Фото: Василь Данилив: «аграрій» із ФСБ?
Як «лужніковський» «енергетик» став українським кілером та політиком.
Президентські та парламентські вибори в Україні давно стали елементом війни Росії з Україною. Паралельно з окупацією територій Росія планомірно зачищає політичний простір нашої держави. Де це можливо — лобіюючи підконтрольні спецслужбам РФ квазі-партії (СПУ, СДПУ(о)), політиків із агентури ФСБ та ГРУ РФ (Віктор Медведчук, Вадим Рабінович). Де це неможливо – вбиваючи непідкупних та принципових (Володимир Щербань, В'ячеслав Чорновіл, Вадим Гетьман).
Імітація служби зрадницької СБУ уможливила, що політикум України буквально затоплений російською агентурою. Очевидною агентурою, яка діяльно і роками руйнує державу Україна зсередини.
«Аргумент» розпочинає серію публікацій саме про таких персонажів.
* * *
Мельниченко VS Данилів: збіг обставин
10 вересня 2018 року Печерський районний суд Києва дав дозвіл на затримання та арешт майна Миколи Мельниченка — екс-майора Управління Державної охорони, фігуранта «касетного скандалу» 2000 року. У рамках справи № 42015000000001762 від 9 серпня 2015 року М. Мельниченка підозрюється у скоєнні державної зради у вигляді шпигунства, розголошенні держтаємниці та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом (ч.1 ст.111, ч.2 ст.329, ч.2 ст.328). Кримінального кодексу України).
А у квітні 2016 року зі стін Лук'янівського СІЗО було випущено на підписку про невиїзд Василь Данилів (Василь Данилів — укр., він же — Vasyl Bechvarzh (Василь Бечварж)) — давній знайомий майора-зрадника. Той, хто має з ним спільних спільників і покровителів.
Фото: Майор Мельниченко: подвиг розвідника чи доля ідіота?
Але якщо українська «кар'єра» зрадника-майора вже закінчилася втечею до Москви, то Василь Данилив — у статусі підсудного, якого обвинувачують у вбивстві — продовжує в Україні активну діяльність. З прицілом на попадання до парламенту, що позбавить його кримінальної відповідальності: Василь Данилів став членом Президії Політради Аграрної партії України та радником її голови Віталія Скоцика (станом на червень 2018 року).
Паралельно В. Данилив викладає ЗМІ високохудожню версію своєї непростої біографії.
Ми ж бачимо його біографію дещо іншою — такою, якою її мала давно побачити та задокументувати СБУ.
* * *
Дивності біографії
Василь Данилів народився 1 червня 1969 року у с. Кальна, Долинського району Івано-Франківської області. Прізвище при народженні – Мельникович. Пізніше прізвище змінювалося принаймні двічі: у першій половині 1990-х Василь Миколайович взяв собі прізвище своєї чеської дружини Бечварж. А у травні 2009 року він знову змінив прізвище, взявши собі прізвище нової дружини – українки Данилів (Данілів).
У 1987-1989 роках служив термінову в Радянській армії. Службу проходив у Чехословаччині.
На цьому достовірна інформація про Данилива-Бечваржа-Мельниковича вичерпується. Яким був його подальший життєвий шлях, мабуть, знає лише він сам. І його куратори з КДБ – ФСБ.
Після служби в армії Василь Мельникович наче зник — щоб за 4 роки (навчався у спецвузі?) випливти за кордоном. Вже в іпостасі Vasyl Bechvarzh, президента словацької компанії FEWEX — металотрейдера-посередника, який торгує брухтом чорних та кольорових металів з України.
Цей бізнес у 1990-ті простим не був: перелік експортерів брухту з України жорстоко регулювався криміналітетом по обидва боки кордону структурами широко відомого Семена Могилевича. А сам експорт брухту з України був криміналом: «у білу» його не вивозив ніхто — через держрегулювання це було невигідно. Лом йшов за кордон під виглядом (за документами) давальницької сировини та «напівфабрикатів», а в Україну нібито мала повернутися готова продукція («прут», «мідний кабель» тощо). В результаті експортери брухту вивозили метал за кордон, оплата за нього надходила на рахунки фірм-«прокладок» на кшталт FEWEX і розходилася офшорами, а українському експортеру держава ще й відшкодовувала ПДВ (тобто здійснювалося розкрадання коштів з держбюджету).
Інших варіантів у роки не існувало; «схема» працювала, як годинник, у темі та в частці були і люди Миколи Азарова, тоді ще — голови ДПАУ, і керівництво СБУ та митниці. По «ту» сторону кордону «гарантом» процесу виступав згаданий супер-агент КДБ, а згодом — ФСБ «Сева» Могилевич.
… У 2000 році Василь Бечварж очолив словацьку компанію Korlea Invest, яку нібито купив з неназваними партнерами. І різко змінив амплуа — тепер він представляв інший специфічний бізнес — торгівлю електроенергією, яка експортується до Європи, знов-таки, з України.
