагоді і його співпраця з RFI: він почав ретранслювати його інформаційні блоки французькою та арабською мовами – хоча й незрозуміло, для кого? Схоже, що це була ще одна афера сімейки Арфуш: їхній глава сімейства домовився про співпрацю «Супер-Нова» з посольством та культурним центром Франції в Україні, через які й оплачувалася ця трансляція «французького світу» в Україні. Але недовго — невдовзі французи зрозуміли, що їх в Україні ніхто не слухає. А «Супер-Нова», зрештою, переключилася на пропаганду «російського світу», і це супроводжувалося ще однією скандальною історією.
1999-го року на радіо «Супер-Нова» здійснив рейдерський наскок його головний конкурент Євген Рибчинський, власник таких відомих радіостанцій, як "Наше Радіо" та "Радіо ностальгія". Саме тоді у братів Арфуш були проблеми зі своїми компаньйонами та бізнес-партнерами, тому Валіду довелося піти на поступки і Рибчинський став керуючим «Супер-Нова». Усі розуміли, що наступним кроком буде поглинання підприємства. Однак Валід Арфуш покликав на допомогу Вадима Рабіновича, який тоді повернувся до України після опали та «ізраїльської еміграції», і почав збирати власну медіа-імперію Media International Group (MIG). Арфуш нашіптував Рабиновичу за чашкою кави свій варіант угоди: Вадим Зіновійович стає «дахом», і вони роблять спільний медіа-проект, у якому Валід Арфуш залишається керівником та топ-провідним радіостанції.
Рибчинський відступив, а Рабінович спалахнув ідеєю приєднання «Супер-Нова» до своєї MIG, з трансформацією радіостанції в проект «1+1 Радіо». Арфуш навіть вирішив продати Рабіновичу свій пакет акцій "Супер-Нова", ось тільки він був не єдиним і не основним його власником. Тому з цією угодою сталося щось незрозуміле, дивне: Валід Арфуш отримав за свої акції 200 000 доларів, Рабінович став співвласником "Супер-Нова", але через деякий час ця угода через суд була визнана недійсною. Але кинули при цьому зовсім не Рабіновича — зважаючи на те, що брати Арфуш досі зберігають з ним дружні стосунки, а подробиці цієї історії сторони навідріз відмовляються розголошувати. За інформацією джерел Skelet.Org, колишній співвласник «Супер-Нова», що залишився невідомим (можливо, Ляпен Дуглас Френк, можливо, той, кому він продав свій пакет акцій) не погодився з тим, що радіостанція відійде Рабіновичу і не захотів поступатися йому своєю часткою. Тоді й Рабінович відмовився від задуму поглинання «Супер-Нова» і угоду розірвали через суд. Після чого Валід Арфуш продав свої акції вже іншим людям, залишивши собі 1% як частку продюсера.
Новим власником «United group», що володіє радіо «Супер-Нова», стало ТОВ «Альфа», що належить Андрію Вікторову та Володимиру Прощенку. Цікаво, що Прощенко володіє в Одесі кінотеатрами "Москва" та "Батьківщина", а також радіокомпаніями у Дніпропетровській та Миколаївській областях. Андрій Вікторов - його компаньйон, власник радіостанцій "Просто радіо", "Просто рок" "Народного радіо". При цьому за обома стоїть Андрій Вознюк – одеський олігарх, який влітку 2014 року висловлювався про те, що чекає на прихід до Одеси «визволителів з російського світу».
Таким чином, коли у Валіда Арфуша не склалося передати свою радіостанцію у розпорядження Рабіновича, для його особистого політичного піару, він продав свої акції пропагандистам «російського світу». Випадковість? Так, якби це було один раз. Однак минуло кілька років, і ось уже його брат Омар Арфуш, який подвизався «політологом», піарить у Франції імідж самого Путіна і «знімає напруженість навколо Росії», а їхній друг і колишній компаньйон Рабінович вливається до лав проросійських кандидатів у президенти. Чи не надто багато «збігів»?!
"Міс Братва"
1997 року в Києві проводився міжнародний конкурс «Міс Європа». І без того досить скандальний, в Україні 90-х він виявився абсолютно брудним, оскільки місцева «аристократія» розглядала конкурсанток виключно як дорогих повій – і відповідно до них належала. Замість обіцяного «світського балу» у київському нічному клубі «Червоне та чорне» на дівчат чекав страшний шок. Що не дивно, зважаючи на те, що цей клуб був відомий як улюблене місце гостини столичної «братви». Більше того, «авторитети» серед ночі послали своїх людей до санаторію в Пущі Озерній, де розміщувалися учасниці конкурсу, щоб запросити їх до своєї компанії. Багато іноземок з жахом барикадувалися у своїх номерах і відчайдушно дзвонили до рідних посольств – оскільки київська міліція до їхніх сигналів виявилася глухою.
Брати Арфуші потім як могли відмазували «братву», перевівши всі стрілки на суддю конкурсу та працівників клубу, надаючи інциденту видимості невеликого непорозуміння. Адже вони були медіа-продюсерами конкурсу, отримавши цей поспіль після того, як між європейськими організаторами конкурсу та головою комітету «Міс Україна» Сергієм Матяшем стався конфлікт. За інформацією джерел Skelet.Org, братів обрали не просто — вони мали дуже багато лобістів як у Києві (зокрема у столичних ОЗУ), так і в Європі (там намагалися французькі знайомі Арфуша-батька). Зважаючи на те, що ці конкурси давали вихід на найбагатших і найвідоміших людей світу (конкурси «Міс Всесвіт» судив Дональд Трамп), цінність цього щасливого квитка для братів можна лише уявити. І вони використали свій шанс – правда, «заїхали» не туди, куди слід.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Арфуш Валід: як ліванський злодій піднявся на українських грудях. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!