Василь Петьовка: фракція цимбори у Верховній Раді. ЧАСТИНА 1

Василь Петьовка

Незважаючи на всі політичні зміни у Києві, Закарпатська область продовжує залишатися вотчиною корупційно-кримінального сімейного клану Балоги-Петьовки. Їхні люди контролюють місцеву владу, місцеві правоохоронні органи та суди, місцеву митницю та контрабандистів, місцевих бандитів та радикалів. Самі ж брати придбали собі «сімейний абонемент» на довічне депутатство у Верховній Раді, де вони захопливо провели вже кілька скликань, ховаючись від закону та створюючи свої тіньові схеми. Вони беруть участь і в нинішніх виборах, балотуючись по тим самим давно приватизованим ними мажоритарним округам. І якщо їх буде обрано знову, то це означає, що сумно знаменита закарпатська мафія «цимбора» справді безсмертна.

Віктор Іванович Балога, його рідні брати Павло Іванович Балога та Іван Іванович Балога, його двоюрідний брат Василь Петьовка – це зовсім не список запрошень на сімейне свято, а список депутатів Верховної Ради 8-го скликання. Там же ми знайдемо і їхнього старого спільника та «друга сім'ї» Михайла Ланьо. Влаштувати все рідню до парламенту – у всій Україні на це виявився здатним лише один клан! А все тому, що ці п'ятеро, нехай і розкидані по різних депутатських об'єднаннях, фактично являють собою одну фракцію під назвою «Цимбору». Так на Закарпатті називають місцеву «коза ностра», на чолі найвпливовішої родини якої стоїть Віктор Балога та його брати. А його син Андрій Вікторович Балога з 2015 року є мером Мукачева.

І тепер цей сімейний клан знову пішов на вибори, знову мажоритарними округами: №69 — Віктор Балога, №70 — Іван Балога, №72 — Василь Петьовка, №73 — Павло Балога. Михайло Ланьо спочатку заявляв, що не братиме участі у виборах 2019 року, і навіть поступився своїм 70-м округом Івану Балозі. Але наразі його прізвище побачили у виборчому списку «Опозиційного блоку».

За інформацією джерел Skelet.Org, причина метань Ланьо – у його давніх тертях із братами Балогами, які іноді доходили до стрілянини (інцидент у липні 2015 року). Що й не дивно, адже вони двадцять років ділять між собою спадок кримінальних авторитетів 90-х, які й вивели їх у великі люди.

«Браття-комірники»

Петівка Василь Васильович народився 30 січня 1967 року у селі Завидове Мукачівського району Закарпатської області. У тому ж селі, чотирма роками раніше, народився його двоюрідний брат Віктор Балога. Брати, як і більшість політиків із цього регіону, є вродженими русинами. Ця етнічна група з 1944 року була офіційно влита до складу українського народу, а сьогодні за русинську самоідентифікацію можна навіть отримати звинувачення у «сепаратизмі, який розпалює Кремль». За свідченням знайомих Петівки та Балоги, в юності вони говорили саме русинською, тобто вона є їхньою рідною мовою, а це велика рідкість у стінах Верховної Ради та кабінетах київської влади. Втім, Балога та Василь Петьовка, як відомо, належать до політичного табору національно-свідомих патріотів України, і про своє русинство згадують рідко. Балога навіть одного разу похвалився, що це саме він умовив президента Ющенка не визнавати русинів окремим етносом, «щоб уникнути сепаратизму».

Втім, Арсеній Яценюк у 2012 році озвучив абсолютно протилежну версію події та звинуватив Балогу у підтримці русинського націоналізму та сепаратизму. А за свідченням їхніх знайомих, якби в 90-х і «нульових» справах у Балоги пішли інакше, і він зробив би інший політичний вибір, то зараз вони зі своїм кузеном Петівкою були б не менш палкими «патріотами» русинського руху.

Але в них ще все попереду: даремно, чи що, Балога руками свого ставленика Василя Губаля формував приватну армію під приводом захист Закарпаття від невідомого агресора! Саме це військо влаштували розбірки зі стріляниною у липні 2015-го, коли підконтрольний Балозі «Правий сектор» влаштував конфлікт із людьми Ланьо. Що ж, тоді ці молодики одягли на себе шеврони «ПС», а ким вони оголосять наступного разу – можливо, «народно-визвольною армією Карпатії»? Клан Балоги може повернутися до теми сепаратизму будь-якої миті.