Любов до електрики
Як простий хлопець із Прикарпаття зі шкільною освітою хвацько «вписався» в елітарний бізнес, де не було «чужих» — загадка. Але ключ до її розгадки лежить у наступному факті: 2001 року в Україні внаслідок приватизації великих пакетів акцій низки обленерго контроль над ними перейшов до так званих «словаків» компанії VS Energy International NV (VSEI, Нідерланди). Чому «словаки»? Тому що засновником VSEI була словацька компанія Vychodoslovenske Energeticke Zavody. Підконтрольна членам російської злочинної спільноти — ОЗУ «Лужніковська» («Лужники») Олександру Бабакову, Євгену Гінеру, Михайлу Воєводіну та Сергію Шаповалову.
«Лужніковська» ОЗУ вже з кінця 1990-х була суто агентурною, підконтрольною спецслужбам Росії структурою, в якій інтереси великого криміналітету були підпорядковані волі кураторів із ФСБ та ГРУ. Тому не дивно, що з приходом до влади до Росії Володимира Путіна експансія «лужниківських», як і «сонцівських, і «тамбовських», була спрямована «чекістами» на сусідні держави. Де спілка бандитів та спецслужб «відмивала» злочинні мільярди, успішно захоплювала місцеві ринки, підкуповувала політиків та чиновників. Підкоряючи собі та використовуючи у своїх цілях держапарат цілих країн, насамперед — із республік колишнього СРСР та країн-учасниць РЕВ.
Отже, 2001 року розпочалася експансія «лужниківської» ОЗУ до України. Вона здійснювалася під прикриттям та супроводом місцевого, такого ж агентурного угруповання, лідерами якого є Віктор Мдведчук та Григорій Суркіс. У «радянському» минулому – агентів КДБ.
Взявши під контроль ряд великих обленерго, «Лужніковська» ОЗУ, окрім бандитизму (рейдерське захоплення готелів та ринків), почала підминати під себе решту ринку розподілу електроенергії. Війна велася за двома напрямками. Перше: спроби змусити американських власників компаній «AES Рівнообленерго» та «AES Києвобленерго» розлучитися з активами на користь VS Energy («лужниківських»). Друге: отримати контроль над експортом надлишкової електроенергії з України до країн Європи. Де вона коштувала набагато дорожче.
Насправді обидві ці завдання були двома складовими єдиного задуму: якби лужниківським під лейблом VS Energy вдалося викинути з українського ринку американців, вони отримували потрійний прибуток.
— прибрати конкурентів в особі AES (цього «лужниківські» досягли у 2013 році);
— встановити контроль над єдиним енергетичним хабом від кордонів Росії через Київ та північний захід України до кордонів із Євросоюзом. Це дає можливість продавати за кордон надлишкові обсяги електроенергії, що виробляється на Рівненській, Хмельницькій АЕС та Бурштинському енергоострові. І продавати у північно-західних регіонах України російську електроенергію;
— монополізувати експорт електроенергії, яка виробляється в Україні.
У перспективі всі ці зусилля мали призвести до фактичного контролю українського ринку електроенергії Росією.
Зрозуміло, що така масштабна спецоперація не могла бути плодом розуму ватажків «лужниківських» і навіть Віктора Медведчука — за реалізацією цього плану стояла ворожа до України держава.
Тому й вигадки людини з «потрійним прізвищем» Василя Данилива про те, що він, посередник у торгівлі металобрухту в «схемах» Семена Могилевича, вирішив зайнятися постачанням на Захід електроенергії — це цинічна брехня. «Керівати» енерготрейдером Korlea Invest його поставили ті самі люди, підпорядковані волі російських спецслужб. І вся діяльність словацької за пропискою Korlea Invest щільно пов'язана з цілями та завданнями структур VS Energy — також словацької «за походженням».
Не дивно, що пізніше Василь Данилив, він же Василь Бечварж, став учасником низки великих скандалів, з яких стирчать вуха російських спецслужб.
Але повернемося до діяльності Korlea Invest та експорту електрики. У перші роки своєї діяльності компанія фактично виступала посередником між державним експортером електроенергії — ДП «Укрінтеренерго» та західними споживачами у Словаччині, Румунії, Угорщині, Чехії. Західні покупці електроенергії не хотіли безпосередньо мати справу з «Укрінтеренерго» — через необов'язковість та непередбачуваність бізнесу з державною структурою. Інша справа — приватна компанія, гарантом постачання електроенергії якої виступає якийсь солідний західний банк. Російські партнери забезпечили Korlea Invest такими гарантіями. А люди зі структур Семена Могилевича контрактами із споживачами. Ними стали підприємства Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, підконтрольні Росії. Таким чином, російська чекістсько-бандитська бізнес-спільнота наживалася двічі: отримуючи прибуток від продажу дешевої української електроенергії на платоспроможний, «валютний» ринок Європи, та виробляючи конкурентнішу продукцію на заході за рахунок дешевої української електроенергії.