Віктор Балога в армії

Але повернемось до юності Василя Петьовки. Рідня у них була «господарська», всіляким «бізнесом» займалася ще до «перебудови», тож Василя після восьми класів сільської школи відправили до Мукачівського кооперативного технікуму (нині – Мукачівського торгово-економічного коледжу), навчатися на товарознавця. Це було трохи нижче за рівень двоюрідного брата: 1984-го Віктор Балога теж отримав диплом товарознавця, але у Львівському торговельно-економічному інституті (нині – університет), не полінувавшись перед цим здобути середню освіту. За кілька років цей інститут закінчив його молодший рідний брат Іван Балога. Така ось рідня товарознавців! І лише молодший із них, Павло Балога, 1999-го закінчив Ужгородський державний університет за спеціальністю «правознавство» та пішов працювати до прокуратури, щоб прикривати брудний бізнес рідні (він єдиний із родини, хто не служив в армії). Але й він захопився контрабандою, де серйозно погорів – і на його кар'єрі прокурора був поставлений хрест.

Віктор Балога, наші дні

Василь Дурдинець (80-ті роки)

Після закінчення технікуму Петівка кілька місяців пропрацював у Верхньокоропецькому споживчому об'єднанні райспоживспілки. До речі, Верхній Коропець – це батьківщина.алерія Гелетея, ще одного закарпатця, що вибився у великі люди, і зятя Василя Дурдинця. Як відомо, старий радянський генерал Дурдинець, який в УРСР обіймав посаду заступника міністра МВС, а за Кучми працював віце-прем'єром і головою МНС, вважається одним із прабатьків закарпатської «цимбори». А його племінник Тіберій Дурдинець, прилаштований дядьком у керівництво СБУ, вже 10 років перебуває у міжнародному розшуку. Дурдинці чимало зробили для піднесення Балоги та Петівки, і ще більше – щоб тих не спіткало заслужене покарання.

Тіберій Дурдинець (у розшуку з 2009 року)

Брати негайно розгорнули свій бізнес: дефіцитні товари зі складів продавали на базарах із великим наваром, частину якого доводилося віддавати кримінальному даху. Але це був лише початок, бо невдовзі брати усвідомили, що головні «поклади» ходового товару знаходяться за кордоном, до якого було рукою подати. Настав час великої комерції та великих справ – тож наприкінці 80-х Василь Петьовка звільнився з Верхньокоропецької райспоживспілки, фіктивно влаштувався на роботу в Мукачівському кооперативному технікумі (який раніше закінчив), а сам щільно зайнявся сімейним бізнесом – який спочатку був тіньовим та напівкриміном.

Бандитська «Барва»

Історія сучасної мукачівської мафії починається, мабуть, із кримінального авторитету Віктора Кірча. Його ОЗУ починала за радянських часів, з місцевого авторинку, обкладаючи даниною продавців та покупців «жигулів», а потім поширила свій вплив і на інші базари. Незабаром до ОЗУ Кірча приєдналася «бригада» з Куштановиці (передмістя Мукачева, тоді – дуже кримінальний район), яку очолював молодий «авторитет» Михайло Токар на прізвисько Геша. На відміну від «старого каторжанина» Кірча, Токар ніколи не сидів у в'язниці, але швидко заробив повагу у кримінальному світі Закарпаття.

Михайло Токар (Геша)

Ще однією важливою фігурою закарпатської Тортуги був Іван Юрійович Данканич, який завжди тримався в тіні. Ровесник Віктора Балоги, він народився у селі Загатті сусіднього Іршавського району, куди Балога ходив до школи – і вони навчалися там разом. Їхня дитяча дружба відіграла найважливішу роль у майбутньому сімейного клану Балоги-Петівки, оскільки у 80-х Данканич став членом знаменитої ОЗУ «Солнцеве», очолюваної Сергієм Михайловим (Михась) та Семеном Могилевичем (Сева). У списку цієї ОЗУ Данканича можна знайти за номером 74.