Сьогодні Данилів-Бечварж не заперечує (у його становищі це було б безглуздо), що знайомий з Могилевичем:
«Я з ним познайомився в Будапешті. Мені потрібно було врегулювати деякі питання постачання на Ікарусний завод (так у тексті. Нагадаємо, що малограмотний Данилив не має вищої освіти; диплом, нібито здобутий ним в Економічному університеті Братислави у 2011 році, на фіктивність ніхто не перевіряв; цим зайнялися ми, надіславши до Словаччини запит — А). А там усі питання вирішував Семен Могилевич. Це була середина 90-х. Більше його не бачив».
Але справді золотий дощ на Korlea Invest пролився під час другого пришестя Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра. Прем'єр досяг монопольного становища структур Бечваржа в експорті української електроенергії. У 2008-2009 роках компанії Korlea Invest, створене з ДП «Укрінтеренерго» «СП Ukrenergy Holding, «материнська» швейцарська Korlea Invest Holding AG, угорська Energy Capital ZRt контролювали практично весь експорт електроенергії з України, одержуючи маржу до 30%! Замість держави – Україна.
У 2008-2009 роках аукціони з продажу квот на експорт електроенергії з «Бурштинського енергоострова» (частина енергосистеми України, яка працює в паралельному режимі з країнами ЄС), були скасовані. І держкомпанія «Укрінтеренерго», яку тоді очолював Андрій Іванчук (нині голова парламентського комітету з економічної політики, «гаманець» Арсенія Яценюка) розподіляла квоти у ручному режимі. Майже завжди на користь компаній Василя Бечваржа. Та й Могилевич нікуди не подівся: Korlea Invest разом із угорською компанією Emfesz Дмитра Фірташа постачала дешеву українську електроенергію до Угорщини та балканських країн.
Чи могла здійснюватися така масштабна діяльність російської «Лужніковської» ОЗУ без схвалення прем'єр-міністра Юлії Тимошенко? Звісно ж, ні.
Паралельно надприбутки Korlea Invest від «доїння» енергетики України йшли на інвестиції проектів в інших країнах, наприклад, у Казахстані. І плани були воістину наполеонівськими! Зрозуміло, що такі проекти, які здійснюються у складній міждержавній кооперації, за високими домовленостями, ніяк не могли бути плодом розуму малограмотного хлопця із с. Кального — цим на міжурядовому рівні займалися зовсім інші люди, для яких Бечварж-Данилів був лише ширмою. Як, наприклад, Рінат Ахметов для людей, які приставили до нього Вадима Новинського (рекомендуємо: Рінат Ахметов — міф і Вадим Новинський: «каламутний бізнесмен» чи проект російських спецслужб?).
Але цього чомусь не помічала СБУ. Можливо тому, що голова СБУ в той період — Валентин Наливайченко, випускник академії ім. В. Адропова (Москва), тим часом активно займався самопіаром. І нагороджував відомчими нагородами бандитський елемент:
На фото: відомчу відзнаку — нагрудний знак СБУ — у квітні 2010 року отримав Вадим Кисіль (тепер уже за паспортом Кісіль — А), єдиний син, спільник та спадкоємець кримінальної імперії Володимира Киселя (подробиці тут)
Першу спробу застосувати всю суворість закону в Україні для Бечваржа — Данилива було здійснено силами ГПУ у другій половині 2009 року:
«За даними джерел у Генеральній прокуратурі, стосовно голови ради директорів Korlea Invest Holding AG Василя Данилива (Бечваржа) порушено кримінальну справу за фактами незаконного експорту української електроенергії, що здійснюється групою осіб, підозрою у корупційних діях, фальсифікації документів та відмиванні коштів, отриманих незаконно.
Як свідки у цій справі проходять 5 співробітників ДПВС „Укрінтеренерго“ та Мінпаливенерго, стосовно 1 співробітника ДПВС „Укрінтеренерго“ на даний час приймається рішення про те, щоб перевести його у статус підозрюваних …
Визначається розмір збитків, завданих державі.
Крім того, встановлюється факт причетності заступника генпрокурора України Олександра Шинальського до перешкоджання вивченню питання законності експорту електроенергії, яке здійснювалося протягом 2009 року.» (Джерело).
Підставою для порушення кримінальної справи було: згідно із законом «Про електроенергетику», починаючи з 25 серпня 2009 року експорт електроенергії в Україну мав здійснюватись лише на підставі аукціонів. Однак ДП «Укрінтеренерго» не припинило і після цієї дати відпускати електроенергію на користь групи компаній, що входять до Korlea Invest Holding AG (Швейцарія).
Хто ініціював розслідування діяльності Korlea Invest, так і залишилося загадкою.
Втім, жодних правових наслідків для Данилива не було. Доля кримінальної справи – невідома.
На діяльності компаній із орбіти Korlea Invest Holding AG Україна втратила сотні мільйонів доларів.
(Продовження слідує: похід Бечваржа у «велику політику». Захід сонця Korlea Invest і замітання слідів. Данилив і майор Мельниченка. «Родовід банк» та трупи. Вбивця-«патріот». Рада для «лужників»…)
-
Костянтин Іванченко, аргумент
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!