Семен Могилевич та Сергій Михайлов

Так ось, Данканич став сполучною ланкою між «сонцівськими» та «мукачівськими». Цей зв'язок став дуже важливим для Могилевича на початку 90-х, коли він перебрався жити і плести павутину своїх кримінальних схем до Угорщини, з якою межує Мукачівський район Закарпаття. Відбулися важливі зміни: Могилевич взяв ОЗУ Кірча під своє крило, запропонувавши йому масштабніші справи, ніж рекет базарних торгашів та дрібнооптова контрабанда бензину та спирту. Для Могилевича, котрий планував схеми в масштабах цілого континенту, цей регіон був воротами між Європою та СНД, і він робив ставку на велику контрабанду: потоки вантажів йшли до самого Сибіру, ​​назад же Європою розходилися ліс, метали, паливо та інша ходова сировина. З кінця 90-х до цих схем були включені і наркотики. «Мукачівські» мали забезпечувати безперебійну роботу цих воріт, працюючи в парі з корумпованими митницею, міліцією та місцевою владою. Безпосереднім завданням «братви» Кірча був захист вантажів від інших ОЗУ – і так він став тіньовим господарем регіону.

З розвалом Союзу та початком епохи хаотичного ринку Віктор Балога зі своїм складом ризикував залишитися майже ні з чим: хіба що здавати приміщення в оренду, та самому перебиватися дрібною контрабандою. Але йому на допомогу прийшов друг дитинства Данканич, який замовив за нього слово перед Кирчем та Токарем. І «комірника» взяли на бандитські схеми, спочатку перетворивши його склад на перевалочну базу контрабандного та награбованого товару. Потім, у 1992 році, Віктор Балога створив на базі свого складу ТОВ «Рей-Промінь», ставши його директором і взявши собі у заступники Василя Петьовку. Стосунки братів були стабільними: Віктор Балога очолював цей напівкримінальний сімейний бізнес, а Василь Петьовка, за даними Skelet.Org, був за нього «чорним бухгалтером» і керівником.

Пов'язане з іншими фірмами та СП, «Рей-Промінь» було частиною схем, через які ОЗУ Кірча проводила контрабандні товари та відмивала брудні гроші. Віктор Балога, ставши частиною цього угруповання (у статусі напівкримінального бізнесмена), почав стрімко підніматися та тягнути за собою рідню: рідних братів Івана та Павла та двоюрідного Василя.

У 1994 році було засновано нове підприємство ТОВ «Барва» (ЄДРПОУ 20445649), яке згодом стало основним холдингом сімейної імперії Балоги-Петівки. Цікава деталь: на старо-русинському «барві» означало уніформу, яку феодал видавав своїм слугам і солдатам – а родина Балоги, повторимо, є русиномовною. Тому назва фірми викликала серед місцевих жителів їдкі жарти. Цікаво також, що реєстрували ТОВ двічі: спочатку у березні 1994-го, потім повторно у травні 1998. Згодом змінювався і склад засновників. Спочатку ними були Віктор Балога, Іван Балога, Павло Балога, Оксана Балога (дружина Віктора Балоги), Василь Петьовка та Ілля Токар – рідний брат Михайла Токаря. Нині його засновниками є Марина Петьовка (дружина Василя Петьовки), Мирослава Токар (дружина Іллі Токаря), а також мукачівські підприємці Олександр Горячкун та Василь Попп.

Після цих реєстрацій та перереєстрацій «Барви» у Мукачеві відбувалися гучні вбивства. Спочатку невідомими кілерами було вбито Віктора Кірча, після чого лідерство над місцевим криміналітетом зосередилося в руках Михайла Токаря (Геші). Можливо (як версія), у заміні Кірча був зацікавлений його «старший партнер» Могилевич, але казали, що він лише схвалив ліквідацію Кірча, на якій наполягали деякі люди з Мукачева. Після цього Кірча дуже швидко забули, тож про нього майже не залишилося згадок у ЗМІ. А Балога та Петьовка після його смерті прикрили лавочку «Рей-Промінь» і перейшли на розвиток «Барви», в яку вклалися брати Токарі. Новий мукачівський Геша, що «дивиться», правил жорстко, але справедливо, без «понтів», тому був поважаний усіма. І, тим не менш, у грудні 1998 року був убитий і він, а сталося це після низки подій, що наводять на глибокі роздуми.

У другій половині 90-х Закарпаттям прокотилася ціла хвиля розбірок, у яких брали участь і близькі до Балоги та Петівки люди. Так, 1996 року Василь Чепа на прізвисько «Вася Ресторан» (майбутній радник губернатора Балоги з культури) розстріляв із автомата кримінального «авторитету» Михайла Бряника (з ужгородського ОЗУ Андрійканича). І проти нього навіть не порушили карної справи! До речі, начальником обласного УМВС тоді був Геннадій Москаль, якого деякі джерела Skelet.Org називали причетним до ліквідації Віктора Кірча та інших кримінальних «авторитетів» області. При цьому ЗМІ повідомляли, що Москаль тоді знайшов порозуміння з Балогою, і навіть реалізовував через його «Барву» товари, конфісковані у «чужих» контрабандистів (не пов'язаних з ОЗУ Геші), ділячи прибуток 50 на 50. Варто зауважити, що Геннадій Москаль дуже любить господарів своїми контрабандними коридорами І свої методи він не змінює з 90-х: зупиняє фури «чужих» контрабандистів та дає зелене світло «своїм».

Однак фокусуючись на постатях керівників, не треба забувати про важливість середньої ланки – до якої тоді ставився заступник начальника мукачівського УБОЗ Володимир Гелетей, який мав «славу» найкорумпованішого і «тупішого» міліціонера всього Закарпаття (по тупості він змагається зі своєю тезкою на прізвище Валерієм Гелетеєм). Зв'язки Володимира Гелетея з ОЗУ Кірча і Токаря були очевидні, проте їх ретельно приховували: регулярні зустрічі називали оперативною необхідністю, а зайвих свідків їхніх ділових відносин живими не залишилося. За всієї своєї недалекості Володимир Гелетей умів замітати сліди, та й його брат Валерій із сімейством Дурдинцов чудово його прикривали.

Володимир Гелетей

1997 року Михайло Токар влив у розвиток «Барви» 625 тисяч доларів готівкою: гроші він дав в Угорщині, де перебував із діловим візитом. Однак пізніше і Балога, і особливо Петьовка, всіляко заперечували цей факт, стверджуючи, що гроші на розвиток бізнесу вони взяли в кредит у «Промінвестбанку». Джерела затверджували Skelet.Org, що Балога та Петівка просто «скрушили» Гешину частку.

Журналісти повідомляли, що до початку 1998 року у Геші було два основні помічники: власник основної «каси» ОЗУ Віктор Балога здійснював тіньовий і легальний бізнес через «Барву», де старанно працював Василь Петівка, а ось зовсім уже темними справами займався Михайло Ланьо на прізвисько «Блюк». прізвисько Осел). Рекет, «розбірки», наркотики – це неповний перелік того, чим заробив свою репутацію Ланьо. А 1998-го він ще й звинувачувався у вбивстві. Тоді Михайло Ланьо підсів у машину «авторитету» Івана Вінера (прізвисько Козі), після чого незабаром знайшли застреленим у цьому самому автомобілі. Ланьо три місяці «тягало» слідство, але потім його відпустили. З середини 90-х Михайло Ланьо був одним із найближчих людей Віктора Балоги (з-поміж не родичів), вони далеко не завжди ладнали між собою — як під час подій 2015 року, коли їхні люди почали стріляти один в одного.

Михайло Ланьо

Тоді ж у районі сталася велика повінь (у тому числі через початок масової вирубки лісу дочірніми фірмами «Барви»), і в Мукачево прибув сам Леонід Кучма, який, залишившись задоволеним привітним прийомом, натякнув Балозі на можливе губернаторство (а також виділив гроші, які були вкрадені структурами). Потім багато хто говорив, що саме тоді у Балоги дозріло остаточне рішення позбутися Геші, який став йому лише заважати – і нібито через Данканича він отримав на це добро від Могилевича.

І ось 25 грудня 1998 року, на Різдво, Михайло Токар був розстріляний біля воріт власного будинку, після чого його імперія була розділена між Балогою і Ланьо - ну і дещо залишили Іллі Токарю (людині без амбіцій і не великого розуму). Балога «хапнув» собі Гешину «касу», насамперед структури «Барви», всі потоки тіньового та напівлегального бізнесу, усі зв'язки з «ментами» та держструктурами. Ланьо дісталися Гешини бандити та кримінальна половина бізнесу. І він двадцять років контролює контрабандний коридор за допомогою своїх «спортсменів», «титушок» та інших відморозків, то створюючи з Балогою спільні схеми, то ворогуючи з ним.

Євген Ігнаткін у в'язниці

Сергій Варіс, для Skelet.Org

ПРОДОВЖЕННЯ: Петівка Василь: фракція цимбори у Верховній Раді. ЧАСТИНА 2 

Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!